Бог підтверджує первосвященство Аарона

17 І мовив Господь до Мойсея: ² «Скажи народу Ізраїлю й візьми в них дванадцять палиць, по одній для кожного коліна, від усіх вождів їхніх колін. Напиши ім’я кожного чоловіка на його палиці. ³ І напиши ім’я Аарона на палиці Левія. Бо лише одна палиця буде вождю кожного коліна. ⁴ Поклади їх у наметі зібрання перед ковчегом Заповіту, де Я зустрічаюся з тобою. ⁵ Палиця того, кого Я обираю, проросте. У такий спосіб Я припиню всі нарікання народу Ізраїлю проти тебе».

⁶ Тоді Мойсей промовив до народу Ізраїлю, і кожен їхній вождь дали йому одну з дванадцяти палиць, по одній від кожного коліна, палиця Аарона була серед тих палиць. ⁷ Мойсей поклав палиці перед Господом у наметі Свідоцтва. ⁸ Наступного дня Мойсей зайшов у намет Свідчення і побачив, що палиця Аарона з коліна Левія проросла, пустила бруньки і вродила мигдаль.

⁹ Тоді Мойсей виніс усі палиці з-перед Господа до всього народу Ізраїлю. Кожен подивився і взяв свою палицю.

¹⁰ Тоді Господь сказав Мойсею: «Поверни палицю Аарона до ковчегу Заповіту, щоб зберегти як знак бунтівникам, щоб нарікання їхні проти Мене припинилися і щоб не померли вони». ¹¹ Тож Мойсей зробив так, як наказав йому Господь.

¹² Та народ Ізраїлю сказав Мойсею: «Поглянь! Ми от-от помремо! Нас винищують! Усіх нас знищують! ¹³ Кожен, хто тільки наблизиться до святого намету Господа помре. Чи всі ми помремо?»

Робота священиків та левитів

18 І сказав Господь Аарону: «Ти й сини твої, і коліно твоє з тобою відповідатимете за будь-які провини проти святих речей! І ти, й сини твої з тобою відповідатимете за будь-які провини проти вашого священства. ² І приведи з собою братів своїх—коліно Левія, батьківське коліно твоє, щоб приєдналися до тебе й допомагали тобі, коли ти й сини твої з тобою будете перед наметом Заповіту. ³ Вони мусять пильнувати службу твою і службу в священному наметі, але вони не повинні наближатися до святого посуду святого намету або до жертовника, щоб ні вони, ані ти не вмерли. ⁴ Вони приєднаються до тебе і виконуватимуть службу в наметі зібрання, включаючи всю важку роботу в наметі. Та ніхто інший хай не наближається до вас.

⁵ Ви мусите пильнувати службу в Святому місці й при вівтарі, щоб Я більше не гнівався на народ Ізраїлю. ⁶ Поглянь, Я сам вибрав братів твоїх левитів з-посеред народу Ізраїлю. Вони тобі—дар, присвячений Господу, щоб виконувати важку роботу в наметі зібрання. ⁷ Та разом із синами твоїми мусиш пильнувати своє священство і все, що належить до жертовника по той бік запони. Ти служити мусиш, Я даю тобі священство як дар, а будь-кого іншого, хто наблизиться, буде вбито».

⁸ І сказав Господь Аарону: «Поглянь, Я сам призначив тебе доглядати за дарами, що Мені принесли разом з усіма святими дарами народу Ізраїлю. Я даю їх тобі як частку, а синам твоїм як їхню віковічну спадщину. ⁹ Це буде вашим найсвятішим даром, що ви уникли вогню: всі ваші приношення разом з хлібними жертвами, жертвами очищення, жертвами за провини, що вони повертають Мені, це буде найсвятішим для тебе й синів твоїх. ¹⁰ У Святеє Святих їстимеш їх. Їх може їсти кожен чоловік. Вони будуть святими для вас.

¹¹ Це також буде твоє: будь-який особливий внесок, що його дарує Мені народ Ізраїлю. Я даю це тобі й синам і дочкам твоїм з тобою як твою віковічну частку. Кожен чистий у твоїй родині може їсти це.

¹² Сюди входять перші плоди, що вони їх дають Господу, вся найкращу оливу, молоде вино й зерно. Я даю їх тобі. ¹³ Перші стиглі плоди з усього, що є в землі їхній, що вони приносять Господу, будуть твої. Кожен чистий у родині твоїй може їсти їх.

¹⁴ Усе, що присвячене повністю в Ізраїлі, твоє буде.

¹⁵ Кожен первісток, дитина чи тварина, якого принесуть у жертву Господу, твоя буде. Але ти мусиш викупити дитину-первістка й первістка нечистої тварини. ¹⁶ Коли йому виповниться місяць, то сплати викуп п’ять шекелів^[a] срібла, за святим шекелем. Тобто двадцять ґер^[b].

¹⁷ Не викупай первістка корови, вівці або кози, бо вони святі. Окропи їхньою кров’ю вівтар і пусти з димом їхній жир як дар, приємні пахощі для Господа. ¹⁸ Та м’ясо так само, як грудина особливої пожертви і як праве стегно, буде твоїм. ¹⁹ Всі приношення святих дарів, що їх роблять люди Ізраїлю Господу, Я даю тобі й синам твоїм, і дочкам твоїм як постійну частку. Це віковічна угода^[c] з Господом для тебе й нащадків твоїх».

²⁰ І сказав Господь Аарону: «Ти не матимеш жодної частки землі їхньої й не володітимеш жодним наділом серед них. Я—твоя частка й твій наділ серед народу Ізраїлю.

²¹ Коли народ Ізраїлю дає Мені десятину того, що виробляє, Я віддаю цю десятину левитам як їхню частку за працю, що вони виконують у наметі зібрання. ²² Відтепер народ Ізраїлю не повинен наближатися до намету зібрання, інакше їх покарано буде за гріх їхній, і помруть вони. ²³ Тільки левити виконуватимуть роботу в наметі зібрання, і вони нестимуть кару. Це відтепер незмінний закон, і вони не успадкують жодної частки серед народу Ізраїлю. ²⁴ Бо десятину синів Ізраїлю, яку вони подарували Господу як дар, Я віддав левитам як їхню спадщину. Через це Я сказав їм, що вони не матимуть землі серед народу Ізраїлю».

²⁵ І сказав Господь Мойсею: ²⁶ «Скажи левитам: „Коли отримаєте від народу Ізраїлю десятину, що Я дав її вам від них як спадщину вашу, принесіть дар Господу з цього—десятину десятини. ²⁷ Ваш дар зарахується вам так само, як ніби це було б зерно з току чи сік з винодавильні. ²⁸ Бо ви також приносите дар Господу від усіх ваших десятин, отриманих від людей Ізраїлю. З цього ви принесете Господній дар священику Аарону. ²⁹ Із усіх дарів тобі мусиш принести в жертву Господу найкращу і найсвятішу частину всього цього”».

³⁰ І ще скажи їм: «Коли ви приносите найкраще з цього, воно зарахується левитам, як і добро з току, й добро з винодавильні. ³¹ Ти й родина твоя можете їсти це в будь-якому місці, бо це плата ваша за службу в наметі зібрання. ³² Тебе не покарають за це, коли ти принесеш найкращу частину з усього. Але ти не повинен бруднити святі дари народу Ізраїлю, інакше помреш».

Попіл від рудої корови

19 Господь сказав Мойсею та Аарону: ² «Ось установи закону, що Господь заповів: „Скажи народу Ізраїлю, що вони мають привести до тебе руду корову без вад, на якій ніколи не було ярма. ³ Віддайте її священику Елеазару. Її треба вивести з табору й забити перед Елеазаром.

⁴ Тоді священик Елеазар мусить узяти трохи її крові собі на палець і покропити нею сім разів у напрямку входу до намету зібрання. ⁵ Її шкуру, м’ясо і кров треба спалити разом із гноєм. ⁶ Священик мусить взяти кедрового дерева, іссопу й червону нитку і вкинути всередину палаючої корови. ⁷ Потім священик мусить випрати свій одяг і вимити тіло в воді, і після цього він може повернутися до табору, але священик буде нечистий аж до вечора. ⁸ Той, хто палив корову, мусить випрати одяг у воді й вимитись у воді, і буде нечистий до вечора.

⁹ Чистий чоловік мусить зібрати попіл від корови й покласти його за межами табору в чистому місці. Його зберігатимуть для громади народу Ізраїлю, для приготування води для очищення. Це—жертва очищення.

¹⁰ Той, хто збирає попіл корови, мусить випрати одяг і лишатися нечистим до вечора. Це буде постійним законом для народу Ізраїлю і для чужинця, що живе серед вас.

¹¹ Той, хто торкнеться будь-якого мертвого тіла, буде нечистий протягом семи днів. ¹² Він мусить очиститися водою очищення на третій день і так само на сьомий день. І буде він чистий. Але якщо він не очиститься третього дня і сьомого дня, він лишатиметься нечистим. ¹³ Кожен, хто торкається трупа, тіла померлого, й не очищається, оскверняє святий намет Господа. Цю людину слід викорінити з Ізраїлю. Якщо води очищення на нього не кропили, він лишається нечистим. Його нечистота все ще на ньому.

¹⁴ Ось закон щодо людини, яка помирає в наметі. Кожен, хто заходить у намет, і кожен, хто в наметі, будуть нечистими протягом семи днів. ¹⁵ І кожен відкритий горщик, який не має закріпленої кришки, буде нечистим. ¹⁶ Кожен, хто в полі торкнеться вбитого в бою або померлого, або людської кістки, або могили, буде нечистим протягом семи днів.

¹⁷ Для цього нечистого треба взяти попіл спаленої жертви очищення і вилити до нього в посудину свіжу воду^[d]. ¹⁸ Чистий чоловік мусить взяти іссопу, занурити в воду й покропити ним намет і всі горщики, і всіх людей, що були там, і кожного, хто торкався кістки або вбитого, або померлого, або могили. ¹⁹ Чистий чоловік мусить покропити нечистого третього дня та сьомого дня. Так чиста людина очистить його нечистоту на сьомий день. Нечистий чоловік мусить випрати свій одяг, викупатися в воді, і буде він чистий того ж вечора. ²⁰ Людину, що стала нечиста і яка не очистилася, буде викорінено з громади, бо та людина осквернила святе місце Господнє. Її не кропили водою очищення. Та людина—нечиста. ²¹ Це буде вічний закон для них. Людина, що кропить водою очищення, мусить випрати одяг свій, а людина, яка торкається води очищення, буде нечистою до вечора. ²² Хоч би чого торкалася нечиста людина, все стане нечистим, і людина, яка торкається його, буде нечистою до вечора”».

Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків

(Мт. 14:13-21; Лк. 9:10-17; Ін. 6:1-14)

³⁰ Всі апостоли повернулися до Ісуса й розповіли про все, що зробили, та чого людей вчили. ³¹ Навколо завжди було повно людей, які снували туди й сюди, навіть поїсти не було можливості. Тож Ісус сказав апостолам: «Підемо зі Мною в тихе місце, де нам вдасться трохи відпочити».

³² От вони сіли в човен і попливли самі до безлюдного місця. ³³ Але чимало людей помітили, як вони відпливали, і впізнали їх, та з усіх міст люди побігли берегом і дісталися до того місця раніше, ніж Ісус та апостоли. ³⁴ Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей, бо вони були, наче вівці без пастуха. І почав Ісус навчати їх.

³⁵ День хилився до надвечір’я. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. ³⁶ Відпусти людей, щоб вони змогли піти по довколишніх селах і хуторах, та придбати собі якоїсь їжі». ³⁷ Та Ісус відповів апостолам: «Ви нагодуйте їх!» А вони кажуть: «Щоб придбати достатньо їжі для такої купи народу, треба щонайменше двісті динарів»^[a]. ³⁸ Ісус запитав: «Скільки буханок хліба у вас є? Підіть подивіться». Вони подивилися й кажуть: «П’ять хлібин і дві рибини».

^39-40 Ісус наказав учням розсадити людей на зеленій траві групами по сто й по п’ятдесят чоловік. ⁴¹ Взявши п’ять хлібин й дві рибини, Ісус підвів очі до неба й возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, щоб вони нагодували народ. Так само розділив Він між ними усіма й дві рибини. ⁴² Всі люди поїли й наїлися, ⁴³ а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі. ⁴⁴ А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків.

Ісус іде по воді

(Мт. 14:22-33; Ін. 6:16-21)

⁴⁵ Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, до Вефсаїди, а Сам залишився, щоб відпустити людей. ⁴⁶ Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. ⁴⁷ Коли настав вечір, човен був на середині озера, а Ісус лишався один на суходолі. ^48-49 Ісус побачив, що човен віднесло досить далеко від берега, та Своїх учнів, які ледве веслували, бо вітер був зустрічний. Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. І коли Він майже перегнав їх, учні побачили, що Він іде по воді, та вирішили, що то привід, й почали кричати. ⁵⁰ Усі, хто побачив Його, були нажахані, але тієї ж миті Він заговорив до них. Ісус сказав: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!» ^51-52 Коли Ісус сів до них у човен, то вітер вщух, а учні були здивовані, бо не зрозуміли ні цього чуда, ні того, що сталося з хлібами.

Зцілення недужих у землі Ґеннісаретській

(Мт. 14:34-36)

⁵³ Перепливши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської. ⁵⁴ Коли вони зійшли з човна, люди впізнали Ісуса. ⁵⁵ Хоч би де люди почули, про прихід Ісуса, бігли по всіх околицях, щоб нести до Нього хворих на ліжках. ⁵⁶ І куди б Він не йшов: по селах, містах, хуторах—скрізь на майдани виносили хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, одужував.