Міріам та Аарон нарікають на Мойсея

12 Міріам та Аарон нарікали на Мойсея через жінку-кушійку, бо він одружився з кушійкою^[a]. ² Вони говорили: «Хіба Господь промовляє тільки через Мойсея? Хіба Він не промовляв також і через нас?» І Господь почув це. ³ (Мойсей був дуже сумирний, скромніший за будь-кого на землі).

⁴ Раптом Господь наказав Мойсею, Аарону та Міріам: «Прийдіть до намету зібрання, усі троє». Тож усі троє прийшли.

⁵ Тоді Господь зійшов у хмарному стовпі, зупинився при вході до намету зібрання і покликав: «Аароне та Міріам!» Обоє вийшли наперед. ⁶ Він промовив: «Почуйте слова Мої.

⁹ Господь розгнівався на них і зник. ¹⁰ Коли ж хмара відійшла від намету, то лишилася там Міріам. Шкіра Міріам була вкрита коростою, білою, мов сніг. Аарон обернувся до Міріам і побачив, що вона прокажена. ¹¹ Тоді Аарон промовив до Мойсея: «О пане мій, не карай нас за те, що ми стали дурними; ми згрішили. ¹² Благаю, не дай їй бути немов мертвонароджена дитина, що, напівзогнила, виходить з материної утроби.

¹³ Тож Мойсей благав Господа: „О Боже, благаю, зціли її!”»

¹⁴ Тоді Господь сказав Мойсею: «Якби батько її плюнув їй в обличчя, чи не була б вона зганьблена на сім днів? Тож виведи її поза табір, та після семи днів їй можна буде повернутися».

¹⁵ То вивели вони Міріам із табору на сім днів, і люди не рушали, доки Міріам не привели назад. ¹⁶ По тому люди пішли з Газерота й стали табором у пустелі Паран.

Вивідники йдуть до Ханаану

13 І сказав Господь Мойсею: ² «Підбери людей, щоб розвідати землю Ханаанську, землю, яку Я даю народу Ізраїлю. Пошліть по одному старшому від кожного батьківського коліна».

³ Тож послав Мойсей їх із пустелі Паран згідно з велінням Господа. Всі чоловіки були вождями народу Ізраїлю. ⁴ Ось їхні імена:

¹⁶ Це імена мужів, яких Мойсей послав розвідати край. Мойсей назвав Гошеа, сина Навина, Ісусом.

¹⁷ Коли Мойсей послав їх розвідати землю Ханаанську, він сказав їм: «Підніміться звідси в Неґев, а звідти—в гори. ¹⁸ Подивіться, яка то земля, і чи дужі, чи слабкі люди живуть там, чи мало їх, чи багато, ¹⁹ і який той край, де вони живуть, добрий, чи поганий, і які то міста, де вони живуть, відкриті, мов табори, чи мов фортеці, ²⁰ родюча чи неродюча земля, чи є там дерева, чи ні. Зробіть усе можливе й принесіть плодів землі». Тоді була пора першого дозрівання винограду.

²¹ Тож пішли вони й розвідали землю від пустелі Сін аж до Регову, до Лебо-Гамату. ²² Пішли вони в Неґев і прийшли до Хеврону. (Хеврон збудовано було на сім років раніше, ніж Зоаном у Єгипті). Там були родини Агімана, Шешая, і Талмая, нащадків Анака. ²³ Потім прийшли вони в долину Ешкол. Там вони зрізали гілку з одним ґроном винограду, і двоє несли його між собою на жердині, а також смокву і гранати. ²⁴ Це місце назвали долиною Ешкол^[c] через ті виноградні ґрона, що діти Ізраїлю там зрізали.

²⁵ Тож повернулися вони після розвідки через сорок днів. ²⁶ Прийшли вони до Мойсея та Аарона та всієї громади народу ізраїльського в пустелі Паран, у Кадеші й розповіли їм і всій громаді і показали плоди краю. ²⁷ Вони розповіли: «Ми пішли в землю, куди ти нас послав. Справді, вона тече молоком і медом, і це плоди її. ²⁸ Але люди цієї землі дужі, а міста їхні великі та укріплені. А ще ми бачили там нащадків Анака. ²⁹ У землі Неґев живуть амаликійці. Хиттити, євусити й аморійці живуть у горах. Ханаанці мешкають біля моря та вздовж Йордану».

³⁰ Тоді Калев наказав людям з оточення Мойсея заспокоїтися й сказав: «Ми маємо піти туди й забрати собі цю землю, бо ми безперечно завоюємо її».

³¹ Але мужі, що ходили з ним, сказали: «Не зможемо ми завоювати той народ, бо він дужчий за нас». ³² Тож принесли вони лиху звістку про землю, яку розвідували для народу Ізраїлю. Вони сказали: «Земля, якою ми мандрували, щоб розвідати, населена людьми-велетнями, котрі без зайвих зусиль переможуть народ ізраїльський. ³³ Ми навіть бачили там нефілиміїв, нащадків Анака, що походять із Нефілима. І ми відчували себе, немов коники, і певно, що їм ми також здавалися кониками».

Люди знову нарікають

14 Усе зібрання голосно закричало, і тієї ночі люди плакали. ² Весь народ Ізраїлю нарікав на Мойсея та Аарона. Вся громада сказала їм: «Чому ж не померли ми в Єгипті? Чом не померли в пустелі? ³ Навіщо Господь веде нас у цю землю, щоб полягти від меча? Жінки й діти наші стануть здобиччю. Чи не краще нам повернутися до Єгипту?»

⁴ Вони казали одне одному: «Оберем собі вождя й повернемося до Єгипту».

⁵ Мойсей та Аарон упали долілиць перед усім зібранням народу Ізраїлю. ⁶ Ісус, син Навина, та Калев, син Єфунне, з тих, хто розвідував землю, розідрали на собі одяг (від суму). ⁷ Вони сказали всій громаді народу ізраїльського: «Земля, якою ми мандрували та яку розвідували, то дуже добра земля. ⁸ Якщо Господь задоволений нами, Він приведе нас до цієї землі й дасть нам її, ту землю, що тече молоком і медом. ⁹ Тож не бунтуйте проти Всевишнього Бога й не лякайтеся народу цієї землі, вони нам не зможуть протистояти. Вони беззахисні, а з нами Господь. Не бійтеся їх».

¹⁰ Уся громада погрожувала побити їх камінням. Тоді всьому народу Ізраїлю явилася слава Господня в наметі зібрання. ¹¹ І сказав Господь Мойсею: «Доки ці люди відвертатимуться від Мене? Доки не довірятимуть Мені, не зважаючи на всі чудеса, що Я явив серед них? ¹² Я вражу їх моровицею, вигублю їх, але зроблю з вас народ більший і дужчий за вас».

¹³ Тоді Мойсей сказав Господу: «Тоді єгиптяни почують про це, бо Ти силою Своєю вивів народ цей з-поміж них. ¹⁴ І скажуть вони про те мешканцям цієї країни. Вони чули, о Господи, що Ти з народом Своїм. Бо бачили Тебе віч-на-віч, і хмара Твоя перебуває над ними, і йдеш Ти поперед них у хмарному стовпі вдень і у стовпі вогню вночі. ¹⁵ Якщо Ти вигубиш народ цей, тоді інші народи, почувши про це, скажуть: ¹⁶ „Оскільки Господь був не спроможний привести народ Свій у землю, що Він їм пообіцяв, тож вигубив їх у пустелі”.

¹⁷ Тож тепер нехай сила Володаря буде величезною, як Ти й обіцяв. ¹⁸ Господь нескорий на гнів, велике милосердя Його. Він прощає гріх^[d] і переступ, але прощаючи, не вибачає. Він карає дітей, онуків і правнуків за гріхи батьків їхніх. ¹⁹ Тож, будь ласка, прости гріх народу цього з великого милосердя Свого, як Ти прощав народ цей, відколи вийшли вони з Єгипту і досі».

²⁰ І промовив Господь: «Гаразд, Я прощаю за словом твоїм. ²¹ Але як Я живу і як уся земля сповниться славою Господньою, ²² так усі ті, хто бачив славу Мою і Мої дива, що Я їх явив у Єгипті й пустелі, всі, хто випробовували Мене десять разів і не слухалися наказів Моїх, ²³ не побачать землі, що Я її пообіцяв батькам їхнім. Тим, хто зневажав Мене, не ввійти туди. ²⁴ Та оскільки слуга мій Калев мислить інакше і слідує віддано за Мною, Я приведу його до землі, куди він ходив, і нащадки його володітимуть нею. ²⁵ В долині живуть амаликійці й ханаанці. Тож завтра поверніться й рушайте в пустелю дорогою до Червоного моря».

Господь карає народ

²⁶ І сказав Господь Мойсею та Аарону: ²⁷ «Доки ця нечестива громада нарікатиме на Мене? Я чув нарікання народу Ізраїлю на Мене. ²⁸ Скажіть їм, що мовить Господь: „Так само, як Я живу, Я зроблю з вами те, про що ви говорили переді Мною. ²⁹ Ви помрете в цій пустелі—всі ви, перелічені за повним вашим числом, кожен від двадцяти років і старше, хто нарікали на Мене. ³⁰ Не ввійти вам у землю, де Я присягнувся дати вам, за винятком Калева, сина Єфунне, та Ісуса, сина Навина. ³¹ А дітей ваших, про яких ви казали, що стануть вони здобиччю, Я приведу туди, і вони пізнають землю, якою ви знехтували. ³² А ви помрете в цій пустелі.

³³ Діти ваші блукатимуть пустелею сорок років і страждатимуть від невірності вашої, доки всі ви не помрете в цій пустелі. ³⁴ Ви нестиме кару за гріхи ваші сорок років, за числом днів, що ви розвідували землю, тобто сорок років, рахуючи один рік за кожен день. Тоді ви зрозумієте, що то значить, коли Я проти вас”.

³⁵ Я, Господь, кажу: „Я насправді вчиню це з усією цією нечестивою громадою, що зібралася разом проти Мене, всі вони помруть у пустелі. ³⁶ Мужі, яких Мойсей послав розвідати землю, які повернулися й спричинили нарікання всієї громади проти Мене, принісши лиху звістку про цю землю, ³⁷ ті мужі, що принесли погану звістку про землю, помруть від чуми перед Господом. ³⁸ Тільки Ісус, син Навина, та Калев, син Єфунне, з тих мужів, що пішли розвідати землю, лишатимуться живими”».

Народ намагається ввійти в Ханаан

³⁹ Коли Мойсей промовив слова ці всьому народу Ізраїлю, люди страшенно засмутилися. ⁴⁰ Вони встали рано-вранці й пішли високо в гори. І мовили вони: «Ось ми тут. Ми підемо до того місця, про яке говорив Господь, бо ми згрішили».

⁴¹ Тоді Мойсей мовив: «Чого ж ви й тепер не слухаєтеся наказу Господа? Це не вдасться вам! ⁴² Не робіть цього, щоб не перемогли вас вороги ваші, бо немає Господа поміж вас. ⁴³ Бо амаликійці та ханаанці будуть там проти вас, і поляжете ви від меча, бо відвернулися від Господа, і Господа з вами не буде».

⁴⁴ Та вони вперто йшли в гори, хоч ковчег Заповіту Господнього й Мойсей не покинули табору. ⁴⁵ Амаликійці та ханаанці, що жили у тих горах, зійшли й напали на них, і переслідували їх аж до Хорми.

Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу

(Мт. 9:18-26; Лк. 8:40-56)

²¹ Коли Ісус знову переправився на інший берег, великий натовп зібрався навколо Нього. ²² Туди ж, на берег озера, прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Побачивши Ісуса, він впав долілиць і ²³ звернувся до Нього з благанням: «Донька моя помирає. Прошу тебе: прийди й поклади руки на неї, щоб зцілилася вона і живою зосталася». ²⁴ Тож Ісус пішов з ним. І величезний натовп рушив за Ним, з усіх сторін щільно оточивши Його.

²⁵ Серед них була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. ²⁶ Від багатьох лікарів вона натерпілася. Вона витратила на лікування вже все, що мала, але ніякого полегшення не було, навпаки, ставало тільки гірше. ²⁷ Вона чула про Ісуса і тепер підійшла до Нього в натовпі й торкнулася краю Його плаща. ²⁸ Вона казала собі: «Якщо я доторкнуся хоча б до Його одягу, то одужаю». ²⁹ Тієї ж миті кровотеча припинилася, й жінка відчула в тілі своєму, що хвороба залишила її.

³⁰ Але Ісус одразу відчув, що сила вийшла з Нього. Він озирнувся до натовпу й запитав: «Хто торкнувся Мого одягу?» ³¹ І учні Його відказали Йому: «Ти бачиш, який натовп зусібіч напирає на Тебе, а Ти запитуєш: „Хто доторкнувся до Мене?”» ³² Та Ісус і далі видивлявся, хто це зробив.

³³ Тоді жінка перелякалася, бо знала, що сталося з нею, підійшла до Нього і, впавши долілиць, розповіла Йому всю правду. ³⁴ Тоді Він мовив: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром і більше ти не будеш страждати від своєї хвороби».

³⁵ Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?» ³⁶ Але до Ісуса долинули ці слова, й Він звернувся до голови синагоги: «Не бійся. Тільки вір».

³⁷ Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Якова та Іоана, Якового брата. ³⁸ Коли вони ввійшли до дому голови синагоги, то застали там метушню, плач і голосіння. ³⁹ Ввійшовши, Ісус мовив до присутніх: «Навіщо плакати і голосити? Вона не померла, а просто спить». ⁴⁰ Та люди почали насміхатися з Нього. Ісус випроводив усіх, а Сам узяв батька й матір дитини, а також трьох апостолів, які були з Ним, і ввійшов до кімнати, де лежало дівча.

⁴¹ Ісус узяв її за руку й мовив: «Таліта, кум!»—що означає: «Дівчинко, Я велю тобі, вставай!» ⁴² Дівча тут же підвелося й почало ходити по кімнаті (їй було дванадцять років). Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом. ⁴³ Ісус їм усім суворо наказав, щоб ніхто про це не довідався, а також звелів нагодувати дівча.