Числа 9-11
Ukrainian Bible
9 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по виході з єгипетського краю, першого місця, говорячи:
2 І нехай справлять Ізраїлеві сини Пасху в означений час.
3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, за всіма постановами її та за всіма уставами її спорядите її.
4 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Пасху.
5 І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця надвечір у Сінайській пустині, усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.
6 Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої людини, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,
7 та й сказали ті люди до нього: Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми будемо позбавлені ласки принести жертву Господню означеного часу серед Ізраїлевих синів?
8 І сказав до них Мойсей: Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас.
9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
10 Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших нащадків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Пасху для Господа.
11 Місяця другого, чотирнадцятого дня надвечір спорядять вони її, з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її.
12 Не позоставлять із неї до ранку, а костей не зламають у ній, за повною постановою Пасхи справлять її.
13 А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджати Пасху, то буде винищена душа та з народу її, бо Господньої жервти він не приніс означеного часу її. Гріх свій понесе той чоловік!
14 А коли перебуватиме з вами приходько, то справить він Пасху для Господа, за постановою про Пасху та за уставом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, і для приходька, і для тубільця землі.
15 А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковчегом свідоцтва. А ввечорі було над скинією, як подоба огню, аж до ранку.
16 Так завжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі подоба огню.
17 І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому рушали Ізраїлеві сини, а на тому місці, на якому хмара ставала, там таборували Ізраїлеві сини.
18 На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній наказ таборували. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборували.
19 А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторожу, і не рушали.
20 І бувало, що хмара була над скинією полічені дні, то вони на Господній наказ таборували, і на Господній наказ рушали.
21 І бувало, що хмара була від вечора аж до ранку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони.
22 Або два дні, або місяць, або рік хмара була над нею, над скинією, Ізраїлеві сини таборували, і не рушали, а коли вона підіймалась, рушали вони.
23 На Господній наказ таборували вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.
10 Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 Зроби собі дві срібні сурмі, куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скликання громади та на рушання таборів.
3 І засурмлять у них, і збереться до тебе громада при вході скинії зборів.
4 А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, голови Ізраїлевих тисяч.
5 А засурмлять на сполох, то рушать табори, що таборують на сході.
6 А засурмите на сполох удруге, то рушать табори, що таборують на півдні, будуть сурмити на сполох, щоб рушали вони.
7 А на скликання зборів засурмите, але без сполоху.
8 А сурмити в сурми будуть Ааронові сини, священики. І ці сурмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь.
9 А коли підете війною в вашому Краю на ворога, що гнобить вас, і засурмите на сполох, то ви будете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, і будете спасені від ваших ворогів.
10 А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите в ті сурми на ваших цілопаленнях та на мирних жертвах ваших, і вони будуть вам на пригад перед лицем вашого Бога. Я Господь, Бог ваш!
11 І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця піднялася хмара з-над скинії свідоцтва.
12 І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої, і хмара спинилася в пустині Паран.
13 І рушили вони вперше за Господнім наказом через Мойсея.
14 І найперш рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом його Нахшон, син Аммінадавів.
15 А над військом племени синів Іссахара Натанаїл, син Цуарів.
16 А над військом племени Завулонових синів Еліяв, син Хелонів.
17 І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії скинії.
18 І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими відділами, а над військом його Еліцур, син Шедеурів.
19 А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв.
20 А над військом племени Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів.
21 І рушили сини Кегатові, носії святині, та й поставили скинію до приходу їх, усіх інших.
22 І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими відділами, а над військом його Елішама, син Аммігудів.
23 А над військом племени синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів.
24 А над військом племени Веніяминових синів Авідан, син Ґідеонів.
25 І рушив прапор табору синів Данових як задня сторожа для всіх таборів за своїми військовими відділами, а над військом його Ахіезер, син Аммішаддаїв.
26 А над військом племени Асирових синів Паґ'іїл, син Охрана.
27 А над військом племени синів Нефталимових Ахіра, син Енанів.
28 Оце походи Ізраїлевих синів за їхніми військовими відділами. І рушили вони.
29 І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянітянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля.
30 Та той відказав йому: Не піду, але піду до краю свого та до місця своєї батьківщини.
31 А Мойсей відказав: Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборування в пустині, то будеш нам очима.
32 І станеться, коли підеш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчинимо тобі.
33 І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою. А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб вивідати для них місце спинитися.
34 А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору.
35 І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця.
36 А коли він ставав, то говорив: Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!
11 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.
2 І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь.
3 І він назвав ім'я того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.
4 А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом?
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.
6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.
7 А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу.
8 Люди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа.
9 А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.
10 І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле.
11 І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене?
12 Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його?
13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми будемо їсти!
14 Не подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене!
15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!
16 І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.
17 І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам.
18 А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.
19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,
20 але цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?
21 І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піхоти той народ, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць часу.
22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, і вистачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, і вистачить їм?
23 А Господь сказав до Мойсея: Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи сповниться тобі Моє слово, чи ні.
24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії.
25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.
26 І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі.
27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі!
28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм!
29 І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!
30 І вернувся Мойсей до табору, він та старші Ізраїлеві.
31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі.
32 І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору.
33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ...
34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.
35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.
Числа 9-11
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Пасха
9 Господь промовив до Мойсея у пустелі Синай в перший місяць другого року після того, як вийшли вони з Єгипту. Він сказав: 2 «Народ Ізраїлю має святкувати Пасху в належний час. 3 Святкуйте її у призначений час чотирнадцятого дня цього місяця надвечір. Святкуйте згідно з усіма правилами та настановами».
4 Тож Мойсей наказав народу Ізраїлю святкувати Пасху. 5 Вони святкували Пасху на чотирнадцятий день першого місяця у присмерках у пустелі Синай. Народ Ізраїлю зробив це, дотримуючись усього того, що Господь звелів Мойсею.
6 Та були серед них і такі, хто став нечистим, бо торкнувся мертвяка і тому не міг того дня святкувати Пасху. Тож прийшли вони того дня до Мойсея та Аарона. 7 І сказали вони Мойсею: «Ми нечисті через померлого, чому ж нам заборонено приносити дари Господу в належний час з усіма іншими людьми Ізраїлю?»
8 Мойсей відповів: «Заждіть, дайте почути Господній наказ щодо вас».
9 Господь сказав Мойсею: 10 «Скажи народу Ізраїлю: „Якщо хтось нечистий через померлого або якщо ви чи нащадки ваші в довгих мандрах, то вони ще можуть святкувати Пасху. 11 Вони мусять відзначати її чотирнадцятого дня другого місяця надвечір. Вони мусять їсти пасхальне ягня з опрісноками та гірким зіллям. 12 Вони не повинні нічого з нього лишати до ранку й не повинні трощити кістки ягняти. Вони мусять святкувати її дотримуючись усіх настанов щодо Пасхи. 13 Але того, хто чистий і не в дорозі, однак не спромігся відсвяткувати Пасху, буде викорінено з-поміж народу його, бо він не приніс жертву Господу в належний час. Чоловік цей страждатиме через гріх свій.
14 Якщо чужинець, який живе між вами, забажає святкувати Пасху Господню, він може це робити згідно з усіма настановами щодо Пасхи та її правил. Ви матимете один закон і для чужинця і для людей цієї землі”».
Хмара і полум’я
15 Того дня, коли поставили намет зібрання, хмара вкрила святий намет, намет Свідчення. Ввечері вона висіла над святим наметом і була вогняною до ранку. 16 Так було завжди: хмара вкривала його вдень, а вночі ставала вогняною. 17 Як тільки хмара з’являлася над наметом, то народ Ізраїлю мав рушати. І щоразу, як хмара зупинялася, народ Ізраїлю ставав табором. 18 За знаком Господа народ Ізраїлю рушав і за знаком Господа ставав табором. Вони стояли табором весь час, доки хмара перебувала над святим наметом. 19 Навіть коли хмара перебувала над святим наметом багато днів, народ Ізраїлю дотримувався наказів Господа і не рушав. 20 І коли хмара була над святим наметом лише кілька днів, за знаком Господа вони ставали табором і за знаком Господа вони рушали. 21 Коли хмара була з вечора до ранку, а вранці піднімалася, вони рушали. Чи день, чи ніч, та коли хмара здіймалася, вони рушали. 22 Чи два дні, чи місяць, чи рік, увесь час доки хмара перебувала над святим наметом, спочиваючи на ньому, народ Ізраїлю стояв табором і не рушав. Та коли вона піднімалася, вони рушали. 23 За знаком Господа вони ставали табором, і за знаком Господа вони рушали. Вони дотримувалися наказів Господа за Господніми знаками, що отримували від Мойсея.
Срібні сурми
10 І сказав Господь Мойсею: 2 «Зроби дві срібні сурми. Зробити їх із кованого срібла, вони служитимуть для того, щоб скликати громаду і будуть сигналом табору зніматися. 3 Коли сурмлять обидві, вся громада має збиратися перед тобою при вході до намету зібрання. 4 Та коли сурмить одна, тоді вожді колін Ізраїлю мають зібратися перед тобою.
5 Коли сурмите ви короткими звуками, рушати мають східні табори. 6 Коли ви вдруге засурмите на сполох, рушати мають південні табори (щоб вони рушили, треба сурмити короткими звуками). 7 А якщо ви збираєте громаду, то сурміть, але не короткими звуками. 8 Сурмити в сурми мусять сини Аарона, священики. Це буде законом для вас повіки, для прийдешніх поколінь.
9 Коли підете в землі ваші війною на ворога, який напав на вас, сурмити у сурми на сполох, і Господь ваш Бог помітить вас і врятує від ворогів. 10 І за днів радості, і на свята, і за днів Нового Місяця сурміть у сурми, коли приносите жертви всеспалення й мирні жертви, і сурми нагадуватимуть про вас Богу вашому. Я—Господь Бог ваш».
Народ ізраїльський знімається табором
11 Двадцятого дня другого місяця другого року хмара знялася зі святого намету Свідоцтва. 12 Тож народ Ізраїлю вирушив у мандри з пустелі Синай. Хмара зупинилася в пустелі Паран. 13 Тож вони рушили вперше за знаком Господа, даним через Мойсея.
14 Прапор табору Юди рушив першим за полками своїми. На чолі війська був Нашон, син Аммінадава. 15 Нетанел, син Зуара очолював військо коліна Іссаха́ра. 16 Еліав, син Гелона, очолював військо коліна Завулона.
17 Знявши святий намет і люди Ґершона, і люди Мерарі, що несли його, рушили.
18 Тоді вирушив прапор табору Рувима за полками. Очолював це військо Елізур, син Шедеура. 19 Шелуміел, син Цурішаддая, очолював військо коліна Симеона. 20 Еліасаф, син Деуела[a], очолював військо коліна Ґада. 21 Тоді вирушили люди Когата, що несли святі речі. Святий намет має бути поставлено, перш ніж вони прийдуть.
22 Тоді за полками вирушив прапор табору Ефраїма. Елішама, син Аммігуда, очолював це військо. 23 Ґамаліел, син Педазура, очолював військо коліна Манассії. 24 Авідан, син Гідоні, очолював військо коліна Веніамина.
25 Прапор табору Дана, охоронців тилу всіх таборів, вирушив полками. Агіезер, син Аммішаддая очолював це військо. 26 Паґіел, син Окрана, очолював військо коліна Ашера. 27 Агіра, син Енана, очолював військо коліна Нафталі. 28 Це був порядок, за яким ішов увесь народ Ізраїлю, за полками, коли вони вирушали.
29 Мойсей сказав Ховаву, сину Реуела-мидіанина, свого тестя: «Ми йдемо до того місця, про яке Господь сказав, що Він його дає нам, ходімо з нами, і ми будемо добре ставитися до тебе, бо Господь обіцяв добро Ізраїлю».
30 Але той відповів: «Я не піду, я піду до свого краю і до родини своєї».
31 Тоді Мойсей промовив: «Не кидай нас, будь ласка, бо ти знаєш, де ми можемо ставати табором у пустелі. Ти будеш очима нашими. 32 Якщо ти підеш з нами, то хоч які блага зробив би ти нам, ми таке ж зробимо для тебе».
33 Тож вони вирушили від гори Господньої і мандрували три дні. Ковчег Заповіту йшов поперед них усі ці три дні, щоб знайти їм місце для табору. 34 Хмара Господа щодня була над ними, відколи вони вийшли з табору.
35 Коли ковчег Заповіту вирушив, Мойсей мовив:
«Встань, о Господи!
Нехай розсіються вороги Твої.
Нехай розбіжаться ті,
хто ненавидить Тебе».
36 А коли ковчег поставили, Мойсей сказав:
«Повернись, о Господи,
до незліченних тисяч Ізраїлю».
Люди знову нарікають
11 Коли люди почали гірко нарікати перед Господом, Всевишній почув це і запалився гнівом. Тож вогонь від Бога загорівся між ними й пожер деякі околиці табору. 2 Тоді люди заволали до Мойсея. Мойсей помолився Господу, і полум’я вщухло. 3 Тож назвали вони це місце Тавера[b], бо вогонь від Господа палав між ними.
Сімдесят старійшин
4 Та чужинцям серед них забажалося смачнішої їжі, і народ Ізраїлю знову почав репетувати. Вони гукали: «Хто дасть нам м’яса поїсти? 5 Ми пам’ятаємо рибу, що ми їли в Єгипті задарма, огірки, дині, пір, цибулю й часник. 6 Та зараз ми втратили бажання їсти. Немає нічогісінько перед очима, крім манни».
7 Та манна була, мов маленьке коріандрове насіння, а кольором—жовтувате, немов живиця. 8 Люди ходили й збирали її. Потім мололи в жорнах або товкли в ступі. Тоді її варили у горнятку й виробляли з неї пиріжки. На смак вона була, мов коржі на оливі. 9 Коли вночі на табір падала роса, з нею падала і манна.
10 Мойсей почув, що народ тужить по родах своїх, кожен при вході до намету свого. Господь тяжко розгнівався, і стало Мойсею дуже прикро. 11 І сказав Мойсей Господу: «Навіщо навів Ти таку біду на слугу Свого? Чому не знайшов я ласку в Тебе? Ти ж бо звалив увесь тягар відповідальності за цей народ на мене. 12 Хіба ж то я зачав увесь цей народ? Хіба ж то я їх народив, що Ти мені кажеш: „Неси їх на грудях, як нянька носить немовля, до землі, що Ти її пообіцяв батькам їхнім. 13 Де візьму я м’яса, щоб дати всім цим людям, коли вони плачуть переді мною і кажуть: „Дай нам м’яса поїсти!” 14 Я не подужаю нести самотужки весь цей народ, бо це для мене занадто. 15 Якщо й далі Ти так обходитимешся зі мною, благаю: вбий мене, а якщо я знайшов у Тебе ласку, не дай мені зазнати лиха”».
16 Господь відповів Мойсею: «Збери Мені сімдесят старійшин Ізраїлю, про яких ти знаєш, що вони старійшини й вожді народу. Приведи їх до намету зібрання, і нехай вони стануть там з тобою. 17 Я зійду й говоритиму там з тобою. Я візьму в тебе трохи Духу[c], який ти маєш, і вкладу в них, тож вони допомагатимуть тобі нести тягар народу, щоб не тобі самому нести його.
18 І скажи народові: „Освятиться на завтра і будете їсти м’ясо, бо ви плакали перед Господом і питали: „Хто дасть нам м’яса? Нам краще було в Єгипті”. Ось чому Господь дасть вам м’яса й будете їсти. 19 Ви будете їсти його не один день, не два, не п’ять, не десять і не двадцять днів, 20 а цілий місяць, аж доки воно не полізе з вас через ніс, і вас від нього не знудить, бо ви відштовхнули Господа, який серед вас, плакали перед Ним і казали: „Навіщо ми залишили Єгипет?”»
21 Тоді Мойсей сказав: «Тут зі мною шістсот тисяч чоловік, а Ти кажеш: „Я дам їм м’яса і вони їстимуть цілий місяць. 22 Якби навіть череди й отари забити, хіба ж вистачило б для них? Якби всю рибу морську зловити, хіба ж вистачило б для них?”»
23 Господь відповів Мойсею: «Чи ж то влада Господа обмежена? От зараз побачиш, сповниться те, що Я сказав, чи ні».
24 Тож Мойсей вийшов і переповів те, що сказав Господь, і зібрав він сімдесятьох із старійшин Ізраїлю й поставив їх довкола намету. 25 Тоді Господь зійшов у хмарі й говорив до нього. Він узяв від Духу, що був на Мойсеї, і поклав на сімдесятьох старійшин. Коли Дух зійшов на них, вони почали пророкувати. Але знову цього зробити не змогли.
26 Двоє старійшин лишилися в таборі. Ім’я першого було Елдад, а другого—Медад. Дух був на них. Вони були серед старійшин, яких покликав Мойсей, але не вийшли до намету, бо ще пророкували в таборі. 27 Прибіг юнак і сказав Мойсею: «Елдад і Медад прокують у таборі».
28 Ісус, син Навина, помічник Мойсея з юних років, сказав: «Мойсею, мій пане, заборони їм!»
29 Та Мойсей відповів: «Ти ревнуєш за мене? Хотів би я, щоб усі люди Господні були пророками, щоб Господь пролив Свій Дух на них». 30 Тоді Мойсей і старійшини повернулися до табору.
Перепелиці
31 Господь наслав вітер, і він приніс перепелиць із моря й розкидав їх навколо всього табору на день ходи в один бік і день ходи в інший, по всьому табору, до двох ліктів завтовшки від землі. 32 Люди підвелися й збирали перепелиць цілий день і цілу ніч, і цілий наступний день. Ніхто не назбирав менше шістдесяти кошиків. Вони розклали їх для себе по всьому табору.
33 Поки м’ясо було ще в них на зубах, доки вони не все ще з’їли, Господь розгнівався на людей, і напустив на них страшну хворобу. 34 Тож назвали вони це місце Ківрот-Гаттаава[d], бо там поховали людей, що прагли м’яса.
35 Від Ківрот-Гаттаави люди помандрували до Газерота й зупинилися там.
Від Марка 5:1-20
Ukrainian Bible
5 І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.
2 І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.
3 Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,
4 бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.
5 І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...
6 А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,
7 і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!
8 Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!
9 І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.
10 І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
11 Пасся ж там на горі гурт великий свиней.
12 І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.
13 І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...
16 Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.
18 А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!
20 І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
Read full chapter
От Марка 5:1-20
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Зцілення біснуватого
(Мт. 8:28-34; Лк. 8:26-39)
5 І припливли вони на протилежний берег озера до землі Ґерасинської[a]. 2 Тільки-но Ісус зійшов з човна, як назустріч Йому з-за гробниць вийшов чоловік, одержимий нечистим духом. 3-4 Він жив серед гробниць, і ніхто не міг зв’язати його, навіть ланцюгами. Його часто заковували в кайдани та ланцюги, але він рвав ланцюги й трощив кайдани, і ніхто не міг угамувати його.
5 Днями й ночами він никав між гробниць в горах, кричав і бив себе камінням.
6-7 Помітивши віддалік Ісуса, цей чоловік кинувся до Нього, упав долілиць перед Ним, а потім голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сину Господа Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч мене». 8 Ісус звелів йому: «Вийди з чоловіка цього, нечистий дух!»
9 Отже, Ісус запитав його: «Як тебе звати?» А той відповів: «Ім’я мені—Легіон[b], бо багато нечистих духів вселилося в мене». 10 Вони знову і знову благали Ісуса не виганяти їх із тієї землі. 11 Неподалік на узвишші паслося велике стадо свиней. 12 Тож духи благали Ісуса: «Пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них». 13 Ісус дозволив їм. Тож нечисті духи вийшли з чоловіка і вселилися в свиней. Тоді стадо, в якому налічувалося близько двох тисяч голів, кинулося з крутого берега в озеро й потонуло.
14 Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях. І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося. 15 Вони прийшли до Ісуса й, побачивши того біснуватого одягненим і при здоровому глузді, дуже злякалися. 16 Хто бачив, розповіли людям, що трапилося з чоловіком, одержимим нечистими, та про свиней. 17 І люди почали благати Ісуса залишити їхню землю.
18 Коли Він сідав у човен, чоловік, який був одержимий нечистим духом, благав Ісуса узяти його з Собою. 19 Та Ісус відмовив йому, сказавши: «Іди до дому свого, до своїх людей і розкажи, що Господь зробив для тебе і як змилувався над тобою».
20 Тож він пішов і почав усім у Десятимісті розповідати, як багато Ісус зробив для нього. І всі були вражені тим.
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International