Add parallel Print Page Options

32 А в Рувимових синів та в синів Ґадових були великі стада, дуже численні. І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце місце добре для худоби.

І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи:

Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон,

та земля, що Господь побив був перед Ізраїлевою громадою, вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худоба.

І сказали вони: Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай дано буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йордан!

І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: Чи брати ваші підуть на війну, а ви будете тут сидіти?

І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від переходу до того Краю, що дав їм Господь?

Так зробили були ваші батьки, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той Край.

І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той Край, і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не входити до того Краю, що дав їм Господь.

10 І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи:

11 Поправді кажу, не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх,

12 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Навинового, бо вони виконували накази за Господом.

13 І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчилося все те покоління, що робило зло в Господніх очах.

14 А оце стали ви замість ваших батьків, як нащадки грішних людей, щоб збільшити ще палючий гнів Господній на Ізраїля.

15 Бо як ви відвернетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричините згубу всьому цьому народові.

16 А вони підійшли до нього та й сказали: Ми побудуємо тут кошари для нашої худоби та міста для наших дітей,

17 а ми самі узброїмося, готові до бою перед Ізраїлевими синами, аж поки не введемо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по твердинних містах, охороняючи себе перед мешканцями цієї землі.

18 Ми не вернемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спадком своїм.

19 Бо ми не будемо володіти з ними по той бік Йордану й далі, бо прийшла нам наша спадщина з цього боку Йордану на схід.

20 І сказав їм Мойсей: Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узброїтесь на війну перед Господнім лицем,

21 і перейде кожен ваш узброєний Йордан перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою,

22 то буде здобутий той Край перед Господнім лицем, і ви потому вернетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей Край на володіння перед Господнім лицем.

23 А якщо не зробите так, то ви згрішили Господеві, і знайте, що ваш гріх знайде вас!

24 Побудуйте собі міста для ваших дітей, та кошари для ваших отар. А що вийшло з ваших уст, те зробіть.

25 І сказали Ґадові сини та сини Рувимові до Мойсея, говорячи: Раби твої зроблять, як пан наш приказує.

26 Діти наші, жінки наші, стадо наше та вся наша худоба будуть там, у ґілеадських містах.

27 А раби твої перейдуть, кожен військовий озброєний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує.

28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Навиновому, та головам батьківських домів племен Ізраїлевих синів.

29 І сказав Мойсей до них: Якщо Ґадові сини та сини Рувимові перейдуть із вами Йордан, кожен озброєний на війну перед лицем Господнім, і буде здобутий Край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння.

30 А якщо вони не перейдуть з вами озброєні, то отримають володіння серед вас в ханаанському Краї.

31 І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: Що говорив Господь до твоїх рабів, так зробимо.

32 Ми перейдемо озброєні перед Господнім лицем до ханаанського Краю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йордану.

33 І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині племені Манасії, Йосипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башанського, той Край по містах його, у границях міст того Краю навколо.

34 І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер,

35 і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу,

36 і Бет-Німру, і Бет-Гаран, твердинні міста та кошари для отари.

37 У Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм,

38 і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста, що вони збудували.

39 І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули його, і позбавили спадщини амореянина, що в ньому.

40 І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому.

41 А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні села, та й назвав їх: Яірові села.

42 А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'ям: Новах.

33 Оце походи Ізраїлевих синів, що вийшли з єгипетського краю за своїми військовими відділами під рукою Мойсея та Аарона.

А Мойсей написав їхні виходи з їхніми походами за Господнім наказом, і оце їхні походи за їхніми виходами.

І рушили вони з Рамесесу першого місяця, п'ятнадцятого дня першого місяця, другого дня по Пасці вийшли Ізраїлеві сини сильною рукою на очах усього Єгипту.

А Єгипет ховав, кого побив Господь серед них, кожного перворідного, а над їхніми богами зробив Господь суди.

І рушили Ізраїлеві сини з Рамесесу, і таборували в Суккоті.

І рушили з Суккоту й таборували в Етамі, що на краю пустині.

І рушили з Етаму, а вернулися до Пі-Хіроту, що перед Баал-Цефоном, і таборували перед Міґдолом.

І рушили з-перед Хіроту, і перейшли серед моря до пустині, і йшли триденною дорогою в Етамській пустині, і таборували в Марі.

І рушили з Мари й увійшли до Еліму, а в Елімі дванадцять джерел води та сімдесят пальм, і таборували там.

10 І рушили з Еліму й таборували над Червоним морем.

11 І рушили з-над Червоного моря й таборували в пустині Сін.

12 І рушили з пустині Сін і таборували в Дофці.

13 І рушили з Дофки й таборували в Алуші.

14 І рушили з Алушу й таборували в Ріфідімі, і не було там води на пиття для народу.

15 І рушили з Ріфідіму й таборували в пустині Сінай.

16 І рушили з пустині Сінай і таборували в Ківрот-Гаттааві.

17 І рушили з Ківрот-Гаттаави й таборували в Хацероті.

18 І рушили з Хацероту й таборували в Рітмі.

19 І рушили з Рітми й таборували в Ріммоні Переца.

20 І рушили з Ріммону Переца й таборували в Лівні.

21 І рушили з Лівни й таборували в Ріссі.

22 І рушили з Рісси й таборували в Кегелаті.

23 І рушили з Кегелати й таборували на горі Шефер.

24 І рушили з гори Шефер і таборували в Хараді.

25 І рушили з Харади й таборували в Макгелоті.

26 І рушили з Макгелоту й таборували в Тахаті.

27 І рушили з Тахату й таборували в Тераху.

28 І рушили з Тераху й таборували в Мітці.

29 І рушили з Мітки й таборували в Хашмоні.

30 І рушили з Хашмони й таборували в Мосероті.

31 І рушили з Мосероту й таборували в Бене-Яакані.

32 І рушили з Бене-Яакану й таборували в Хорі Ґідґаду.

33 І рушили з Хору Ґідґаду й таборували в Йотваті.

34 І рушили з Йотвати й таборували в Авроні.

35 І рушили з Аврони й таборували в Ецйон-Ґевері.

36 І рушили з Ецйон-Ґеверу й таборували в пустині Цін, це Кадеш.

37 І рушили з Кадешу й таборували на Гор-горі, на краю едомської землі.

38 І зійшов священик Аарон на Гор-гору з Господнього наказу, та й помер там сорокового року виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю, п'ятого місяця, першого дня місяця.

39 А Аарон був віку ста й двадцяти й трьох літ, коли помер він на Гор-горі.

40 І почув ханаанеянин, цар Араду, а він сидів на півдні в Краї ханаанськім, що йдуть Ізраїлеві сини.

41 І рушили від Гор-гори й таборували в Цалмоні.

42 І рушили з Цалмони й таборували в Пуноні.

43 І рушили з Пунону й таборували в Овоті.

44 І рушили з Овоту й таборували в Ійє-Гааварімі, на моавській границі.

45 І рушили з Ійїму й таборували в Дівоні Ґаду.

46 І рушили з Дівону Ґаду й таборували в Алмон-Дівлатаймі.

47 І рушили з Алмон-Дівлатайми й таборували в горах Аварім перед Нево.

48 І рушили з гір Аварім, і таборували в моавських степах.

49 І таборували вони над Йорданом від Бет-Єшмоту аж до Авел-Шіттіму в моавських степах.

50 І Господь промовляв до Мойсея в моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:

51 Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю,

52 то проженете всіх мешканців того Краю перед собою, і понищите всі їхні зображення, і всіх литих ідолів їхніх понищите, і всі їхні висоти поруйнуєте.

53 І ви заволодієте тим Краєм, і осядете в ньому, бо Я дав вам той Край на власність.

54 І ви заволодієте тим Краєм жеребком за вашими родами: численному збільшите власність його, а малому зменшите власність його, де вийде йому жеребок, туди йому буде, за племенами ваших батьків будете володіти собі.

55 А якщо ви не виженете мешканців того Краю від себе, то будуть ті, кого позоставите з них, колючками в ваших очах та тернями в ваших боках. І будуть вас утискати на тій землі, що на ній ви сидітимете.

56 І станеться, як Я думав був учинити їм, учиню те вам.

34 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Накажи Ізраїлевим синам та й скажи їм: Коли ви ввійдете до ханаанського Краю, це буде той Край, що припаде вам у спадщині, ханаанський Край по границях його.

І буде вам південна сторона від пустині Цін при Едомі, і буде вам південна границя від кінця Солоного моря на схід.

І скерується вам та границя з полудня до Маале-Акраббіму, і перейде до Ціну, і будуть виходи її з полудня до Кадеш-Барнеа. І вийде вона до Хацар-Аддару й перейде до Ацмону.

І скерується границя з Ацмону до єгипетського потоку, і будуть її виходи до моря.

А границя західня, буде для вас море Велике, це буде для вас західня границя.

А оце буде для вас північна границя: від Великого моря визначите собі за границю Гор-гору.

Від Гор-гори визначите в напрямі до Гамату, і будуть виходи границі до Цедаду.

І вийде границя до Зіфрону, і будуть її виходи до Гацар-Енану. Це буде вам північна границя.

10 І визначите собі за границю на схід від Гацар-Енану до Шефаму.

11 І зійде границя від Шефаму до Рівли, на схід Аіну. І зійде границя, і дійде на беріг Кінеретського моря на схід.

12 І зійде границя до Йордану, і будуть її виходи море Солоне. Це буде для вас Край по його границях навколо.

13 І Мойсей наказав Ізраїлевим синам, говорячи: Оце та земля, що ви поділите собі її жеребком, що Господь наказав дати дев'яти племенам і половині племені.

14 Бо взяли плем'я Рувимових синів за домами батьків своїх, і плем'я Ґадових синів за домами батьків своїх, і половина племени Манасіїного взяли спадщину свою,

15 два племені й половина племени взяли вже свою спадщину з того боку приєрихонського Йордану на схід та на південь.

16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

17 Оце імена тих мужів, що поділять для вас той Край на спадок: священик Елеазар та Ісус, син Навинів,

18 та візьмете по одному князеві з племени, щоб поділити той Край на власність.

19 А оце ймення тих мужів: для Юдиного племени Калев, син Єфуннеїв;

20 а для племени Симеонових синів Шемуїл, син Аммігудів;

21 а для племени Веніяминового Елідад, син Кіслонів;

22 для племени Данових синів князь Буккі, син Йоґліїв;

23 для Йосипових синів, для племени синів Манасіїних князь Ханніїл, син Ефодів;

24 а для племени Єфремових синів князь Кемуїл, син Шіфтанів;

25 а для племени Завулонових синів князь Еліцафан, син Парнахів;

26 а для племени Іссахарових синів князь Палтіїл, син Аззана;

27 а для племени Асирових синів князь Ахігуд, син Шеломіїв;

28 а для племени синів Нефталимових князь Педаїл, син Аммігудів.

29 Оце ті, кому наказав Господь поділити ханаанський Край на спадщину для Ізраїлевих синів.

Розподіл земель на схід від Йордану

32 Нащадки Рувима та Ґада мали дуже багато худоби. Як побачили вони землі Язера та Ґілеаду, то зрозуміли, що це добре місце для худоби. Тож пішли діти Ґада й Рувима і сказали Мойсею та священику Елеазару й вождям громади: «Атарот, Дівон, Язер, Німра, Хешбон, Елеале, Сівма[a], Нево й Беон— земля, що її Господь завоював для громади Ізраїлю. Це дуже добра для худоби земля, а в нас, слуг твоїх, багато худоби». І сказали вони: «Якщо знайшли ми ласку в очах твоїх, нехай віддадуть цю землю нам, слугам твоїм, у власність. Не змушуй нас переходити через Йордан».

Мойсей сказав синам Ґада й Рувима: «Тож брати ваші підуть на війну, а ви тут залишитеся? Навіщо ви знеохочуєте народ Ізраїлю переходити в нову землю, що її Господь дав їм? Батьки ваші зробили те ж саме, коли я посилав їх з Кадеш-Барнеа, щоб розвідати землю. Дісталися вони до долини Ешкол і розвідали землю, але знеохотили серце народу Ізраїлю, щоб не йти в землю, яку Господь їм дав. 10 Тож Господь розгнівався того дня й поклявся: 11 „Жоден із людей, що вийшли з Єгипту й були віком від двадцяти років і старше, не побачать землі, яку Я пообіцяв Аврааму, Ісааку та Якову, бо не були вони цілком віддані Мені, 12 за винятком Калева, сина Єфунне, та Ісуса, сина Навина, бо вони лишалися у всьому відданими Господу”. 13 Тоді Господь розгнівався на Ізраїль і примусив його блукати пустелею сорок, років доки все покоління, що згрішило перед Господом, не вимерло. 14 І от зараз ви, покоління грішників, зайняли батьківське місце, щоб іще підсилити гнів Господа проти Ізраїлю. 15 Якщо відвернетеся ви від Нього, Він покине Ізраїль у пустелі й надалі, і вигубите ви весь народ».

16 Тоді вони пішли до Мойсея і сказали: «Дозволь нам побудувати тут кошари для нашої худоби та оселі для жінок і дітей. 17 Тоді ми негайно озброїмося й підемо поперед народу Ізраїлю, доки не приведемо його до місця його, поки родини наші житимуть в укріплених містах, захищені від людей, що мешкають у цій землі. 18 Ми не повертатимемося до осель наших, доки кожен із народу Ізраїлю не дістане спадщини своєї. 19 Ми не будемо отримувати землю у спадщину на тому боці Йордану, бо наша частка спадщини буде на східному березі Йордану».

20 Мойсей відповів їм: «Якщо зробите все це, якщо озброїтеся для війни перед Господом 21 і кожен із вас, озброєний, перейде Йордан перед Господом, доки Господь не прожене ворогів Своїх з-перед Себе 22 й земля не підкориться Господу, і тільки тоді повернетеся додому, виконавши обов’язок свій перед Господом та Ізраїлем, тоді буде ця земля вашою спадщиною перед Господом. 23 Але якщо ви цього не зробите, тоді згрішили ви проти Господа, тож будьте певні, що покарано буде вас за гріх ваш. 24 Отже, побудуйте міста для жінок та дітей своїх і кошари для худоби, і зробіть усе, що ви сказали».

25 І мовили сини Ґада й Рувима: «Ми, слуги твої, зробимо так, як наказує нам наш володар. 26 Діти наші, наші жінки, наші отари і вся наша худоба лишиться в містах Ґілеада. 27 Ми, слуги твої, кожен озброєний для війни, перейдемо Йордан, щоб воювати перед Господом, як ти, наш володарю, сказав».

28 Тоді Мойсей дав священику Елеазару, Ісусу, сину Навина, та вождям колін Ізраїлю наказ щодо них. 29 Мойсей сказав їм: «Якщо сини Ґада й Рувима перейдуть Йордан з вами, кожен озброєний для війни, щоб воювати перед Господом і земля підкориться вам, тоді віддасте їм землю Ґілеадську у власність. 30 Але якщо озброєні для війни не перейдуть з вами, тоді вони мають отримати у власність землю серед вас у землі Ханаанській».

31 Сини Ґада та Рувима відповіли: «Ми зробимо так, як Господь наказав слугам Своїм. 32 Озброєні для війни перейдуть перед Господом у землю Ханаанську, але земля наша буде на іншому боці Йордану».

33 Тож Мойсей дав синам Ґада й Рувима і половині коліна Манассії, сина Йосипа, царство царя Сихона, аморійців і царство Оґа, царя башанського, землю з її містами та землями довкола них. 34 Тоді сини Ґада побудували Дівон, Атарот, Ароер, 35 Атрот-Шофан, Язер, Йоґвегу, 36 Бет-Німру і Бет-Гаран, укріплені міста та кошари для худоби.

37 Сини ж Рувима побудували Хешбон, Елеале, Киріатаїм, 38 Нево, Ваал-Меон і Сівму. Вони залишили назви Нево і Ваал Меон. Вони назвали міста, які вони побудували, за їхніми назвами.

39 Сини Макіра, сина Манассії, пішли до Ґілеада й захопили його. Вони прогнали всіх аморійців, які були там. 40 Тож Мойсей віддав Ґілеад[b] роду Макіра, сину Манассії, і той оселився там. 41 Рід Яїра, сина Манассії, пішов і захопив їхні села. Назвав він їх містами Яїра. 42 Ноба пішов і захопив Кенат і міста навколо нього. Назвав він його Ноба, за своїм іменем.

Подорож Ізраїлю з Єгипту

33 Ось місця, по яких мандрував народ Ізраїлю, який полками вийшов із землі Єгипетської під проводом Мойсея та Аарона. За наказом Господа Мойсей записував місця, з яких вони рушали в мандри. Ось із яких місць вони рушали.

Вони вийшли з Рамзеса п’ятнадцятого дня першого місяця. На другий день після Пасхи народ Ізраїлю відважно виступив перед очима всіх єгиптян. Єгиптяни якраз ховали всіх своїх первістків, яких убив Господь. Господь учинив Свій суд над їхніми богами[c].

Народ Ізраїлю вийшов із Рамзеса і став табором у Суккоті. Вони рушили з Суккота і стали табором в Ефамі, на краю пустелі. Вони вийшли з Ефаму і звернули назад до Пі-Гагірота на схід від Ваал-Цефона. Вони стали табором біля Миґдола.

Вони вийшли з Пі-Гагірота й перейшли морем до пустелі. Вони мандрували три дні пустелею Ефаму і стали табором у Марі.

Вони вийшли з Мари й рушили до Елима. Було в Елимі дванадцять джерел та сімдесят пальм. Тож там вони стали табором.

10 Вони вийшли з Елима і стали табором біля Червоного моря[d].

11 Вони пішли до від Червоного моря і стали табором у пустелі Сін.

12 Вони вирушили з пустелі Сін і стали табором у Дофці.

13 Вони вийшли з Дофки й стали табором в Алуші.

14 Вони вийшли з Алуша і стали табором у Рефідимі. І не було там людям питної води.

15 Вони вийшли з Рефідима і стали табором у пустелі Синай.

16 Вони вирушили з пустелі Синай і стали табором у Ківрот-Гаттааві.

17 Вони вийшли з Ківрот-Гаттаави й стали табором у Газероті.

18 Вони вийшли з Газерота і стали табором у Ритмі.

19 Вони вийшли з Ритми й стали табором у Риммон-Перезі.

20 Вони вийшли з Риммон-Переза і стали табором у Ливні.

21 Вони вийшли з Ливни й стали табором у Риссі.

22 Вони вийшли з Рисси і стали табором у Кегелаті.

23 Вони вийшли з Кегелати й стали табором під горою Шефер.

24 Вони вирушили від гори Шефер і стали табором у Гараді.

25 Вони вийшли з Гаради й стали табором у Макгелоті.

26 Вони вийшли з Макгелота і стали табором у Тагаті.

27 Вони вийшли з Тагата і стали табором у Тері.

28 Вони вийшли з Тери й стали табором у Митці.

29 Вони вийшли з Митки й стали табором у Гашмоні.

30 Вони вийшли з Гашмони й стали табором у Мозероті.

31 Вони вийшли з Мозерота і стали табором у Бене-Яакані.

32 Вони вийшли з Бене-Яакана і стали табором у Гор-Гаґґідґаді.

33 Вони вийшли з Гор-Гаґґідґада і стали табором у Йотваті.

34 Вони вийшли з Йотвати й стали табором в Авроні.

35 Вони вийшли з Аврони й стали табором в Еціон-Хевері.

36 Вони вийшли з Еціон-Хевера і стали табором у Кадеші в пустелі Сін.

37 Вони вийшли з Кадеша і стали табором біля гори Гор, горою на кордоні Едомських земель. 38 Священик Аарон зійшов на гору Гор, за наказом Господа, і помер він там першого дня п’ятого місяця сорокового року після виходу народу Ізраїлю з Єгипту. 39 Аарону було сто двадцять три роки, коли він помер на горі Гор.

40 Ханаанський цар Араду в Неґеві почув, що наближається народ Ізраїлю.

41 Вони вирушили від гори Гор і стали табором у Залмоні.

42 Вони вийшли з Залмони й стали табором у Пуноні.

43 Вони вийшли з Пунона і стали табором в Овоті.

44 Вони вийшли з Овота і стали табором в Іє-Аваримі на кордоні з Моавом.

45 Вони вийшли з Ає-Аварима і стали табором у Дівон-Ґаді.

46 Вони вийшли з Дівон-Ґада і стали табором в Алмон-Дівлатаїмі.

47 Вони вийшли з Алмон-Дівлатаїма і стали табором у горах Аваримських поблизу Нево.

48 Рушили вони від гір Аваримських і стали табором на рівнинах Моаву біля Йордану, навпроти Єрихона. 49 Вони стали табором уздовж Йордану на рівнинах Моаву, від Бет-Єшимота до Авель-Шиттим.

50 І звернувся Господь до Мойсея на рівнинах Моаву біля Йордану навпроти Єрихона. Він промовив: 51 «Скажи народу Ізраїлю, що коли перейдете ви Йордан із землі Ханаанської, 52 ви мусите вигнати геть усіх, хто живе в цій землі. Ви мусите знищити всіх їхніх різьблених божків і усіх їхніх металевих бовванів і спустошити всі їхні узвишшя.

53 Тоді заволодієте ви їхньою землею і посядете її, бо Я дав вам землю цю у володіння. 54 Ви розділите землю між собою за жеребом, за родами вашими. Ви мусите дати більшу частку спадщини більшому, а меншу частку спадщини—меншому. Ви успадкуєте землю за колінами батьків ваших. 55 Якщо не виженете ви з-перед себе людей, що мешкають у цій землі, то ті хто залишиться, будуть мов колючки в очах ваших, мов терен у боках. Вони допікатимуть вам у землі, де ви житимете. 56 І тоді Я зроблю з вами те, що намислив зробити з ними».

Кордони Ханаану

34 І сказав Господь Мойсею: «Накажи народу Ізраїлю: „Як прийдете в землю Ханаанську, то це земля, що буде спадщиною вашою: земля Ханаану аж до її кордонів. Південна сторона проляже від пустелі Сін уздовж едомського кордону. Південний кордон починатиметься на сході від берега Мертвого моря. Далі ваш південний кордон перетне перевал Скорпіона[e], пройде пустелею Сін і закінчиться на півдні, у Кадеш-Барнеа. Вона простягнеться до Газар-Аддару, а далі пройде крізь Азмон. Від Азмона кордон зверне до єгипетського потоку[f] й закінчиться біля Середземного моря. Вашим західним кордоном буде узбережжя Середземного моря. (Це ваш вічний кордон).

Оце буде ваш північний кордон: від Середземного моря проведете його до гори Гор. Від гори Гор проведіть його до Лебо-Гамата. Далі кордон сягне Цедада. Далі кордон простягнеться до Зіфрона й закінчиться в Хазар-Енані. Це буде ваш північний кордон.

10 Східний ваш кордон піде від Хазар-Енана до Шефама. 11 Від Шефама кордон простягнеться до Рівли на схід Аїна. Далі кордон піде вниз і дійде аж до гір на схід від Ґалилейського озера[g]. 12 І далі кордон піде аж до Йордану й закінчиться біля Мертвого моря. Це буде земля ваша з кордонами її по всіх боках”».

13 Тож Мойсей наказав народу Ізраїлю: «Це земля ваша, яку успадкуєте ви за жеребом. Господь звелів, щоб землю цю було віддано дев’ятьом з половиною колінам. 14 Бо коліна Рувима та Ґада і половина коліна Манассії вже отримали свою спадщину за їхніми батьківськими родами. 15 Два з половиною коліна отримали свою спадщину по той бік Йордану на сході навпроти Єрихону».

16 І сказав Господь Мойсею: 17 «Ось імена мужів, що ділитимуть вам землю: священик Елеазар та Ісус, син Навина. 18 Візьміть також по одному вождю з кожного коліна, щоб ділити землю. 19 Ось імена цих людей:

від коліна Юди—Калев, син Єфунне;

20 від коліна Симеона—Самуїл, син Аммігуда;

21 від коліна Веніамина—Елідад, син Кислона;

22 вождь від коліна Дана—Вуккі, син Йоґлі,

23 з синів Йосипа—

вождь коліна Манассії Ганніел, син Ефода,

24 і вождь коліна Ефраїма Кемуел, син Шифтана;

25 вождь коліна Завулона—Елізафан, син Фарнаха;

26 вождь коліна Іссаха́ра—Палтіел, син Аззана;

27 вождь коліна Ашера—Агігуд, син Шеломі;

28 вождь коліна Нафталі—Педагел, син Аммігуда».

29 Господь наказав цим чоловікам розподілити землю Ханаанську серед народу Ізраїлю.

Footnotes

  1. 32:3 Сівма Або «Севам».
  2. 32:40 Ґілеад Можливо «Рамот-Ґілеад».
  3. 33:4 богами Можливо, мова йде не тільки про лжебогів Єгипту, але також про єгипетського царя та лідерів.
  4. 33:10 Червоне море Або «Очеретяне море».
  5. 34:4 перевал Скорпіона Або «Акравім».
  6. 34:5 єгипетського потоку Або «потоку Аріш».
  7. 34:11 Ґалилейського озера Або «озера Кіннерет».

30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!

32 Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.

33 І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?

34 І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.

35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!

36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

37 Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!

38 Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить.

39 А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.

40 Хто бо не супроти нас, той за нас!

41 І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!

42 Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!

43 І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,

44 де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

45 І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,

46 де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

47 І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,

48 де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!

49 Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.

50 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!

Read full chapter

Ісус говорить про Свою смерть

(Мт. 17:22-23; Лк. 9:43-45)

30-31 Ісус та Його учні пішли звідти подорожувати Ґалилеєю. Він не бажав, щоби про те хтось знав, бо Він хотів навчати послідовників Своїх. Ісус казав їм: «Сина Людського буде віддано до рук людей, які вб’ють Його, але через три дні після смерті Він воскресне».

32 Однак учні Його не розуміли цих слів, а перепитати Ісуса боялися.

Хто є самим великим у Царстві Небеснім

(Мт. 18:1-5; Лк. 9:46-48)

33 В Капернаумі, зайшовши до однієї з хатин, Ісус запитав Своїх учнів: «Про що ви сперечалися дорогою?» 34 На те вони змовчали, бо по дорозі сперечалися, хто з них є найвеличнішим. 35 Тоді Ісус сів і гукнув усіх дванадцятьох і мовив до них: «Хто хоче бути першим, хай буде останнім, хай буде слугою всім». 36 Він узяв дитину, поставив її перед ними і, обійнявши, сказав Своїм учням: 37 «Хто приймає одного з тих малих дітей в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене».

Хто не проти нас—той з нами

(Лк. 9:49-50)

38 Іоан сказав Ісусу: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас». 39 Та Ісус промовив: «Не зупиняйте його, бо той, хто творить диво в ім’я Моє, невдовзі вже не зможе лихословити Мене. 40 Хто не проти нас—той за нас. 41 Кожний, хто допоможе вам чим-небудь, хоч би напоївши вас водою через те, що ви належите до Христа, то істинно кажу вам—той напевне одержить винагороду свою».

Ісусові застороги проти гріха

(Мт. 18:6-9; Лк. 17:1-2)

42 «Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в морі. 43 Якщо рука твоя примушує тебе на гріх, відітни її. Краще ввійти у вічне життя калікою, ніж мати обидві руки, та потрапити у пекло незгасне, 44 [де черви не вмирають, і вогонь пече незгасний][a].

45 Якщо нога твоя примушує тебе грішити, відітни її. Краще увійти у вічне життя кульгавим, ніж із двома ногами бути кинутим до пекла. 46 [де черви не вмирають, і вогонь пече незгасний][b]. 47 Якщо око твоє примушує тебе на гріх, виколи його. Краще однооким увійти у Царство Боже, аніж з обома очима бути ввергнутим у пекло, де 48 „черви не вмирають, і вогонь пече незгасний”.(A) 49 Бо кожен буде просолений та кожна пожертва буде просолена вогнем[c].

50 Сіль—то добра річ. Але якщо вона втратить солоність, як її знову такою зробити? Майте сіль у собі й живіть у злагоді одне з одним».

Read full chapter

Footnotes

  1. 9:44 У деяких древньогрецьких рукописах цього вірша немає.
  2. 9:46 У деяких древньогрецьких рукописах цього вірша немає.
  3. 9:49 та… вогнем У деяких древньогрецьких рукописах цього речення немає. У часи Старого Заповіту ізраїльтяни посипали пожертви сіллю. У цьому вірші це може означати, що послідовники Ісуса пройдуть через випробовування стражданнями, а також вони мають принести себе у пожертву Господу.