Числа 23-25
Ukrainian Bible
23 І сказав Валаам до Балака: Збудуй мені тут сім жертівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів.
2 І зробив Балак, як Валаам говорив. І приніс Балак та Валаам бичка та барана на кожному жертівнику.
3 І сказав Валаам до Балака: Стань над своїм цілопаленням, а я піду, може стріну Господа навпроти себе, і що Він об'явить мені, я перекажу тобі. І він пішов на лису гору.
4 І стрівся Валаамові Бог, і сказав він Йому: Сім жертівників склав я, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику.
5 І вклав Господь слово до Валаамових уст та й сказав: Вернись до Балака, і будеш так промовляти.
6 І вернувсь він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопаленням, він та всі вельможі моавські.
7 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Із Араму мене припровадив Балак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля!
8 Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на того, що гніву на нього не має Господь?
9 Бо я бачу його з вершка скель, і з пагірків його оглядаю, тож народ пробуває самітно, а серед людей не рахується.
10 Хто ж перелічив порох Яковів, і хто зрахував пил Ізраїлів? Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його!
11 І сказав Балак до Валаама: Що ти зробив мені? Я взяв тебе, щоб ти прокляв моїх ворогів, а оце ти справді поблагословив їх!
12 А той відповів та й сказав: Чи ж не те, що Господь вкладе в мої уста, я буду пильнувати, щоб те говорити?
13 І сказав до нього Балак: Ходи ж зо мною до іншого місця, звідки побачиш його. Тільки частину його будеш бачити, а всього його не побачиш. І прокляни мені його, мого ворога, звідти!
14 І він узяв його на Седе-Цофім, на верхів'я Пісґі, і збудував сім жертівників, і приніс бичка та барана на кожнім жертівнику.
15 І сказав він до Балака: Стань тут над своїм цілопаленням, а я стріну там Господа.
16 І стрів Господь Валаама, і вклав слово до уст його та й сказав: Вернися до Балака, і будеш так промовляти.
17 І прийшов він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопаленням, а з ним вельможі моавські. І сказав йому Балак: Що ж говорив Господь?
18 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Устань же, Балаку, та й слухай, нахили своє ухо до мене, о сину Ціппорів!
19 Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?
20 Оце я одержав наказа поблагословити, і поблагословив Він, і я того не відверну!
21 Не видно страждання між Яковом, і не запримітно нещастя в Ізраїлі, з ним Господь, його Бог, а між ним голосний крик на славу Царя!
22 Бог, що вивів був їх із Єгипту, Він для нього, як міць однорожця!
23 Бо нема ворожби поміж Яковом, і чарів нема між Ізраїлем, тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що Бог учинив.
24 Тож устане народ, як левиця, і підійметься він, немов лев! Він не ляже, аж поки не буде він жерти здобичу, і аж поки не буде він пить кров забитих!
25 І сказав Балак до Валаама: Ні проклинати не проклинай його, ні благословити не благословляй його!
26 І сказав Валаам, і відповів до Балака: Чи ж не казав я тобі, говорячи: Усе, що буде промовляти Господь, те зроблю?
27 І сказав Балак до Валаама: Ходи ж, візьму тебе ще до іншого місця, може сподобається в Божих очах, і ти звідти проклянеш мені його.
28 І взяв Балак Валаама на верхів'я Пеору, що звернений до пустині.
29 І сказав Валаам до Балака: Збудуй мені тут сім жертівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів.
30 І зробив Балак, як сказав був Валаам, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику.
24 І побачив Валаам, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного разу, на ворожбу, і звернув лице своє до пустині.
2 І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробував за своїми племенами. І на ньому був Дух Божий!
3 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
4 це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.
5 Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю!
6 Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами!
7 Вода потече з його відер, а насіння його над великими водами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесеться.
8 Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає.
9 Нахилився він, ліг, немов лев, і як левиця, хто підійме його? Хто благословляє тебе той благословенний, а хто проклинає тебе той проклятий!
10 І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Балак до Валаама: Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі!
11 А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани.
12 І сказав Валаам до Балака: Чи ж не казав я також до посланців твоїх, яких послав ти до мене, говорячи:
13 Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, що казатиме Господь, те я буду говорити!
14 А тепер я оце йду до народу свого. Ходи ж, я звіщу тобі, що зробить той народ твоєму народові на кінці днів.
15 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
16 мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.
17 Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа!
18 І стане Едом за спадщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі!
19 І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста.
20 І побачив він Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Початок народів Амалик, та загине наприкінці й він!
21 І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Міцна ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо своє!
22 Але вигублений буде Каїн, незабаром Ашшур поневолить тебе!
23 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце?
24 І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впокорять, і Евера впокорять. Та загине наприкінці й він!
25 І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого. А Балак також пішов на дорогу свою.
25 І осівся Ізраїль у Шіттімі, і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок,
2 а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім.
3 І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля.
4 І сказав Господь до Мойсея: Візьми всіх голів народу, та й повішай їх для Господа навпроти сонця. І відвернеться палючий Господній гнів від Ізраїля.
5 І сказав Мойсей до Ізраїлевих суддів: Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до пеорського Ваала.
6 Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіянітянку на очах Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту.
7 І побачив це Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона. І встав він з-посеред громади, і взяв списа в свою руку.
8 І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до середини мешкання, та й пробив їх обох ізраїльтянина та ту жінку, аж через її черево. І була стримана поразка Ізраїлевих синів.
9 І померло в поразці двадцять і чотири тисячі.
10 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
11 Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона, відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився горливістю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горливості.
12 Тому скажи: ось Я даю йому свого заповіта: мир.
13 І буде йому та насінню його по нім заповіт вічного священства за те, що він запалився для Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів.
14 А ймення забитого Ізраїлевого мужа, що був забитий з тією мідіянітянкою, Зімрі, син Салу, начальник батькового дому Симеона.
15 І ім'я тієї забитої мідіянітської жінки Козбі, дочка Цура, що був головою племен батькового дому в Мідіяні.
16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
17 Ненавидіти мідіянітів, і будете їх забивати!
18 Бож вони ненавидять вас у своїх підступах, що зводили вас через Пеора, і через Козбі, дочку мідіянітського начальника, сестру їх, забиту дня поразки за Пеора.
Числа 23-25
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Перше Валаамове послання
23 Валаам сказав Валаку: «Споруди мені тут сім жертовників і приготуй мені семеро волів і семеро баранців». 2 Валак зробив, як сказав Валаам. І Валак, і Валаам принесли по волу та по баранові на кожному вівтарі.
3 Тоді Валаам сказав Валаку: «Стань біля своєї жертви всеспалення, а я піду, можливо Господь вийде на зустріч зі мною. Хоч би що Він мені сказав, я розповім тобі». Тож пішов він на голу верхівку гори.
4 Бог явився Валааму, і той сказав Йому: «Я спорудив сім жертовників і приніс по волу та по баранові на кожному вівтарі».
5 Господь вклав слова в уста Валааму, мовлячи: «Повертайся до Валака і скажи це йому».
6 Тож Валаам повернувся до нього, аж ось Валах стоїть біля своєї жертви всеспалення разом з усіма старійшинами Моаву. 7 Тож Валаам мовив пророцтво своє:
«Привів мене Валак, моавський цар
з Арама, зі східних гір:
„Приходь, і Якова за мене прокляни.
Приходь, ганьбою вкрий Ізраїль”.
8 Та як я можу клясти тих,
кого Господь не проклинає?
Як можу я зганьбити тих,
кого не зганьбив Господь?
9 З гірських вершин я бачу їх,
і з пагорбів дивлюся я на них.
Вони ж бо той народ, який живе окремо
і не вважає себе одним із інших.
10 Хто здатний полічити Якова народ?
Вони численні, наче той пісок.
Хто може чверть Ізраїлю бодай порахувати?
Нехай я помру смертю праведника,
нехай кінець мій буде, як у них!»
11 Валак сказав Валааму: «Що ти зробив зі мною? Я тебе привів, щоби проклясти ворогів моїх, а ти їх взяв і благословив».
12 А Валаам відповів йому: «Чи не мушу я ретельно передати те, що Господь вклав в уста мої?»
13 Тоді Валак сказав йому: «Ходімо зі мною в інше місце, звідки ти зможеш побачити їх. Ти побачиш лише частину їх. Усіх їх ти не побачиш. Прокляни їх для мене звідти».
14 Тож узяв він Валаама на поле Зофима на верхівці Пізґи. І спорудив він сім жертовників, і приніс вола й барана на кожному вівтарі. 15 І сказав він Валаку: «Стань поряд зі своєю жертвою всеспалення тут, поки я піду зустрітися з Господом».
16 Явився Господь Валааму, вклав слова в уста йому і сказав: «Повернись до Валака і скажи це йому».
17 Отже, повернувся Валаам до Валака, аж той стоїть там біля своєї жертви всеспалення з усіма старійшинами Моаву. І запитав його Валак: «Що сказав Господь?»
Друге Валаамове послання
18 І мовив Валаам своє пророцтво:
«Устань, Валаку, і слухай.
Почуй мене, о сину Зиппорів.
19 Бог не людина, що неправду каже,
не син людський, що рішення міняє.
Чи мовить він, а потім те не зробить?
Чи обіцяє і не виконує?
20 Отримав я наказ благословити.
Він благословив, тож не спроможний я змінити це.
21 Не буде Якову невдачі.
Не буде лиха для Ізраїлю.
Господь Бог його з ним.
Його, як царя, серед них величають.
22 Бог, Який із Єгипту їх вивів,
для них, мов буйвол дужий.
23 Немає жодних чар проти Якова.
Немає жодного чаклунства проти Ізраїлю.
То кажуть про Якова і про Ізраїль:
„Погляньте, що Бог зробив!”
24 Встає народ цей, мов левиця,
немов той лев, вони встають.
Не ляже він, аж поки здобичі не з’їсть,
і не нап’ється крові тих, кого убив».
25 Тоді Валак сказав Валааму: «Не проклинай їх, але ж і не благословляй!»
26 Валаам відповів Валаку: «Хіба не казав я тобі: „Я зроблю все, що Господь мені звелить?”»
27 Отже, Валак сказав Валааму: «Ходімо, я відведу тебе до іншого місця. Може, воно задовольнить Господа, і ти проклянеш їх звіти». 28 Тож Валак привів Валаама на верхівку гори Пеор, оберненої до пустелі.
29 Тоді Валаам промовив до Валака: «Споруди для мене сім жертовників тут і приготуй для мене семеро волів і семеро баранів». 30 Тож Валак зробив, як сказав Валам і приніс він вола й барана на кожному вівтарі.
Третє Валаамове послання
24 Валаам побачив, що то добре в Господніх очах—благословити Ізраїль, тоді не вдався він до віщування, як попередні рази, а повернувся обличчям до пустелі. 2 Валаам підвів очі й побачив Ізраїль, який стояв табором за колінами своїми. Тоді зійшов на нього Дух Божий, 3 і промовив він пророцтво своє:
«Це слово Валаама, сина Беора,
слово того, чиї ясно очі бачать,
4 слово того, хто чує Боже слово,
хто з’яви Бога Всемогутнього[a] бачить,
хто падає перед Ним,
але з розплющеними очима.
5 Які намети гарні в тебе, Якове!
Оселі твої, о Ізраїлю!
6 Ряди наметів простяглися, наче пальми,
немов сади понад рікою,
немов алое, Господом насаджене,
немов ті кедри при воді.
7 Вода точиться з віття їхнього,
насіння напилося води досхочу.
Цар їхній могутніший за Аґаґа,
і царство їхнє піднесеться високо.
8 Бог вивів їх з Єгипту.
Він для них, неначе буйвол дужий.
Вони пожеруть ворогів своїх,
потрощать кістки їхні і знищать їхні стріли.
9 Немов той лев, вони крадуться й спочивають,
немов левиця, яку ніхто не розбудить.
Благословенний той, хто благословляє тебе,
проклятий той, хто тебе проклинає».
10 Розгнівався Валак на Валаама і сплеснув руками. І сказав Валак Валааму: «Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, але ось ти вже тричі благословив їх. 11 Тож забирайтеся геть додому! Я казав, що вшаную тебе, але ж Господь не дав тобі отримати таку честь».
12 І відповів Валаам Валаку: «Хіба ж я не казав посланцям твоїм, яких ти посилав до мене: 13 „Якщо навіть Валак віддасть мені свій палац, повний срібла й золота, я не переступлю наказу Господа і не вчиню ні доброго, ні злого з власної волі, а мушу казати те, що Господь говорить?” 14 Тож тепер я повертаюся до народу мого, тож скажу я тобі, що цей народ з твоїм народом зробить у майбутньому».
Останнє Валаамове послання
15 Отже, промовив він пророцтво своє:
«Це слово Валаама, сина Беора,
слово того, чиї очі бачать ясно,
16 слово того, хто чує слова Божі,
хто від Всевишнього має знання.
Він бачить у з’явах Всемогутнього,
падає перед Ним, але очі його розплющені.
17 Я бачу Його, та не зараз. Я бачу Його, та не поруч.
Вийде з Якова[b] зірка. Здійметься берло з Ізраїлю.
Потрощить Він голови Моаву
поб’є лоби всіх дітей шетійців.
18 Едом стане власністю їхньою,
Сеїр[c], ворог їхній, належати їм буде,
бо Ізраїль легкий на хоробрі вчинки.
19 Вийде з Якова правитель
і знищить тих, хто лишиться по тих містах».
20 Потім Валаам побачив амаликійців і промовив пророцтво своє:
«Хоч і були амаликійці першими серед народів,
а остаточне знищення—ось такий у них кінець».
21 Побачив він кенітів і промовив пророцтво своє:
«Безпечна оселя твоя,
гніздо[d] твоє високо на скелі.
22 Та загинуть кеніти,
коли Ассирія в полон вас візьме».
23 Тоді промовив Валаам своє пророцтво:
«Хто ж виживе, якщо Господь таке вчинить?
24 Кораблі прийдуть від берегів Киттиму
і вразять Ассирію та Евер[e]».
25 Встав Валаам і пішов додому, а Валак пішов своєю дорогою.
Ізраїль у Пеорі
25 Народ Ізраїлю став табором в Шиттимі, й чоловіки вдалися до розпусти[f] з моавськими жінками. 2 Ті запрошували чоловіків приєднатися до жертв їхнім богам. Тож народ їв ці жертви, й вони поклонялися хибним богам. 3 Так Ізраїль почав поклонятися Ваал-Пеору. І розгнівався Господь на Ізраїль.
4 І сказав Господь Мойсею: «Візьми всіх вождів народу й повісь їх привселюдно перед Господом[g]. Тоді гнів Господній відвернеться від Ізраїлю».
5 І сказав Мойсей суддям Ізраїлю: «Кожен із вас мусить убити тих ваших людей, що стали вклонятися Ваал-Пеору».
6 Якраз тоді прийшов один із синів Ізраїлю і привів братам[h] своїм мидіанку на очах Мойсея і всього народу Ізраїлю, що плакав при вході до намету зібрання. 7 Коли Фінегас, син Елеазара, сина священика Аарона, побачив це, він вийшов із зібрання і взяв списа. 8 Він пішов слідом за тим ізраїльтянином у її намет. І пробив він обох і ізраїльтянина, й мидіанку в живіт. Тоді припинилася страшна пошесть серед людей Ізраїлю. 9 Двадцять чотири тисячі чоловік померло від тієї моровиці.
10 І сказав Господь Мойсею: 11 «Фінегас, син Елеазара, сина священика Аарона, врятував народ Ізраїлю від гніву Мого, бо в їхньому середовищі так само розлютився, як Я. Тож Я не вигубив народ Ізраїлю у гніві Своєму. 12 Через це оголоси: „Я укладаю з ним мирну Угоду. 13 Ось ця угода: і він, і нащадки його, що після нього, завжди будуть священиками, оскільки Він за свого Бога розлютився і спокутував за народ Ізраїлю”».
14 Ім’я ізраїльтянина, вбитого разом з мидіанкою, було Зимрі, син Салу, голови роду в коліні Симеона. 15 Ім’я вбитої мидіанки було Козбі[i], дочка Зура, який був вождем одного з мидіанських племен.
16 І сказав Господь Мойсею: 17 «Станьте ворогами мидіанцям і повбивайте їх, 18 бо вони були ворожі до вас, обдуривши вас Пеором і сестрою їхньою Козбі, дочкою вождя свого, жінкою, вбитою під час моровиці через те, що сталося в Пеорі».
Footnotes
- 24:4 Бог Всемогутній Або «Ел-Шаддай». Також див.: Числ. 24:16.
- 24:17 Яків Інше і’мя Ізраїлю.
- 24:18 Сеїр Або «Едом».
- 24:21 гніздо Гра слів. Слова «кеніти» й «Кайн» співзвучні зі словом «гніздо».
- 24:24 Евер Народ, який мешкав на захід від Ефрата, або мова може йтися про євреїв, нащадків Евера. Див.: Бут. 10:21.
- 25:1 розпуста Це також відноситься до розпусти поклоніння іншим богам. Чоловіки стали невірними не тільки своїм жінкам, але й Богу.
- 25:4 привселюдно… Господом Буквально «перед сонцем».
- 25:6 братам Або «родині».
- 25:15 Козбі Гебрейською мовою це ім’я звучить подібно до словосполучення «моя брехня».
Від Марка 7:14-37
Ukrainian Bible
14 І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
15 Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.
16 Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!
17 А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.
18 І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?
19 Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.
20 А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.
21 Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,
22 перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.
23 Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!
24 І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.
27 А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!
28 А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...
29 І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!
30 А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
31 І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
33 І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.
34 І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!
35 І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.
37 І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!
Read full chapter
От Марка 7:14-37
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Що людину поганить?
14 Ісус знову скликав до Себе народ і звернувся до нього: «Всі Мене послухайте і зрозумійте! 15 Не існує нічого такого, що ввійшовши ззовні[a] в людину, могло б опоганити[b] її. Але заплямувати людину може тільки те, що виходить із неї. 16 [Той, хто має вуха, нехай почує!»][c]
17 Коли Ісус залишив натовп і ввійшов у дім, учні запитали Його про цю притчу. 18 І Він відповів: «Невже ви не зрозуміли? Невже не ясно, що людину не може заплямувати ніщо з того, що входить у неї ззовні? 19 Бо їжа потрапляє не до серця, а до шлунку, і потім виходить геть». (Так Він проголосив будь-яку їжу чистою, або придатною для вживання).
20 Потім Ісус додав: «Людину поганить те, що виходить із неї. 21-22 Адже це зсередини, з людського серця виходять лихі думки та блуд, грабіжництво, вбивство, перелюб, жадність, злоба, брехня, непристойність, заздрість, наклеп, пиха й дурість. 23 Усе це зло йде зсередини й робить людину нечистою (перед Богом)».
Ісус допомагає поганській дитині
(Мт. 15:21-28)
24 Залишивши те місце, Ісус подався до околиць Тира. Він бажав, щоб ніхто не довідався про Його прихід, тож Він увійшов у дім, але так і не зміг утаїтись. 25 Одна жінка, в якої дочка була одержима нечистим, почула про Ісуса, прийшла і впала перед Ним на коліна. 26 Жінка не була єврейкою, а була родом з сирійській Фінікії. Вона благала Ісуса вигнати біса з її дочки.
27 Ісус сказав їй: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам, по-перше дай дітям наїстися». 28 Та вона відповіла: «Так, Господи, але й собакам під столом перепадають крихти від того хліба, що діти їдять». 29 Тоді Ісус мовив до неї: «Це дуже добра відповідь, тож іди з миром; біс вийшов із твоєї дочки». 30 Жінка пішла додому й побачила, що дочка її лежить у ліжку, а біс і справді залишив її.
Зцілення глухого
31 Ісус залишив околиці Тира й подався через Сидон до Ґалилейського озера через землі Десятимістя. 32 Там до Нього привели глухого чоловіка, який і говорив дуже погано й благали Ісуса покласти на нього руки. 33 Ісус відвів глухого вбік, подалі від натовпу, і вклав пальці в його вуха. Потім, сплюнувши, Ісус торкнувся його язика. 34 Тоді подивився на небо, глибоко зітхнув і сказав глухому: «Еффата!» (Тобто: «Відкрийся!»)
35 І тієї ж миті вуха глухого відкрилися, і язик його розв’язався, і він почав говорити виразно. 36 Ісус наказав усім присутнім нікому про це не розповідати. Але чим суворіше Він наказував, тим більше вони розголошували. 37 Всі були дуже вражені й казали: «Він все робить добре: навіть глухим повертає слух, а німим дарує новий голос».
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International