Числа 21-22
Ukrainian Bible
21 І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених.
2 І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям.
3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім'я тому міста: Хорма.
4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі.
5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.
6 І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.
7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.
8 І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.
9 І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!
10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборували в Овоті.
11 І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця.
12 Звідти вони рушили, і таборували в долині Зереду.
13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином.
14 Тому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону,
15 і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий.
16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду.
17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї!
18 Криниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми. А з Мідбару до Маттани,
19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,
20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.
21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя, говорячи:
22 Нехай я перейду в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою.
23 І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.
24 І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону.
25 І позабирав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.
26 Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.
27 Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове.
28 Бо вийшов огонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот.
29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.
30 І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви.
31 І Ізраїль осів в аморейському краї.
32 І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там.
33 І повернулись вони, і пішли дорогою Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.
34 І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.
35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.
22 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану.
2 І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.
3 І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів.
4 І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.
5 І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене.
6 А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий.
7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова.
8 А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама.
9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою?
10 І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:
11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його.
12 І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!
13 І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами.
14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.
15 А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих.
16 І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,
17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той!
18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.
19 А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені.
20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш.
21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами.
22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.
23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу.
24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.
25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.
26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч.
27 І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.
28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?
29 І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!
30 І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні!
31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.
32 І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.
33 І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою.
34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі.
35 І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішов Валаам з Балаковими вельможами.
36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі.
37 І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покликати тебе, чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потраплю вшанувати тебе?
38 І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер. Чи потраплю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти.
39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони до Кір'ят-Хуцоту.
40 І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.
41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.
Числа 21-22
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Війна з ханаанцями
21 Ханаанський цар Арад, що жив у Неґеві, почувши, що народ Ізраїлю надходить шляхом до Атарима, напав на Ізраїль і взяв у полон декого з них. 2 Тоді Ізраїль дав обітницю Господу і сказав: «Якщо допоможеш Ти нам перемогти цей народ, ми віддамо всі їхні міста Тобі».
3 Господь почув голос Ізраїлю, допоміг розбити ханаанців, і вони вщент вигубили їх і міста їхні. Тож вони назвали це місце Хорма.
Мідний гад
4 Тоді вони рушили від гори Гор у напрямку Червоного моря в обхід землі Едомської. Та люди в дорозі стали нетерплячі. 5 Люди нарікали на Бога та Мойсея: «Навіщо примусили ви нас кинути Єгипет, щоб померти в пустелі? Бо немає тут ні хліба, ні води. І набрид нам цей нікчемний харч».
6 Тож Господь наслав отруйних гадюк поміж людей, і кусали вони їх, і багато людей Ізраїлю померло. 7 Прийшли люди до Мойсея і сказали: «Ми згрішили, бо нарікали на Господа й на тебе. Помолися Господу, щоб забрав Він гадюк від нас». Тож Мойсей помолився за народ.
8 І сказав Господь Мойсею: «Зроби бронзового гада й прикріпи на стовп. Коли хтось укушений подивиться на нього, то житиме».
9 Тож Мойсей зробив бронзового гада й прикріпив його на стовп. Коли гадюка кусала когось, і та людина дивилася на бронзового гада, вона лишалася живою.
Шлях до Моаву
10 Тоді рушив народ Ізраїлю і став табором в Овоті. 11 Потім рушили вони з Овоту й стали табором в Іє-Аваримі в пустелі, що межує з Моавом зі сходу. 12 Вони знялися звідти й стали табором у долині Зеред. 13 Знялися звідти й стали табором по той бік Арнону, в пустелі, що простягалася з землі аморійців. Бо Арнон—то кордон між Моавом та аморійцями. 14 Ось чому й сказано в книзі Війн Господніх:
«Вагев у Суфі, й долина Арнон, 15 і схил долин, що простягаються до поселення в Арі і сягають аж кордонів Моаву».
16 Звідти вони рушили до Бееру[a]. Це колодязь, де Господь сказав Мойсею: «Збери народ, і Я дам їм води». 17 Тоді Ізраїль заспівав таку пісню:
«Пролийся водою, кринице!
Співаймо про неї.
18 Криниця, вирита великими людьми,
яку вожді народу почали копати
своїми жезлами і палицями,
був дар пустелі (або „Маттана”)».
19 Від Маттани йди до Нагаліела, від Нагаліела до Бамота, 20 від Бамота до долини, що в Моаві на верхівці Пізґи, оберненої до пустелі.
Сихон і Оґ
21 Тож вирядив Ізраїль послів до царя аморійців Сихона і сказав:
22 «Дозволь нам пройти країною твоєю. Ми не звертатимемо ні в поле, ні у виноградники. Не питимемо воду з криниць. Ми йтимемо царським шляхом, аж доки не перейдемо через твою землю».
23 Але цар Сихон не дозволив Ізраїлю перейти через його землю, зібрав усіх своїх людей і вийшов назустріч Ізраїлю в пустелю. Прибув він у Ягаз і напав на Ізраїль.
24 Але Ізраїль вбив його і забрав землю його від ріки Арнон до ріки Яввок, але тільки до кордону з аммонійцями. Бо аммонійці вперто захищали свої кордони. 25 Ізраїль захопив усі їхні міста й оселився у всіх тих аморійських містах, у Хешбоні й навколишніх поселеннях. 26 Хешбон був містом аморійського царя Сихона. Він воював проти колишнього царя Моаву і здобув у нього всю його землю аж до ріки Арнон. 27 Ось чому поети кажуть:
«Приходьте до Хешбону!
Хай відбудують його!
Нехай місто Сихона відбудоване буде!
28 Бо вийшов вогонь із Хешбона,
полум’я з міста Сихона.
Пожерло воно Ар у Моаві,
і над рікою Арнон узвишшя спалило.
29 Горе тобі, Моаве,
о народе Хемоша, вигублено тебе!
Зробив він синів своїх втікачами,
дочок своїх у неволю Сихону, царю аморійців віддав.
30 Загинули нащадки їхні від Хешбона до Дівона,
ми зруйнували все аж до Нофи,
що біля Медеви».
31 Тож Ізраїль посів землю аморійців.
32 І послав Мойсей розвідати Язер, і вони захопили поселення навколо нього, прогнавши аморійців, які там були.
33 Тоді вони повернули й пішли в напрямку Башану. Оґ, цар Башану, виступив до Едреї з усім військом своїм, щоб зійтися з ізраїльтянами в бою.
34 І сказав Господь Мойсею: «Не бійся його, бо віддам Я його, всіх людей його і землю його до рук твоїх. І вчиниш ти з ним так само, як і з Сихоном, царем аморійців, що царював у Хешбоні».
35 Тож убили вони його, синів його і всіх людей його, аж не лишилося жодного живого з них. І здобули вони землю його.
Валаам і моавський цар
22 Тоді вирушили люди Ізраїлю і стали табором на рівнинах Моаву по той бік Йордану від Єрихона.
2 Валак, син Зиппора, побачив усе те, що Ізраїль зробив з аморійцями. 3 Моав дуже злякався того народу, бо були вони численні. Моав тремтів перед народом Ізраїлю.
4 І сказав Моав старійшинам мидіанців: «Зараз ця сила-силенна люду повинищує все довкола нас, немов віл, що поїдає всю траву на пасовиську».
Валак, син Зиппора був царем Моаву того часу. 5 Він послав людей до Валаама, сина Беора в Петорі, що над рікою Євфрат, у землі родичів його[b], щоб запросити їх. І сказали вони:
«Поглянь, народ вийшов із Єгипту, поглянь, вони вкрили всю землю й таборилися біля мене. 6 Тож, прийди й прокляни цей народ за мене, бо вони дужчі за мене. Можливо, я спроможуся напасти на них і вигнати їх із землі. Бо знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, кого ти клянеш—проклятий».
7 Старійшини Моаву й старійшини Мидіану прийшли з платнею за службу. Прийшли вони до Валаама й переповіли, що сказав Валак. 8 І Валак відповів їм: «Залишайтеся тут сьогодні ввечері, я відповім вам, що Господь мені скаже». Тож старійшини Моаву лишилися з Валаамом.
9 Бог явився Валааму і запитав: «Що то за люди в тебе?»
10 Валаам відповів Богу: «Валак, син Зиппора, цар Моаву, вирядив їх до мене з посланням. 11 Поглянь, народ вийшов із Єгипту і вкрив землю. Тож прийди прокляни їх. Можливо, я спроможуся воювати з ними й вижену їх».
12 Тоді Бог сказав Валааму: «Не йди з ними. Не проклинай цей народ, бо він благословенний».
13 Тож Валаам устав вранці і сказав старійшинам Валака: «Повертайтеся до своєї землі, бо Господь не дозволив мені йти з вами».
14 Старійшини з Моаву повернулися до Валака. І сказали вони: «Валаам відмовився йти з нами».
15 І знову послав Валак старійшин, численніших і поважніших за попередніх. 16 Пішли вони до Валаама і сказали йому: «Ось що Валак, син Зиппора сказав: „Прошу, нехай ніщо не зашкодить тобі прийти до мене. 17 Я вельми вшаную тебе[c] і зроблю все, що ти скажеш. Будь ласка, прийди і прокляни народ цей за мене”».
18 Тоді Валаам відповів посланцям Валака: «Навіть коли б Валак віддав мені дім свій, повний срібла і золота, я не міг би переступити наказ Господа Бога мого, не міг би вчинити ні мале, ні велике. 19 Але, будь ласка, лишайтеся тут сьогодні, як і інші раніше, і я дізнаюся, що Господь мені скаже».
20 Тієї ночі Бог явився Валааму і сказав йому: «Якщо ці люди прийшли, щоб запросити тебе піти з ними, піднімись і йди з ними, але ти мусиш робити тільки те, що Я тобі накажу».
Валаам і ослиця
21 Тож Валаам підвівся вранці і осідлав свою ослицю. І пішов він з вождями Моаву. 22 Гнів Господній розгорівся за те, що він пішов. Тож Ангел Господній став перед ним на дорозі, щоб зупинити[d] його. Валаам їхав на ослиці. З ним було двоє його слуг. 23 Коли ослиця побачила Ангела Господнього, що стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, вона звернула з дороги й пішла полем. Валаам ударив ослицю, щоб примусити її знову повернути на дорогу.
24 Тоді Ангел Господній став на вузькій стежинці між двома виноградниками з огорожею по обидва боки. 25 Коли побачила ослиця Ангела Господнього, притиснулася до огорожі й придавила ногу Валаама, тож він знову вдарив її.
26 Тоді Ангел Господній знову пішов уперед і зупинився у вузькому місці, де неможливо було звернути ні праворуч, ані ліворуч. 27 Побачивши Ангела Господнього, ослиця лягла під Валаамом. Валаам розгнівався і вдарив ослицю палицею.
28 Тоді Господь розтулив рота ослиці, і вона сказала Валааму: «Що я тобі зробила, що ти тричі вдарив мене?»
29 Валаам відповів ослиці: «Бо ти збиткуєшся з мене. Коли б був у мене в руці меч, я б зараз же вбив тебе».
30 Тоді ослиця сказала Валааму: «Хіба я не твоя ослиця, на якій ти їздив усе життя своє аж до цього дня? Хіба я тебе колись підводила?» І Валаам відповів: «Ні».
31 Тоді Господь розкрив очі Валааму, і той побачив Ангела Господнього, що стояв на дорозі, тримаючи оголений меч у руці. Тож він схилив голову і впав долілиць.
32 Тоді Ангел Господній сказав йому: «Чому ти тричі вдарив свою ослицю? Поглянь, я сам прийшов, щоб зупинити тебе, бо путь твоя хибна для Мене. 33 Коли ослиця побачила Мене, вона звертала від Мене тричі. Якби вона не звернула від Мене, Я б тебе, безумовно, вже давно вбив, а її б лишив живою».
34 Тоді Валаам сказав Ангелу Господньому: «Я згрішив, бо не знав, що Ти стоїш на дорозі, щоб зупинити мене. Але зараз, якщо це не подобається тобі, я поверну назад».
35 То Ангел Господній сказав Валааму: «Йди з цими людьми, але говори тільки те, що Я накажу тобі». Тож Валаам пішов із вождями Моаву.
36 Коли Валак почув, що Валаам наближається, він вийшов йому назустріч у місто Ір-Моав[e], що при самісінькому моавському кордоні, що його утворює ріка Арнон. 37 Валак сказав Валааму: «Хіба я не посилав по тебе? Чому ти не приходив до мене? Хіба я не здатний вшанувати тебе?»
38 Тоді Валаам відповів Валаку: «Дивись, ось я прийшов до тебе. Хіба можу я промовити хоч щось? Я казатиму те, що Бог вкладає в уста мої».
39 І пішов Валаам з Валаком і прийшли вони до Киріат-Гузота. 40 Валак приніс у жертву велику рогату худобу й овець і послав пожертву Валааму та старійшинам, що були з ним.
41 Вранці взяв Валак Валаама й привів його до Бамот-Ваала. Звідти він міг побачити частину народу Ізраїлю.
Copyright © 2007 by Bible League International