«Вставай і справу перед горами оголоси^[a],
    примусь узвишшя чути голос твій.
² Почуйте звинувачення Господнє, гори,
    що споконвіку стоять.
Господь бо звинувачує народ Свій,
    Він зможе довести Ізраїля провину.

⁶ Хтось запитає:
    „Із чим наблизитись до Господа мені,
    з чим поклонятися Всевишньому Богу?
Чи з жертвами всеспалення іти,
    чи йти до Нього з однолітніми телятами?
⁷ Чи буде втішений Господь баранів тисячею
    й неміряними ріками олії?
А чи віддати первістка свого за злочин мій,
    віддати плід утроби за гріхи?”

⁹ Голос Господа кличе до міста:
„Хто мудрий, поважатиме ім’я Господа^[c].
    Тож уважно слухайте Того,
    хто карає дубком Своїм нещадним!^[d]”
¹⁰ Чи є іще скарби, неправдою здобуті,
    у домі нечестивих?
    Чи є ще проклята нечесна міра?
¹¹ Чи можу Я схвалить вагу брехливу
    або облудні гирі для ваг?
¹² Багатії у місті цьому завжди чинили кривду,
    а мешканці його—брехливі,
    бо вони не знають, як казати правду.
¹³ Ось Я завдам тобі удару руйнівного,
    нищівного за гріхи твої.
¹⁴ Ти їстимеш, але не наїсися,
    і порожнечу відчуватимеш в нутрі^[e].
Ти захищатимеш народ, але воїни з мечами
    поб’ють людей, яких ти (Ізраїль) врятувала.
¹⁵ Ти будеш сіяти, але не жати,
    чавитимеш оливки, та не споживатимеш оливи,
    ти виноград чавитимеш, але не питимеш вина.
¹⁶ Накази Омрі^[f] ти виконуєш сумлінно,
    всі звичаї лихі, що в домі царському Агава,
    виконуєш, приймаєш їхні всі поради.
Тому віддам тебе Я на поталу
    і насміхатимуться люди з вас.
    Дістанеться тобі зневага від народів інших^[g]».

7 О горе мені, я мов сад після збору плодів,
    немов виноградник, як зірвано грона з лози.
Немає кетяга, аби покуштувати,
    ані добірних смокв, яких душа так прагне.
² Немає більше відданих людей у краї,
    і жодного порядного немає.
Усі замислюють, як засідку зробити і вбити,
    одне на одного з тенетами полюють.
³ І вміло руки їхні чинять зло.
    Вельможа і суддя вимагають хабарі,
    народ усе їм робить на догоду.
⁴ Найкращий з них, немов шипшина,
    найправедніший—гірший за колючий живопліт.

Час покарання,
    проголошений твоїми пророками^[h], вже близько.
Година покарання вашого прийшла!
    Від збентеження не врятуватись вам!
⁵ Не покладайтесь на сусіда,
    не довіряйтеся найближчим друзям.
    Пильнуй, що кажеш ти своїй коханій (дружині).
⁶ Бо зневажає син батька свого,
    дочка на матір повстає,
    невістка на свекруху,
    і найлютіші вороги людини—її домашні.

⁷ То буду Господа я виглядати,
    чекатиму терпляче я на Бога, Спасителя мого.
    Мій Бог мене почує!
⁸ Не зловтішайся з мене, враже,
    бо хоч я впав, та підведусь,
    хоч я у темряві, Господь мені за світло.

⁹ Я мушу зносити Господній гнів,
    бо проти Нього Я згрішив.
Нарешті Він розсудить
    і вирок справедливий винесе мені.
Він виведе мене на світло,
    і я побачу праведність Його.
¹⁰ Побачать вороги мої,
    і вкриються ганьбою.
Я збиткуватимуся з тих, хто говорив мені:
    «То де ж Господь твій Бог?»
І я побачу, як їх топчуть люди,
    так само, як і вулиці брудні.

¹¹ Надходить день відбудови мурів твоїх,
    то буде день, коли розширяться твої кордони.
¹² Прийдуть до тебе того дня всі рештки:
    від Ассирії і до Єгипту, і від Єгипту до річки Євфрат,
    від моря і до моря, від гір до гір.

¹⁰ «Кому призначено полоненим бути,
    піде в полон.
Кому призначено від меча вмерти,
    від меча й помре».