От Марка 8-9

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Дивовижне нагодування чотирьох тисяч чоловіків

(Мт. 15:32-39)

8 Іншого разу, коли знову зібрався великий натовп біля Ісуса, а їсти було нічого, Він покликав Своїх учнів і сказав їм: ² «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. ³ Мені не варто відпускати їх додому голодних, бо вони заслабнуть по дорозі до дому, адже дехто з них прийшов дуже здалеку». ⁴ Учні відповіли Йому: «Хіба у цьому віддаленому місці знайдеш достатньо хліба, аби нагодувати стільки людей?» ⁵ Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім».

⁶ Ісус звелів людям посідати на землю. Тоді Він узяв сім хлібин, віддав подяку Богу, а потім розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. І вони роздали хліб людям. ⁷ Вони також мали кілька дрібних рибин. Ісус віддав подяку й звелів учням роздати рибу. ⁸ Люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі. ⁹ І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, а потому Ісус відпустив їх. ¹⁰ Опісля Ісус сів у човен разом з учнями Своїми й поплив до землі Далманутської.

Деякі люди не вірять владі Ісуса

(Мт. 16:1-4; Лк. 11:16, 29)

¹¹ Фарисеї підійшли до Ісуса, й почали розпитуватися в Нього, та, бажаючи випробувати Його, попросили здійснити їм диво, як знамення від Господа. ¹² Глибоко зітхнувши, Ісус відповів: «Чому ви вимагаєте від Мене знамення? Істинно кажу вам: ніякого знамення не буде здійснено, аби вам щось довести». ¹³ Після того Ісус залишив їх і, повернувшись в човен, поплив до іншого берега озера.

Учні не розуміють Ісуса

(Мт. 16:5-12)

¹⁴ Тут з’ясувалося, що учні Його забули взяти з собою хліб, і в човні не було нічого, крім однієї буханки. ¹⁵ Тоді Ісус остеріг їх: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та Іродової». ¹⁶ Учні почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми взагалі не маємо хліба».

¹⁷ Знаючи, про що учні говорять, Ісус спитав: «Навіщо ви говорите один одному, що ви не взяли з собою хліба? Невже й досі ви нічого не бачите й не розумієте? Невже ж розум ваш потьмарився? ¹⁸ Ви маєте очі—то невже не бачите? Маєте вуха—невже не чуєте? Чи не пам’ятаєте, ¹⁹ що коли Я розломив п’ять хлібів для п’яти тисяч їдців, скільки кошиків із залишками ви зібрали?»

«Дванадцять»,—відказали вони.

²⁰ «А коли Я розломив сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, скільки кошиків зібрали ви тоді?»

«Сім»,—відповіли вони.

²¹ І запитав їх Ісус: «Якщо ви все пам’ятаєте, чому ж й досі ви нічого не зрозуміли?»

Зцілення сліпого у Вефсаїді

²² Коли Ісус та Його учні прийшли до Вефсаїди, люди привели до Ісуса сліпого й благали доторкнутися до нього. ²³ Він узяв сліпого за руку й повів його за село. Там, послинивши йому очі, Ісус поклав руки на нього й запитав: «Ти щось бачиш?» ²⁴ Чоловік кинув погляд навкруги і відповів: «Я бачу людей. Вони подібні до дерев, що походжають собі». ²⁵ Ісус знову поклав руки на повіки сліпому і той широко розплющив очі. Зір йому відновився, й він чітко побачив усе навколо. ²⁶ Тоді Ісус відпустив його додому, застерігши: «Не заходь до Вефсаїди».

Петро називає Ісуса Христом

(Мт. 16:13-20; Лк. 9:18-21)

²⁷ Ісус і Його учні подалися до поселень довкола Кесарії Пилипової. Й по дорозі Він запитав учнів: «Що кажуть люди—хто Я?» ²⁸ Ті відповіли: «Одні кажуть, що Ти—Іоан Хреститель, інші—Ілля, а дехто вважає, що Ти—один з пророків». ²⁹ Тоді Ісус запитав їх: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро: «Ти—Христос». ³⁰ Тоді Ісус суворо застеріг Своїх учнів нікому не казати, хто Він такий.

Христос говорить про Свою смерть

(Мт. 16:21-28; Лк. 9:22-27)

³¹ І почав Ісус навчати послідовників Своїх: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне». ³² Ісус сказав їм про це відкрито, нічого не приховуючи. Петро відвів Ісуса вбік і почав картати Його. ³³ Та Ісус обернувся, поглянув на учнів Своїх і з докором сказав Петрові: «Відступись від Мене, сатано!^[a] Не про Боже ти думаєш, а про людське».

³⁴ Потім, покликавши до Себе народ та послідовників Своїх, Ісус сказав: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе^[b], узяти на себе хрест свій і рушати за Мною. ³⁵ Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене й за Добру Звістку, врятує його.

³⁶ Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою? ³⁷ Бо що може людина віддати, щоб викупити свою душу? Нічого! ³⁸ Якщо ж хтось із-поміж цього зрадливого й грішного покоління буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться^[c] його, коли явиться у славі Свого Батька, з Ангелами святими».

9 І сказав їм Ісус: «Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже в усієї силі».

Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю

(Мт. 17:1-13; Лк. 9:28-36)

² Шість днів по тому Ісус узяв Петра, Якова та Іоана й вирушив з ними трьома на високу гору, щоб побути там з ними на самоті. І там Він преобразився в них на очах, ³ а вбрання Його стало сліпучо білим—ніяка праля не могла б його так відбілити. ⁴ Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом.

⁵ І, звернувшись до Ісуса, Петро сказав: «Учителю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети^[d]: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». ⁶ Петро не знав, що сказати, бо вони були налякані.

⁷ Тоді з неба спустилася хмара й огорнула їх тінню. І голос долинув із хмари: «Це Мій Улюблений Син. Слухайтеся Його!» ⁸ Та підвівши очі, учні побачили, що більше з ними нікого немає, крім Самого Ісуса.

⁹ Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: «Не кажіть нікому про те, що бачили, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих». ¹⁰ Учні добре те затямили, тільки міркували між собою, що то означає «воскреснути з мертвих». ¹¹ Вони запитали Ісуса: «Чому книжники стверджують, ніби першим мусить прийти Ілля?»^{[e] 12} На те Ісус їм відповів: «Це так, Ілля мусить першим прийти і все впорядкувати. Але чи не написано про Сина Людського у Святому Писанні, що Він прийме багато мук і буде зневажений? ¹³ Та Я кажу вам, що Ілля вже прийшов, але люди вчинили з ним усе те погане, що хотіли, як і було написано про нього у Святому Писанні».

Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом

(Мт. 17:14-20; Лк. 9:37-43)

¹⁴ Коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися до інших учнів, то побачили, що великий натовп зібрався навколо них, і книжники сперечаються з ними. ¹⁵ Побачивши Ісуса, всі були здивовані й побігли назустріч, щоб привітати Його. ¹⁶ Ісус запитав: «Про що ви з ними сперечалися?» ¹⁷ І один з-поміж натовпу відповів: «Я привів до Тебе свого сина. Він одержимий нечистим духом, і цей дух не дає йому розмовляти. ¹⁸ Як ухопить його, то кидає об землю. На устах піна виступає, він скрегоче зубами, дерев’яніє. Я просив учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».

¹⁹ І мовив Ісус у відповідь: «О роде невірний! Скільки ж ще часу Мені бути з вами? Скільки ж Мені вас терпіти? Приведіть хлопчика до Мене!» ²⁰ Тільки-но побачивши Його, нечистий так затряс хлопця, що той упав додолу, і почав качатися по землі, й піна виступила на устах його. ²¹ Ісус запитав його батька: «Як давно з ним таке?» Батько відповів: «З дитинства. ²² Багато разів він кидав мого сина в огонь або воду, щоб убити його. Якщо Ти можеш щось зробити, змилуйся, допоможи нам». ²³ Ісус промовив: «Чому ти сказав: „Якщо можеш?”—Бо немає нічого неможливого для того, хто вірує». ²⁴ Тієї ж миті батько вигукнув: «Але ж я вірую! Укріпи віру мою!»

²⁵ Побачивши, що натовп оточує їх, Ісус заговорив суворо до нечистого духа: «Ти, дух глухий і німий, наказую тобі вийти з цього хлопця й ніколи більше не входити в нього!» ²⁶ Нечистий дух заверещав, затрусив хлопця в жахливих конвульсіях і вийшов з нього. Було схоже на те, що хлопець помер, отож багато хто з людей казали, що він мертвий. ²⁷ Але ж Ісус узяв хлопця за руку, підняв його й поставив на ноги.

²⁸ Коли Ісус повернувся до помешкання, учні запитали Його на самоті: «Чому ми не змогли вигнати нечистого?» ²⁹ Та Він відповів їм, мовивши: «Цей рід можна вигнати лише молитвою і постом^[f]».

Ісус говорить про Свою смерть

(Мт. 17:22-23; Лк. 9:43-45)

^30-31 Ісус та Його учні пішли звідти подорожувати Ґалилеєю. Він не бажав, щоби про те хтось знав, бо Він хотів навчати послідовників Своїх. Ісус казав їм: «Сина Людського буде віддано до рук людей, які вб’ють Його, але через три дні після смерті Він воскресне».

³² Однак учні Його не розуміли цих слів, а перепитати Ісуса боялися.

Хто є самим великим у Царстві Небеснім

(Мт. 18:1-5; Лк. 9:46-48)

³³ В Капернаумі, зайшовши до однієї з хатин, Ісус запитав Своїх учнів: «Про що ви сперечалися дорогою?» ³⁴ На те вони змовчали, бо по дорозі сперечалися, хто з них є найвеличнішим. ³⁵ Тоді Ісус сів і гукнув усіх дванадцятьох і мовив до них: «Хто хоче бути першим, хай буде останнім, хай буде слугою всім». ³⁶ Він узяв дитину, поставив її перед ними і, обійнявши, сказав Своїм учням: ³⁷ «Хто приймає одного з тих малих дітей в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене».

Хто не проти нас—той з нами

(Лк. 9:49-50)

³⁸ Іоан сказав Ісусу: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас». ³⁹ Та Ісус промовив: «Не зупиняйте його, бо той, хто творить диво в ім’я Моє, невдовзі вже не зможе лихословити Мене. ⁴⁰ Хто не проти нас—той за нас. ⁴¹ Кожний, хто допоможе вам чим-небудь, хоч би напоївши вас водою через те, що ви належите до Христа, то істинно кажу вам—той напевне одержить винагороду свою».

Ісусові застороги проти гріха

(Мт. 18:6-9; Лк. 17:1-2)

⁴² «Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в морі. ⁴³ Якщо рука твоя примушує тебе на гріх, відітни її. Краще ввійти у вічне життя калікою, ніж мати обидві руки, та потрапити у пекло незгасне, ⁴⁴ [де черви не вмирають, і вогонь пече незгасний]^[g].

⁴⁵ Якщо нога твоя примушує тебе грішити, відітни її. Краще увійти у вічне життя кульгавим, ніж із двома ногами бути кинутим до пекла. ⁴⁶ [де черви не вмирають, і вогонь пече незгасний]^[h]. ⁴⁷ Якщо око твоє примушує тебе на гріх, виколи його. Краще однооким увійти у Царство Боже, аніж з обома очима бути ввергнутим у пекло, де ⁴⁸ „черви не вмирають, і вогонь пече незгасний”.^{(A) 49} Бо кожен буде просолений та кожна пожертва буде просолена вогнем^[i].

⁵⁰ Сіль—то добра річ. Але якщо вона втратить солоність, як її знову такою зробити? Майте сіль у собі й живіть у злагоді одне з одним».