Правила для священиків

21 І мовив Господь Мойсею: «Скажи священикам, синам Аароновим: „Ніхто не повинен оскверняти себе, торкаючись померлого, ² хіба що то його близький родич: батько, мати, син, дочка, брат ³ чи незаймана сестра його. (Вона близька йому, бо ще незаміжня. Через неї він може осквернитися). ⁴ Священик не сміє осквернятися, якщо померлий був одним з його рабів, щоб не стати нечистим^[a].

⁵ Вони не повинні голити голови, підстригати бороди й робити порізи на тілі. ⁶ Вони мусять бути святими для свого Бога й не ганьбити ім’я свого Бога. Бо вони приносять дари Господу, їжу Богові своєму і тому мусять бути святими.

⁷ Вони не повинні брати собі повію, не повинні брати й розлучену жінку, бо священик є святим для свого Бога. ⁸ Стався до нього, як до святого, бо він приносить їжу вашому Богові. Він мусить бути для вас святим, бо Я є Господь святий і вас освячую.

⁹ Якщо дочка священика оскверняється, стаючи розпусницею, то оскверняє батька свого. Горіти їй у вогні. ¹⁰ Первосвященик, на голову якого вилито оливу помазання і якого освячено носити священне вбрання, не повинен куйовдити волосся або роздирати одяг на собі. ¹¹ Він не повинен підходити ні до кого з померлих, не повинен оскверняти себе навіть заради батька чи матері своїх. ¹² Йому не слід покидати святе місце, він не повинен оскверняти святе місце Бога свого, бо освячення оливою помазання Бога його на ньому. Я є Господь.

¹³ Він мусить брати собі за дружину незайману дівчину. ¹⁴ Він не сміє брати собі вдову, розведену чи нечисту повію. Він мусить брати собі за дружину лише незайману дівчину зі свого народу, ¹⁵ щоб не осквернити дітей своїх серед свого народу. Бо Я, Господь, освятив його”».

¹⁶ І мовив Господь Мойсею: ¹⁷ «Скажи Ааронові: „Якщо хтось із нащадків твоїх з усіх поколінь матиме на тілі фізичну ваду, то нехай він не приходить принести їжу Богові своєму. ¹⁸ Бо ніхто з вадою на тілі не зможе служити священиком, та підходити до вівтаря: ні сліпий, ні кульгавий, ні виродок чи кривий, ¹⁹ ні той, у кого зламана нога чи рука, ²⁰ ні горбатий, ні карлик, ні з більмом на оці, ні з коростою, ні паршивий, ні з ушкодженими яєчками.

²¹ Жоден із нащадків священика Аарона, хто має якусь ваду, не може підходити, щоб принести дари Господу. Він має ваду, тож не може приносити хліб Господу своєму. ²² Він може їсти хліб Бога свого, як пресвятий, так і святий. ²³ Але він не сміє заходити до Святого місця й підходити до жертовника, бо ваду має, і не повинен оскверняти Мої святині, оскільки Я є Господь, Який освячує їх”».

²⁴ Отже, Мойсей переказав усе це Ааронові, його синам і всім дітям Ізраїлю.

22 І мовив Господь Мойсею: ² «Скажи Ааронові та його синам, щоб шанували вони святині дітей Ізраїлю, присвячені Мені, щоб не поганили святе ім’я Моє. Я є Господь. ³ Скажи їм: „Віднині, якщо хтось із ваших нащадків, маючи скверну на собі, наблизиться до святинь, які діти Ізраїлю присвятили Господові, того видалять від Мене. Я є Господь.

⁴ Якщо хтось із Ааронових нащадків матиме болячку на тілі^[b] або течу, він не їстиме святого, доки не стане чистим. Якщо хтось торкнеться чогось, що стало нечистим від мертвого, чи якщо в нього вилив сім’я, ⁵ або якщо він торкнеться плазуна, від якого стане нечистим, або будь-якої людини, що якось зробить його нечистим, ⁶ то, торкнувшись того, буде нечистий до вечора і не повинен їсти святинь, аж поки не викупається у воді. ⁷ Коли ж зайде сонце, тоді він очиститься. І тоді може їсти святині, бо то його їжа.

⁸ Він не повинен їсти ні м’яса здохлих тварин, ані роздертих звіром, щоб не осквернитися цим. Я є Господь.

⁹ Вони мусять дотримуватися Моїх правил, щоб не взяти гріх на себе й не вмерти в ньому за те, що порушили Мої закони. Я Господь, Який зробив їх святими. ¹⁰ Ніхто сторонній не повинен їсти святині. Святині не повинен їсти ні той, хто в гостях у священика, ні наймит його. ¹¹ Якщо ж священик придбає раба за свої гроші, той може їсти це, а також раб, що народився в його домі, можуть їсти їжу його. ¹² Якщо священикова дочка вийде заміж за чужого, то вона не може їсти нічого святого. ¹³ Якщо священикова дочка стане вдовою чи розведеною, не матиме дітей і повернеться в дім свого батька, де жила, коли була молодою, то вона може їсти батьків хліб. Але сторонній не може їсти хліб його.

¹⁴ Та якщо хтось мимоволі з’їсть святе, він мусить сплатити священику за святу їжу, ще й п’яту частину поверх того віддати священику.

¹⁵ Священики самі не повинні поганити святі дари дітей Ізраїлю, що ті приносять Господу, ¹⁶ щоб не накликати на самих себе провину, яка потребує жертви відшкодування, коли вони їдять святе. Бо Я є Господь, Який освячує їх”».

¹⁷ І мовив Господь Мойсею: ¹⁸ «Скажи Ааронові та синам його, а також усім дітям Ізраїлю: „Коли хтось із родини Ізраїлю чи з чужинців, що живуть в Ізраїлі, принесе чи то з обітниці якоїсь, чи з доброї волі жертву всеспалення Господу, ¹⁹ то мусить бути самець без вади з великої худоби, овець чи кіз. Це дістане вам ласку від Бога! ²⁰ Не приносьте в жертву нічого, що має ваду, бо не дістанете ласку через нього.

²¹ Коли хтось приносить мирну жертву Господу й бере зі стада або отари своєї, і робить це чи то з обітниці якоїсь, чи з доброї волі, то воно мусить бути без вади, щоб дістати ласку. Ніякої вади не повинно воно мати. ²² Не приносьте в жертву Господу нічого сліпого, ні скаліченого, ні спотвореного, ні враженого сверблячкою, ні паршивого. Не кладіть нічого такого на вівтар як дар Господу.

²³ Можеш Господу жертвувати як добровільну жертву бичка чи ягня низькоросле або криве, але в обітницю воно не принесе ласки.

²⁴ Не приносьте в жертву Господу ніякої тварини, в якої побиті, розчавлені, відбиті або відірвані яєчка. Не робіть цього на своїй землі.

²⁵ Не беріть таких тварин і від чужинця, щоб приносити в дар Господу вашому, бо на них вада або недолік. Бог не прийме їх від вас”».

²⁶ І мовив Господь Мойсею: ²⁷ «Коли народиться бичок чи ягня, чи козеня, воно мусить залишатися зі своєю матір’ю протягом семи днів. На восьмий день і потім воно буде бажане, прийняте як жертва, дар Господу. ²⁸ Не забивайте ні корови, ні вівці з їхньою дитиною одного й того ж дня.

²⁹ Коли приносите жертву подяки Господу, робіть це так, щоб дістати ласку через неї. ³⁰ З’їжте її того ж дня й не залишайте нічого до ранку. Я є Господь.

³¹ Дотримуйтесь заповідей Моїх і виконуйте їх. Я є Господь.

³² Не поганьте Моє святе ім’я. Народ Ізраїлю мусить пам’ятати, що Я святий. Я є Господь, Який освячує вас, ³³ Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб стати вашим Богом. Я є Господь».

Звістка про Ісусове воскресіння

(Мк. 16:1-8; Лк. 24:1-12; Ін. 20:1-10)

28 Коли минула субота, на світанку, першого дня тижня, Марія Маґдалена з іншою Марією прийшли подивитися на гробницю, де було поховано Ісуса. ² У цей час стався великий землетрус, бо Ангел Господній спустився з неба та, підійшовши до скелі, відкотив каменя і сів на нього. ³ Поява Ангела була немов сяйво і спалахи блискавиці, а вбрання його було білосніжне. ⁴ Сторожа ж від страху перед Ним так тремтіла, що всі стали немов мерці. ⁵ І тоді Ангел мовив до жінок: «Не бійтеся! Я знаю, що ви шукаєте Ісуса, Який був розіп’ятий на хресті. ^6-7 Однак Його тут зараз немає, бо Він воскрес із мертвих, так, як Він і передрікав. Ідіть і погляньте на те місце, де було тіло Його, а тоді мерщій рушайте до міста й розкажіть Його учням, що Ісус воскрес із мертвих і йде до Ґалилеї поперед них, і що вони Його там побачать. Запам’ятайте все, що я вам сказав».

⁸ Тоді жінки, швидко вийшовши з гробниці, охоплені страхом, але з великою радістю, побігли сповістити про все Його учнів. ⁹ Тож раптом їх перестрів Сам Ісус і сказав: «Вітаю вас!» Вони підійшли до Нього, впали до ніг Його і поклонилися. ¹⁰ І звернувся Ісус до них, кажучи: «Не бійтеся. Йдіть і накажіть учням^[a] Моїм, щоб ішли до Ґалилеї. Вони Мене там побачать».

Донесення сторожі

¹¹ Доки жінки йшли, дехто з воїнів зі сторожі дісталися до міста раніше й розповіли головним священикам про все, що сталося. ^12-13 Порадившись із старійшинами, ті вирішили дати воїнам багато грошей, наказавши: «Розповідайте всім, що учні Ісуса прийшли вночі й викрали Його тіло, поки ви спали. ¹⁴ А якщо ця чутка дійде до правителя, то ми його переконаємо, домовимося з ним, а вас врятуємо від неприємностей». ¹⁵ Тоді воїни, взявши гроші, зробили так, як їм звеліли. І ця чутка поширилася поміж юдеїв й існує досі.

Ісус являється Своїм учням

(Мк. 16:14-18; Лк. 24:36-49; Ін. 20:19-23; Дії 1:6-8)

¹⁶ Одинадцять учнів пішли до Ґалилеї, до гори, куди казав їм прийти Ісус. ¹⁷ Побачивши Його, вони вклонилися, але дехто з них засумнівався, чи справді це Ісус? ¹⁸ Тоді, підійшовши до апостолів, Ісус промовив до них: «Мені дана вся влада на небі й на землі. ¹⁹ Тож йдіть і зробіть Моїми учнями й послідовниками всі народи, охрестивши їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, ²⁰ і навчіть їх виконувати все те, що Я вам заповідав. І будьте впевнені—Я завжди буду з вами, аж до кінця світу».