Плач Иеремии 3:37-5:22
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
37 Хто б міг пообіцяти і зробити те,
якби на те не була воля Всевишнього?
38 Хіба не все, і радість, і біда,
із уст Всевишнього завжди виходить?
39 Навіщо нарікати на покарання,
яких зазнав ти за гріхи свої?
40 Давайте вивчим, переглянем вчинки наші
й повернемось до Господа.
41 Серця давайте піднесемо наші
й до Бога на небесах піднімем руки.
42 Ми проти Господа повстали, непокірливі були,
і Ти нас не простив.
43 Ти оповив нас гнівом, переслідував,
немилосердно убивав нас.
44 Себе Ти в хмару огорнув,
щоб жодна із молитв не дійшла до Тебе.
45 Зробив Ти з нас сміття,
непотріб між народів.
46 Всі наші вороги пащекують на нас.
47 Зазнали ми і розпачу, і пастки,
спустошення й руїни.
48 Річками сльози ллються із моїх очей,
адже зруйновано дочку мого народу.
49 Я очі виплакав, опанувати себе я безсилий,
50 поки Господь з Небес не кине погляд
і не побачить все те.
51 Що очі бачать, то засмучує моє серце,
через усе, що сталося з дівчатами мого міста.
52 Ті, що були моїми ворогами безпідставно,
мене полюють, наче того птаха.
53 Вони все прагнуть мені віку вкоротити в ямі,
закидати мене камінням.
54 Вода піднялась вище голови моєї.
«Кінець мені»,—сказав я.
55 О Господи, я промовляв Твоє ім’я із ями.
56 Ти чув мої благання, не затуляй вуха,
почуй мій крик по допомогу,
моє волання про спасіння!
57 Прийшов Ти, коли я Тебе покликав,
сказав мені: «Не бійся».
58 Господи, ти бився й захистив мене,
повернувши мені життя моє!
59 О Господи, Ти зглянувся на кривду, що зазнав я,
благаю, мою справу розсуди в суді.
60 Ти бачив мстивість їхню,
і їхню змову проти мене!
61 Ти чув всі їхні докори,
і їхню змову проти мене!
62 Розмови ворогів і їхні наміри
спрямовано на мене цілий день.
63 Зверни увагу, хоч стоять або сидять вони,
глузливими піснями збиткуються із мене.
64 О Господи, Ти відплати їм за діла.
65 Боже, відплати прокляттям все,
що наробили вони,
не будь милосердним до них[a].
66 В Своєму гніві переслідуй їх,
і вигуби їх з-під небес Господніх.
Жах Єрусалима
4 Як потьмяніло золото,
найкраще золото змарніло!
На розі кожному
розкидане дорогоцінне каміння[b].
2 Дорогоцінні сини Сіону,
коштовні, мов щире золото,
тепер вони, немов дешевий глиняний посуд,
зліплений звичайним гончарем.
3 Навіть шакалиці годують молоком щенят,
навіть вони щенятам дають себе ссати.
Дочка ж народу Мого[c] жорстокою стала,
наче той страус пустельний,
який забуває кладку в пісках.
4 Язик немовляти до піднебіння прилипає від спраги.
Діти малі просять хліба, та нікому їх годувати.
5 Хто вишукано харчувався,
той тепер під тином.
Той, хто вбирався в одяг багатий,
нині в обносках, знайдених на смітнику.
6 Провина ж бо дочки Мого народу
вагоміша, аніж гріхи Содому.
Його було зруйновано умить,
хоча ніхто не нападав на нього[d].
7 Єрусалимські назореї[e] були чистішими за сніг,
білішими за молоко.
Тіла були у них міцніші за корал,
рум’яні щоки, мов сапфіри.
8 Усі вони тепер чорніше сажі,
на вулицях не впізнають їх люди.
В них шкіра щільно обтягла кістки
і висохла, немов деревина.
9 Вже краще тим, що полягли у битві,
ніж тим, хто з голоду сконав.
Кого порубано було, тим легше,
ніж тим, кому плодів землі не забракувало.
10 Матері милосердні
власноручно варили дітей своїх.
То їм пожива була,
коли зруйнували дочку народу Мого.
11 Лють Свою виявив Господь,
Він вилив гнів палкий Свій.
Він на Сіоні запалив вогонь,
і той вогонь спалив Сіон ущент.
12 Не вірили у те царі земні й ніхто на світі,
що супротивники і вороги
ввійдуть в єрусалимські брами.
13 То за гріхи її пророків і за переступи священиків її,
що проливали кров невинну серед неї.
14 Заплямовані, тиняються по вулицях сліпі пророки.
Ніхто не міг торкатися їх вбрання,
бо кров’ю вкрито воно.
15 «Геть забирайтесь! Ви нечисті!—Кричали їм.—
Геть! Не торкайтесь нас!»
Від них сахалися, їх сторонилися, кричали:
«Вони не можуть більше з нами жити».
16 Господь розвіяв їх з-перед лиця Свого,
Він більше не звертає на них уваги.
Всевишній священиків не поважає,
старійшин не шанує.
17 Ми очі видивились,
сподіваючись на допомогу.
Із башти марно виглядали ми народ,
що нас би врятував.
18 Вони підстерігали нас на кожнім кроці,
тож не могли ми вільно майданами ходити.
Настав кінець наш, вийшли наші дні,
бо справді вже прийшов нам край.
19 Ті, хто нас переслідував—
прудкіші за орлів у небі.
Вони невтомно гнали нас по горах,
у чагарях влаштовуючи засідки на нас.
20 І навіть цар, Господній Помазаник,
дорогоцінний, неначе подих ніздрів наших,
і той потрапив в їхню пастку.
Це ж Той, про кого ми казали:
«Для нас Він буде захистом поміж народів».
21 Співай і веселись, дочко Едома,
ти, що живеш в країні Уз.
Страждання келих прийде і до тебе,
уп’єшся ти і тіло опісля заголиш.
22 Здійснилась твоя кара, о дочко Сіону.
Господь вже більше не віддасть тебе в полон.
Народ Едома, Він покара тебе за кривду,
і викриє твої гріхи.
Молитва до Господа
5 Згадай, о Господи, що сталося із нами.
Глянь, подивися на наругу нашу.
2 Наш спадок, землю, віддано чужинцям,
оселі наші—зайдам.
3 Осиротіли ми, безбатченками стали,
і наші матері, немов вдовиці.
4 Ми маємо платить за воду, що п’ємо.
Ми платимо за дрова, щоб палити.
5 Нас переслідують аж до самої смерті,
ми вже знесилені, немає нам спочинку.
6 Домовилися ми з Єгиптом й Ассирією,
щоб мати вдосталь хліба.
7 Батьки грішили наші, та мертві вже вони,
а ми спокутуємо провини їхні.
8 Раби керують нами,
з-під влади їхньої ніхто нас не звільнить.
9 Ми ризикуємо життям,
щоб хліб собі добути,
бо загрожує нам меч в пустелі.
10 Аж шкіра розпалилася, мов піч,
бо голод нас пече палючий.
11 Жінок знечещено в Сіоні,
дівчат зґвалтовано в містах Юдеї.
12 Князів підвішено за руки,
ніхто старійшин наших не шанує.
13 Найкращі з юнаків тягають жорна,
юнь спотикається від непосильного труда.
14 Старі при брамі більше не сидять,
а молодь більше музики не грає.
15 Скінчилось наше щастя,
перетворились наші танці на жалобу.
16 Корона наша впала,
горе нам, бо грішні ми.
17 Тому заслабли наші серця,
та очі наші морок вкрив.
18 Лисиці нишпорять по пустці,
що була Сіоном.
19 О Господи, повіки правиш Ти,
престол Твій житиме із покоління в покоління!
20 Чому ж Ти нас постійно забуваєш?
Чому Ти кинув так надовго нас?
21 Візьми нас, Господи, назад до Себе,
щоб повернутися змогли ми,
нам віднови колишні дні.
22 Невже Ти зовсім нас відринув,
невже Ти завжди будеш гніватись на нас?
Footnotes
- 3:65 Боже… них Буквально «дай їм упертість сердець».
- 4:1 дорогоцінне каміння Буквально «святе каміння».
- 4:3 Дочка… Мого Тобто «мій народ».
- 4:6 хоча… на нього У древньогебрейських рукописах значення цього вірша незрозуміле.
- 4:7 назореї Людина, що присвятила себе аскетичному служінню Богові, виконуючи певні правила.
Copyright © 2007 by Bible League International