Плач Єремії 3:37-5:22
Ukrainian Bible
37 Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?
39 Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.
40 Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!
41 підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!
42 Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...
45 Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,
46 наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,
47 страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...
48 Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...
49 Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,
50 аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,
51 моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...
52 Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,
53 життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...
54 Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...
55 Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,
56 Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!
57 Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!
60 Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,
61 Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,
62 мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...
63 Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!
66 Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!
4 Як потемніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на розі всіх вулиць каміння святе порозкидане!
2 Коштовні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за глиняний посуд полічені, за чин рук ганчарських!
3 Навіть шакали витягують перса, годують своїх молодят, а доня народу мого жорстока, мов струсі в пустині:
4 язик сосунця до його піднебіння від спраги прилип... Хліба жадають собі немовлята, й немає нікого, хто б їм відломив...
5 Ті, що їли присмаки, на вулицях з голоду мліють; ті, що виплекані на пурпурі, тепер смітники обіймають...
6 І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить, і не торкалися руки до нього...
7 Її можновладці чистіші від снігу були, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов перли, їхній вигляд сапфір,
8 а тепер їхній вигляд чорніший за сажу, не розпізнають їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості, зробилась сухою, як дерево...
9 Забитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових...
10 Руки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду...
11 Закінчив Господь лютість Свою, вилив жар Свого гніву, і запалив на Сіоні огонь, і пожер він основи його!
12 Не вірили земні царі та всі мешканці цілого світу, що ввійде противник та ворог до брам Єрусалиму...
13 Усе сталося це за провини пророків його, за неправду священства його, що кров праведників серед нього лили...
14 По вулицях бродять, немов ті сліпці, поплямовані кров'ю, так що люди не можуть діткнутись до одягу їхнього.
15 Уступіться, нечисті! кричали до них, уступіться, збочуйте, не доторкуйтеся!... І повтікали вони й мандрували, і казали між людьми: Мешкати в нас більш не будуть!
16 Господнє лице розпорошило їх, не дивиться більше на них, бо вони не звертали уваги на обличчя священиків, до старих вони ласки не мали...
17 Уже прогляділи ми очі свої, даремно чекавши на поміч собі, на варті своїй ми чекали народу, який нас не спас...
18 Чатують вони наші кроки, щоб ходити не могли ми по площах своїх. Кінець наш наблизився, сповнилися наші дні, бо прийшов нам кінець...
19 Гнобителі наші скоріші були за орлів піднебесних, вони уганялись за нами по горах, на нас чатували в пустині...
20 Попав в ями живущий наш дух, Господній помазанець, що ми говорили про нього: Ми будемо жити в тіні його серед народів.
21 Веселися та тішся, о дочко Едому, що сидиш в краю Уц, також над тобою перейде злий келіх, уп'єшся й оголишся й ти!
22 Скінчилася кара твоя, дочко Сіону, не буде Він більше тебе виганяти, та твоє беззаконня скарає Він, дочко Едому, відкриє провини твої!
5 Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
2 наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!
3 Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...
4 Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...
5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
6 До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!
7 Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!
8 Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...
9 Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...
10 Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...
11 Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...
12 Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...
13 Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...
14 Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,
15 втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...
16 Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
18 через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...
19 Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
20 Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
22 Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...
Плач Иеремии 3:37-5:22
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
37 Хто б міг пообіцяти і зробити те,
якби на те не була воля Всевишнього?
38 Хіба не все, і радість, і біда,
із уст Всевишнього завжди виходить?
39 Навіщо нарікати на покарання,
яких зазнав ти за гріхи свої?
40 Давайте вивчим, переглянем вчинки наші
й повернемось до Господа.
41 Серця давайте піднесемо наші
й до Бога на небесах піднімем руки.
42 Ми проти Господа повстали, непокірливі були,
і Ти нас не простив.
43 Ти оповив нас гнівом, переслідував,
немилосердно убивав нас.
44 Себе Ти в хмару огорнув,
щоб жодна із молитв не дійшла до Тебе.
45 Зробив Ти з нас сміття,
непотріб між народів.
46 Всі наші вороги пащекують на нас.
47 Зазнали ми і розпачу, і пастки,
спустошення й руїни.
48 Річками сльози ллються із моїх очей,
адже зруйновано дочку мого народу.
49 Я очі виплакав, опанувати себе я безсилий,
50 поки Господь з Небес не кине погляд
і не побачить все те.
51 Що очі бачать, то засмучує моє серце,
через усе, що сталося з дівчатами мого міста.
52 Ті, що були моїми ворогами безпідставно,
мене полюють, наче того птаха.
53 Вони все прагнуть мені віку вкоротити в ямі,
закидати мене камінням.
54 Вода піднялась вище голови моєї.
«Кінець мені»,—сказав я.
55 О Господи, я промовляв Твоє ім’я із ями.
56 Ти чув мої благання, не затуляй вуха,
почуй мій крик по допомогу,
моє волання про спасіння!
57 Прийшов Ти, коли я Тебе покликав,
сказав мені: «Не бійся».
58 Господи, ти бився й захистив мене,
повернувши мені життя моє!
59 О Господи, Ти зглянувся на кривду, що зазнав я,
благаю, мою справу розсуди в суді.
60 Ти бачив мстивість їхню,
і їхню змову проти мене!
61 Ти чув всі їхні докори,
і їхню змову проти мене!
62 Розмови ворогів і їхні наміри
спрямовано на мене цілий день.
63 Зверни увагу, хоч стоять або сидять вони,
глузливими піснями збиткуються із мене.
64 О Господи, Ти відплати їм за діла.
65 Боже, відплати прокляттям все,
що наробили вони,
не будь милосердним до них[a].
66 В Своєму гніві переслідуй їх,
і вигуби їх з-під небес Господніх.
Жах Єрусалима
4 Як потьмяніло золото,
найкраще золото змарніло!
На розі кожному
розкидане дорогоцінне каміння[b].
2 Дорогоцінні сини Сіону,
коштовні, мов щире золото,
тепер вони, немов дешевий глиняний посуд,
зліплений звичайним гончарем.
3 Навіть шакалиці годують молоком щенят,
навіть вони щенятам дають себе ссати.
Дочка ж народу Мого[c] жорстокою стала,
наче той страус пустельний,
який забуває кладку в пісках.
4 Язик немовляти до піднебіння прилипає від спраги.
Діти малі просять хліба, та нікому їх годувати.
5 Хто вишукано харчувався,
той тепер під тином.
Той, хто вбирався в одяг багатий,
нині в обносках, знайдених на смітнику.
6 Провина ж бо дочки Мого народу
вагоміша, аніж гріхи Содому.
Його було зруйновано умить,
хоча ніхто не нападав на нього[d].
7 Єрусалимські назореї[e] були чистішими за сніг,
білішими за молоко.
Тіла були у них міцніші за корал,
рум’яні щоки, мов сапфіри.
8 Усі вони тепер чорніше сажі,
на вулицях не впізнають їх люди.
В них шкіра щільно обтягла кістки
і висохла, немов деревина.
9 Вже краще тим, що полягли у битві,
ніж тим, хто з голоду сконав.
Кого порубано було, тим легше,
ніж тим, кому плодів землі не забракувало.
10 Матері милосердні
власноручно варили дітей своїх.
То їм пожива була,
коли зруйнували дочку народу Мого.
11 Лють Свою виявив Господь,
Він вилив гнів палкий Свій.
Він на Сіоні запалив вогонь,
і той вогонь спалив Сіон ущент.
12 Не вірили у те царі земні й ніхто на світі,
що супротивники і вороги
ввійдуть в єрусалимські брами.
13 То за гріхи її пророків і за переступи священиків її,
що проливали кров невинну серед неї.
14 Заплямовані, тиняються по вулицях сліпі пророки.
Ніхто не міг торкатися їх вбрання,
бо кров’ю вкрито воно.
15 «Геть забирайтесь! Ви нечисті!—Кричали їм.—
Геть! Не торкайтесь нас!»
Від них сахалися, їх сторонилися, кричали:
«Вони не можуть більше з нами жити».
16 Господь розвіяв їх з-перед лиця Свого,
Він більше не звертає на них уваги.
Всевишній священиків не поважає,
старійшин не шанує.
17 Ми очі видивились,
сподіваючись на допомогу.
Із башти марно виглядали ми народ,
що нас би врятував.
18 Вони підстерігали нас на кожнім кроці,
тож не могли ми вільно майданами ходити.
Настав кінець наш, вийшли наші дні,
бо справді вже прийшов нам край.
19 Ті, хто нас переслідував—
прудкіші за орлів у небі.
Вони невтомно гнали нас по горах,
у чагарях влаштовуючи засідки на нас.
20 І навіть цар, Господній Помазаник,
дорогоцінний, неначе подих ніздрів наших,
і той потрапив в їхню пастку.
Це ж Той, про кого ми казали:
«Для нас Він буде захистом поміж народів».
21 Співай і веселись, дочко Едома,
ти, що живеш в країні Уз.
Страждання келих прийде і до тебе,
уп’єшся ти і тіло опісля заголиш.
22 Здійснилась твоя кара, о дочко Сіону.
Господь вже більше не віддасть тебе в полон.
Народ Едома, Він покара тебе за кривду,
і викриє твої гріхи.
Молитва до Господа
5 Згадай, о Господи, що сталося із нами.
Глянь, подивися на наругу нашу.
2 Наш спадок, землю, віддано чужинцям,
оселі наші—зайдам.
3 Осиротіли ми, безбатченками стали,
і наші матері, немов вдовиці.
4 Ми маємо платить за воду, що п’ємо.
Ми платимо за дрова, щоб палити.
5 Нас переслідують аж до самої смерті,
ми вже знесилені, немає нам спочинку.
6 Домовилися ми з Єгиптом й Ассирією,
щоб мати вдосталь хліба.
7 Батьки грішили наші, та мертві вже вони,
а ми спокутуємо провини їхні.
8 Раби керують нами,
з-під влади їхньої ніхто нас не звільнить.
9 Ми ризикуємо життям,
щоб хліб собі добути,
бо загрожує нам меч в пустелі.
10 Аж шкіра розпалилася, мов піч,
бо голод нас пече палючий.
11 Жінок знечещено в Сіоні,
дівчат зґвалтовано в містах Юдеї.
12 Князів підвішено за руки,
ніхто старійшин наших не шанує.
13 Найкращі з юнаків тягають жорна,
юнь спотикається від непосильного труда.
14 Старі при брамі більше не сидять,
а молодь більше музики не грає.
15 Скінчилось наше щастя,
перетворились наші танці на жалобу.
16 Корона наша впала,
горе нам, бо грішні ми.
17 Тому заслабли наші серця,
та очі наші морок вкрив.
18 Лисиці нишпорять по пустці,
що була Сіоном.
19 О Господи, повіки правиш Ти,
престол Твій житиме із покоління в покоління!
20 Чому ж Ти нас постійно забуваєш?
Чому Ти кинув так надовго нас?
21 Візьми нас, Господи, назад до Себе,
щоб повернутися змогли ми,
нам віднови колишні дні.
22 Невже Ти зовсім нас відринув,
невже Ти завжди будеш гніватись на нас?
Notas al pie
- 3:65 Боже… них Буквально «дай їм упертість сердець».
- 4:1 дорогоцінне каміння Буквально «святе каміння».
- 4:3 Дочка… Мого Тобто «мій народ».
- 4:6 хоча… на нього У древньогебрейських рукописах значення цього вірша незрозуміле.
- 4:7 назореї Людина, що присвятила себе аскетичному служінню Богові, виконуючи певні правила.
Copyright © 2007 by Bible League International