Книга Суддів 9-10
Ukrainian Bible
9 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері, кажучи:
2 Говоріть голосно до всіх сихемських господарів: Що ліпше для вас: чи панування над вами семидесяти мужів, усіх Єруббаалових синів, чи панування над вами мужа одного? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше.
3 І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова, і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: Він наш брат.
4 І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей, і вони пішли за ним.
5 А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.
6 І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.
7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів'ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог!
8 Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами!
9 А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами?
10 І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй!
11 І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами?
12 І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!
13 І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?
14 Тоді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй!
15 А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть!
16 А тепер, якщо направду й у невинності зробили ви, що настановили Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,
17 бо мій батько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпеку, і врятував вас із руки Мідіяна,
18 а ви сьогодні повстали на дім батька мого, та й повбивали синів його, сімдесят люда, на одному камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими господарями, бо він брат ваш,
19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!
20 А як ні, вийде огонь з Авімелеха, та й поїсть господарів Сихему й Бет-Мілло, і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха.
21 І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.
22 І володів Авімелех над Ізраїлем три роки.
23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями, і зрадили сихемські господарі Авімелеха,
24 щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.
25 І сихемські господарі поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабували все, що приходило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.
26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, і довірилися йому сихемські господарі.
27 І виходили вони в поле, і збирали виноград свій, і вичавлювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.
28 І говорив Ґаал, син Еведів: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи ж він не син Єруббаалів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?
29 А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє військо, та й вийди!
30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, і запалився його гнів.
31 І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто проти тебе.
32 А тепер устань уночі ти та той народ, що з тобою, і чатуй на полі.
33 І буде, встанеш рано вранці, як сходитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, він та народ той, що з ним, вийдуть до тебе, а ти зробиш йому, як знайде потрібним рука твоя.
34 І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.
35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході міської брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із засідки.
36 А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить із верхів гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей!
37 А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму.
38 І сказав до нього Зевул: Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми будем служити йому? А оце той народ, що ти погорджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!
39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями, та й воював з Авімелехом.
40 І Авімелех погнав його, і він побіг перед ним. І нападало багато трупів аж до входу до брами.
41 І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.
42 І сталося другого дня, і вийшов народ на поле, а Авімелеху донесли про це.
43 І взяв він людей, і поділив їх на три відділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ виходить із міста, і встав він на них, та й побив їх.
44 А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході міської брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.
45 І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.
46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.
47 І було донесено Авімелехові, що зібралися всі господарі сихемської башти.
48 І вийшов Авімелех на гору Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настинав галуззя з дерева, і позносив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: Що ви бачили, що зробив я, поспішно зробіть, як я.
49 І настинав також увесь народ кожен галуззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської вежі, близько тисячі чоловіків та жінок.
50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборував при Тевеці, та й здобув його.
51 А в середині міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.
52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.
53 Тоді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову, та й розторощила йому черепа.
54 І він зараз кликнув до юнака, свого зброєноші, та й сказав йому: Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила! І його юнак проколов його, і він помер.
55 І побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, та й порозходилися кожен на своє місце.
56 І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдесят братів своїх.
57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову, і прийшло на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.
10 І став по Авімелехові на спасіння Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, муж Іссахарів. І він сидів у Шамірі в Єфремових горах.
2 І судив він Ізраїля двадцять і три роки, та й помер, і був похований в Шамірі.
3 І став по ньому Яір ґілеадеянин, і судив Ізраїля двадцять і два роки.
4 І було в нього тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих ослах, а в них тридцять міст, їх кличуть аж до цього дня: Яірові села, що в ґілеадському краї.
5 І помер Яір, і був похований в Камоні.
6 А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам та Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам аммонських синів, і богам филистимським. І покинули вони Господа, і не служили Йому.
7 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх в руку филистимлян та в руку синів Аммонових.
8 І вони били й мучили Ізраїлевих синів від того року, і гнобили вісімнадцять років усіх Ізраїлевих синів, що по той бік Йордану в аморейському краї, що в Ґілеаді.
9 І перейшли Аммонові сини Йордан, щоб воювати також з Юдою й з Веніямином та з Єфремовим домом. І Ізраїлеві було дуже тісно!
10 І кликали Ізраїлеві сини до Господа, говорячи: Згрішили ми Тобі, бо ми покинули свого Бога, і служили Ваалам.
11 І сказав Господь до Ізраїлевих синів: Чи ж не спас Я вас від Єгипту, і від амореянина, і від Аммонових синів, і від филистимлян?
12 А сидоняни, і Амалик, і Маон гнобили вас, і ви кликали до Мене, і Я спас вас від їхньої руки.
13 А ви полишили Мене, і служили іншим богам, тому більше не спасатиму вас.
14 Ідіть, і кличте до тих богів, що ви вибрали їх, вони спасуть вас у часі вашого утиску.
15 І сказали Ізраїлеві сини до Господа: Згрішили ми! Зроби Ти нам усе, як добре в очах Твоїх. Тільки спаси нас цього дня!
16 І повикидали вони з-поміж себе чужих богів, та й служили Господеві. І знетерпеливилась душа Його через Ізраїлеве страждання.
17 А Аммонові сини були скликані, та й таборували в Ґілеаді. І були зібрані Ізраїлеві сини, та й таборували в Міцпі.
18 І сказали той народ та ґілеадські князі, один до одного: Хто той чоловік, що зачне воювати з Аммоновими синами? Він стане головою для всіх ґілеадських мешканців.
Судьи 9-10
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Авімелех стає царем
9 Авімелех, син Єруваала, прийшовши до Сихема, до братів своєї матері, сказав їм і всій материній родині: 2 «Спитайте у вождів Сихема, що краще, коли сімдесят синів Єруваала будуть правити вами, чи якщо один чоловік? І пам’ятайте, що я родич, плоть від плоті вашої».
3 Отож брати матері переказали все те від його імені вождям Сихема. І ті вирішили піти за Авімелехом і пояснювали так: «Він родич наш». 4 Вони дали йому сімдесят злитків срібла з храму Ваал-Верита, й Авімелех на них найняв ледащих, нікчемних людей, які його супроводжували. 5 Він пішов до дому батька свого у Офру і повбивав братів своїх, синів Єруваала, всіх сімдесят, на одному камені. Але Йотам, наймолодший син Єруваала, сховався й тому лишився в живих. 6 Тоді всі вожді Сихема і Бет-Мілло[a] зібралися разом і пішли до стовпа, що поблизу дуба в Сихемі, й зробили Авімелеха царем.
7 Коли Йотам почув про те, він пішов став на горі Ґеризим[b] і, піднісши голос, гукнув їм:
«Послухайте мене, о вожді Сихема, і хай Господь вислухає вас.
8 Дерева якось почали вибирати царя з-поміж себе. Отож звернулися вони до оливи: „Царюй над нами”.
9 Олива їм відповіла: „Хіба ж перестану я родити оливки, за які боги та люди шанують мене, і піду правити деревами?”
10 Тоді дерева звернулися до фіґового дерева: „Іди й будь царем над нами”.
11 Але фіґове дерево відповіло їм: „Хіба ж перестану я родити добрі солодкі плоди й піду правити деревами?”
12 Тоді дерева звернулися до виноградної лози: „Ти йди й царюй над нами”.
13 Але виноградна лоза відповіла їм: „Хіба ж перестану я давати вино, що веселить правителів і людей, та піду правити деревами?”
14 Отож, усі дерева звернулися до терну: „Іди й царюй над нами”.
15 Якщо ви справді хочете, щоб я був царем вашим, ідіть і знайдіть притулок у тіні моїй. Але якщо ні, то нехай вогнем запалають терни і спалять усе, навіть кедри ливанські.
16 Отож, нехай ви були цілком чесні, призначивши Авімелеха царем і справедливо вчинили з Єруваалом та його родиною, і віддячили йому по ділах його. 17-18 (А мій батько бився за вас і ризикував життям, і звільнив вас від панування мидіанців, а ви сьогодні повстали проти родини мого батька і вбили його синів—усього сімдесят чоловік на одному камені, а сина його наложниці, Авімелеха, зробили царем, щоби владарював він над вождями Сихема, бо він ваш родич). 19 Отже, якщо ви вчинили чесно з Єруваалом та його родиною, то втішайтесь Авімелехом, і нехай він радіє з вас. 20 Але якщо ні, то нехай Авімелех вб’є вождів Сихема і Бет-Мілло, і нехай сам Авімелех буде знищений».
21 І Йотам побіг звідти і втік. Він пішов до Беера і залишався там, бо боявся свого брата Авімелеха.
Авімелех перемагає армію Сихема
22 Три роки правив Авімелех ізраїльтянами. 23 Але Бог послав духа незлагоди між Авімелехом та вождями Сихема. Вони повстали проти Авімелеха. 24 Це сталося через убивство сімдесяти синів Єруваалових, бо кров їхня була на ньому та на вождях Сихема, які підтримали його в цьому.
25 Отож вожді Сихема влаштували засідку на вершині гори і грабували усіх, хто йшов тією дорогою. Про це доповіли Авімелеху. 26 Коли Ґаал, син Еведа перебрався до Сихема разом із своїми братами, вожді Сихема вирішили довіритись йому. 27 Якось пішли вони у поле збирати виноград. Вичавили вино і влаштували свято. Вони пішли до храму свого бога, і їли, пили й збиткувалися з Авімелеха.
28 Ґаал, син Еведа промовив: «Хто такий Авімелех? І хто ми такі в Сихемі, що маємо служити йому? Хіба він не син Єруваала? І Зевул його воєначальник. Вони—люди Гамора[c], Сихемового батька. Чому ж ми маємо служити Авімелеху? 29 Якби я керував цими людьми, я прогнав би Авімелеха! Я сказав би йому: „Збирай своє військо й виходь проти мене”».
30 Зевул, правитель Сихема, почув ті слова Ґаала, сина Еведа, й запалився його гнів. 31 Він направив посильних до Авімелеха в Арум[d]. Вони сказали:
«Ґаал, син Еведа, і брати його прийшли до Сихема й підбурили жителів міста проти тебе. 32 Отож тепер піднімайся просто вночі, ти й твої війська, і зробіть засідку в полі. 33 А вранці, як тільки зійде сонце, виступіть проти цього міста. Й коли Ґаал та його люди вийдуть на битву проти тебе, зроби з ними все, що в твоїх силах».
34 Тож Авімелех і його військо піднялися вночі і влаштували засідку проти Сихема, розбившись на чотири групи. 35 Коли Ґаал, син Еведа, вийшов і зупинився біля входу до міської брами, Авімелех і його військо вийшли з засідки. 36 Побачивши ті війська, Ґаал сказав Зевулу: «Поглянь, з вершини гори спускаються люди». Зевул відповів: «То ти переплутав людей з тінню від гір». 37 Ґаал знову до нього: «Поглянь, люди спускаються з Навелу[e] і ще група від Чаклунського дуба». 38 Зевул відказав: «Де ж зараз твій хоробрий язик, це ж ти казав: „Хто такий Авімелех, щоб ми служили йому? Хіба не з цих людей ти насміхався? Тож виходь тепер на битву з ними”».
39 Отже, Ґаал очолив вождів Сихема й бився з Авімелехом. 40 Авімелех почав його переслідувати, й Ґаал кинувся тікати. Багато воїнів полягло по всій дорозі до міської брами. 41 Тож повернувся Авімелех і далі правив в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його з Сихема.
42 Наступного дня декілька мешканців Сихема вийшли працювати в поле, й Авімелех почув про це. 43 Він зібрав військо й, поділивши його на три загони, поставив чекати в засідці на полі. Як побачив він, що люди виходять з міста, він напав на них. 44 Авімелех зі своїм загоном вийшов і став біля міської брами, а інші два погнали людей, що були в полі, й напали на них. 45 Цілий день Авімелех бився з ними. Він захопив Сихем і повбивав усіх людей, які були там. Потім він зруйнував місто й руїни посипав сіллю[f].
46 Коли вожді Сихемської вежі і всі, хто там мешкав, почули про це, то пішли вони в найбезпечніше місце храму Ель-Веріт[g]. 47 Авімелеху сказали, що всі вожді Сихемської вежі зібралися разом. 48 То Авімелех зі своїми людьми піднявся на гору Залмон. З собою він узяв сокири й нарубав гілля, підняв і поклав собі на плече. Тоді звернувся до своїх людей: «Мерщій робіть те, що й я».
49 І кожен нарубав собі гілля, й пішли вони за Авімелехом. Вони поклали те гілля навколо храму й підпалили. Отак усі люди, що були в Сихемській вежі, загинули, приблизно тисяча чоловік та жінок.
Сметь Авімелеха
50 Потім Авімелех пішов до Тевеза. Він оточив місто й захопив його. 51 Там у центрі міста була укріплена вежа, і всі чоловіки та жінки, і всі вожді побігли туди. Там вони зачинилися й піднялися на дах вежі. 52 Авімелех підійшов до вежі й розпочав бій, і пробився до входу у вежу, щоб підпалити її.
53 Але жінка кинула каменюку зверху на голову Авімелеха й розкроїла йому череп. 54 Він негайно підкликав свого зброєносця й сказав йому: «Витягни меч і вбий мене, щоб люди не казали: „Його вбила жінка”». І його зброєносець проткнув його мечем, і Авімелех помер.
55 Коли побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, то всі розійшлися по домівках. 56 Отак Бог наказав Авімелеха за те зло, що він заподіяв родині свого батька, вбивши сімдесятьох братів. 57 І Бог повернув зло людей Сихема на їхні ж голови. Так прокляття Йотама, сина Єруваала (тобто Ґідеона) впало на нього.
Суддя Тола
10 Після Авімелеха прийшов спасти Ізраїль Тола, син Пуа, сина Додая, з коліна Іссаха́ра. Жив він у Шамірі в горах Ефраїмових. 2 Тола був суддею Ізраїлю двадцять три роки. Потім він помер і був похований у Шамірі.
Суддя Яїр
3 Після нього прийшов Яїр ґілеадський, який був суддею Ізраїлю двадцять два роки. 4 Він мав тридцять синів, які їздили на тридцяти віслюках[h] і мали вони тридцять міст на землях Ґілеадських (і по сьогодні вони звуться містами Яїра).
5 Коли Яїр помер, його поховали в Камоні. 6 Ізраїльтяни знову почали чинити зле в очах Господніх. Вони поклонялися богам Ваалу та Ашторет, а також богам Арама, богам Сидона, богам Моава, богам аммонійців і богам филистимлян. Вони зрадили Господа й не служили Йому.
7 Отож Господь розгнівався на них і дозволив филистимлянам та аммонійцям завоювати їх. 8 Того року ці народи розбили й підкорили ізраїльтян. Вони пригнічували всі коліна ізраїльські, які жили на березі Йордану на землях амморійців та Ґілеаду.
9 І аммонійці перейшли Йордан, щоб також піти війною проти Юди, Веніамина, людей Ефраїмових. Отож Ізраїль мав великий клопіт. 10 Й ізраїльтяни заволали до Господа: «Ми вчинили гріх проти Тебе, бо ми покинули нашого Бога й поклонилися Ваалу». 11 На те Господь сказав ізраїльтянам: «Хіба не Я звільнив вас від єгиптян, аморійців, аммонійців та филистимлян? 12 І сидоняни, амаликійці та моавійці[i] гнобили вас, а ви молили Мене про допомогу. І Я визволив вас із-під їхнього панування. 13 Але ви покинули Мене, ви й далі поклонялися іншим богам. Тому Я ніколи більше не буду вас рятувати. 14 Ідіть і просіть про допомогу тих богів, яких ви собі вибрали. Хай вони рятують вас у лиху годину».
15 Та ізраїльтяни сказали Господу: «Ми вчинили гріх. Зроби з нами що завгодно, але зараз, будь ласка, врятуй нас!» 16 Отож вони відмовилися від чужих богів і почали поклонятися Господу. І Господь не витримав страждань ізраїльтян. 17 Аммонійці зібрали сили, щоб розпочати війну, й розбили табір у Ґілеаді. Ізраїльтяни теж зібрались і розбили табір поблизу Міцпи. 18 Воєначальники Ґілеада вирішили між собою: «Хто той чоловік, який розпочне війну проти аммонійців? Він і буде правителем Ґілеада».
Footnotes
- 9:6 Бет-Мілло Можливо, то була добре укріплена частина міста або палац.
- 9:7 Ґеризим Гора, розташована поруч із містом Сихемом.
- 9:28 люди Гамора Це стосується уродженців Сихема. Амор був батьком Сихема за Книгою Буття. Вважають, що Сихем було названо на честь сина Гамора.
- 9:31 Арум Місто де жив цар Авімелех. Близько півтори сотні кілометрів на південь від Сихема.
- 9:37 Навел Місцевість у горах коло Сихема.
- 9:45 посипав сіллю Це робилося для того, що зробити землю неродючою.
- 9:46 Ель-Веріт Ім’я бога, що означає «Бог Злагоди».
- 10:4 тридцять синів… віслюках Це означає, що вони були поважні вожді й, очевидно, очолювали міста.
- 10:12 моавійці Цей варіант міститься виключно у деяких древньогебрейських текстах. Деякі древньогрецькі рукописи мають «мадіамитяни».
Від Луки 5:17-39
Ukrainian Bible
17 І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,
18 і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти.
19 Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса.
20 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!
21 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?...
22 Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?
23 Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?
24 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.
26 І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!...
27 Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною!
28 І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.
29 І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі.
30 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте?
31 А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі.
32 Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.
33 Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?
34 Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?
35 Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів...
36 Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться.
37 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть.
38 Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків.
39 І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!
Read full chapter
От Луки 5:17-39
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Зцілення паралізованого
(Мт. 9:1-8; Мк. 2:1-12)
17 Сталося так, що одного разу, коли Ісус проповідував людям слово Своє, перед Ним також сиділи фарисеї й вчителі Закону, які посходилися до Нього з різних міст Ґалилеї та Юдеї, а також із Єрусалиму. І сила Господня була з Ісусом, тож міг Він зцілювати людей.
18 Кілька чоловіків принесли до Ісуса паралізованого, який лежав у ліжку й намагалися пронести його і покласти перед Ним. 19 Але пробитися крізь натовп вони не змогли, тож, розібравши дах будинку, де був Ісус, спустили хворого на його ліжку посеред натовпу перед Ним. 20 Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до хворого: «Друже, гріхи твої прощені!»
21 На те фарисеї та книжники подумали: «Хто Він такий, що так зневажає Всевишнього? Ніхто не може прощати гріхи, крім Самого Бога!»
22 Та Ісусові були відомі їхні думки, тож Він їм відповів: «Чому ви так думаєте? 23 Що легше сказати: „Твої гріхи прощені” чи „Вставай і ходи?” 24 Але Я доведу, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Кажу тобі, вставай, бери постіль свою і йди додому!»
25 Тієї ж миті паралізований встав перед ними, забрав свої ноші і подався додому, прославляючи Бога. 26 Всі були вражені й хвалили Бога. Благоговіння охопило їх, й вони казали: «Сьогодні ми бачили неймовірні речі!»
Покликання Левія (Матвія)
(Мт. 9:9-13; Мк. 2:13-17)
27 Ісус пішов звідти й згодом побачив чоловіка на ім’я Левій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» 28 Тож Левій полишив усе і вирушив за Ним.
29 У себе вдома Левій влаштував великий обід на честь Ісуса. Разом з ними за столом сиділо чимало збирачів податків та інших людей. 30 А фарисеї та книжники докоряли Ісусовим учням: «Чому ви їсте й п’єте за одним столом зі збирачами податків та грішниками?» 31 На це їм Ісус відповів: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. 32 Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».
Про піст
(Мт. 9:14-17; Мк. 2:18-22)
33 Вони сказали Ісусові: «Іоанові послідовники й прибічники фарисеїв часто постяться й моляться, а Твої учні їдять і п’ють». 34 Ісус сказав їм: «Чи змусите ви поститися друзів нареченого на весіллі, поки молодий ще з ними? 35 Та прийде час, коли молодого заберуть від них, тоді вони й почнуть поститися».
36 Тоді ж Ісус розповів їм притчу: «Ніхто не відриває латку від нового одягу, щоби пришити на старий. Якщо так зробити, то й нову одежину порвеш, і до старої не припасується латка від нової. 37 Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи. Якщо так зробити, нове вино розірве міхи й розіллється, а міхи зіпсуються. 38 Молоде вино треба наливати в нові міхи. 39 Ніхто не схоче після старого вина пити молоде, бо скаже: „Старе вино краще”».
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International