Йоїл 1-3
Ukrainian Bible
1 Слово Господнє, що було до Йоіла, Петуїлового сина.
2 Послухайте це, ви старші, і візьміть до вух, усі мешканці землі: чи бувало таке за днів ваших, або за днів ваших батьків?
3 Оповідайте про це синам вашим, а ваші сини своїм дітям, а їхні сини поколінню наступному.
4 Що лишилось по гусені, зжерла те все сарана, що ж зосталося по сарані пожер коник, а решту по конику зжерла черва.
5 Пробудіться, п'яниці, і плачте й ридайте за виноградовим соком усі, хто вина напивається, бо віднятий він від уст ваших!
6 Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисленний, його зуби як лев'ячі зуби, а паща його як в левиці.
7 Виноград Мій зробив він спустошенням, Моє ж фіґове дерево геть поламав, дощенту його оголив та й покинув, галузки його побіліли.
8 Голоси, як та дівчина, веретою оперезана, за нареченим юнацтва свого.
9 Жертва хлібна й жертва лита спинилася в домі Господньому, впали в жалобу священики, слуги Господні.
10 Опустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде пересохло, зів'яла оливка.
11 Засоромилися рільники, голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь, бо вигинуло жниво поля.
12 Усох виноград, а фіґа зів'яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів.
13 Опережіться веретою, і ридайте, священики, голосіть, слуги жертівника, входьте, ночуйте в веретах, служителі Бога мого, бо хлібна жертва і жертва та лита затримана буде від дому вашого Бога!
14 Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старших, всіх мешканців землі до дому Господа, вашого Бога, і кличте до Господа.
15 Горе дневі тому! Бо близький день Господній, і прийде він від Всемогутнього, мов те спустошення!
16 Чи ж з-перед очей наших не відіймається їжа, з дому нашого Бога веселість та втіха?
17 Покорчились зерна під своїми грудами, спорожніли комори, поруйновані клуні, бо висохло збіжжя.
18 Як стогне товар, поголомшені череди, бо немає їм паші, отари спустошені!
19 До тебе я кличу, о Господи, пожер бо огонь пасовища пустині, а жар попалив усі дерева на полі.
20 Навіть пільна худоба прагне до Тебе, бо водні джерела посохли, огонь же пожер пасовища пустині!
2 Засурміть на Сіоні в сурму, здійміть крик на святій горі Моїй! Затремтіть, всі мешканці землі, бо прийшов день Господній, бо близько вже він,
2 день темноти та темряви, день хмари й імли! Як несеться досвітня зоря по горах, так народ цей великий й міцний. Такого, як він, не бувало відвіку, і по ньому не буде вже більш аж до літ з роду в рід!
3 Перед ним пожирає огонь, і палахкотить за ним полум'я! Земля перед ним, як еденський садок, а за ним опустіла пустиня, і рятунку від нього нема!
4 Його вигляд ніби коні, гарцюють вони, наче ті верхівці!
5 Як гуркіт військових возів, вони скачуть гірськими верхів'ями, як вереск огнистого полум'я, що солому жере, наче потужний народ, що до бою поставлений.
6 Народи тремтять перед ним, всі обличчя поблідли.
7 Як лицарі, мчаться вони, немов вояки вибігають на мур, і кожен своєю дорогою йдуть, і з стежок своїх не позбиваються,
8 не пхають вони один одного, ходять своєю дорогою битою, а коли на списа упадуть, то не зраняться.
9 По місті хурчать, по мурі біжать, увіходять в доми, через вікна пролазять, як злодій.
10 Трясеться земля перед ним, тремтить небо, сонце та місяць темніють, а зорі загублюють сяйво своє.
11 І голос Свій видасть Господь перед військом Своїм, бо табір Його величезний, бо міцний виконавець слова Його, бо великий день Господа й вельми страшний, і хто зможе його перенести?
12 Тому то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням!
13 І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло!
14 Хто знає, чи Він не повернеться та не пожалує, і по Собі не залишить благословення, жертву хлібну та жертву ту литу для Господа, вашого Бога.
15 Засурміть на Сіоні в сурму, оголосіть святий піст, скличте зібрання!
16 Зберіте народ, оголосіть святі збори, старців згромадьте, позбирайте дітей та грудних немовлят, нехай вийде з кімнати своєї також молодий, молода ж з-під свого накриття!
17 Між притвором та жертівником нехай плачуть священики, слуги Господні, хай молять вони: Змилуйся, Господи, над народом Своїм, і не видай на ганьбу спадку Свого, щоб над ним панували погани. Нащо будуть казати між народами: Де їхній Бог?
18 І заздрісним стане Господь за Свій Край, і змилується над народом Своїм.
19 І Господь відповів і сказав до народу Свого: Ось Я посилаю вам збіжжя й вино молоде та оливу, і насититесь нею, і більше не дам вас на наругу народам.
20 А цього північного ворога віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену, його перед до східнього моря, його ж край до того моря заднього. І вийде злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив.
21 Не бійся ти, земле, а тішся й радій, бо велике Господь учинив!
22 Не бійтеся, ти пільна худобо, бо пустинні пасовиська зазеленіють, бо дерево видасть свій плід, фіґовниця та виноград свою силу дадуть.
23 А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Господом, Богом своїм, бо вам їжі Він дасть на спасіння, і найперше зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього.
24 І токи наповняться збіжжям, чавильні ж кадки будуть переливатись вином молодим та оливою.
25 І надолужу Я вам за ті роки, що пожерла була сарана, коник і черва та гусінь, Моє військо велике, що Я посилав проти вас.
26 А їсти ви будете їсти й насичуватись, і хвалитимете Ім'я Господа, вашого Бога, що з вами на подив зробив, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!
27 І пізнаєте ви, що Я серед Ізраїля, і що Я Господь, Бог ваш, і немає вже іншого, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!
28 (3-1) І буде потому, виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння.
29 (3-2) І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого.
30 (3-3) І дам Я ознаки на небі й землі, кров та огонь, та стовпи диму.
31 (3-4) Заміниться сонце на темність, а місяць на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного!
32 (3-5) І станеться, кожен, хто кликати буде Господнє Ім'я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь говорив, та для тих позосталих, що Господь їх покличе.
3 (4-1) Бо ось тими днями та часу того, коли долю Юді та Єрусалиму верну,
2 (4-2) то зберу всі народи, зведу їх у долину Йосафатову, і там буду судитися з ними за народ Мій й спадщину Мою, за Ізраїля, що його розпорошили поміж народами, а Мій Край поділили.
3 (4-3) І за народ Мій вони кидали жереба, і юнака за блудницю давали, а дівчину за вино продавали, і пили.
4 (4-4) І що вам до Мене, Тире й Сидоне, та всі филистимські довкілля? Чи свій чин на Мені надолужите? Може хочете щось учинити Мені, то легко та скоро зверну Я ваш чин вам на голову,
5 (4-5) що срібло Моє й Моє золото позабирали, а коштовні клейноди Мої в свої храми повносили...
6 (4-6) А синів Юди та Єрусалиму ви грецьким синам продали, щоб їх віддалити від їхніх границь...
7 (4-7) Ось Я їх позбуджую з місця того, куди їх продали, ваш чин поверну вам на голову!
8 (4-8) І попродаю ваших синів та ваших дочок в руку Юдських синів, а вони віддадуть їх шев'янам, до люду далекого, бо Господь так сказав.
9 (4-9) Кличте про це між народами, оголосіте святую війну, збудіте лицарство, хай сходяться, нехай підіймаються всі вояки.
10 (4-10) Перекуйте свої лемеші на мечі, а ваші серпи на списи, хай навіть безсилий говорить: Я лицар!
11 (4-11) Поспішіть і прийдіть, всі народи з довкілля, й зберіться, туди, Господи, спустиш лицарство Своє.
12 (4-12) Нехай збудяться й зійдуть народи в долину Йосафатову, бо сяду Я там, щоб судити всі народи з довкілля.
13 (4-13) Пошліть на роботу серпа, бо жниво дозріло, приходьте, зійдіть, бо чавило наповнене, кадки переливаються, бо зло їхнє розмножилось!
14 (4-14) Натовпи, натовпи у вирішальній долині, бо близький день Господній у вирішальній долині.
15 (4-15) Сонце та місяць стемніють, а зорі загублять свій блиск,
16 (4-16) і Господь загримить із Сіону, та з Єрусалиму Свій голос подасть, і небо й земля затремтять, та Господь охорона Своєму народові, і твердиня синам Ізраїлевим!
17 (4-17) І пізнаєте ви, що Я Господь, Бог ваш, Який пробуває в Сіоні, на святій Своїй горі. І станеться Єрусалим за святиню, і чужі вже не будуть ходити по ньому.
18 (4-18) І станеться в день той, гори будуть кропити виноградовий сік, а підгірки стоятимуть у молоці, і всі Юдські потоки водою заб'ють, а з дому Господнього вийде джерело, і напоїть долину Шіттім.
19 (4-19) Єгипет спустошенням стане, і пустинею голою стане Едом за насильство синам Юди, за те, що лили кров невинну у їхньому Краї.
20 (4-20) А Юдея жити буде повіки, і Єрусалим з роду в рід,
21 (4-21) і помщу за їхню кров, що за неї Я ще не помстив, і буде Господь пробувати на Сіоні!
Иоиль 1-3
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Сарана понищить урожай
1 Слово Господа, що було Йоїлові, синові Петуїла:
2 «Старійшини почуйте це!
Послухайте, всі люди краю!
Чи так було колись за ваших днів
чи за життя батьків ваших? Ні!
3 Розкажіть про це дітям своїм,
а діти хай своїм розкажуть дітям,
а їхні діти—всім прийдешнім поколінням.
4 Все, що летуча сарана[a] лишила,
то гусінь-сарана пожерла,
усе, що гусінь-сарана лишила,
стрибуча сарана пожерла,
а що стрибуча сарана лишила,
нищівна сарана пожерла[b].
Напад сарани
5 Прокиньтеся, п’яні лідери, плачте й голосіть,
ви, хто вином солодким впивається,
бо скінчилося воно,
більше не скуштувати вам його.
6 Народ могутній,
незліченний вдерся в край мій.
У нього зуби, наче зуби лева,
у нього ікла, наче у левиці ікла.
7 Спустошення вони принесли в виноградник мій,
перетворили фіґові дерева на обрубки,
вони кору з них облупили, викинувши геть,
і зробили білими галузки.
Народ ридає
8 Голоси, мов наречена, вбрана у вереття[c],
над своїм померлим нареченим.
9 Офіри й ливні жертви зникли з храму.
Священики, Господні слуги, тужать.
10 Поля спустошено і висушено землю.
Бо збіжжя спустошене, і висохло молоде вино,
олія свіжа вийшла вся.
11 Сумуйте, хлібороби, голосіть, винороби,
за ячменем та пшеницею,
адже згнило у полі жниво.
12 І лози виноградні зів’яли й фіґові дерева.
Гранати, навіть пальми й яблуні—
усі дерева повсихали в полі.
І справді, всохла радість між людьми.
13 Священики, вберіться у вереття й голосіть,
тужіть усі, хто служить при вівтарі.
Ввійдіть, слуги мого Бога, ніч перебудьте у веретті,
бо хлібні жертви й ливні жертви вже не принесуть
до храму Бога вашого.
Страшна руїна після сарани
14 Призначте піст, усю громаду скличте,
зберіть старійшин і усіх людей
до храму Господа Бога вашого,
й до Господа взивайте.
15 Сумний то буде день,
бо наближається вже день Господній[d].
Він прийде, як могутня руїна від Всевишнього.
16 На ваших очах пропала вся їжа,
а щастя і радість зникли з Божої оселі.
17 Ми посіяли насіння,
але воно всохло під землею.
Покинуто комори, розвалилися стодоли,
бо зів’яло збіжжя.
18 А як реве худоба!
Довкола никають стада,
бо їм немає пасовиська,
овець отари й ті вмирають[e].
19 О Господи, до Тебе я взиваю,
бо зжер вогонь пасовиська в пустелі,
спалило полум’я усі дерева в полі.
20 Навіть звірі польові,
і ті потребують Твоєї допомоги,
адже потоки всохли,
вогонь пожер всі пасовиська у пустелі».
Наближається День Господній
2 На сполох бийте на горі Моїй святій[f]!
Гукайте голосно на цій Святій горі Моїй!
Нехай всі люди краю затремтять,
бо йде Господній день, він близько.
2 І буде він днем темряви і мороку,
днем темних й чорних хмар.
Немов пітьма, яка вкриває гори,
незлічене й могутнє військо.
Одвіку ще такого не було,
й ніколи більш не буде.
3 Юрмища зруйнують країну,
як вогонь усепожираючий:
земля попереду, немов той сад Едему,
позаду—геть спустошена пустеля,
й нікому не уникнути цього.
4 Вони схожі на коней,
скачуть, мов бойова кіннота.
5 Послухайте, як гуркочуть вони, наче колісниці,
стрибаючи по верхівках гір,
немов гуготіння вогню, що стерню пожирає,
неначе лаштується військо могутнє до битви.
6 Народи від жаху тремтять перед нею,
обличчя кожне сполотніло від страху.
7 Ці воїни кидаються в бій,
та швидко на стіни лізуть.
Вони вперед несхибно крокують,
з путі свого ніхто з них не зверне.
8 Жодний солдат не штовхне того, хто поруч,
простує кожний з них своїм шляхом.
Хтось упаде з них, вражений стрілою,
та інші не спиняють біг.
9 Вони вриваються у місто, вилазячи на мури,
вони вдираються в оселі,
крізь вікна лізуть, наче крадії.
10 Земля трясеться перед ними, і небеса тремтять,
затьмарюються сонце й місяць,
й зірки перестають світити.
11 Господь підносить голос перед військом,
адже велике Його військо, могутнє справді,
воно виконує Його накази.
Великий день Господній і страшний!
Нікому подужати його не вдасться!
Господь вимагає, щоб люди змінилися
12 «Але й тепер,—Господь говорить,—
до Мене поверніться серцем всім,
з постом, плачем і голосінням.
13 Серце роздеріть своє, а не вбрання[g]».
До Господа, до Бога вашого верніться,
бо Він благий, і милосердний Він,
терплячий і величний у любові,
готовий кару переглянути для вас.
14 Хто знає? Може Всевишній передумає,
і дасть Своє благословення вам
офіри й ливні жертви Йому принести.
Моліться Господу
15 Сурміть у сурму на Сіоні!
Призначте піст! Скликайте зібрання!
16 Людей зберіть! Призначте урочисте зібрання!
Зберіть старійшин, немовлят, дітей покличте!
Нехай вийде зі свого покою молодий,
хай молодиця вийде з-під запони.
17 Нехай священики, Господні слуги,
ридають між жертовником і ґанком[h].
Хай кажуть:
„Змилуйся Ти над Своїм народом.
Не дай над власністю Твоєю[i] глузувати
і збиткуватися народам іншим, говорячи:
„Де ж той їхній Бог?”»
Господь відбудує край
18 Тоді Господь розгнівався за край Свій,
і до свого народу співчуття відчув Господь.
19 Господь сказав тоді народу: «Ось посилаю Я вам
збіжжя, молоде вино й олію, і ви насититеся.
Більше не дозволю наругою вам бути серед народів.
20 Від вас далеко Я зашлю північне військо[j].
Зашлю його в сухі й спустошені краї,
передовий загін зашлю за Мертве море,
а задню охорону—за Середземне море.
І сморід їхній піднесеться вгору,
підніметься бридкий той дух,
бо так багато скоїли вони лихого.
Землю буде відновлено
21 Не бійся, земле! Радуйся і веселись,
адже Господь зробив великі справи!
22 Не бійтеся, тварини дикі,
бо зазеленіють пасовиська у пустелі,
дерева принесуть плоди,
смоква й лоза дадуть врожай добірний.
23 Сіону діти, веселіться і радійте,
бо Господь пошле вам дощ
в ознаку щедрості Своєї:
і ранній дощ, і пізній, як Він і робив раніше.
24 Токи наповняться зерном,
олія й молоде вино переливатимуться
через верх із діжок.
25 Я відшкодую вам за ті роки,
що їх пожерла гусінь-сарана,
стрибуча сарана, нищівна сарана і сарана летуча[k]—
Моє велике військо, що проти вас послав Я.
26 Ви їстимете і насититеся,
й хвалити будете ім’я Господа вашого Бога,
бо диво Він для вас зробив.
Народ Мій більш ніколи принижений не буде.
27 І знатимете ви, що Я в Ізраїлі живу,
що Я Господь, ваш Бог, і іншого немає.
І Мій народ ніколи більш принижений не буде.
Господь наділить увесь народ духом Своїм.
28 Я після цього виллю Дух Мій на усіх людей,
пророкуватимуть сини і дочки ваші.
Сни будуть снитися старійшинам,
а ваші юнаки найкращі бачитимуть з’яви.
29 Навіть на ваших слуг
Я виллю Дух Мій у ті дні.
30 Явлю Я дива в небі й на землі:
кров, полум’я, і стовпи диму.
31 На пітьму сонце обернеться,
а місяць—на кров перед тим,
як прийде день Господній великий і страшний!
32 І кожен, хто на Сіоні та в Єрусалимі
ім’я Господнє призове[l], спасеться.
Поміж врятованими будуть ті,
кого Господь покликав».
Господь покарає ворогів Юдеї
3 Всевишній говорить: «В ті дні, в той час, Я відновлю Юдеї та Єрусалима процвітання, 2 зберу докупи всі народи й приведу їх до долини Єгошафата[m]. І там народи приведу до суду, за Мій народ, за Мою спадщину—Ізраїль, адже вони розвіяли Ізраїль між народів і край Мій поділили. 3 Вони за жеребом ділили Мій народ, міняли хлопця на розпусницю, дівчину ж продавали за вино, яке пили.
4 І що ви Мені,[n] Тире, Сидоне, і вся филистимська земле? Чи ви за щось намагаєтеся Мені відплатити? Якщо помститись намагаєтесь, відплату вашу та й на вашу ж голову Я хутко оберну. 5 Ви те забрали, що є золотом і сріблом Моїм, ви занесли мої найдорогоцінніші скарби до храмів[o] своїх. 6 Ви продали дітей Юди й дітей Єрусалима грекам, так далеко заславши їх від їхньої рідної землі. 7 Начувайтесь, Я підніму їх із місць, куди їх продано, і відплату вашу оберну на ваші голови. 8 Я продам синів і дочок ваших у руки дітей Юдеї, а вони їх продадуть севійцям[p], далекому народу». Так казав Господь.
Готуйтеся до війни
9 Оголосіть усім народам: «Готуйтесь до війни!
Збудіть бійців! Хай воїни усі у бій вступають.
10 І перекуйте на мечі плуги, серпи—на списи.
Нехай найслабший скаже: „Я—могутній боєць”.
11 Усі народи навкруги, поспішайте на допомогу,
збирайтеся докупи! Веди, Господи, Своїх бійців!
12 Нехай народи будуть наготові,
прийдуть в долину Єгошафата.
Бо там судити сяду Я усі навколишні народи.
13 Змахніть серпом, адже жнива поспіли[q].
Ідіть, топчіть, бо винодавильня вже повна.
Вино вже через вінця ллється,
бо їхнє зло—велике!
14 За натовпом юрба зібралась,
бо вже близький день вироку Господнього,
який Він винесе у Долині Рішення[r].
15 Сонце й місяць затьмаряться, згаснуть зірки.
16 Реве Господь з Сіону й гримить з Єрусалима,
здригаються земля і небеса.
Але Господь буде притулком для Свого народу,
твердинею для дітей Ізраїлю.
17 Тож знатимете ви, що Я, Господь ваш Бог,
живу Я на Сіоні, на Моїй Святій горі.
Святим Єрусалим Мій буде,
і через нього ворог більше не пройде.
Обіцянка нового життя для Юдеї
18 Тоді поллється з гір вино солодке,
а пагорби тектимуть молоком.
Усі яри Юдеї потечуть водою,
і джерело проб’ється з храму Господа,
зросить долину Шиттим.
19 Єгипет стане пусткою,
а Едом—пустим, безлюдним краєм,
то за жорстокість до дітей Юдеї,
бо в землях своїх вони безвинну кров пролили.
20 Юдея буде людною повік,
народ буде жити в Єрусалимі
із покоління в покоління.
21 Хіба лишу Я непокараним кровопролиття?
Я не лишу його без покарання».
Господь буде вічно жити на Сіоні!
Footnotes
- 1:4 сарана Комахи, схожі на коників, які дуже швидко пожирають врожай. Тут, можливо, Йоїл має на увазі ворожі юрмища.
- 1:4 нищівна… пожерла Йоїл має на увазі те, що сарана прийде хвилями: що одна хвиля не зжерла, то інша дожирає.
- 1:8 вереття Традиційний грубий одяг, який носили в жалобі.
- 1:15 день Господній Час перемоги Господа над Його ворогами, день, коли Бог покарає всіх, хто чинив зло.
- 1:18 вмирають Або «несуть покарання», чи «страждають».
- 2:1 горі Моїй святій Тобто «Сіоні».
- 2:13 Серце роздеріть… вбрання Люди роздирали одяг в ознаку суму, але тут Господь закликає людей тужити й сумувати з-за гріхів, які вони накоїли.
- 2:17 між жертовником і ґанком Або «у всьому храмі».
- 2:17 власністю Твоєю Або «Твоїм народом».
- 2:20 північне військо Військо Вавилона, а також інші загарбники нападали на Ізраїль з півночі.
- 2:25 гусінь-сарана… летуча Див.: Йоїл. 1:4.
- 2:32 ім’я Господнє призове Або «хто покладається на Бога», чи «хто просить Бога про допомогу».
- 3:2 долини Єгошафата «Єгошафат» означає «Господь судить». Йоїл говорить, що Господь судитиме народи.
- 3:4 І… Мені Або «ви для Мене неважливі».
- 3:5 храмів Тобто «храмів лжебогів».
- 3:8 севійці Народ, який мешкав у Аравійській пустелі.
- 3:13 жнива поспіли Тобто «прийшов час суду».
- 3:14 Долині Рішення Ця назва співзвучна з «Долиною Суду».
Об'явлення 5
Ukrainian Bible
5 І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками.
2 І бачив я потужного Ангола, який гучним голосом кликав: Хто гідний розгорнути книгу, і зламати печатки її?
3 І не міг ніхто ні на небі, ні на землі, ані під землею розгорнути книги, ані навіть зазирнути в неї.
4 І плакав я гірко, що не знайшовся ані один гідний розгорнути й прочитати книгу, ані навіть зазирнути в неї.
5 А один із старців промовив до мене: Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її.
6 І я глянув, і ось серед престолу й чотирьох тварин і серед старців стоїть Агнець, як заколений, що має сім рогів і сім очей, а це сім Божих духів, посланих на всю землю.
7 І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі.
8 А коли Він узяв книгу, то чотири тварині й двадцять чотири старці попадали перед Агнцем, а кожен мав гусла й золоті чаші, повні пахощів, а вони молитви святих.
9 І нову пісню співають вони, промовляючи: Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду.
10 І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками, і вони на землі царюватимуть!
11 І я бачив, і чув голос багатьох Анголів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч.
12 І казали вони гучним голосом: Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення!
13 І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!
14 А чотири тварині казали: Амінь! І двадцять чотири старці попадали та поклонились Тому, Хто живе повік віку!
Откровение 5
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Сувій з сімома печатками
5 Після того я побачив сувій у правиці Того, Хто сидів на престолі. Надписи на ньому були з обох боків, і був він запечатаний сімома печатками. 2 І побачив я могутнього Ангела, який закликав гучним голосом: «Хто гідний зламати печатки та відкрити сувій?» 3 Але нікого не було ні на небі, ні на землі й під землею, хто б міг відкрити сувій і зазирнути в нього. 4 Я гірко плакав, бо нікого не знайшлося гідного, хто б спромігся відкрити сувій й зазирнути в нього.
5 Тоді один із старійшин сказав мені: «Не треба плакати! Слухай! Лев[a] із роду Юдиного, з коліна Давидового, переміг. Він може розгорнути сувій і зламати сім печаток».
6 Далі я побачив Ягня, Яке стояло перед престолом поміж чотирьох живих істот і старійшин. Воно було немовби заколоте. Ягня мало сім рогів і сім очей, котрі були сімома Божими Духами, посланими в усі землі. 7 І тут Воно підійшло і взяло сувій з правиці Того, Хто сидів на престолі. 8 Коли ж Воно взяло сувій, чотири живі істоти й двадцять чотири старійшини впали долілиць перед Ягням. У кожного були кіфари й золоті чаші, наповнені пахощами, а пахощі ті—молитви святих людей Божих. 9 І заспівали вони нову пісню до Ягняти:
«Ти вартий того,
щоб узяти сувій і зламати печатки,
тому що Ти був заколотий
і кров’ю Своєю викупив людей для Бога
із кожного роду, з кожного племені, мови й народу.
10 Ти об’єднав їх у царство
і зробив священиками для нашого Бога,
і вони царюватимуть на землі».
11 Тоді я подивився й почув голоси багатьох Ангелів, які оточили престол, живих істот і старійшин. Їх були тисячі й тисячі—десятки тисяч разів по десять тисяч. 12 Вони голосно гукали:
«Ягня, Яке було заколоте, варте
могутності, мудрості, багатства.
Воно гідне сили, честі,
слави і благословення!»
13 Потому я почув, як кожне створіння на небі, на землі, під землею і в морі—усе, що було там, говорило:
«Нехай буде благословення,
честь, слава і могутність Тому,
Хто сидить на престолі, і Ягняті на віки вічні!»
14 І чотири живі істоти додали: «Амінь!» Тоді старійшини впали долілиць і вклонилися.
Footnotes
- 5:5 Лев Мається на увазі Ісус Христос.
Copyright © 2007 by Bible League International