Иов 38-40
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Господь звертається до Йова
38 Тоді із бурі до Йова звернувся Господь:
2 «Хто це, хто це чорнить пораду
словами нерозумними?
3 Підпережись, як воїн.
Тоді тебе спитаю Я, а ти Мені усе поясниш.
4 Де був ти в час, коли землі основи Я творив?
Ну ж бо, скажи, якщо розумний ти.
5 Хто її виміри окреслив? Ти ж бо знаєш.
І хто її відміряв потім?
6 Що є підґрунтям для земних основ,
і хто землі поклав наріжний камінь,
7 коли всі зорі вранішні співали,
і веселились Ангели[a],
прославляючи плоди Його творінь?
8 Хто широчінь морську у брами взяв,
коли вона лилась, немов із лона,
9 коли їй хмари одягнув
і мрякою її запеленав,
10 коли кордони моря я провів
і встановив залізні ґрати й двері,
11 коли сказав: „Ти можеш докотитися сюди й не далі,
ось тут межа твоїх (могутніх) хвиль”.
12 Чи ти колись давав накази ранку,
чи вказував зорі, де місце їй,
13 вхопити світлом край землі
і витрясти негідників ізвідти?
14 Земля міняється, мов глина під печаттю,
і постає, мов у святкових шатах.
15 Злим людям світло лише заважає:
віднімеш темряву і руйнуються їх плани.
16 Чи довелось тобі колись на дно морське спуститись?
Чи зміряв кроками незвідані глибини ти?
17 Чи показали тобі брами смерті,
чи бачив браму, за якою смерті тінь?
18 Чи зміг ти дослідити шир землі безкраю?
Якщо усе це знаєш ти, скажи.
19 Де шлях туди, де оселилось світло?
А морок—де ночує він?
20 Ти, безперечно, знаєш, де кордони тьми,
де стежка, що веде до її дому.
21 Ти все це знаєш, бо тоді вже народився,
і не злічити, скільки днів прожив.
22 А чи бував колись ти у скарбниці сніжній,
чи бачив місце, де сховався град,
23 який ховаю про лиху годину,
коли настане час тривожний битви та війни?
24 Де шлях в той край, в якому розділяю світло
і східний вітер дме в усі кінці землі.
25 Хто відкриває русла для бурхливих вод
й дорогу перекатам грому прокладає,
26 щоб напоїть дощем безлюдні землі,
пустелю, де немає ні душі,
27 щоб пустище напилося вологи
і буйною травою проросло?
28 Чи має батька дощ,
і звідки крапельки роси беруться?
29 З якого лона лід виходить?
Чиїм дитям є вранішній мороз?
30 Чом каменем вода рідка береться?
Чом замерзає дзеркало водойм?
31 Чи можеш ти зв’язати зірки Волосожара,
чи розв’язати віжки Оріона?
32 Чи в час призначений ти виведеш сузір’я,
чи поведеш Ведмедицю і ведмежат?
33 Чи знаєш ти небесні закони,
чи можеш їх впровадить на землі[b]?
34 Чи можеш голосно звеліти хмарам,
щоб водами тобі омили тіло?
35 Чи можеш наказати блискавкам летіти,
чи згодяться, чи скажуть: „Ми вже тут?”
36 Хто мудрість заховав у потаємне місце,
чи хтось загнав свій розум в закуток?
37 Чи злічені розумним хмари в небі,
і хто з пляшок небесних воду вилив,
38 щоб порох на багно перетворився
і збився у глевкі грудки?
39 Чи ти шукаєш здобичі для лева,
чи левенятам віддаєш поживу,
40 коли вони у лігвищі лежать
чи затаїлись в засідці у хащі?
41 Хто корм для ворона знайде,
коли його пташата здіймуть крик до Бога
і вирушать далеко в пошуках харчів?»
39 «Чи знаєш час, коли гірські козли народжуються в світ?
Чи бачив ти олениху, як телиться вона?
2 Чи знаєш, скільки місяців виношує вона дітей,
чи можеш вичислити день, коли народить?
3 Вона звивається, й з’являються телята,
вони у муках повивають немовлят.
4 Набравшись сили, дітлахи ростуть на волі,
а потім йдуть назавжди від батьків своїх.
5 Хто пустить неприрученого віслюка на волю?
Хто з нього пута зніме?
6 Пустелю Я зробив для нього домом,
Я поселив їх на солончаках.
7 Вони кепкують з гомінкого міста
і окрику погонича не чують.
8 Бреде осел по схилах, пасовиськах,
шукає різну зелень для поживи.
9 Чи дикий бик погодиться тобі служити?
Чи біля повних ясел проведе він ніч?
10 Чи дикого бика впряжеш у плуг?
Чи скородити землю за тобою буде?
11 Чи покладешся ти на його буйну силу?
Чи звалиш ти на нього всю свою тяжку роботу?
12 Доручиш ти йому збирати урожай
і довезти його до току?
13 Злітають весело в повітря страусині крила,
як і лелечі, тільки що без пір’я.
14 На землю відкладає яйця страус,
і зариває у пісок, щоб зігрівав їх.
15 Забуде потім так, що й наступити може,
чи дикий звір роздавить мимоволі.
16 Не буде страусиха доглядати пташенят,
їй байдуже, що потрудилась надаремне,
17 оскільки мудрості її позбавив Бог,
оскільки розумом не наділив її.
18 Коли стає на лапи страус і біжить,
тоді глузує з вершника й коня.
19 Чи ти даєш коневі силу?
Чи ти йому на шию гриву начепив,
яка тріпочеться на вільнім вітрі?
20 Чи ти примушуєш його, мов сарану, скакати,—
того, чиє іржання горде викликає страх?
21 Він землю шпарко риє копитом
пишається з своєї сили,
а потім скаче в бій завзято.
22 Над страхом він сміється,
не журиться і з поля битви не тікає.
23 В сагайдаку дзвенять при його боці стріли,
блискучий спис й короткий дротик теж.
24 Гарцює кінь, летить земля із-під копит[c],
не може встояти на місці, коли чує сурму.
25 Озвався він на голос сурми: „В бій!”
Ще здалеку він нюхом відчуває запах битви.
Він чує гуки воїнів і битви гам.
26 Хіба літає яструб через те, що ти його навчив?
Чи завдяки тобі розкинув крила і летить на південь?
27 Хіба орел парить під небесами за твоїм наказом?
Чи через тебе він гніздо так високо звиває?
28 Над урвищем він селиться і ночі там проводить,
на бескиді свою фортецю влаштував.
29 Він здобич видивляється для себе звідти,
і пильний зір його далеко бачить.
30 Де тільки трупи, там і він кружляє,
його пташата кров’ю упиваються».
40 І сказав Господь Йову:
2 «Чи буде Всемогутнього повчати той,
хто сперечався з Ним?
Хай відповість, хто Бога поправляв».
3 Йов відповів Господу:
4 «Звичайно, я лише людина,
що міг би я у відповідь сказати?
Я затулив долонею вуста.
5 Я якось говорив, і більше вже не буду.
Я двічі говорив, нічого не додам».
6 Тоді Господь із бурі відповів:
7 «Підпережись, як воїн,
тоді тебе спитаю Я, а ти мені поясниш.
8 Чи справді рішення Моє ти скасувати хочеш?
Мене засуджуєш, щоб ствердитися в правоті?
9 Чи, може, силу маєш Божу,
чи голос твій гримить, як Мій?
10 Тоді придай собі величність і повагу,
честь і красу на себе одягни.
11 Звільни свій буйний гнів, скарай нахабу,
поглянь на гордого, звели йому скоритись.
12 Звели йому скоритися, скарай нахабу,
лихих людців здолай на місці.
13 У порох всіх разом їх поховай,
обличчя обгорнувши, у могилу.
14 Тоді і Я тобі хвалу воздам,
бо врятуватись можеш власною рукою.
15 Поглянь на бегемота[d], Я його створив, як і тебе.
Він їсть траву, мов бик.
16 Поглянь, яке він має дуже тіло,
як грають сильні м’язи черева його.
17 Він хвіст напружує, і той, мов стовбур кедра.
На стегнах жили міцно ув’язались.
18 Кістки його, неначе труби з бронзи,
а ноги, мов стовпи з заліза.
19 Він першим значиться серед створінь Господніх,
наблизитись мечем до нього може лиш Творець.
20 Харчується він тим, що виростає на горах,
всі дикі звірі там також забави мають.
21 Він спить під лотосом в тіні,
ховається в болоті, де багато очерету.
22 Тінь лотосів його вкриває,
тополі вздовж струмків сезонних
над ним змикають крони.
23 Він не злякається, якщо помчить ріка на нього,
він впевнений, коли й Йордан до рота дістає.
24 Хто може осліпить його і захопити?
Чи може хтось гачком проткнути йому ніздрі?»
Деяния 16:1-21
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Господь кличе Павла до Македонії
16 Павло також відвідав Дервію та Лістру, де знаходився послідовник на ім’я Тимофій. Мати його була віруючою юдейкою, а батько греком. 2 Про Тимофія добре говорили браття в Лістрі та Іконії. 3 Павло хотів, щоб Тимофій пішов із ним, тому він зробив обрізання Тимофієві. Це було зроблено заради юдеїв, які мешкали у тієї місцевості, оскільки ті знали, що Тимофіїв батько був греком.
4 Проходячи через інші міста, вони передавали віруючим для послуху настанови, прийняті апостолами й старійшинами в Єрусалимі. 5 Тож церкви міцнішали в вірі, й число віруючих зростало з кожним днем.
Павло в Македонії
6 Павло та його супутники пройшли землю Фриґійську та Ґалатську, але Дух Святий не дозволяв їм проповідувати Слово в Малій Азії. 7 Дійшовши до кордону Мізії, вони збиралися йти до Віфінії, але Дух Ісуса не пустив їх. 8 Тоді, проминувши Мізію, вони прибули до Троади.
9 Вночі Павлові було видіння, в якому якийсь чоловік із Македонії постав перед ним, благаючи: «Прийди до Македонії й допоможи нам». 10 Після цього видіння, ми[a] одразу ж зібралися йти до тієї землі, вирішивши, що то Бог покликав нас проповідувати македонцям Благовість.
Павло й Сила в Македонії
11 Ми відпливли з Троади й попрямували до Самотракії, а наступного дня пристали до Неаполя. 12 Звідти ми пішли до міста Филипи, що було римською колонією та головним містом тієї частини Македонії, і провели там кілька днів.
13 В суботу ми вирушили за міську браму, до річки, сподіваючись, що знайдемо там місце для молитви. Ми сіли й почали розмовляти з жінками, які зібралися там. 14 Серед них була жінка на ймення Лідія. Вона була купчихою, та торгувала багряними тканинами в місті Тіатирі. Вона поклонялася істинному Богу. Лідія слухала нас, і Господь відкрив її серце назустріч тому, що казав Павло. 15 Коли вона та її домашні охрестилися, вона почала благати нас: «Якщо ви вважаєте, що я справді вірую в Господа, то зупиніться в моєму домі». Вона вмовила нас піти до неї.
Павло і Сила у в’язниці
16 Так сталося, що коли ми йшли до місця молитви, нам зустрілася дівчина-рабиня. Вона була одержима духом[b], який давав їй силу передбачати майбутнє. Роблячи це, вона приносила величезний прибуток своїм господарям. 17 Дівчина ходила за Павлом і всіма нами, вигукуючи: «Це слуги Всевишнього Бога! Вони провіщають вам шлях до спасіння!» 18 Так тривало багато днів, і Павла це почало турбувати. Тож він обернувся й промовив до духа: «Наказую тобі іменем Ісуса Христа, вийди з неї!» І він негайно вийшов з дівчини.
19 Коли її господарі побачили, що їхнім сподіванням на прибуток прийшов кінець, вони схопили Павла та Силу й потягли їх на базарну площу, а там передали владі. 20 Коли вони привели Павла та Силу до міської влади, то сказали: «Ці люди—юдеї, вони каламутять усе місто! 21 Вони проголошують звичаї, які для нас, римлян, є протизаконним прийняти або дотримуватися».
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International