Йов 5-7
Ukrainian Bible
5 Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
2 Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
3 Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...
4 Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
5 Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
6 Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
7 бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
8 А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
9 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
10 бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
11 щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
12 Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
13 Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
14 вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
16 і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
17 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
18 Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!
19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
20 Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
21 Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
22 З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
23 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
26 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
27 Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!
6 А Йов відповів та й сказав:
2 Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
3 то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...
4 Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...
5 Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
7 Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...
8 О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
9 О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
10 то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
11 Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
12 Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
15 Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
16 темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
17 Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
18 Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
19 Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
21 Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
22 Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
24 Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...
25 Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
26 Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
29 Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
30 Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?
7 Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...
2 Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
3 так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...
4 Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...
5 Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...
6 А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...
7 Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...
8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...
9 Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,
10 не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...
11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:
12 Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?
13 Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,
14 то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...
15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.
16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...
17 Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?
18 Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...
19 Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?
20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?
21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...
Иов 5-7
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
5 «Позви! Поклич! Чи хтось озветься?
До кого із святих звернешся ти?
2 Бо гнів вбиває недалекого,
а заздрощі вкорочують життя дурному.
3 Я бачив дурника, який пустив коріння,
та раптом він помер[a].
4 Його синам навряд хто допоможе,
при брамі їх побито, і не врятує їх ніхто.
5 Що в дурня уродило, те поїсть голодний,
весь урожай до бур’янів збере,
і ненажерні нахаби вчепляться у спадщину його.
6 Бо горе не підніметься із куряви,
страждання не росте з землі.
7 Людина народилася для лиха,
самісінько як іскри від багаття відлітають!
8 Та я шукаю Бога,
на Божий розсуд віддаю я свою справу.
9 Бо Він—творець великих справ,
безмежних, незбагненних див, яких не осягнути нам.
10 Це він рясним дощем лице землі вмиває,
дає полям напитись досхочу.
11 Це він підносить тих, хто є внизу,
безпеку гарантує тим, хто в горі.
12 Це він руйнує замисли лукавих
і не дає підступним намірам здійснитись.
13 Він спіймає мудрагелів на нечесних планах
і вщент зруйнує замисли лихі.
14 Ясного дня вони побачать морок,
у полудень, мов уночі, навпомацки підуть.
15 Та Бог рятує бідака від брехні злостивця,
і від його жорстоких рук.
16 І виростає надія у нужденного,
несправедливість замикає свої уста.
17 Тож є благословенною людина,
яку сам Бог повчає,
що настанови Всемогутнього не відкидає.
18 Бо Він і біль завдасть, а потім перев’яже рани,
рука Його поранить, і вона ж зцілить.
19 Він від шести негод тебе врятує,
тебе і сьоме лихо не підкосить.
20 В голодну днину викупить у смерті,
в кривавій бійці меч відхилить вбік.
21 Він захистить тебе від поговору,
як прийде лихо, Він допоможе нічого боятись.
22 Ти насміхатимешся з голоду й руїни,
і хижих звірів ти боятися не будеш.
23 Каміння в полі із тобою буде в згоді,
і дикі звірі лащитися будуть.
24 Ти знатимеш, що дім твій у безпеці,
прийдеш до стада, а там усе на місці.
25 Ти знатимеш: численним рід твій буде,
нащадків буде, як стеблин у полі.
26 Ти проживеш щасливе і повне життя до кінця,
мов повне колосся, зібране вчасно.
27 Таке ми з’ясували,
тож послухай, щоб самому знати».
Йов відповідає Еліфазу
6 Йов відповів:
2 «Якби мої страждання можна було оцінити,
всі мої біди зважить на вагах,
3 були би важчі за морський пісок,
тому й слова мої не знають впину.
4 Бо стріли Всемогутнього в мені,
отруту їхню всотує мій дух.
Жахливі несподіванки від Бога
чатують і шикуються навколо.
5 Неважко вам мені поради сипати,
коли не з вами трапилися ці нещастя.
Хіба осли кричать, коли їжі вдосталь навкруги?
Хіба ж ревуть воли, як ясла повні?
6 Хіба їдять без солі їжу прісну,
хіба смачний білок яйця?
7 Язик мій і торкатися таких наїдків не бажає,
отрутою йому вони здаються.
8 Хотів би я, щоб хтось на запитання відповів мої,
хотів би я, щоб Бог мені надію дарував!
9 Хотів би я, щоб Бог мене згубити прагнув,
щоб, простягнувши руку, розломив мене.
10 Хотів би я втішеним бути одним лиш!
Хотів дістати б відповіді на запитання,
щоб попри весь це біль
ніколи не відмовився коритися Святого настановам.
11 Де брати сили, покладатися на кого?
Який кінець у мене, ради чого мушу жити?
12 Чи маю сили, як гранітна скеля,
чи плоть моя міцніше бронзи?
13 Позбавлений я справді допомоги.
14 Хто відмовляє в дружбі й відданості другу,
той волі Всемогутнього протистоїть.
15 Мої зрадливі побратими, немов той потічок у зливу,
що, розливаючись, невпинно мчить
16 і пінисті несе брудні потоки, талу кригу й сніг.
17 Вони течуть, аж раптом пропадають.
У полудневу спеку висихають, їх вже й нема.
18 Купецькі каравани із путі збиваються
і гинуть, заблукавши у пісках.
19 Розшукують їх каравани з Теми,
мандрівники із Шеби сподіваються на них,
20 упевнені, що от на них натраплять,
а не знайшовши тих струмків, впадають в розпач.
21 І ви для мене стали тим, що й ті потічки;
злякались, роздивившись, що мені дісталось.
22 Чи ж я просив вас поділитись чимось?
Чи до хабарництва я вас штовхав, щоб вижить?
23 Чи я просив у ворога мене відбити,
чи викупити з рук підступних ворогів?
24 Повчайте, розкажіть мені, я буду слухати,
щоб зрозуміти нарешті, в чому схибив.
25 Щирі слова, то велика сила,
та що доводять ті переконання ваші?
26 Невже, по-вашому, слова спроможні щось довести,
а розпач мій лиш відлітає з вітром?
27 Ви й на сирітську б долю замахнулись,
на долю друга ви б побились об заклад.
28 Та годі вже, послухайте мене,
в очі вам брехати я не буду.
29 Покайтесь, схаменіться, хай не буде люті,
отямтеся, бо я своїх чеснот не зрікся.
30 Чи є обман у тому, що язик промовив?
Чи розпізнати брехні я вже не можу?»
7 «Хіба людина на землі та не слугує тяжко?
Хіба усе її буття—не кожен день батрацький?
2 Та ж чоловік, як раб, що прагне тіні;
мов найманець, що все чекає сплати.
3 І я був змушений в пітьмі свій торувати шлях,
відведені мені були нелегкі ночі.
4 Лягаю спати з думкою: „Коли прокинусь?”
Ніч насувається, а я перевертаюсь,
не сплю аж до світанку.
5 Покрили шкіру черва й струп брудний,
порепалася шкіра, задубіла.
6 Життя біжить хутчіш, ніж нитка в верстата,
йде до завершення воно у безнадії.
7 Боже, пам’ятай: життя моє—лиш подих,
я не побачу вже щасливіших часів.
8 І не побачить мене око, що за мною нині стежить;
хоч як вдивлятиметься, а мене уже нема.
9 Як тане в безвісті хмарина,
так не підніметься людина,
коли готується зійти в Шеол.
10 Не повернуться чоловіку в дім,
його вже не впізнають в рідній хаті.
11 Тому я уст не затулю,
засмученій душі дам волю говорить
про гіркоту життя.
12 Хіба я море чи чудовисько морське[b],
що Ти круг мене варту виставляти мусиш?
13 Коли себе втішаю, ніби постіль спокій дасть,
мовляв, розділить тугу ложе вірне.
14 Тоді Ти посилаєш страшний сон,
видіння, що мене злякати мусять.
15 Тому й обрав би радше я задуху й смерть,
аніж терпіти таку муку.
16 Відмовився я від життя, не буду жити вічно,
дай мені спокій, бо моє буття коротке.
17 Чим є для Тебе рід людський,
що Ти про нього дбаєш і при серці носиш?
18 Чому щоранку дбаєш Ти про нього
і споглядаєш кожну мить його життя?
19 Чому не відвернеш від мене пильний погляд
і не даси хоча б ковтнути слину?
20 Якщо мені судилося згрішити,
чи міг би я Тобі нашкодити, о Стражу людства?
Чому зробив мене Своєю ціллю?
Чому я тягарем для Тебе став?
21 Чому провин моїх Ти не пробачиш,
гріха і беззаконня не простиш?
Адже я порохом невдовзі стану,
хоч як шукатимеш, та мене вже не знайдеш».
Дії 8:1-25
Ukrainian Bible
8 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.
2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.
3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...
4 Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.
7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.
8 І радість велика в тім місті була!
9 Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
10 Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.
13 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.
14 Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,
16 бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!
18 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,
19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!
20 Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.
22 Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!
23 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.
24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.
Read full chapter
Деяния 8:1-25
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Переслідування перших християн
8 Юнак Савл схвалював вбивство Степана, вважаючи це справедливим.
Того дня почалися великі переслідування Єрусалимської церкви. Всіх віруючих, крім апостолів, було розігнано по всій Юдеї і Самарії. 2 Кілька побожних чоловіків поховали Степана й гірко плакали за ним. 3 Савл почав знищувати церкву. Він ходив від дому до дому, витягав чоловіків і жінок і кидав їх до в’язниці. 4 А ті віруючі, яких вигнали з Єрусалиму, ходили повсюди, розповідаючи людям Благовість.
Пилип у Самарії
5 Пилип[a] подався до міста Самарії і проповідував самаритянам про Христа. 6 Коли юрби людей уважно слухали його й бачили ті чудесні знамення, що він звершував, вони глибоко переймалися тим, про що він говорив. 7 Нечисті духи з гучним криком виходили з одержимих людей. Багатьох немічних і кульгавих зцілив Пилип. 8 Тоді велика радість охопила все місто.
Симон-ворожбит
9 Був там собі чоловік на ймення Симон. До приходу Пилипа він займався ворожбитством і вражав самаритян своїми чудесами. Він домагався, щоб його вважали великим. 10 Всі люди, від найменшого до найбільшого, прислухалися до нього й казали: «Цей чоловік має силу Божу, яка зветься Великою Силою». 11 Багато людей стали його послідовниками, оскільки впродовж довгого часу він вражав усіх своїм ворожбитством.
12 Та коли Пилип проголосив їм Благовість про Царство Боже й ім’я Ісуса Христа, вони повірили Пилипові й прийняли хрещення, як чоловіки, так і жінки. 13 Сам Симон повірив у Благовість і, коли охрестився, то лишився при Пилипові. І тепер вже Симона вражали великі знамення й чудеса, які відбувалися в нього на очах.
14 Коли апостоли в Єрусалимі почули, що Самарія прийняла Послання Боже, вони послали туди Петра та Іоана. 15 Прибувши у ту землю, Петро й Іоан молилися за самарійських віруючих, щоб ті отримали Дух Святий. 16 Адже поки що він ні на кого з них не зійшов; вони ще тільки-но охрестилися в ім’я Господа Ісуса.
17 Тож, коли Петро й Іоан поклали руки на них, вони отримали Дух Святий. 18 Тоді Симон, побачивши, що Дух Святий пролився на людей через покладання рук апостолів, почав пропонувати їм гроші. 19 Він просив: «Дайте мені цю силу, щоб кожен, на кого я покладу руки, міг сповнитися Святим Духом».
20 Петро сказав йому: «А бодай би пропали ті гроші разом з тобою, бо ти думав за гроші придбати Дар Божий. 21 У цій справі немає твоєї частки, бо серце твоє перед Богом не праведне. 22 Тож покайся в цьому гріху й молися Господу. Можливо, Він простить тобі цю лиху думку, що спала тобі на розум. 23 Бо я бачу, що ти повен гірких заздрощів. Ти перебуваєш у полоні гріха». 24 На те Симон відповів: «Помолися й ти Господу за мене, щоб не впали на мене ті кари, про які ти сказав».
25 Апостоли Петро й Іоан розповіли самаритянам про Ісусові діяння, свідками яких вони були, та донесли до людей Слово Господа, а потім повернулися до Єрусалиму. По дорозі вони проповідували Благовість в багатьох самаритянських містах.
Read full chapterFootnotes
- 8:5 Пилип Мова йдеться не про апостола Пилипа, а про іншого чоловіка з таким же іменем.
Copyright © 2007 by Bible League International