Add parallel Print Page Options

38 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:

Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?

Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!

Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!

Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?

У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,

коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?

І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,

коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,

10 і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,

11 і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?

12 Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,

13 щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?

14 Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!

15 І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!

16 Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?

17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?

18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!

19 Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,

20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?

21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!

22 Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,

23 які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?

24 Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?

25 Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу,

26 щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,

27 щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?

28 Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?

29 Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?

30 Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається.

31 Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона?

32 Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?

33 Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?

34 Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє?

35 Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми?

36 Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?

37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди,

38 коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються?

39 Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,

40 як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах?

41 Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?

39 Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

10 Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

12 Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

13 Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

14 Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

16 Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

19 Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

21 Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

22 сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

23 хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

24 Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

25 При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

26 Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

27 Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

28 На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

29 ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

30 а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

40 І говорив Господь Йову й сказав:

Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!

І Йов відповів Господеві й сказав:

Оце я знікчемнів, що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої...

Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге і більш не додам!...

І відповів Господь Йову із бурі й сказав:

Підпережи но ти стегна свої, як мужчина: Я буду питати тебе, ти ж пояснюй Мені!

Чи ти хочеш порушити право Моє, винуватити Мене, щоб оправданим бути?

Коли маєш рамено, як Бог, і голосом ти загримиш, немов Він,

10 то окрась Ти себе пишнотою й величністю, зодягнися у славу й красу!

11 Розпорош лютість гніву свого, і поглянь на все горде й принизь ти його!

12 Поглянь на все горде й його впокори, поспихай нечестивих на їхньому місці,

13 поховай їх у поросі разом, а їхні обличчя обвий в укритті.

14 Тоді й Я тебе славити буду, як правиця твоя допоможе тобі!

15 А ось бегемот, що його Я створив, як тебе, траву, як худоба велика, він їсть.

16 Ото сила його в його стегнах, його ж міцність у м'язах його живота.

17 Випростовує він, немов кедра, свойого хвоста, жили стегон його посплітались.

18 Його кості немов мідяні оті рури, костомахи його як ті пруття залізні.

19 Голова оце Божих доріг; і тільки Творець його може зблизити до нього меча...

20 Бо гори приносять поживу йому, і там грається вся звірина польова.

21 Під лотосами він вилежується, в укритті очерету й болота.

22 Лотоси тінню своєю вкривають його, тополі поточні його обгортають.

23 Ось підіймається річка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йордан йому в пащу впливав!

24 Хто може схопити його в його очах, гаками ніздрю продіравити?

Господь звертається до Йова

38 Тоді із бурі до Йова звернувся Господь:

«Хто це, хто це чорнить пораду
    словами нерозумними?
Підпережись, як воїн.
    Тоді тебе спитаю Я, а ти Мені усе поясниш.

Де був ти в час, коли землі основи Я творив?
    Ну ж бо, скажи, якщо розумний ти.
Хто її виміри окреслив? Ти ж бо знаєш.
    І хто її відміряв потім?
Що є підґрунтям для земних основ,
    і хто землі поклав наріжний камінь,
коли всі зорі вранішні співали,
    і веселились Ангели[a],
    прославляючи плоди Його творінь?

Хто широчінь морську у брами взяв,
    коли вона лилась, немов із лона,
коли їй хмари одягнув
    і мрякою її запеленав,
10 коли кордони моря я провів
    і встановив залізні ґрати й двері,
11 коли сказав: „Ти можеш докотитися сюди й не далі,
    ось тут межа твоїх (могутніх) хвиль”.

12 Чи ти колись давав накази ранку,
    чи вказував зорі, де місце їй,
13 вхопити світлом край землі
    і витрясти негідників ізвідти?
14 Земля міняється, мов глина під печаттю,
    і постає, мов у святкових шатах.
15 Злим людям світло лише заважає:
    віднімеш темряву і руйнуються їх плани.

16 Чи довелось тобі колись на дно морське спуститись?
    Чи зміряв кроками незвідані глибини ти?
17 Чи показали тобі брами смерті,
    чи бачив браму, за якою смерті тінь?
18 Чи зміг ти дослідити шир землі безкраю?
    Якщо усе це знаєш ти, скажи.

19 Де шлях туди, де оселилось світло?
    А морок—де ночує він?
20 Ти, безперечно, знаєш, де кордони тьми,
    де стежка, що веде до її дому.
21 Ти все це знаєш, бо тоді вже народився,
    і не злічити, скільки днів прожив.

22 А чи бував колись ти у скарбниці сніжній,
    чи бачив місце, де сховався град,
23 який ховаю про лиху годину,
    коли настане час тривожний битви та війни?
24 Де шлях в той край, в якому розділяю світло
    і східний вітер дме в усі кінці землі.
25 Хто відкриває русла для бурхливих вод
    й дорогу перекатам грому прокладає,
26 щоб напоїть дощем безлюдні землі,
    пустелю, де немає ні душі,
27 щоб пустище напилося вологи
    і буйною травою проросло?
28 Чи має батька дощ,
    і звідки крапельки роси беруться?
29 З якого лона лід виходить?
    Чиїм дитям є вранішній мороз?
30 Чом каменем вода рідка береться?
    Чом замерзає дзеркало водойм?

31 Чи можеш ти зв’язати зірки Волосожара,
    чи розв’язати віжки Оріона?
32 Чи в час призначений ти виведеш сузір’я,
    чи поведеш Ведмедицю і ведмежат?
33 Чи знаєш ти небесні закони,
    чи можеш їх впровадить на землі[b]?

34 Чи можеш голосно звеліти хмарам,
    щоб водами тобі омили тіло?
35 Чи можеш наказати блискавкам летіти,
    чи згодяться, чи скажуть: „Ми вже тут?”

36 Хто мудрість заховав у потаємне місце,
    чи хтось загнав свій розум в закуток?
37 Чи злічені розумним хмари в небі,
    і хто з пляшок небесних воду вилив,
38 щоб порох на багно перетворився
    і збився у глевкі грудки?

39 Чи ти шукаєш здобичі для лева,
    чи левенятам віддаєш поживу,
40 коли вони у лігвищі лежать
    чи затаїлись в засідці у хащі?
41 Хто корм для ворона знайде,
    коли його пташата здіймуть крик до Бога
    і вирушать далеко в пошуках харчів?»

39 «Чи знаєш час, коли гірські козли народжуються в світ?
    Чи бачив ти олениху, як телиться вона?
Чи знаєш, скільки місяців виношує вона дітей,
    чи можеш вичислити день, коли народить?
Вона звивається, й з’являються телята,
    вони у муках повивають немовлят.
Набравшись сили, дітлахи ростуть на волі,
    а потім йдуть назавжди від батьків своїх.

Хто пустить неприрученого віслюка на волю?
    Хто з нього пута зніме?
Пустелю Я зробив для нього домом,
    Я поселив їх на солончаках.
Вони кепкують з гомінкого міста
    і окрику погонича не чують.
Бреде осел по схилах, пасовиськах,
    шукає різну зелень для поживи.

Чи дикий бик погодиться тобі служити?
    Чи біля повних ясел проведе він ніч?
10 Чи дикого бика впряжеш у плуг?
    Чи скородити землю за тобою буде?
11 Чи покладешся ти на його буйну силу?
    Чи звалиш ти на нього всю свою тяжку роботу?
12 Доручиш ти йому збирати урожай
    і довезти його до току?

13 Злітають весело в повітря страусині крила,
    як і лелечі, тільки що без пір’я.
14 На землю відкладає яйця страус,
    і зариває у пісок, щоб зігрівав їх.
15 Забуде потім так, що й наступити може,
    чи дикий звір роздавить мимоволі.
16 Не буде страусиха доглядати пташенят,
    їй байдуже, що потрудилась надаремне,
17 оскільки мудрості її позбавив Бог,
    оскільки розумом не наділив її.
18 Коли стає на лапи страус і біжить,
    тоді глузує з вершника й коня.

19 Чи ти даєш коневі силу?
    Чи ти йому на шию гриву начепив,
    яка тріпочеться на вільнім вітрі?
20 Чи ти примушуєш його, мов сарану, скакати,—
    того, чиє іржання горде викликає страх?
21 Він землю шпарко риє копитом
    пишається з своєї сили,
    а потім скаче в бій завзято.
22 Над страхом він сміється,
    не журиться і з поля битви не тікає.
23 В сагайдаку дзвенять при його боці стріли,
    блискучий спис й короткий дротик теж.
24 Гарцює кінь, летить земля із-під копит[c],
    не може встояти на місці, коли чує сурму.
25 Озвався він на голос сурми: „В бій!”
    Ще здалеку він нюхом відчуває запах битви.
    Він чує гуки воїнів і битви гам.

26 Хіба літає яструб через те, що ти його навчив?
    Чи завдяки тобі розкинув крила і летить на південь?
27 Хіба орел парить під небесами за твоїм наказом?
    Чи через тебе він гніздо так високо звиває?
28 Над урвищем він селиться і ночі там проводить,
    на бескиді свою фортецю влаштував.
29 Він здобич видивляється для себе звідти,
    і пильний зір його далеко бачить.
30 Де тільки трупи, там і він кружляє,
    його пташата кров’ю упиваються».

40 І сказав Господь Йову:

«Чи буде Всемогутнього повчати той,
    хто сперечався з Ним?
    Хай відповість, хто Бога поправляв».

Йов відповів Господу:

«Звичайно, я лише людина,
    що міг би я у відповідь сказати?
    Я затулив долонею вуста.
Я якось говорив, і більше вже не буду.
    Я двічі говорив, нічого не додам».

Тоді Господь із бурі відповів:

«Підпережись, як воїн,
    тоді тебе спитаю Я, а ти мені поясниш.

Чи справді рішення Моє ти скасувати хочеш?
    Мене засуджуєш, щоб ствердитися в правоті?
Чи, може, силу маєш Божу,
    чи голос твій гримить, як Мій?
10 Тоді придай собі величність і повагу,
    честь і красу на себе одягни.
11 Звільни свій буйний гнів, скарай нахабу,
    поглянь на гордого, звели йому скоритись.
12 Звели йому скоритися, скарай нахабу,
    лихих людців здолай на місці.
13 У порох всіх разом їх поховай,
    обличчя обгорнувши, у могилу.
14 Тоді і Я тобі хвалу воздам,
    бо врятуватись можеш власною рукою.

15 Поглянь на бегемота[d], Я його створив, як і тебе.
    Він їсть траву, мов бик.
16 Поглянь, яке він має дуже тіло,
    як грають сильні м’язи черева його.
17 Він хвіст напружує, і той, мов стовбур кедра.
    На стегнах жили міцно ув’язались.
18 Кістки його, неначе труби з бронзи,
    а ноги, мов стовпи з заліза.
19 Він першим значиться серед створінь Господніх,
    наблизитись мечем до нього може лиш Творець.
20 Харчується він тим, що виростає на горах,
    всі дикі звірі там також забави мають.
21 Він спить під лотосом в тіні,
    ховається в болоті, де багато очерету.
22 Тінь лотосів його вкриває,
    тополі вздовж струмків сезонних
    над ним змикають крони.
23 Він не злякається, якщо помчить ріка на нього,
    він впевнений, коли й Йордан до рота дістає.
24 Хто може осліпить його і захопити?
    Чи може хтось гачком проткнути йому ніздрі?»

Footnotes

  1. 38:7 Ангели Буквально «сини Божі».
  2. 38:33 чи можеш… на землі Або «чи можеш повісити зірки над землею».
  3. 39:24 Гарцює… копит Буквально «ковтає землю».
  4. 40:15 бегемот Це слово також може перекладатися як «гіпопотам», «носоріг» або «слон».

16 І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.

А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

Обминувши ж Мізію, прибули до Троади.

І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

11 Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

12 звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

14 Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

17 Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

20 Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21 і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

Read full chapter

Господь кличе Павла до Македонії

16 Павло також відвідав Дервію та Лістру, де знаходився послідовник на ім’я Тимофій. Мати його була віруючою юдейкою, а батько греком. Про Тимофія добре говорили браття в Лістрі та Іконії. Павло хотів, щоб Тимофій пішов із ним, тому він зробив обрізання Тимофієві. Це було зроблено заради юдеїв, які мешкали у тієї місцевості, оскільки ті знали, що Тимофіїв батько був греком.

Проходячи через інші міста, вони передавали віруючим для послуху настанови, прийняті апостолами й старійшинами в Єрусалимі. Тож церкви міцнішали в вірі, й число віруючих зростало з кожним днем.

Павло в Македонії

Павло та його супутники пройшли землю Фриґійську та Ґалатську, але Дух Святий не дозволяв їм проповідувати Слово в Малій Азії. Дійшовши до кордону Мізії, вони збиралися йти до Віфінії, але Дух Ісуса не пустив їх. Тоді, проминувши Мізію, вони прибули до Троади.

Вночі Павлові було видіння, в якому якийсь чоловік із Македонії постав перед ним, благаючи: «Прийди до Македонії й допоможи нам». 10 Після цього видіння, ми[a] одразу ж зібралися йти до тієї землі, вирішивши, що то Бог покликав нас проповідувати македонцям Благовість.

Павло й Сила в Македонії

11 Ми відпливли з Троади й попрямували до Самотракії, а наступного дня пристали до Неаполя. 12 Звідти ми пішли до міста Филипи, що було римською колонією та головним містом тієї частини Македонії, і провели там кілька днів.

13 В суботу ми вирушили за міську браму, до річки, сподіваючись, що знайдемо там місце для молитви. Ми сіли й почали розмовляти з жінками, які зібралися там. 14 Серед них була жінка на ймення Лідія. Вона була купчихою, та торгувала багряними тканинами в місті Тіатирі. Вона поклонялася істинному Богу. Лідія слухала нас, і Господь відкрив її серце назустріч тому, що казав Павло. 15 Коли вона та її домашні охрестилися, вона почала благати нас: «Якщо ви вважаєте, що я справді вірую в Господа, то зупиніться в моєму домі». Вона вмовила нас піти до неї.

Павло і Сила у в’язниці

16 Так сталося, що коли ми йшли до місця молитви, нам зустрілася дівчина-рабиня. Вона була одержима духом[b], який давав їй силу передбачати майбутнє. Роблячи це, вона приносила величезний прибуток своїм господарям. 17 Дівчина ходила за Павлом і всіма нами, вигукуючи: «Це слуги Всевишнього Бога! Вони провіщають вам шлях до спасіння!» 18 Так тривало багато днів, і Павла це почало турбувати. Тож він обернувся й промовив до духа: «Наказую тобі іменем Ісуса Христа, вийди з неї!» І він негайно вийшов з дівчини.

19 Коли її господарі побачили, що їхнім сподіванням на прибуток прийшов кінець, вони схопили Павла та Силу й потягли їх на базарну площу, а там передали владі. 20 Коли вони привели Павла та Силу до міської влади, то сказали: «Ці люди—юдеї, вони каламутять усе місто! 21 Вони проголошують звичаї, які для нас, римлян, є протизаконним прийняти або дотримуватися».

Read full chapter

Footnotes

  1. 16:10 ми Очевидно Лука, автор книги, вирушив до Македонії з Павлом, але залишився у Филипах, коли Павло пішов з того міста. Див.: вірш 40.
  2. 16:16 духом Тобто нечистим духом від диявола.