Йов 34-35
Ukrainian Bible
34 І говорив Елігу та й сказав:
2 Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!
3 Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.
5 Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,
8 і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?
9 Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,
15 всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?
19 Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,
20 за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.
21 Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,
22 немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.
23 Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.
25 Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!
26 Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,
27 за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.
29 Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,
30 щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.
31 Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!
33 Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.
36 О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...
35 І говорив Елігу та й сказав:
2 Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу?
3 Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха?
4 Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
5 Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе.
6 Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому?
7 Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки?
8 Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!...
9 Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох...
10 Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
11 що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
12 Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає.
13 Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її.
14 Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його!
15 А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту,
16 то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання...
Иов 34-35
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
34 Елігу вів далі:
2 «Послухайте, премудрі, що скажу вам,
і ви, розсудливі, зверніть на те увагу.
3 Тому що вухо випробовує слова,
так само, як язик куштує їжу.
4 Для себе виберемо, що є справедливе,
давайте вирішим самі, що є добро.
5 Тому що Йов говорить: „Я невинний,
мене позбавив права Бог.
6 Хоч я не схибив, брехуном мене зовуть,
хоч я нічим не завинив, я маю невигойну рану”.
7 Чи є ще хтось, на Йова схожий,
хто богохульствами зволожує уста, немов водою.
8 З неправедними зустрічі шукає
із тими знається, які закон переступили.
9 Бо стверджує, що Богу нічого годити,
користі буде з того мало.
10 Тому послухайте мене усі, хто розум має,
це ж ясно: Всемогутній і злочин—несумісні,
Нічого спільного зі злом не має Бог.
11 Людині Бог віддячує по справах—
що заслуговує, те й матиме від Нього.
12 Немає сумніву ніякого у тому,
що Бог не може бути винний,
і справедливості не перекрутить Всемогутній.
13 Ким був призначений Він правити землею,
хто владу дав Йому, щоб світом керувати?[a]
14 Якби задумав Він забрати дух і подих,
15 то разом зникла б плоть уся,
і чоловік на порох обернувся.
16 Якщо ви справді розумом наділені, то зважте,
прислухайтесь до того, що я вам кажу:
17 Хіба пошле злочинників за ґрати Той,
хто Сам ненавидить закон і справедливість?
Чи звинуватите ви в кривді справедливого і сильного?
18 Це Бог царю говорить, що той нікчема,
вельможних може нечестивцями назвати.
19 Господь князям не дасть ніяких переваг,
ані багатому перед нужденним,
бо всі вони творіння Бога.
20 Раптово помирають люди—
здригнуться і відійдуть в інший світ.
Могутні зникнуть, хоч ніхто не ворухнув і пальцем.
21 Бо стежать Його очі за шляхом людини,
не приховається від Нього жоден крок.
22 Немає місця безпросвітного, ні темряви смертельної,
де б заховатися могли від Бога нечестивці.
23 Тому то не людина призначає час,
коли до Бога на спокуту йти.
24 Вельмож Він прибере без дізнання,
на їхнє місце враз поставить інших.
25 Тому що стежить Він за їхніми ділами,
вночі скидає їх, для них життя кінчається на тому.
26 За їхні підступи карає їх відкрито
і на очах у всіх, хто бачить.
27 Карає їх, бо відвернулися від Нього,
не зваживши на всі Його шляхи,
28 і бідних довели до того,
що ті волають і звертаються до Бога.
Та пригноблених Він чує плач.
29 Коли Він змусить змовкнути стражденних,
хто дорікне Йому у беззаконні?
Як Бог відвернеться, то не знайде Його ніхто:
дарма, чи то один, чи ціле плем’я.
30 Він не дозволить, щоб царем був беззаконний чоловік,
і не допустить, щоб народ потрапив в пастку.
31 Але звернись до Бога і скажи:
„Так, винен, більше я грішить не буду.
32 Навчи мене того, чого я ще не розумію,
якщо зробив щось зле, того не повторю”.
33 Чи Бог тобі відплатить, як бажаєш,
якщо цураєшся Його законів?
Тобі вирішувати, як далі жити, не мені.
Ну ж бо, скажи, як розумієш.
34 До мене звернуться досвідчені мужі
і люди з розумом, почувши, скажуть:
35 „Не розуміє Йов того, що сам говорить,
немає мудрості в його словах”.
36 Потрібно було б випробувати Йова,
бо він відповідає, як лихі людці,
37 тому що він примножує свій гріх,
він збільшує провину, сидячи між нами
і звинувачуючи Бога знов і знову».
35 Потім Елігу сказав:
2 «Чи справедливим ти вважаєш те, що кажеш:
„Я більш правий, аніж Господь.
Не Бог, а я правий?”
3 Коли ти кажеш: „Що мені з того,
коли я Богу догоджати буду,
коли не буду я грішити знов?”—
4 я хочу відповідь тобі і твоїм друзям дати.
5 Поглянь на невеличкі хмари,
що пропливають високо над головою.
6 Якщо грішиш, чи дошкуляєш Богу ти,
Йому завдати шкоди неможливо.
Якщо ти скоїв злочинів багато, що Богу з того?
7 Якщо невинний, що то є для Нього?
Що з рук твоїх одержить Бог для себе?
8 Твої провини вплинуть на таких, як ти, людей,
а не на Бога, і праведність твоя—
також лише для них.
9 Страждають люди від немислимого гніту
і звільнення від рук гнобителів чекають.
10 Ніхто не каже: „Де мій Бог, Творець мій,
який дарує нам пісні вночі,
11 який навчає більше нас, аніж тваринний світ,
який нам більше мудрості дає,
аніж птахам небесним”.
12 Волають люди, але Він уваги не звертає,
бо пихи нечестивці мають забагато.
13 Не дослухається Господь до закликів пустопорожніх,
Всесильний і не помічає їх.
14 Як можеш ти жалітися, що ти Його не бачиш,
чекати мусиш ти, бо твоя справа—перед Ним.
15 І справді, Він не виливає гнів на тебе
і не зважає на твої гріхи.
16 Устами марно Йов ворушить,
багато він говорить, але мало знає».
Footnotes
- 34:13 Ким був… керувати Або «Землею правити не наставляв Його ніхто, адже Він сам створив весь світ».
Дії 15:1-21
Ukrainian Bible
15 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.
2 Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.
3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.
4 Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.
5 Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.
6 І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.
7 Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.
8 І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,
9 і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.
10 Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?
11 Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.
12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!
13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.
14 Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.
15 І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:
16 Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,
17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!
18 Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.
19 Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,
20 але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.
21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.
Read full chapter
Деяния 15:1-21
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Апостольський собор в Єрусалимі
15 Через деякий час прийшли якісь люди до Антиохії з Юдеї і почали навчати братів: «Якщо ви не обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете бути врятовані». 2 Павло й Варнава не погодилися з цим, і між ними зав’язалася гостра суперечка. Павло й Варнава і ще дехто були обрані йти до апостолів та старійшин у Єрусалим, і там обговорити це питання.
3 Церква вирядила їх в дорогу, і вони рушили через Фінікію та Самарію. По дорозі вони розповідали людям, як поганам потрібно було прийти до істинного Бога. Ці розповіді скрізь викликали радість поміж братів. 4 Коли вони прибули до Єрусалиму, їх радо зустріли церква, апостоли й старійшини, а вони розповіли про все, що Бог зробив разом із ними. 5 Дехто з віруючих, ті, хто належали до фарисеїв, встали й мовили: «Погани мусять бути обрізані, вони зобов’язані виконувати Закон Мойсеїв!»
6 Тоді апостоли й старійшини зібралися разом, щоб вирішити це питання. 7 Після довгих обговорень Петро встав і сказав: «Браття, ви знаєте, що в найперші дні Бог обрав серед вас мене. Він зробив так, щоб саме з моїх уст погани почули Благовість і повірили. 8 Бог, Якому відкриті серця, засвідчив їм Свою прихильність, давши їм Дух Святий, як раніше нам. 9 Бог не зробив ніякої різниці між ними й нами, Він очистив серця їхні вірою. 10 А раз так, то нащо ж ви Бога випробовуєте? Навіщо намагаєтеся на шиї цих учнів накинути ярмо[a], якого ні самі ми, ані наші предки не були спроможні нести? 11 Але милістю Господа Ісуса вони вірять, щоб бути спасенними так само, як ми».
12 Запала мовчанка. Вони уважно слухали розповідь Варнави й Павла про всі ті знамення й чудеса, які Бог чинив через них перед поганами.
13 Коли вони скінчили розповідати, встав Яків і сказав: «Браття, послухайте мене. 14 Симон розповів нам, як Бог уперше виявив Своє любов до поган, коли прийняв їх до Себе, щоб стали вони Його людьми. 15 Слова пророків узгоджуються з цим. Адже написано:
16 „Я повернусь після того
і відбудую занепалий дім Давидів.
Я підніму його з руїн
і наново поставлю,
17 щоб і решта людства,
які будуть покликані іменем Моїм,
могли шукати Господа.
Отак мовить Господь,
Який зробив все це.(A)
18 І це було відоме в віках”[b].
19 Через те, я вважаю, ми не повинні відштовхувати поган, які приходять до Бога. 20 Натомість ми повинні написати їм і застерегти їх від вживання їжі, споганеної бовванами, від перелюбу, від м’яса удушених тварин та крові.
21 Вони не повинні цього робити, бо в кожному місті з давніх-давен є ті, хто проповідують Закон Мойсея, та читають його щосуботи у синагогах».
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International