Йов 21-23
Ukrainian Bible
21 А Йов відповів та й сказав:
2 Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!
3 Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.
4 Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?
5 Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...
6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...
7 Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...
9 Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.
11 Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.
14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!
15 Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...
17 Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!
19 Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!
20 Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!
21 Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,
24 діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.
25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,
26 та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...
27 Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.
28 Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:
30 що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!
31 Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?
32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...
33 Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...
34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...
22 І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:
2 Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі!
3 Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!
6 Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!
7 Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб...
8 А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.
9 Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,
10 тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,
11 твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе...
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!
13 А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,
16 що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,
17 що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?
18 А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:
20 Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!
21 Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.
22 Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.
24 І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,
25 і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє,
27 будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.
28 А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.
29 Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.
23 А Йов відповів та й сказав:
2 Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...
3 О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,
5 розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.
8 Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,
9 на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...
10 А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!
11 Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
12 Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
13 Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:
14 бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
15 Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...
16 А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
17 бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Иов 21-23
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Відповідь Йова
21 Тоді сказав Йов:
2 «Послухайте, що вам кажу, уважно,
нехай це буде втіхою для вас.
3 Прошу вас потерпіти і дати мені сказати,
коли я виговорюсь, можна збиткуватися з мене.
4 А щодо мене, то чи я жаліюсь на людину?
Чому б мені не бути нетерплячим?
5 На мене гляньте, подивуйтесь
і з переляку рот закрийте.
6 Коли я думаю про це, то я жахаюся,
і мене всього трясе.
7 Чому, старіючи, з роками
нечестивці набирають сили?
8 Оточені вони нащадками своїми,
їх внуки крутяться у них перед очима.
9 У домі їхньому спокійно і безпечно,
і Божий гнів їм зовсім не страшний.
10 Бугай у них запліднює корів невтомно,
виношує і тілиться корова у належний час.
11 Вони своїх дітей, немов овечок, відпускають гратись.
Танцюють дітлахи, стрибають.
12 Вони співають, тамбурина й арфи звук почувши,
і веселяться, як сопілка озветься.
13 На схилі літ живуть вони заможно
і швидко та без болю йдуть в Шеол.
14 Вони говорять Богу: „Дай нам спокій,
бо ми не хочемо знання Твоїх шляхів.
15 Ну, хто такий той Всемогутній, щоб Йому служити?
Що матимемо з того, що Йому молитись будем?”
16 Звичайно, не в руках злостивих їх багатство,
і я не поділяю їхніх міркувань.
17 Як часто той світильник нечестивця гасне?
Як часто падає на їхні голови нещастя?
Як часто, гніваючись, Бог карає їх нещадно?
18 Вони беззахисні, як соломинка на швидкому вітру,
немов полова, що її кружляє вітроган.
19 Ви скажете: „Нещастя Бог тримає для синів,
нащадків нечестивця”.
А я скажу вам: „Хай злостивцеві відплатить Бог,
щоб знав нещасний”.
20 Нехай би очі його бачили, як сам же він конає,
хай знав би силу гніву Всемогутнього.
21 Тому що дім, сім’я хіба йому потрібні,
коли вже лік життя іде на дні?
22 Чи вчити Бога, як вирішує Він сам,
кого підносити найвище.
23 Цей в повнім розквіті вмирає,
цілком спокійний і безпечний.
24 Тіло вгодоване, кістки міцні.
25 А той нещасний гірко помирає,
не звідавши ніколи, що є щастя.
26 Ці двоє разом ляжуть в домовину,
і знайдеться пожива червам.
27 Вам не сховати думок своїх від мене,
не приховати, що ви плетете змову.
28 Тому що ви питали: „Де палац,
в якому мешкає вельможний пан?
Де той намет, в якому кривдники живуть?”
29 Хіба ви не про це питали перехожих,
хіба не згодилися з їхніми словами,
30 що той, хто творить зло, спасеться від нещастя,
що знайде порятунок в судний день?
31 Хто кинув у лице йому гіркі докори звинувачень?
Хіба йому відплатить хтось за зло, яке він заподіяв?
32 Коли його несуть ховати,
біля могили є кому стояти і оплакувати його.
33 Тож і земля такому буде пухом,
і тисячі людей ітимуть за труною.
34 Як можете втішати пустослів’ям?
Тож ваша відповідь нічим не допоможе».
Слово Еліфаза
22 Тоді озвався Еліфаз із Темана:
2 «Чи має користь Бог із чоловіка?
Чи може мудрий у нагоді Йому бути.
3 Чи втішить Бога, як очистиш ти свій шлях?
Чи шлях твій бездоганний вигідний Йому?
4 Хіба через побожність і боязкість
повчає Він тебе і йде судитися з тобою?
5 Чи не занадто ти гріхів набрався?
Немає ні кінця, ні краю беззаконню.
6 Ти ні за що з братів своїх зідрав заставу[a]
і бідняків до нитки обібрав.
7 Ти спраглому не подаси води напитись,
а у голодного із рота видереш шматок.
8 Хто має силу, той землею володіє,
живе на ній вельможний чоловік.
9 Ти проганяєш удовиць, не даючи нічого,
безбатченки-сирітки через це страждають.
10 Тому й наставили кругом на тебе сіті,
тому і страх тебе зненацька обіймає.
11 Тому і темінню стає для тебе світло,
тому і з ніг зіб’є тебе раптово повінь.
12 Хіба не вище всіх Господь на небесах?
Хіба величні зорі він не зверху споглядає?
13 А ти говориш: „Що там знає Бог,
чи може Він судити через темну хмару?
14 Він схований за хмарами густими,
і нас Він не побачить на землі,
як Небесами походжає”.
15 Чи будеш ти триматися стезі,
якою твої предки йшли,
яку безбожники для себе протоптали?
16 До часу їх не стало, їх знесло,
як ту оселю повінню змиває.
17 Вони звертаються до Бога: „Дай нам спокій!”
„Що Всемогутній зробить нам?”—вони говорять.
18 Хоча це Він добро у їхній дім приніс,
але триматимуся я від них подалі.
19 Радіють праведні, коли зачують про біду злостивих,
невинні потішаються над злими:
20 „Хіба не згинули у вогні всі ті,
хто нам наперекір ішов?”
Й багатство їхнє у вогні палає.
21 Корися і живи у згоді з Богом,
тоді лиш доброта зійде на тебе.
22 Із Божих уст приймай поради слушні,
і серцем дослухайся і сприймай їх.
23 Якщо повернешся до Всемогутнього,
відродишся. Подалі викинь злість.
24 Якщо на золото ти глянеш, як на порох,
якщо офірське золото ти викинеш у ріку,
25 якщо лиш Всемогутній буде золотом твоїм
і найдорожчим твоїм сріблом,
26 тоді у Всемогутньому ти радість відшукаєш,
тоді повернешся лицем до Бога.
27 Помолишся йому, і Він тебе почує,
обітницю, що Богу дав, ти сповниш.
28 Ти приймеш рішення, і здійсниться твій задум,
тебе чекає світлий шлях.
29 Коли у інших трапиться біда,
порадиш ти піднять лице до Бога,
і Він спасе смиренних.
30 Він навіть винного звільнить,
своєю чистотою ти спасеш і грішних».
Відповідь Йова
23 Йов сказав:
2 «Навіть сьогодні скаржусь гірко,
я стогну, та тверда й важка рука у Бога.
3 Як я хотів би знати, де його знайти,
щоб міг дістатися туди, де Він живе.
4 Я розповів би по порядку все, як сталось,
я б мовив переконливі слова.
5 Я знав би відповідь Його тоді
і зрозумів би, що мені сказати Він має.
6 Хіба почав би Бог зі мною сперечатись,
лиш правом сили скориставшись?
Ніколи! Він би слухати мене почав.
7 Тоді людина чесна з Ним судитися б могла,
і я б звільнивсь нарешті від судових справ.
8 Вперед іду я, а Його немає,
вертаюся назад, Його не помічаю.
9 Якщо ліворуч Він, я повернусь і не впізнаю,
коли праворуч, тоді не помічу Його й там.
10 Але ж насправді знає Він, який я,
якби мене Він випробував і побачив,
що вийшов чистим я, мов золото найвищого ґатунку.
11 Ступали мої ноги по Його слідах,
Його тропами і не збився зі шляху.
12 Його наукою я керувався безвідмовно,
у серці пестив я слова, що з уст Його злітали.
13 Бог—праведний, і цей закон незмінний.
Хто з смертних може сперечатись з цим?
Що забажає Він здійснити, те і зробить.
Що забажає Він здійснити, те і зробить.
14 Бог зробить те для мене, що задумав,
і інших Він так само, як мене, веде.
15 Тож ось чому наляканий я перед Ним стою,
роздумую про все і страхом переймаюсь.
16 Із волі Божої я мужність втратив,
мене лякає Всемогутній Бог,
17 Оскільки й досі я у темряву вдивляюсь,
і морок лиха огорнув моє лице,
та все ж мовчати я не стану».
Footnotes
- 22:6 заставу Див.: Повт. Закону 24:12-13, де йдеться про правила позичання бідним.
Copyright © 2007 by Bible League International