Font Size
Йов 17-19
Ukrainian Bible
Йов 17-19
Ukrainian Bible
17 Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...
2 Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...
3 Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.
5 Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,
6 Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...
7 З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...
8 Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.
9 І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.
10 Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...
11 Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,
12 вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!
13 Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...
14 До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...
15 Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?
16 До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...
18 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:
2 Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!
3 Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?
4 О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?
5 Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:
6 його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,
7 стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...
8 Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
9 пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,
10 на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...
11 Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.
12 Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.
13 Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.
14 Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...
15 Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.
16 Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.
17 Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.
18 Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.
19 У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.
20 На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...
21 Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!
19 А Йов відповів та й сказав:
2 Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?
3 Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...
4 Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.
5 Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?
6 Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!
7 Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...
8 Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!
10 Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...
11 І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:
12 полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...
13 Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,
14 мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...
15 Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...
16 Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...
17 Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...
18 Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...
19 Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...
22 Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?
23 О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,
24 коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!
25 Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...
28 Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...
Иов 17-19
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Иов 17-19
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
17 «Мій дух понищено, життя поволі гасне,
могила—ось на мене що чекає.
2 Усяк мене на глум здіймає,
а я лише дивлюся, як зрадливо мене шпиняють.
3 Прийми, о Боже, безневинності обітницю мою,
бо хто, крім тебе, це підтвердить може?
4 Ти запечатав розум їм, відняв здоровий глузд,
тому від них не жди пошани.
5 Існує істина, що заради друга
можна й про дітей забути;[a]
однак всі мої друзі, зрадою відмінні,
війною на мене йдуть.
6 Бог мене виставив на посміховисько юрбі.
І кожен у лице мені плює.
7 На очі сльози набігають так, що ледве бачу,
від голоду вже перетворився я перетворився я на тінь.
8 Вражає праведних людей мій жалюгідний стан,
тому невинні постають проти безбожних.
9 Людина віддана не схибить з обраного шляху,
зміцниться той, у кого чисте є сумління.
10 Ідіть усі у наступ знову,
немає мудреця між вами, щоб звинуватити мене,
я не знайду такого.
11 Життя скінчилося,
зруйновані всі вимріяні серцем наміри й бажання.
12 Змішалось все у них:
їм день як ніч, а морок світлом виглядає.
13 Якщо Шеол бажаю мати за притулок
і розстеляти ліжко в темряві могильній,
14 якщо кажу могильній ямі, що вона мені за батька,
а червам—що вони мені за матір чи сестру,
15 то де тоді живе моя надія,
хто сподівань моїх побачить може слід?
16 Чи спуститься вона до брам Шеолу,
чи нам разом судилося перетворитися на порох?»
Слово Білдада
18 Тоді відповів Білдат із Шуа:
2 «Як довго ще чекати кінця таких розмов?
Прийди до тями, вніми порадам нашим.
3 Чому в твоїх очах ми виглядаємо дурними,
чому звертаєшся до нас, немов до дурнів?
4 Терзаєш собі душу гнівом марним.
Хіба спустошиться земля заради тебе,
чи скеля з місця рушить?
5 Без сумніву, що світло кривдників погасне,
і їх не грітиме вогонь життя.
6 Вже темрява прокралась у шатро безбожника,
вгас світильник, що висів у нім.
7 Повільною стає його швидка хода,
і з ніг його збивають власні наміри підступні.
8 Піймається нога у пастку, ним поставлену,
коли він ступить в замасковану решітку.
9 Капкан уп’ється в його ногу,
захопить туго, вирватись не дасть.
10 Десь є на світі мотузок прихований,
щоб буть сильцем для нього,
та пастка на його шляху.
11 Його повсюди переслідують нещастя
і звідусюди навздогін йому спішать.
12 Біда за ним полює, зголодніла,
страждання вже крокує поруч,
ладне з ніг звалити вмить.
13 Ввіп’ється в його тіло болячка невситима,
смерть поїсть його і м’язи, і кістки.
14 Його відірвуть від надійного над головою даху
і змусять вирушити до царя жахів[b].
15 В його оселі будь-хто зможе оселитися тоді,
мов сіркою[c] очистять місце, де він жив.
16 Як корінь спраглого деревця відсихає,
а гілля в’яне, відмирає,
17 так само з пам’яті земної зникне він,
на вулицях його ім’я не буде чутно.
18 Його штовхнуть із світла в морок
і викреслять із цього світу.
19 Немає в нього ані сина, ні онука,
ніхто не вижив там, де він селився.
20 На заході народ нажаханий, що випало йому!
На сході люди вражені, як трапитись таке могло.
21 Таке життя, без сумніву, на богохульника чекає,
хто відступається від Бога, той іншого нехай не жде».
Відповідь Йова
19 Озвався Йов на це:
2 «Як довго будете мені ятрити душу,
як довго убивати будете словами?
3 Разів з десяток ображали;
хіба не соромно вам дошкулять мені щораз?
4 Якщо я й справді помилявся, то помилки—мої,
і вам з них немає ніякого діла.
5 Якщо і справді вам здається, що мені до вас далеко,
якщо мої приниження—моя провина,
6 то знайте, то знайте, Бог мене принизив
і розкидав навколо мене Свої сіті.
7 Кричу: „Допоможіть!”—
то ані слова я у відповідь не чую.
Коли ж про допомогу я благаю,
то справедливості нема ніде.
8 Він на шляху мені наставив незборимі перешкоди,
не можу я пройти, коли він мороком стежину перекрив.
9 Позбавив мене шани Він
і збив з моєї голови корону.
10 Він розбивав мене з усіх боків.
Я, переможений, втікаю.
Й надію вже останню вириває Він,
мов дерево, з корінням.
11 Він розпалився, гнівом заярів на мене,
повівся так, неначе ворога зустрів.
12 Його війська, що наступають дружно,
мені перекривають відступ,
намет мій у кільце беруть.
13 В краї далекі Він моїх братів заслав,
а близькі й друзі відвернулися від мене, мов не знають.
14 Не стало в мене родичів,
приятелі давно мене забули.
15 І гості мої, й слуги, навіть,
поводяться зі мною, як з чужинцем.
Здається їм, що зайда я, не свій.
16 Звертаюсь я до служки, той мовчить,
хоч я прошу у нього співчуття.
17 Моє дихання спротивіло дружині,
від мене відвернулися гидливо діти.
18 А що вже дітки, й ті ненавидять мене,
кепкують, ледь почну я говорити.
19 Усі найближчі друзі зневажають,
бридким я став для тих, кого любив.
20 Перетворився я на шкіру та кістки,
я ледве животію.
21 Благаю, заклинаю, згляньтесь, любі друзі,
бо вразила мене Божа рука.
22 Чому мене ви переслідуєте так, як Бог,
чому постійно відчуваю ваші збиткування на собі?
23 О, як би я хотів, аби мої слова записані були,
щоб в книзі слід вони лишили.
24 Нехай би стилом і різцем залізним
закарбували їх на скелі на віки.
25 Тому що знаю: Рятівник—живий,
на захист встане він на цій землі.
26 І навіть після того, як залишу я це тіло,
як зотліє моя шкіра, я побачу Бога.
27 Я сам Його побачу,
на власні очі, не чужі, побачу Бога!
Затамувавши подих, дня того чекаю.
28 Коли ви кажете: „Як можем переслідувати Його?”—
коли у Ньому корінь всіх нещасть.
29 Про меч караючий самі не забувайте,
бо гнів ваш, то є гріх, також меча достойний.
Тоді ви зрозумієте, що справедливість є на все».
Job 17-19
New International Version
Job 17-19
New International Version
17 1 My spirit(A) is broken,
my days are cut short,(B)
the grave awaits me.(C)
2 Surely mockers(D) surround me;(E)
my eyes must dwell on their hostility.
3 “Give me, O God, the pledge you demand.(F)
Who else will put up security(G) for me?(H)
4 You have closed their minds to understanding;(I)
therefore you will not let them triumph.
5 If anyone denounces their friends for reward,(J)
the eyes of their children will fail.(K)
6 “God has made me a byword(L) to everyone,(M)
a man in whose face people spit.(N)
7 My eyes have grown dim with grief;(O)
my whole frame is but a shadow.(P)
8 The upright are appalled at this;
the innocent are aroused(Q) against the ungodly.
9 Nevertheless, the righteous(R) will hold to their ways,
and those with clean hands(S) will grow stronger.(T)
10 “But come on, all of you, try again!
I will not find a wise man among you.(U)
11 My days have passed,(V) my plans are shattered.
Yet the desires of my heart(W)
12 turn night into day;(X)
in the face of the darkness light is near.(Y)
13 If the only home I hope for is the grave,(Z)
if I spread out my bed(AA) in the realm of darkness,(AB)
14 if I say to corruption,(AC) ‘You are my father,’
and to the worm,(AD) ‘My mother’ or ‘My sister,’
15 where then is my hope—(AE)
who can see any hope for me?(AF)
16 Will it go down to the gates of death?(AG)
Will we descend together into the dust?”(AH)
Bildad
18 Then Bildad the Shuhite(AI) replied:
2 “When will you end these speeches?(AJ)
Be sensible, and then we can talk.
3 Why are we regarded as cattle(AK)
and considered stupid in your sight?(AL)
4 You who tear yourself(AM) to pieces in your anger,(AN)
is the earth to be abandoned for your sake?
Or must the rocks be moved from their place?(AO)
5 “The lamp of a wicked man is snuffed out;(AP)
the flame of his fire stops burning.(AQ)
6 The light in his tent(AR) becomes dark;(AS)
the lamp beside him goes out.(AT)
7 The vigor(AU) of his step is weakened;(AV)
his own schemes(AW) throw him down.(AX)
8 His feet thrust him into a net;(AY)
he wanders into its mesh.
9 A trap seizes him by the heel;
a snare(AZ) holds him fast.(BA)
10 A noose(BB) is hidden for him on the ground;
a trap(BC) lies in his path.(BD)
11 Terrors(BE) startle him on every side(BF)
and dog(BG) his every step.
12 Calamity(BH) is hungry(BI) for him;
disaster(BJ) is ready for him when he falls.(BK)
13 It eats away parts of his skin;(BL)
death’s firstborn devours his limbs.(BM)
14 He is torn from the security of his tent(BN)
and marched off to the king(BO) of terrors.(BP)
15 Fire resides[a] in his tent;(BQ)
burning sulfur(BR) is scattered over his dwelling.
16 His roots dry up below(BS)
and his branches wither above.(BT)
17 The memory of him perishes from the earth;(BU)
he has no name(BV) in the land.(BW)
18 He is driven from light into the realm of darkness(BX)
and is banished(BY) from the world.(BZ)
19 He has no offspring(CA) or descendants(CB) among his people,
no survivor(CC) where once he lived.(CD)
20 People of the west are appalled(CE) at his fate;(CF)
those of the east are seized with horror.
21 Surely such is the dwelling(CG) of an evil man;(CH)
such is the place(CI) of one who does not know God.”(CJ)
Job
19 Then Job replied:
2 “How long will you torment(CK) me
and crush(CL) me with words?
3 Ten times(CM) now you have reproached(CN) me;
shamelessly you attack me.
4 If it is true that I have gone astray,
my error(CO) remains my concern alone.
5 If indeed you would exalt yourselves above me(CP)
and use my humiliation against me,
6 then know that God has wronged me(CQ)
and drawn his net(CR) around me.(CS)
7 “Though I cry, ‘Violence!’ I get no response;(CT)
though I call for help,(CU) there is no justice.(CV)
8 He has blocked my way so I cannot pass;(CW)
he has shrouded my paths in darkness.(CX)
9 He has stripped(CY) me of my honor(CZ)
and removed the crown from my head.(DA)
10 He tears me down(DB) on every side till I am gone;
he uproots my hope(DC) like a tree.(DD)
11 His anger(DE) burns against me;
he counts me among his enemies.(DF)
12 His troops advance in force;(DG)
they build a siege ramp(DH) against me
and encamp around my tent.(DI)
13 “He has alienated my family(DJ) from me;
my acquaintances are completely estranged from me.(DK)
14 My relatives have gone away;
my closest friends(DL) have forgotten me.
15 My guests(DM) and my female servants(DN) count me a foreigner;
they look on me as on a stranger.
16 I summon my servant, but he does not answer,
though I beg him with my own mouth.
17 My breath is offensive to my wife;
I am loathsome(DO) to my own family.
18 Even the little boys(DP) scorn me;
when I appear, they ridicule me.(DQ)
19 All my intimate friends(DR) detest me;(DS)
those I love have turned against me.(DT)
20 I am nothing but skin and bones;(DU)
I have escaped only by the skin of my teeth.[b]
21 “Have pity on me, my friends,(DV) have pity,
for the hand of God has struck(DW) me.
22 Why do you pursue(DX) me as God does?(DY)
Will you never get enough of my flesh?(DZ)
23 “Oh, that my words were recorded,
that they were written on a scroll,(EA)
24 that they were inscribed with an iron tool(EB) on[c] lead,
or engraved in rock forever!(EC)
25 I know that my redeemer[d](ED) lives,(EE)
and that in the end he will stand on the earth.[e]
26 And after my skin has been destroyed,
yet[f] in[g] my flesh I will see God;(EF)
27 I myself will see him
with my own eyes(EG)—I, and not another.
How my heart yearns(EH) within me!
Footnotes
- Job 18:15 Or Nothing he had remains
- Job 19:20 Or only by my gums
- Job 19:24 Or and
- Job 19:25 Or vindicator
- Job 19:25 Or on my grave
- Job 19:26 Or And after I awake, / though this body has been destroyed, / then
- Job 19:26 Or destroyed, / apart from
- Job 19:28 Many Hebrew manuscripts, Septuagint and Vulgate; most Hebrew manuscripts me
- Job 19:29 Or sword, / that you may come to know the Almighty
Дії 10:1-23
Ukrainian Bible
Дії 10:1-23
Ukrainian Bible
10 Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським.
2 З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився.
3 Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: Корнилію!
4 Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися.
5 Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром.
6 Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити.
7 Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому,
8 і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію.
9 А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.
10 І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло,
11 і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.
12 У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки.
13 І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж!
14 А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!
15 І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!
16 І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.
17 Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми,
18 і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро?
19 Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе.
20 Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав!
21 І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?
22 А вони відказали: Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх.
23 Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним.
Read full chapter
Деяния 10:1-23
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Деяния 10:1-23
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Навернення Корнилія
10 У Кесарії жив собі чоловік на ймення Корнилій, який був сотником у так званому Італійському полку. 2 Він був побожним чоловіком й поклонявся істинному Богу, як і вся його родина; щедро подавав бідним милостиню і завжди молився Господу.
3 Якось о третій пополудні Корнилію було видіння. Він виразно побачив Ангела Божого, який ввійшов до нього й покликав: «Корнилію!» 4 Корнилій зі страхом подивився на нього й запитав: «Що Ти бажаєш, Господи?» Ангел відповів: «Твої молитви й милостині бідним стали відомі Богу, Він пам’ятає про тебе. 5 Зараз пошли когось до Йоппії, нехай приведуть сюди чоловіка на ймення Симон, який ще зветься Петром. 6 Він зупинився у кожум’яки Симона, будинок якого стоїть біля моря».
7 Коли Ангел, з яким він розмовляв, зник, Корнилій покликав двох слуг і одного побожного воїна з числа своїх підлеглих. 8 Він розповів їм про все, що сталося, й послав їх до Йоппії.
9 Наступного дня, коли вони були в дорозі й уже наближалися до міста, Петро піднявся на дах[a] будинку помолитися. 10 Опівдні він відчув, що зголоднів, і захотів їсти. І поки Петрові готували обід, йому було видіння. 11 Петро побачив, як небеса розкрилися й щось подібне до великого простирадла, яке хтось тримає за чотири ріжки, злетіло додолу. 12 А на ньому були різноманітні тварини й гади земні, а також птахи небесні.
13 Тоді голос долинув до нього: «Встань, Петре. Вбий і їж!» 14 Петро відповів: «Звісно, я не можу, Господи! Я ніколи не їв нічого брудного або нечистого». 15 І вдруге пролунав голос: «Не вважай нечистим те, що очищене Богом». 16 І так тричі голос промовив до Петра, і тричі Петро відмовлявся, а після того все знову піднялося на небо.
17 Петро був збентежений, міркуючи, що б усе це могло означати. Аж ось надійшли люди, яких послав Корнилій, й тепер вже стояли біля воріт. 18 Прибульці голосно запитали, чи гостює тут чоловік на ймення Симон, якого ще називають Петро.
19 Тим часом Петро все ще розмірковував про з’яву, яку він бачив. І тут Дух Святий сказав йому: «Послухай! Троє чоловіків шукають тебе. 20 Вставай і зійди вниз, й рушай з ними без зволікань, бо то Я послав їх».
21 Петро зійшов униз і сказав прибульцям: «Я саме той, кого ви шукаєте. Що привело вас?» 22 Вони відповіли: «Нас послав сотник Корнилій. Він чоловік праведний і богобійний. Весь люд юдейський його поважає. Ангел святий звелів йому запросити тебе до його оселі й послухати твоє слово». 23 Петро запросив їх зайти й відпочити. Наступного дня він зібрався й вирушив. Разом з ними пішло й кілька віруючих з Йоппії.
Read full chapterFootnotes
- 10:9 на дах Дахи будинків часто використовувалися як додаткова кімната або комора.
Acts 10:1-23
New International Version
Acts 10:1-23
New International Version
Cornelius Calls for Peter
10 At Caesarea(A) there was a man named Cornelius, a centurion in what was known as the Italian Regiment. 2 He and all his family were devout and God-fearing;(B) he gave generously to those in need and prayed to God regularly. 3 One day at about three in the afternoon(C) he had a vision.(D) He distinctly saw an angel(E) of God, who came to him and said, “Cornelius!”
4 Cornelius stared at him in fear. “What is it, Lord?” he asked.
The angel answered, “Your prayers and gifts to the poor have come up as a memorial offering(F) before God.(G) 5 Now send men to Joppa(H) to bring back a man named Simon who is called Peter. 6 He is staying with Simon the tanner,(I) whose house is by the sea.”
7 When the angel who spoke to him had gone, Cornelius called two of his servants and a devout soldier who was one of his attendants. 8 He told them everything that had happened and sent them to Joppa.(J)
Peter’s Vision(K)
9 About noon the following day as they were on their journey and approaching the city, Peter went up on the roof(L) to pray. 10 He became hungry and wanted something to eat, and while the meal was being prepared, he fell into a trance.(M) 11 He saw heaven opened(N) and something like a large sheet being let down to earth by its four corners. 12 It contained all kinds of four-footed animals, as well as reptiles and birds. 13 Then a voice told him, “Get up, Peter. Kill and eat.”
14 “Surely not, Lord!”(O) Peter replied. “I have never eaten anything impure or unclean.”(P)
15 The voice spoke to him a second time, “Do not call anything impure that God has made clean.”(Q)
16 This happened three times, and immediately the sheet was taken back to heaven.
17 While Peter was wondering about the meaning of the vision,(R) the men sent by Cornelius(S) found out where Simon’s house was and stopped at the gate. 18 They called out, asking if Simon who was known as Peter was staying there.
19 While Peter was still thinking about the vision,(T) the Spirit said(U) to him, “Simon, three[a] men are looking for you. 20 So get up and go downstairs. Do not hesitate to go with them, for I have sent them.”(V)
21 Peter went down and said to the men, “I’m the one you’re looking for. Why have you come?”
22 The men replied, “We have come from Cornelius the centurion. He is a righteous and God-fearing man,(W) who is respected by all the Jewish people. A holy angel told him to ask you to come to his house so that he could hear what you have to say.”(X) 23 Then Peter invited the men into the house to be his guests.
Peter at Cornelius’s House
The next day Peter started out with them, and some of the believers(Y) from Joppa went along.(Z)
Footnotes
- Acts 10:19 One early manuscript two; other manuscripts do not have the number.
Ukrainian Bible (UKR)
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Copyright © 2007 by Bible League International
New International Version (NIV) 
Holy Bible, New International Version®, NIV® Copyright ©1973, 1978, 1984, 2011 by Biblica, Inc.® Used by permission. All rights reserved worldwide.
NIV Reverse Interlinear Bible: English to Hebrew and English to Greek. Copyright © 2019 by Zondervan.