Йов 14-16
Ukrainian Bible
14 Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:
2 вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...
3 І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!
4 Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!
5 Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,
6 відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...
7 Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;
8 якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,
9 то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!
10 А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...
11 Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,
12 так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...
13 О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!
15 Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,
17 провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...
18 Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,
19 каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...
20 Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...
21 Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..
15 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2 Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
3 Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
4 Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
5 бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
7 Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
10 Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
11 Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
12 Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
13 що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
14 Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
15 Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
16 що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
18 про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
19 їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
20 Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
21 Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
22 Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
23 Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...
24 Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
26 проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
28 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
29 Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
30 Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
31 Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
32 вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
33 Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
34 бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
35 він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...
16 А Йов відповів та й сказав:
2 Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!
3 Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?
4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,
5 устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,
8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!
9 Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...
10 Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:
11 Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...
12 Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...
14 Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...
15 Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...
16 Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,
17 хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!
18 Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...
20 Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,
21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,
22 бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...
Иов 14-16
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
14 «Ми—люди, що народжені жінками.
Короткі дні нашого життя минають у турботах.
2 Мов квітка, виростає чоловік, а потім швидко в’яне.
Він, наче тінь, яка тікає вмить, якої не зловити.
3 Але однак Ти зупиняєш погляд на такій нікчемі
і позиватися його у суд ведеш?
4 Хто може витворити чисте із брудного? Ніхто.
5 Якщо людина має повний вік прожить,
і Ти їй дні і місяці життя злічив,
якщо Ти визначив, як довго жити людині,
й вона не в змозі подолати ту межу,
6 тоді вже не пильнуй, не стеж, дай спокій чоловіку,
нехай би тішився наймит, поки вдається.
7 Надію має дерево завжди,
якщо його зрубати, воно загине,
та пагони проб’ються молоді.
8 Якщо уже коріння постаріло,
і пень уже вмирає у землі.
9 Як тільки перші крапельки дощу напоять землю,
гілля відродиться і юно забуяє знов.
10 А дужий чоловік, коли вмирає, губить сили;
життя його кінчається, а потім де він?
11 Скоріше море й ріки можна вичерпати руками,
12 ніж людина, яка ляже в домовину,
зможе знову піднятися в цей світ.
Доки не зникне небо, не прокинуться померлі,
їм сон склепив повіки міцно.
13 Коли б мене сховав Ти у могилі,
аж поки не вгамується Твій гнів,
поки на прийде час Тобі згадати про мене.
14 Якщо людина загине, то чи буде знову жити? Ні!
Я з радістю винесу усі страждання,
з нетерпінням чекаючи звільнення.
15 Якби мене гукнув Ти, я б озвався,
коли б хотів Ти рук Своїх творіння бачить.
16 Тоді, напевне, Ти б мій кожен крок беріг
і вже гріхи б мої не згадував мені,
17 мої провини зав’язав би в торбу,
замурував би кривду.
18 Але руйнується гора, обвалюється скеля, рушиться каміння,
19 струмки останні вимивають ґрунт.
Так і людські надії Ти змиваєш, Боже.
20 Залякуючи силою, ламаєш чоловіка
й розчарувавши, відсилаєш в інший світ.
21 Чи діти його в шані, він того не знає.
А чи зневажені—того він теж не бачить.
22 Свого лиш тіла біль він відчуває,
він тужить за собою».
Відповідь Еліфаза
15 Еліфаз теманійський тоді йому сказав:
2 «Чи став би мудрий чоловік
кидати дурні слова на вітер
або переливати із пустого у порожнє?
3 А чи завів би надаремне мову,
вживаючи слова, що нічогісінько не варті?
4 Ти ж, навпаки, благоговіння перед Богом відкидаєш
і нехтуєш молитвами до Нього.
5 Ти, безперечно, вводиш в гріх себе словами цими,
слова гадюками повзуть із уст твоїх.
6 І не мені тебе судити.
Неправоту свою засвідчив тут ти сам.
7 Хіба на світ з’явився ти раніш, ніж гори?
8 Чи втаємничений у задум Божий був?
Чи мудрість, думаєш, лише тобі належить?
9 Що ти такого знаєш, чого би ми не знали?
На чому розумієшся, до чого ми не доросли?
10 Ми вже на світі пожили немало.
Є серед нас і сивочолі, й старші твого батька.
11 Чи співчуття Господнього тобі замало,
чи обережно сказані слова тебе не тішать?
12 Що твоє серце увібрало
й очі відмовляються признати?
Де ти набравсь бундючності такої,
13 що виступаєш злісно проти Бога
й вустами сиплеш звинувачення негідні?
14 Чи може бути чистою людина,
чи може праведним, невинним бути рід людський[a]?
15 Поглянь, Він навіть Ангелам[b] Своїм не довіряє,
Він не вважає чистими і Небеса.
16 Наскільки нижчим є той чоловік мерзенний,
що зло як воду п’є.
17 Я розповім тобі. Послухай,
розповім тобі, що бачив сам на власні очі,
18 чим поділилися зі мною мудрі люди
й чого від них батьки не приховали їхні.
19 Хазяйнували предки на землі,
усі знають їхні імена.
20 Усе життя страждає нечестивий чоловік,
насильнику відведено рахунок літ земних.
21 Знайде його нещастя в час,
коли все ніби ладиться у нього.
22 І вже не сподівайся повернутися із Країни Мертвих,
судилося тобі загинуть від меча.
23 Він дні життя проводив в пошуках поживи
і знає: неминучий чорний день,
коли Шеол накриє його пазурами смерті.
24 Біда і гніт його терзають розум,
захоплюють зненацька, як чужинський цар,
який лаштується до бою.
25 Бо кинув виклик Богу він,
до Всемогутнього він дорівнятися хотів.
26 На Бога кинутися вперто прагне,
ховаючись за щит, спішить напасти.
27 Хоча обріс багатством й жиром чоловік,
і успіх у житті пізнав не раз,
28 селитись буде у зруйнованих містах,
в халупках кинутих, де можуть бути тільки смітники.
29 Заможністю безбожник тішитись недовго буде,
і силою хвалитись не повік йому,
тому що багатства він примножити не зможе на землі.[c]
30 І не уникнути йому Країни Мертвих.
Вогонь засушить його юність,
палючий Божий подих рознесе його.
31 У марноту нехай не вірить ревно,
на нього ждуть лише розбиті сподівання.
32 Зав’яне він до часу,
його галуззя не заквітне знов.
33 Він буде наче ягода, відірвана від ґрона,
як квітка, зірвана з оливкового дерева.
Не будуть визрівати плоди його турбот.
34 Безбожників юрма нічого доброго не зробить,
поглине полум’я житло усіх, хто хабарі бере.
35 Вони приховують біду і злу дають життя,
а їхні черева брехню плекають».
Відповідь Йова Еліфазу
16 Йов відповів так:
2 «Всі ваші просторікування я вже чув,
а ваше співчуття породжує лише страждання.
3 Чи буде край балаканині нескінченній?
Чи так стурбовані, що важко вам змовчати?
4 Так само міг би я вам дорікати,
якби ми помінялися місцями.
Я б звинувачень сипав рій невпинно
і скрутно головою би хитав.
5 Та міг би я і підбадьорити, і втішить,
я б ваші болі заспокоїть міг.
6 Страждань не зменшу тим, що я скажу вам,
якщо ж мовчатиму, то не вгамую біль ніколи.
7 Навіть тепер мене замучує мій ворог,
усю сім’ю мою понищив він.
8 Ти зморшками покрив чоло.
Це проти мене свідчення, як і охляле тіло,
і запалі очі, що промовисто говорять.
9 Зневага й Божий гнів роз’ятрили всі рани.
Чому скрегоче Він зубами в гніві?
У ворогів моїх з очей ненависть сипле.
10 Вони роззявили роти до мене,
ущипливо кусаючись словами,
юрмляться, підступаючись все ближче.
11 Віддав мене збоченцям Бог,
під владу нечестивців.
12 Я жив спокійно, але Бог мені вчепився у загривок,
трясти почав, розбив моє життя,
мішенню вибрав для стрільби.
13 Вже лучники Його кільце замкнули.
Безжалісно проколює Він нирки,
і виливається на землю жовч моя[d].
14 Наносить рану Він за раною.
Він стрімко наступає, мов воїн у бою.
15 Волосяницею прикрив я тіло,
я переможений, я збитий з ніг.
16 Лице від сліз набрякло і почервоніло,
лягла під очі смерті чорна тінь.
17 Хоча не знали утиску й насильства мої руки
і чисту я творив молитву повсякчас.
18 О земле, кров мою не приховуй[e],
нехай мій плач лунає навкруги.
19 Є й зараз високо на небі свідок,
що може свідчити на захист мій.
20 Хай перекладачем моїм він буде,
хай буде моїм другом перед Богом,
коли з моїх очей струмують сльози.
21 За мене заступиться він перед Богом,
розсудить він між смертним[f] і його сусідом.
22 Бо не мине і кілька років,
як я піду туди, звідки немає вороття».
Footnotes
- 15:14 рід людський Буквально «ті, що народжені жінками».
- 15:15 Ангелам Буквально «святим».
- 15:29 і силою… на землі Значення древньогебрейського тексту непевне. У грецькому варіанті «він зникне без сліду, навіть тіні його не залишиться на землі».
- 16:13 Безжалісно… моя Можливе подвійне розуміння. Вважалося, що в нирках містяться почуття, особливо, горе. Тому Йов міг скаржитися на те, що Бог не звертав уваги на його муки.
- 16:18 кров мою не приховуй Тобто «не приховуй мої гріхи». Див.: Бут. 4:10-11.
- 16:21 смертним Буквально «сином людським».
Дії 9:22-43
Ukrainian Bible
22 А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.
23 А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,
24 та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.
25 Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші.
26 А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.
27 Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.
28 І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа.
29 Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.
30 Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.
31 А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.
32 І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
33 Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.
34 І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав...
35 І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.
36 А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.
37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці.
38 А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас!
39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.
40 Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра...
41 Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її.
42 А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували.
43 І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.
Read full chapter
Деяния 9:22-43
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
22 Але Савл дедалі більше набирав сили і вражав юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Ісус і є Христос.
23 Минуло кілька днів, і юдеї змовилися вбити Савла. 24 День і ніч стежили вони за міською брамою, щоб убити його, але їхні плани стали відомі Савлу. 25 Та деякі послідовники Христа, яким проповідував Савл, допомогли йому втекти звідти, спустивши його уночі в кошику через отвір у міський стіні.
Савл у Єрусалимі
26 Повернувшись до Єрусалиму, Савл спробував приєднатися до віруючих, та вони лякалися його. Ніхто не вірив, що він став Ісусовим учнем. 27 Але Варнава прийняв його й відвів до апостолів. Він розповів, як Савл бачив Господа на дорозі, і як Господь говорив до нього, і як він у Дамаску відважно проповідував в ім’я Ісуса. 28 Савл залишився з апостолами, й вільно ходив з ними Єрусалимом, і відважно проповідував ім’я Господа. 29 Він розмовляв і сперечався й з юдеями, які говорили грецькою мовою, але ті почали змовлятися вбити його. 30 Коли браття довідалися про це, то відвели Савла до Кесарії, а звідти відіслали до Тарса.
Зцілення Енея
31 В Юдеї, Ґалилеї та Самарії настали для церкви мирні часи. Церква зміцніла і виросла чисельно. Віруючі жили в пошані до Господа і були втішені Духом Святим. 32 Мандруючи з міста до міста, Петро завітав до віруючих[a], які мешкали в Лидді. 33 Там він знайшов чоловіка, на ймення Еней, який уже вісім років був немічний і прикутий до ліжка. 34 Петро сказав йому: «Енею, Ісус Христос зцілює тебе. Підведись і сам постели собі ліжко». І той негайно підвівся.
35 І всі мешканці Лидди й Сарона бачили його й навернулися до Господа.
Зцілення Тавіти
36 В Йоппії жила Ісусова послідовниця Тавіта, з грецької Доркас, що перекладалося як «сарна». Вона завжди була готова на добрі справи й завжди давала бідним гроші. 37 Якраз у ті дні вона захворіла й померла. Тіло її обмили й поклали в горішній кімнаті.
38 Лидда була біля Йоппії. Коли Ісусові послідовники в Йоппії почули, що Петро перебуває в Лидді, вони послали до нього двох чоловіків з проханням: «Прийди до нас, будь ласка, негайно». 39 Петро зібрався й вирушив з ними. Коли він прийшов, його відвели до горішньої кімнати, та всі вдови обступили його. Вони плакали й показували йому одяг та інші речі, які Тавіта зробила своїми руками, коли ще була з ними.
40 Петро вислав їх із кімнати, а сам став на коліна й почав молитися. Потім, повернувшись до тіла, промовив: «Тавіто, встань!» Вона розплющила очі й, побачивши Петра, сіла. 41 Петро подав їй руку й допоміг встати на ноги. Слідом за тим він покликав усіх віруючих та вдів і показав їм, що Тавіта жива.
42 Це стало відомо по всій Йоппії, тож багато людей повірило у Господа. 43 Петро залишився в Йоппії на багато днів в одного кожум’яки на ім’я Симон.
Read full chapterFootnotes
- 9:32 віруючих Буквально «святих». Також у 41 вірші.
Copyright © 2007 by Bible League International