Йов 11-13
Ukrainian Bible
11 І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:
2 Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?
3 Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?
4 Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,
6 і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?
8 Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?
9 Її міра довша за землю, і ширша за море вона!
10 Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?
11 Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?
12 Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!
13 Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,
14 якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,
15 тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!
16 Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...
17 Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.
18 І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,
19 і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...
20 А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!
12 А Йов відповів та й сказав:
2 Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...
3 Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?
4 Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...
5 Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!
6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.
7 Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.
8 Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.
9 Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?
11 Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?
12 Мудрість у старших, бо довгість днів розум.
13 Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум.
14 Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.
15 Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.
16 В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.
17 Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,
18 Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.
19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.
21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло.
23 Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.
24 Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,
25 вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!
13 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...
2 Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,
3 і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
4 Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
5 О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...
6 Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
10 Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
11 Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
12 Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!
13 Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
14 Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
16 І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
17 Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.
18 Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!
19 Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...
22 Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
25 Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
26 Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
27 і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
28 і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...
Иов 11-13
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Слово Зофара
11 Зофар із Наамата відповів:
2 «Невже залишиться без відповіді ця багатослівність?
Чи може язикатий бути правим?
3 Чи балачки твої затулять рота всім,
чи не знайдеться хтось, щоб гідно відповісти,
коли блазнюєш перед ним?
4 Ти твердиш: „Маю вірну думку
і чистий в Божих я очах”.
5 Але хотів би я, щоб Бог заговорив,
довівши, що хибні скарження твої.
6 Тоді б тобі Він тайну мудрості відкрив,
адже двобічною тямущість може бути.
Знай, що карає Бог не так жорстоко,
як Він міг би.
7 Чи можеш Бога таємницю ти збагнути?
А чи дано тобі Його величність, Всемогутність осягнуть.
8 Що можеш вдіяти,
коли ідеться про недосяжну висоту небес?
І що намислиш ти про те, що нижче, ніж Шеол?
9 Мудрість Божа—не для вимірів земних,
і широчінь думок Його не порівняти з морем.
10 Хто може зупинить Його,
якщо Він явиться і поведе за ґрати
або на суд людину призове?
11 Бог справді знає ціну брехунам.
А вже коли насилля зустрічає,
то як же може Він того не пам’ятати?
12 Скоріше ослиця розродиться дитям людським,
ніж тугий на розум мудрість Божу збагне.
13 Спочатку серцем приготуйся,
тоді до Бога руки простягни.
14 Якщо відмиєш зло із рук своїх
і не дозволиш беззаконню оселитись в домі,
15 тоді обличчя безневинне підведеш до неба,
безпеку й спокій ти тоді спізнаєш.
16 В минуле всі турботи відійдуть,
їх пам’ятатимеш, як воду, що зникає за мить.
17 Життя твоє зійде ясніш, ніж сонце пополудні,
а чорні дні, немов ранкові зорі, збліднуть.
18 Ти будеш впевнений, бо житиме в тобі надія,
захищеним себе відчуєш, ляжеш спати спокійно.
19 Ніхто тебе не потривожить, коли спочить захочеш,
лише потягнуться до тебе інші, щоб допоміг їм.
20 І згаснуть очі у злостивих,
вони ніде не зможуть притулитись,
надії їхні всі переростуть у відчай».
Відповідь Йова
12 Йов відповів на те:
2 «Ну що ж, не стане вас, і зникне мудрість,
бо ви—останні мудреці.
3 Але ж і в мене є такий же розум,
не гірше вас я здатен бачить й осягати світ.
Хіба цього хоч хто не знає?
4 Для друзів і знайомих посміховиськом я стану:
„Це той, хто з Богом спілкувався
і від Нього відповіді чув”.
Праведника невинного здіймуть на глум.
5 Хто горя не знає, той бідака зневажає,
він зіб’є з ніг того, хто раз спіткнутись встиг.
6 Але намет розбійника—в безпеці.
Кому Бог Свою силу дарував
і хто кидає виклик Богу, ті в безпеці.
7 Ви кажете: „Звернись до звірів,
в них знайдеш пораду.
Птахів небесних потурбуй, ті скажуть.
8 Чи нахилися до землі, вона підкаже,
та й риби в морі, ті також навчать.
9 Хто з-поміж всіх живих не знає,
що все йде від Господньої руки?
10 І подих кожної живої плоті—все в Його руках.
11 Хіба не вухо розрізняє слова,
хіба не піднебіння відчуває їжі смак?
12 Мудрість приходить з роками,
розуміння дають дні прожити.
13 І сила, й мудрість—все Йому належить.
Порада й розуміння—це Його.
14 Все, що зруйнує Він, того не відновити,
в кого свободу відбере,—не матиме той волі.
15 Як дощ затримає—струмки всі пересохнуть,
коли ж звелить їм бігти—то заллють всю землю.
16 У Нього сила і знання премудрість,
Йому підвладні й скривджений, і кривдник.
17 Він з радників вбрання зриває,
Він суддів змушує відчути божевільними себе.
18 Він розриває пута, якими цар скував людей,
натомість оперезує цареві міцно стегна[a].
19 Священиків Він позбавляє ряси
скидає тих, хто думав вічно править.
20 Він слова позбавляє тих, хто завжди радить
і відбирає розважливість у сивих.
21 Правителів вельможних Він зневажить,
у сильних владу відбере.
22 Таємне зробить явним,
і виведе на світло те, що темрявою вкрите.
23 Народам славу й велич Він дарує,
а потім розганяє їх.
Розширює Він їм кордони,
а потім споглядає, як гибіють народи.
24 Затьмарює Він голови правителів земних
і змушує бродити без дороги і мети.
25 Вони збиваються в юрбу в пітьмі, без світла,
хитаючись, збиваючись на манівці, мов п’яні”».
13 «Усе це бачило насправді моє око
і вухо чуло й осягнуло до кінця.
2 І знаю достеменно я те саме, що й вам відоме,
бо я не нижчий, аніж ви.
3 Але хотів би я до Всемогутнього звернутись
посперечатися у своїй справі з Ним.
4 Нікчемність вашу ви брехнею готові покривати;
ви, як лжелікарі, що к лікуванню не придатні,
всі ви—цілителі й лікарі нікчемні.
5 А хто вас змусив мовчати,
тоді б на мудреців були ви трохи схожі.
6 Послухайте, які переконання маю,
прислухайтесь до доказів моїх.
7 Чи будете неправду говорити Богу,
чи будете в оману вводити Його?
8 Покажете, що ви Його служаки ревні,
чи почнете скаржитися Богу?
9 Якщо пошле випробування, то чи будете ви раді?
Чи будете брехати Йому, як смертному якомусь?
10 Звичайно, Бог поправить вас,
якщо ви віддані Йому в душі.
11 Коли Він постає велично перед вами,
чи то не лячно, чи не огортає жах нараз?
12 Вся ваша мудрість непотрібна, як той попіл,
всі відповіді ваші марні[b].
13 Замовкніть, дайте говорить мені,
а далі вже як буде.
14 Чому терзаю я зубами тіло,
чому рукам своє життя ввіряю?
15 Він, звісно, може вбити мене. Надії марні[c].
І все ж я захищатимусь перед Його лицем.
16 У цьому мені бачиться рятунок,
адже безбожники не сміють віч-на-віч стати перед Богом.
17 Послухайте уважно, що кажу,
що хочу я донести в ваші вуха.
18 Я впевнений, я гідний виправдання,
ось гляньте, які докази зібрав.
19 Якщо знайдеться той, хто вину мою докаже,
тоді замовкну я навік.
20 Однак Тебе благаю, Боже:
лиш два послаблення мені зроби.
Погодишся, тоді не буду я ховатися від Тебе.
21 Прийми Свою правицю з мене,
і перестань наводить жах.
22 Тоді поклич, у мене відповідь готова,
або дозволь мені сказати,
а потім будеш говорити Сам.
23 Які гріхи і злочини я маю?
Скажи, де я згрішив, коли закон порушив?
24 Чому від мене лик ховаєш Свій?
Чом мене ворогом Своїм вважаєш?
25 Хіба листок, що вітер котить, станеш доганяти?
Чи переслідувати суху соломинку почнеш?
26 Ти ж гострі звинувачення мені кидаєш
і змушуєш страждати за юнацькі помилки.
27 В кайдани ноги Ти мені скував
поставив варту на моїх дорогах.
Де слід мій, там чатуєш Ти.
28 А чоловік цей гасне, мов гнила колода,
як те вбрання, що сточене на порох міллю».
Дії 9:1-21
Ukrainian Bible
9 А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика,
2 попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму.
3 А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його,
4 а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?
5 А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!
6 А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!
7 А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили.
8 Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску.
9 І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.
10 А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи!
11 Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться,
12 і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий...
13 Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!
14 І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє.
15 І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля.
16 Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє.
17 І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого!
18 І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився,
19 і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.
20 І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син,
21 І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників?
Read full chapter
Деяния 9:1-21
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Навернення Савла
9 1-2 Тим часом Савл продовжував погрожувати послідовникам Господа, намагаючись налякати і знищити їх. Він пішов до первосвященика й попросив у того листи до синагог міста Дамаска. Він хотів, щоб у цих листах йому було дано повноваження: якщо він знайде там послідовників «Дороги Господньої», все одно чоловіків чи жінок, міг схопити їх і доставити до Єрусалиму.
3 Коли він уже наближався до Дамаска, несподівано світло з небес спалахнуло навколо нього. 4 Савл упав на землю і почув голос, який говорив до нього: «Савле, Савле, навіщо ти переслідуєш Мене?» 5 Савл запитав: «Хто ти, Господи?» І голос відповів: «Я Ісус, Якого ти переслідуєш. 6 Але встань і йди до міста, й там тобі буде сказано, що робити».
7 Люди, які подорожували разом із Савлом, стояли мовчки. Вони чули голос, але не бачили нікого. 8 Підвівшись з землі, Савл розплющив очі, але нічого не побачив. Супутники взяли його за руку й повели в Дамаск. 9 Три дні він нічого не бачив, нічого не їв і не пив.
Савл і Ананій
10 У Дамаску мешкав учень Ісуса на ймення Ананія. Господь сказав йому у видінні: «Ананіє!» Він відповів: «Я тут, Господи!» 11 Господь сказав йому: «Збирайся й рушай на вулицю, що зветься Прямою. Там у домі Юди[a] запитай чоловіка з міста Тарс на ймення Савл. Він зараз молиться. 12 Йому було видіння, й він бачив, що до нього прийшов чоловік на ймення Ананія і поклав на нього руки, щоб він знову прозрів».
13 Та Ананія відповів: «Господи, я від багатьох чув про цього чоловіка, про все те лихо, що він заподіяв Твоїм святим людям у Єрусалимі. 14 І сюди він з’явився, наділений владою від головних первосвящеників схопити всіх, хто вірить у Тебе»[b].
15 Але Господь сказав йому: «Іди! Бо Я обрав цього чоловіка, щоб донести ім’я Моє до поган, їхніх царів, та й до людей ізраїльських. 16 Я Сам маю показати йому все, що він мусить вистраждати за ім’я Моє».
17 Тож Ананія вирушив і прийшов у той дім. Він поклав руки на Савла, промовивши: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі по дорозі сюди, послав мене щоб ти знову побачив і сповнився Духа Святого». 18 І тієї ж миті неначе луска впала з Савлових очей, і він знову прозрів. Він підвівся на ноги й охрестився. 19 Потім, попоївши, Савл відновив сили. І ще декілька днів він перебував у Дамаску з Ісусовими учнями.
Савл проповідує в Дамаску
20 Невдовзі Савл пішов по синагогам й почав проповідувати про Ісуса. Він казав: «Ісус—Син Божий!» 21 Всі, хто чули його, дуже дивувалися й перепитували: «Чи це не той самий чоловік, який намагався знищити в Єрусалимі всіх, хто вірить в Христа?[c] Чи не для того він прибув сюди, щоб схопити віруючих і привести до головних священиків?»
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International