Облога Єрусалима

Проповідь Єремії в храмі

7 Ось слово, що було Єремії від Господа: ² «Стань у брамі храму Господнього й оголоси там слово це: „Всі юдеї, що входять крізь браму молитися Господу, слухайте послання Господа. ³ Ось що Всевишній Господь, Бог Ізраїлю, каже:

„Виправте путі ваші і вчинки, тоді дозволю вам жити на цій землі. ⁴ Не покладайтеся на хибні слова, на хибні обіцянки, яких не можна виконати, мовляв: „Оце є храм Господній, храм Господній, храм Господній”^[e]. ^5-7 Бо якщо ви справді виправите путі ваші, чесно поводитиметесь один з одним, якщо не утискатимете чужинців, сиріт та вдів і не проливатимете крові безвинних у місці цьому, та не поклонятиметесь богам іншим, що лихо вам приносять, тоді дозволю Я вам жити на цій землі, яку дав Я батькам вашим на віки вічні.

⁸ Та ви покладаєтеся на облудні обіцянки, що не можуть вам стати у пригоді. ⁹ Ви будете красти й убивати, чинити перелюб, присягати брехливо, кадити ладан перед Ваалом, поклонятись іншим богам, яких ви не знаєте? ¹⁰ А тоді приходите, стаєте перед храмом оцим, що носить ім’я Моє, і питаєте: „Чи нас урятовано, щоб могли ми й надалі вершити всі гріхи потворні?” ¹¹ Невже цей храм, що носить ім’я Моє, став розбійницьким кублом для вас? Я Сам переконався, що це так”». Так Господь каже.

¹² «Але ж підіть до святого місця мого в Шило^[f], де Я вперше оселив ім’я Своє, і подивіться, що я зробив з ним за всі гидоти, скоєні Моїм народом ізраїльським. ¹³ І зараз, оскільки ви все це чините,—каже Господь,—хоч і звертався Я до вас постійно, але ви не слухали Мене, Я кликав вас, та ви не озивалися. ¹⁴ Тож із храмом, який ім’я Моє носить і на який ви покладаєтесь^[g], який Я дав вам і батькам вашим, Я зроблю те ж саме, що зробив Я з Шило. ¹⁵ Зречуся вас, як зрікся всіх братів ваших, усього народу Ефраїма.

¹⁶ А щодо тебе, Єреміє, не молися за народ цей і не заступайся за нього. Молитву не твори, бо вона до мене не дійде, бо не почую Я тебе. ¹⁷ Хіба ж не бачиш ти, що вони коять у містах Юдеї й на вулицях Єрусалима? ¹⁸ Діти хмиз збирають, батьки розпалюють вогонь, жінки замішують тісто, щоб пироги пекти цариці небесній, і приносять ливні жертви іншим богам, щоб Мене розгнівати». ¹⁹ «Та чи розгнівають вони Мене?—Каже Господь.—Хіба що себе, накликаючи ганьбу на власну голову?»

²⁰ Тож ось що Господь Бог каже: «Мій гнів і лють Моя виллються на землю цю і на людей, і на худобу, й на дерева, й на поля, і на плоди земні: все загориться, і не загасити його буде».

Марна надія на самі жертви

²¹ Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Додайте всеспалення до ваших жертв і їжте м’ясо. ²² Кажу це, бо не промовляв Я до батьків ваших і не заповідав їм, коли з Єгипту вивів, щодо всеспалення і жертв».

²³ Але Я дав їм такий наказ: «Слухайте голос Мій, тоді Я Богом вашим стану, а ви—Моїм народом. І будете робити те, що Я вам накажу, тож це вам буде на добро.

²⁴ Але ж діти Ізраїлю не слухали й уваги не звертали, і йшли за порадами своїх лихих сердець. Вони повернулися не обличчям, а спиною до Мене».

²⁵ З того дня, як вийшли батьки ваші з землі Єгипетської, аж донині Я знову й знову, день у день, посилав слуг Моїх, пророків до вас. ²⁶ Але вони не слухали мене, уваги не звертали. Вони уперто чинили Мені опір й грішили більше за батьків своїх.

²⁷ Ти, Єреміє, донесеш це слово до них, але вони не слухатимуть тебе. Ти кликатимеш їх, вони тобі не обізвуться. ²⁸ Ти скажеш їм: «Це той народ, що не підкоряється Господу Богу своєму і науки не приймає. Віра загинула, зникла з їхніх уст».

²⁹ Своє волосся обстрижи^[h] і викинь геть, і на уста поклич журливу пісню. В жалобі розімкни уста. Кажу так, бо Господь відмовився від цього покоління і покинув його; це покоління люті Господньої.

³⁰ «Кажу це, бо народ юдейський вчинив таке, що Я за гріх вважаю,—каже Господь.—Вони поставили своїх бовванів у храмі, що носить ім’я Моє, щоб опоганити його. ³¹ Вони звели узвишшя Тофету, що у долині Бен-Гінном, щоб палити своїх синів і дочок у вогні^[i]. Це те, чого Я не заповідав, і навіть не мав на гадці. ³² Тож час настає і люди вже не скажуть: „Тофет і долина Бен-Гінном”.

Натомість люди казатимуть: „Долина вбивства”. Й ховатимуть вони померлих у Тофеті, поки місце буде. ³³ І мертві народу цього стануть поживою для птахів небесних та звірів земних. І нікому буде їх прогнати. ³⁴ Я припиню звуки радості й свят, голос молодого й голос молодої в містах Юдеї та на вулицях Єрусалима. Кажу так, бо край цей стане пусткою».

На самий Закон надія марна

8 «Тоді,—каже Господь,—повиймають вони останки^[j] царів та володарів Юдеї, її священиків та пророків, останки мешканців Єрусалима з могил їхніх. ² І розкидають вони їхні кістки під сонцем і під місяцем, під усіма зірками небесними, якім вони люблять служити, та поклонятися. Та ті кістки не збиратимуть і не ховатимуть: вони будуть гноєм на поверхні землі. ³ Усі ті, що лишилися, воліли б радше вмерти, ніж жити. Ті, хто зосталися з цього нечестивого роду, будуть мешкати по всіх чужих місцях, куди Я вишлю їх».

Гріх та покарання за нього

⁴ І ти скажеш їм: «Ось що Господь каже:

Про стосунки між людьми

5 Ніколи не докоряй старшому, а вмовляй його, наче батька свого. З молодими ж чоловіками поводься, наче з братами. ² Стався до старших жінок, як до матерів, а до молодших—як до сестер, з цілковитою чистотою і повагою.

Про вдів

³ Піклуйся про вдів, які насправді потребують допомоги. ⁴ Якщо вдова має дітей чи внуків, то нехай вони насамперед навчаються побожно дбати про свою власну родину, і так вони віддадуть належне своїм батькам, бо то бажано Богові. ⁵ Вдова, яка насправді потребує допомоги—самотня, про яку немає кому подбати, тільки на Бога покладає вона свою надію. День і ніч вона молиться, благає Бога допомогти їй. ⁶ Вдова ж, яка живе в своє задоволення, насправді мертва, хоч і живе. ⁷ Тож дайте людям Божим ці настанови, щоб ніхто не мав права їм дорікнути.

⁸ Якщо ж хтось не піклується про ближніх, а особливо про власну родину, той зрікається віри. Той поводиться гірше за невіруючого.

^9-10 Вдову можна вносити до списку^[a], якщо їй щонайменше років шістдесят і якщо вона мала лише одного чоловіка^[b], й відома тим, що робить добро людям, виростила своїх дітей, була гостинна, обмивала ноги^[c] Божим людям, допомагала тим, хто потрапив у біду, та якщо присвятила себе добрим вчинкам.

¹¹ Але відмовляй в цьому молодшим вдовам, бо коли їхні тілесні бажання беруть гору над відданістю Христу, то вони знову хочуть заміж. ¹² І тоді вони гідні осуду, бо порушують первісну обітницю. ¹³ Разом із тим вони звикають ледарювати і, ходячи з дому в дім, базікають про що не слід. Вони не тільки стають ледачими, а й розпускають плітки і втручаються в чужі справи. ¹⁴ Тому мені хотілося б, щоб молодші вдови виходили заміж, виховували дітей, вели господарство й не давали приводу ворогам нашим для лихослів’я. ¹⁵ Кажу так, бо деякі вдови збочили й пішли за сатаною.

¹⁶ Якщо віруюча жінка має у своїй родині вдів, то нехай сама^[d] підтримує їх, щоб не обтяжувати церкву, яка повинна допомагати тим вдовам, які справді того потребують.

Про старійшин та деякі інші справи

¹⁷ Старійшини, які добре керують церквою, гідні подвійної шани^[e], особливо ті, хто проповідує і навчає. ¹⁸ Бо у Святому Писанні сказано: «Не зав’язуй рота волові, що молотить»^(A). І ще: «Кожен робітник гідний своєї платні»^(B).

¹⁹ Не приймай звинувачень проти старійшин, хіба що їх підтвердять два або три свідки. ²⁰ Перед усією церквою осуджуй тих, хто вперто грішить, щоб то було попередженням усім.

²¹ Перед Богом, Ісусом Христом та вибраними Ангелами я урочисто наказую тобі дотримуватися всього цього без упередження. Нічого не роби з пристрасті або схильності до когось.

²² Не покладай нерозважливо на жодного руки, щоб посвятити його у старійшини. Не розділяй чужих гріхів, та залишайся завжди чистим і бездоганним.

²³ Тимофію, у подальшому, не пий лише воду. Вживай потроху й вино. Це корисно для шлунку, і ти не будеш так часто хворіти.

²⁴ Гріхи одних людей очевидні, та є ознакою неминучого засудження, але гріхи інших відкриваються лише згодом. ²⁵ Так само й добрі вчинки: деякі з них помітні одразу, а деякі, навіть якщо їх важко розгледіти, не можуть бути сховані назавжди.