Єремія і Пашхур

20 Священик Пашхур, син Іммера, який був старшим наглядачем у храмі Господа, почув, як Єремія все те пророкує. ² Тоді Пашхур побив пророка Єремію і забив його в колодки, що були в горішній брамі Веніаминовій, у храмі Господа. ³ Наступного дня Пашхур звільнив з колодок Єремію, і Єремія так сказав: «Більше не зватиме Господь тебе „Пашхуром”, а натомість—„Терор та Жах Звідусіль”. ⁴ Бо ось що Господь каже: „Ти станеш жахом для себе самого і для всіх, кого ти любиш. Повбивають їх у битві вороги, і ти побачиш це на власні очі. Я віддам усіх юдеїв цареві Вавилона, він виведе їх до своєї країни і мечем разючим поб’є. ⁵ Віддам Я всі багатства цього міста, все, що в ньому є, усі його коштовності, все майно царів Юдеї у руки їхніх ворогів. Вони їх пограбують, заберуть усе й відвезуть до Вавилона. ⁶ А ти, Пашхуре, і всі люди дому твого в полон підете до Вавилона, там тебе й поховають. Ти пророкував брехню друзям своїм, кажучи, що нічого не трапиться, але всі вони також помруть й будуть поховані у Вавилоні”».

П’ята скарга Єремії

Шоста скарга Єремії

Господь відмовляє Седекії

21 Ось слово, що було Єремії від Господа, коли цар Седекія прислав до нього Пашхура^[b], сина Малкії, і священика Софонію, сина Маасії. Вони сказали: ² «Спитай-но Господа, що буде далі, бо цар Вавилона воює проти нас. Господь, можливо, зробить якесь чудо, як Він колись робив, і той від нас відступить».

³ Та Єремія відповів їм: «Ось що скажіть Седекії, ⁴ бо Господь Бог Ізраїлю мовить: „Я оберну проти вас ті мечі, що в руках ваших, ту зброю, що ви нею воюєте проти царя Вавилона та халдеїв, які обложили вас за міським муром. Незабаром, Єрусалим перетвориться на стан ворожий. ⁵ Сам Я воюватиму проти вас, над вами занесу Свою могутню руку з гнівом, люттю і шалом. ⁶ Поб’ю Я мешканців міста цього як людину, так і тварину—усі помруть вони від страшної чуми. ⁷ А після того. Я віддам Седекію, царя Юдеї, і слуг його, й народ, і тих, що лишаться в місті тому після чуми, війни й голодомору, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, та в руки їхніх ворогів, у руки тих, які полюють на їхні життя. Поб’є їх Навуходоносор вістрям меча, не викаже ні милосердя, ні пощади, ані жалю”». Так каже Господь. ⁸ Ти скажеш людям цим: «Ось що Господь каже: „Даю вам вибір між дорогами життя й смерті— ⁹ той, хто лишається у місті цьому, помре в бою, від голоду, чи від чуми. Хто ж вийде з міста цього і потрапить до рук халдеїв, що проти вас воюють, той збереже життя. ¹⁰ Кажу так, бо намір маю покарати місто це, а не нагородити. Єрусалим віддадуть у руки царя вавилонського, і спалить він його вогнем шаленим”».

4 Я закликаю тебе перед Богом та Ісусом Христом, Який судитиме живих і мертвих, й роблю це заради нового пришестя Христа і заради Його Царства. ² Проповідуй усім Слово Боже! Будь готовий виконувати своє завдання повсякчасно і за будь-яких обставин. Переконуй, попереджай, підбадьорюй людей, уважно і терпляче навчаючи!

³ Кажу я все це, бо час прийде, коли люди не захочуть слухати істинне вчення, а за своїми власними бажаннями вибиратимуть собі вчителів, які своїм навчанням будуть лестити їхній слух. ⁴ І відвернуть вони свої вуха від істини, й привернуть свою увагу до брехливих балачок. ⁵ Але ти повинен володіти собою за будь-яких обставин, терпіти страждання, виконуючи труд проповідника Доброї Звістки і не полишаючи служіння, дорученого тобі Богом.

⁶ Прийшов вже час мені полишити цій світ, та життя моє незабаром буде принесене в пожертву Всевишньому. ⁷ Я брав участь у благородних змаганнях, я завершив біг і не полишив вірного служіння Богу. ⁸ Тепер вінець переможця чекає на мене—нагорода за життя праведне. Господь, справедливий Суддя, даруватиме його мені того Дня. І не лише мене Він нагородить, але й усіх тих, хто з любов’ю чекає на Його прихід.

Дещо про себе

^9-10 Постарайся прийти до мене якомога швидше, бо Димас залишив мене і пішов до Солуні, оскільки він занадто сильно любив цей світ. Крескент пішов до Ґалатії, а Тит—до Далматії. ¹¹ Лука—єдиний, хто ще залишився зі мною. Знайди Марка і приведи його з собою, бо він може мені допомогти в моїй праці. ¹² Я посилаю Тихика до Ефеса.

¹³ Коли йтимеш, то захопи плаща мого, що я залишив у хаті Карпа в Троаді, а також мої книги, особливо пергаментні сувої.

¹⁴ Олександр, коваль, завдав мені багато шкоди. Господь відплатить йому за все, що він скоїв. ¹⁵ Остерігайся його й ти, бо він противився нашому вченню.

¹⁶ Коли я вперше мав захищатися, то ніхто не прийшов підтримати мене—всі залишили мене. Нехай це не буде зараховане Богом проти них. ¹⁷ Але Сам Господь був зі мною і дав сили, щоб мені вдалося усюди проголосити Добру Звістку, й щоб усі погани могли почути її. Тож, я вирвався з пащі лева. ¹⁸ Господь рятуватиме мене від усілякого злого нападу і благополучно приведе до Свого Царства Небесного. Слава Йому на віки вічні. Амінь.

Заключні настанови

¹⁹ Вітай Прискиллу та Акилу, а також родину Онисифора. ²⁰ Ераст зоставатися в Коринті. Я лишив Трохима в Мілеті через те, що він був хворий. ²¹ Постарайся прийти до початку зими. Евул вітає тебе, а також Пуд, Лін, Клавдія та всі брати і сестри.

²² Нехай Господь буде з тобою. Нехай благодать Божа буде з вами.