Єремія скаржиться Богу

Господь відповідає Єремії

Господь зрікається Юдеї

Обіцянка Господа сусідам Ізраїлю

¹⁴ Ось що Господь каже: «Щодо всіх мешканців землі, які наблизилися до Спадщини Моєї, що Я віддав у володіння Моєму народові ізраїльському, Я викореню їх з їхньої землі і вирву Юдин дім з-поміж них. ¹⁵ А після того, як вирву їх, Я знову змилостивлюся над ними, та поверну їх кожного до свого спадку, і кожного до землі його. ¹⁶ Якщо ж і справді навчаться праведності Мого народу, й присягатимуться іменем Моїм, кажучи: „Як Господь живе…”,—так само, як вони раніше навчили народ Мій клястися Ваалом, тоді оселяться серед дітей Ізраїлю. ¹⁷ Але якщо ж не слухатимуть вони, тоді напевне вирву із корінням, та знищу Я народ увесь». Так каже Господь.

Лляний пасок

13 Ось що Господь каже: «Піди й купи собі лляну набедрену пов’язку, перев’яжи нею крижі, але у воду її не клади». ² Тож купив я тканину, як звелів мені Господь, обернув нею крижі. ³ Тоді надійшло до мене слово Господа вдруге: ⁴ «Візьми тканину, що ти купив, яка на крижах твоїх, та піди до Перату^[c], й сховай її там у розщілині у скелях». ⁵ Тож я пішов і сховав її на Ператі, так як Господь наказав мені. ⁶ І як спливло багато днів, Господь сказав мені: «Встань і піди до Перату, візьми звідти тканину, що Я наказав сховати там». ⁷ Тож пішов я до Перату, розшукав і підібрав тканину з того місця, де заховав її. Вона була зіпсована, ні на що непридатна. ⁸ Тоді дійшло до мене таке слово Господа. ⁹ Ось що Господь сказав: «Так само я знищу гордість Юди й велику пиху Єрусалима. ¹⁰ Ці нечестиві люди, що відмовилися слухати слово Моє, що вперто чинять опір і ходять за іншими богами, щоб їм служити і поклонятися. Ці люди, мов тканина, непридатна ні на що. ¹¹ Кажу так, бо як тканина прилягає до чоловічого стану, так і весь дім Ізраїля та дім Юди Я примусив пригорнутися до Мене, щоб були вони Моїм народом і славою Моєю, і піснею хвальною і приводом пишатися, але вони Мене не слухали».

Попередження Юдеї

¹² Тож промов до них таке слово: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Кожен міх повний вина повинен бути!” Вони тобі відкажуть: „Хіба ми не знаємо, що кожен міх вина повен повинен бути?” А ти їм відповіси: ¹³ „Ось що Господь мовить: „Я жителів землі цієї, царів усіх, що сидять на троні Давидовім, і священиків, і пророків, і мешканців усіх Єрусалима зроблю безпомічними мов п’янички. ¹⁴ Я підбурю їх один проти одного, батьків і синів разом. Я не подарую і не помилую, не змилосерджуся над ними через те, спустошення, яке настане. Так каже Господь”».

Молитва Єремії під час засухи

14 Слово Єремії від Господа про засуху:

¹⁰ Ось що Господь каже про цей народ: «Справді, ноги їхні блукати люблять, та залишати Всевишнього Господа свого. Тож Бог не прийняв їх. Тепер чинитиме Він з ними згідно з беззаконнями, що вони зробили, та покарає їх за всі гріхи».

¹¹ І Господь сказав мені: «Не молися про добро для народу цього. ¹² Якщо вони поститимуться, не слухатиму Я їхніх благань, коли приноситимуть жертви всеспалення та хлібні жертви Я не прийму. Кажу так, бо їх Я вигублю мечем і голодом, і моровицею».

¹³ І я сказав: «О Господи Боже, пророки кажуть їм: „Не бійтеся меча й голоду, вони до вас не прийдуть, бо Я вам дам надійний мир на цій землі”».

¹⁴ Тоді Господь сказав мені: «Пророки неправду пророкують іменем Моїм. Я їх не посилав і не наказував їм, і взагалі з ними не розмовляв. Вони постійно пророкують вам про лживі з’яви та одкровення, пророцтва марні—то їхні власні облудні думки». ¹⁵ Тож ось що Господь каже щодо пророків, що пророкують іменем Моїм, хоч Я їх не посилав, що говорять: «Меч і голод не впадуть на цю землю». Саме ці пророки поляжуть від меча й голоду. ¹⁶ І людей, кому вони пророкували, викинуто буде на вулиці Єрусалима, бо через голодомор і меч нікому буде їх ховати. Я виллю на них усіх, на жінок і дочок їхніх ту смертельну кару.

¹⁷ Ось чому Єремія каже народу Юдеї:

Вітання

1 ^1-2 Вітання від Павла, волею Божею апостола Ісуса Христа, посланого розповісти людям про обітницю життя в Ісусі Христі, до Тимофія, улюбленого сина. Нехай благодать, милість і мир від Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа будуть з тобою.

Подяка і заохочення

³ Я дякую Богові, Якому служу, як і прабатьки мої, з чистим сумлінням, що постійно згадую тебе у своїх молитвах вдень і вночі. ⁴ Пам’ятаючи сльози твої, я палко бажаю побачити тебе, щоб сповнитися радістю. ⁵ Я згадую про твою щиру віру, яку перше мали твоя бабуся Лоїда і твоя матір Евнікія. Я певний, що ти маєш таку ж саму віру.

⁶ Тому нагадую тобі, і надалі розпалюй полум’я дару Божого, що ти дістав, коли я поклав свої руки на тебе. ⁷ Бог дарував нам не Дух боягузства, а дух сили, любові й самовладання.

⁸ Тож не соромся свідчити про Господа нашого і не соромся мене, кинутого за грати заради Нього. Приєднайся до мене в стражданнях моїх за Добру Звістку з силою, дарованою тобі Богом.

⁹ Всевишній спас нас і покликав до святого життя не за те, що ми зробили, а через волю Його і благодать, які були вже дані нам в Христі Ісусі перед початком часів. ¹⁰ Але лише тепер вона виявилася нам, коли прийшов Ісус Христос, наш Спаситель. Він знищив смерть й, через Добру Звістку, відкрив нам шлях до життя і безсмертя.

¹¹ Для того, щоб поширювати цю Добру Звістку, мене було призначено проповідником, апостолом і вчителем. ¹² І саме з цієї причини зараз я страждаю, але не соромлюся, бо знаю Того, в Кого повірив. Я певний, що Він здатний захистити усе, що довірив мені^[a], аж поки той День не настане.

¹³ Тримайся того зразка істинного вчення, що почув від мене, роби це з вірою і любов’ю, які ми маємо в Ісусі Христі. ¹⁴ Зберігай це дорогоцінне вчення, яке було довірено тобі Духом Святим, котрий живе в нас. ¹⁵ Як ти знаєш, усі, хто з Азії, покинули мене. Серед них Фіґел та Ґермоґен. ¹⁶ Нехай Бог явить милість дому Онисифора, бо він багато разів підбадьорював мене і не соромився, що я знаходився у в’язниці. ¹⁷ Навпаки, прибувши до Рима, він наполегливо розшукував мене, аж поки не знайшов. ¹⁸ Нехай же Господь пішле йому милість того Дня. Ти сам дуже добре знаєш, скільки він допомагав мені в Ефесі.