Єремія 46-47
Ukrainian Bible
46 Слово Господнє, що було пророкові Єремії про народи.
2 На Єгипет. На військо фараона Нехо, єгипетського царя, що був над річкою Ефратом у Каркеміші, якого побив Навуходоносор, вавилонський цар, за четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного:
3 Приготуйте щитка та щита, і приступіть до війни!
4 Запрягайте но коні й сідайте, верхівці, і поставайте в шоломах! Вичистіть ратища та зодягніться в кольчуги!
5 Що то бачу: вони полякались й назад відступають? А лицарі їхні подолані та втікають і не оглядаються... Страхіття навколо, говорить Господь!
6 Швидкий не втече, і не врятується лицар, на півночі, при річці Ефраті спіткнуться вони та й попадають!
7 Хто то такий підіймається, мов та Ріка, як річки, його води хвилюються?
8 Єгипет, немов та Ріка, підіймається він, мов річки, його води хвилюються, і каже: Підіймуся, покрию я землю, і вигублю місто й мешканців його!
9 Сідайте на коні й шалійте, колесниці! І хай лицарі вийдуть, Куш та Пут, що хапають щита, та людійці, що хапають, натягують лука!
10 А день цей Господа, Бога Саваота, день помсти, щоб помститися над ворогами Своїми, і меч буде жерти й насититься, і досить нап'ється їхньої крови, бо це буде жертва для Господа, Бога Саваота, в північному краї при річці Ефраті!
11 Піди до Ґілеаду, й бальзаму візьми, дівчино, дочко Єгипту! Надармо вживаєш ти ліків багато, своїх ран не загоїш!
12 Почули народи про ганьбу твою, а крику твого стала повна земля, бо спіткнулися лицар об лицаря, разом упали обоє вони!
13 Слово, що говорив Господь пророкові Єремії про прихід Навуходоносора, царя вавилонського, щоб побити єгипетську землю:
14 Розкажіте в Єгипті, і розголосіте в Міґдолі, і розголосіте в Нофі й Тахпанхесі! Скажіть: стань, і собі приготуйся, бо меч пожирає круг тебе!
15 Чому твої лицарі впали? Не втрималися, бо пхнув їх Господь!...
16 Стало багато таких, що спіткнулися, навіть падають один на одного й говорять: Уставай, і до свого народу вернімось, і до краю народження нашого, перед згубним мечем!
17 Назвіте ім'я фараону, цареві єгипетському: Загибіль, пропустив він усталений час!
18 Як живий Я, каже Цар, що Господь Саваот Йому Ймення, він прийде, немов би Фавор у горах, й як при морі Кармел!
19 Приготуй необхідне собі на мандрівки, мешканко, о дочко Єгипту, бо стане спустошенням Ноф, і він спалений буде, і в ньому не буде мешканця!
20 Єгипет теля гарноусте, та летить он із півночі ґедзь!...
21 Серед нього й його наймити, мов телята вгодовані, та й вони повернулись назад, повтікали разом, не спинились, бо день їхнього нещастя прийшов ось на них, час навіщення їх...
22 Розлягається голос його, як гадюче сичання, бо йдуть вони з військом, і прийдуть до нього з сокирами, мов дроворуби...
23 Вони ліс його витнуть, говорить Господь, хоч він непрохідний, бо стануть вони більш численні, як та сарана, і не буде числа їм.
24 Засоромлена буде єгипетська донька, буде видана в руку народу північного...
25 Говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю Амона із Но, і фараона, і Єгипет, і богів його, і царів його, і фараона, і тих, що на нього надіються.
26 І дам їх у руку всіх тих, хто шукає їхню душу, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку рабів його, а потому він буде заселений, як за днів давніх, говорить Господь!
27 А ти не лякайся, рабе Мій Якове, і не страшися, Ізраїлю, бо Я ось врятую тебе здалека, і насіння твоє з краю їхнього полону! І вернеться Яків, і буде спокійний, і буде безпечний, і не буде того, хто б його настрашив!
28 А ти не лякайся, рабе Мій Якове, каже Господь, бо Я з тобою, бо зроблю Я кінець всім народам, куди тебе вигнав, та з тобою кінця не зроблю, і тебе покараю за правом, і тебе непокараним не полишу!
47 Слово Господнє, що було пророкові Єремії на филистимлян, перше як фараон побив Аззу.
2 Так говорить Господь: Ось підіймаються води із півночі, і стануть вони за потік заливний, і заллють вони землю та все, що на ній, місто й замешкалих в ньому, і буде кричати людина, і кожен мешканець землі заголосить...
3 Через гук тупотіння копит баских коней його, через гуркіт його колесниць, через скрип його кіл не звернулись батьки до синів, бо зомліли їм руки,
4 бо настав це той день, щоб понищити всіх филистимлян, щоб Тиру й Сидонові вигубити помічну всяку рештку... Бо понищить Господь филистимлян, рештку острова Кафтора,
5 шолудивою стане Азза, згине Ашкелон, решта долини їхньої... Як довго ти будеш нарізи робити собі у жалобі?
6 О мечу Господній, аж доки ти не заспокоїшся? Вернися до піхви своєї, заспокойся й замовкни!
7 Але як заспокоїться він, коли наказав йому це Сам Господь? До Ашкелону й до берегу моря, туди Він призначив його!...
Иеремия 46-47
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Послання Господа про народи
46 Ось слово Господа пророку Єремії щодо народів.
Щодо Єгипту
2 Це послання про військо фараона Неко, царя Єгипту, розбитого при Карчеміші на річці Євфрат Навуходоносором, царем вавилонським, на четвертому році царювання Єгоякима[a], сина Йосії, царя Юдеї:
3 «Готуйте щити, великі й малі,
до бою ставайте!
4 Коней сідлайте, шикуйтеся, шоломи вдягніть,
списи шліфуйте, у панцир вберіться.
5 Та що це я бачу?
Вони налякані, вони тікають.
Побито їхніх воїнів,
вони п’ятами накивали.
Не обертаючись, тікають, бо жах їх охопив».
Так каже Господь:
6 «Та спритним не втекти,
не врятуватись дужим.
На півночі біля ріки Євфрату
вони спіткнулися і впали.
7 Хто то здіймається, мов Ніл,
немов високі хвилі річкові?
8 Здіймається Єгипет, наче Ніл,
немов високі хвилі річкові.
Він каже: „Я здіймуся, покрию землю,
змету міста із мешканцями разом”.
9 Рушайте, коні!
Колісниці, мчіть шалено!
Вперед, бійці, чоловіки із Кушу[b] й Путу зі щитами,
мужі і з Лідії із луками своїми.
10 Той день належатиме Богу,
Господу Всемогутньому,
то день відплати Його люті.
Меч буде жерти, доки не насититься,
аж доки спрагу не вгамує кров’ю ворогів.
Господь, Господь Усемогутній принесе пожертву
в землі північній на ріці Євфрат.
11 Єгипет, йди до Ґілеада і візьми бальзаму!
Але даремно шукати ліки,
бо зцілення тобі не буде.
12 Народи про твою ганьбу почують,
а твій плач наповнить землю,
твої бійці одне об одного спіткнулися і впали».
13 Ось слово Господа пророку Єремії про те, як Навуходоносор, цар Вавилону, прийшов напасти на Єгипет.
14 «Оголоси в Єгипті, проголоси в Миґдолі
і об’яви в Мемфісі й Тапанесі:
„Лаштуйтеся до бою,
бо меч пожер усіх навколо”.
15 Єгипте, армії твої побито.
Вони не билися проти ворога їхнього,
бо Господь покарав їх.
16 Примусив Він спіткнутися людей,
одне на одного попадали вони.
Вони казатимуть: „Вставайте,
повернемось до нашого народу,
і до землі, де народились,
втечем від цього згубного меча гнобителя”».
17 Вони кричали там:
«Той фараон, Єгипту цар—лиш галас,
велику славу втратив він».
18 «Так само правда, як і те, що Я живу,—
каже Цар, чиє ім’я Господь Усемогутній,—
загарбник невблаганно наближається,
він, мов Тавор[c] серед гір,
мов Кармел понад морем.
19 Складай собі для виселення речі, дочко Єгипту,
адже Мемфіс обернеться на пустелю
і буде спалений, безлюдний буде.
20 Єгипет—прекрасна телиця,
але на неї ґедзь із півночі[d] летить.
21 У її лавах найманці, і ті немов вгодовані телята,
але й вони втекли, встояти неспроможні,
бо прийшов день жаху, кари день.
22 Вона шипить, мов змія повзуча,
бо вороги ідуть у повній силі,
до неї приступають із сокирами, мов дроворуби».
23 «Вони рубатимуть її ліси[e],—Господь каже,—
хоч їх неміряно було,
було їх більше, аніж сарани,
—нелічені і неозорі.
24 Єгипет буде зганьблено,
північним зайдам буде віддано його».
25 Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: «Я покараю Амона, бога Тевеса[f], фараона, Єгипет і всіх богів й царів його та тих, хто покладається на фараона. 26 Я їх віддам у руки тих, що прагне вбити їх: Навуходоносору, царю вавилонському, і слугам його. А потім, однак, Єгипет заселено буде, як у давнину».
Так каже Господь:
27 «А ти, слуго Мій Якове, не бійся,
не бентежся, Ізраїле,
бо Я поверну вас із країв далеких,
нащадків ваших поверну з вигнання.
Повернеться Яків, спокійний буде і безпечний,
і не лякатиме його ніхто».
28 «Не бійся, Якове, слуго Мій,—
Господь каже,—бо Я з тобою,
Я вигублю усі народи,
поміж яких тебе розкидав.
Я тебе не вигублю,
але Я тебе покараю справедливо».
Послання про филистимлян
47 Це слово Господа, що було пророку Єремії щодо филистимлян перед тим, як фараон напав на Ґазу.
2 Ось що Господь каже:
«Армії чужинців-ворогів ринуть із півночі,
стануть вони як води бурхливі.
Затоплять вони усю землю
і все що на ній живе:
міста і мешканців усіх.
Кричатиме люд,
і голоситиме кожен живий.
3 Під тупіт бойових могутніх його коней,
під гуркіт колісниць його, під стук коліс.
Батьки на допомогу дітям не прийдуть,
бо руки в них зомліють.
4 Бо день настане той,
щоб вигубити всіх филистимлян,
які лишилися у Тирі і Сидоні.
Бо вигубить Господь филистимлян
на березі Кафтора[g].
5 Чоловіки у Ґазі поголили голови свої[h],
а люди Ашкелона оніміли.
Останки в полі,
доки різати будете себе?[i]
6 О меч Господній! Коли ти вже спочинеш!
Сховайся в піхву, відпочинь і заспокойся!
7 Та як же заспокоїтись йому?
Господь віддав йому наказ,
націлив Він його на Ашкелон і узбережжя».
Footnotes
- 46:2 на четвертому… Єгоякима Приблизно у 605 р. до Р. Х.
- 46:9 Куш Інша назва Ефіопії.
- 46:18 Тавор Помітна гора, так само і цар Єгипту просто помітний, як і ці гори.
- 46:20 на неї… півночі Мається на увазі армія Вавилонян.
- 46:23 ліси Тобто «армію Єгипту».
- 46:25 Амон, бог Тевеса Один з головних богів в Єгипті.
- 47:4 Кафтора Тобто «Крит».
- 47:5 поголили… свої В ознаку суму.
- 47:5 різати… себе Див.: прим. 47:5.
До євреїв 6
Ukrainian Bible
6 Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,
2 науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.
3 Зробимо й це, коли Бог дозволить.
4 Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,
5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,
6 та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.
7 Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.
8 Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.
9 Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.
10 Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.
11 Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,
12 щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.
13 Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,
14 говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!
15 І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.
16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.
17 Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
18 щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,
19 що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,
20 куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
К Евреям 6
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Покладаймося на Бога
6 1-2 Ось чому облишмо найпростіші першооснови вчення про Христа й перейдемо до науки, що допомагає нам досягти зрілості. Не будемо знову повертатися до основоположних питань про каяття в гріховних вчинках, про віру в Бога, вчення про хрещення[a] й рукопокладання[b], про воскресіння з мертвих і Вищий Суд. 3 Тож давайте зробимо саме це, якщо Бог дозволить нам.
4-6 Бо якщо один раз на людей зійшло світло правди, якщо вони отримали дарунок Божий, якщо пролився на них Дух Святий, якщо торкнулася їх істина Слова Доброї Звістки Господньої і побачили вони велику силу майбутнього світу Божого, і після всього цього від вернулися від Христа, їм неможливо буде повернутися до каяття, оскільки вони, собі ж на шкоду, знову розпинають Ісуса на хресті й виставляють Його перед людьми на глум.
7 Деяких людей можна порівняти з землею, яка напоєна частими дощами, що падають на неї. Вона родить добрий врожай для того, хто обробляє її. Така земля—благословенна Богом. 8 Інші ж люди подібні до землі, на котрій ростуть лише терни та чортополох—вона негідна, їй загрожує прокляття й кара вогнем.
9 Але хоч ми й говоримо так, дорогі друзі, ми передбачаємо для вас краще, впевнені в тому, що ви здобудете спасіння. 10 Адже Господь—справедливий, і Він ніколи не забуде про все, що ви зробили, й про вияви вашої любові до Нього. Він бачить цю любов у тій допомозі, що ви надавали й надаєте всім людям Божим. 11 А наше прагнення в тому, щоб кожен з вас був однаково сумлінним, виявляючи цю любов протягом усього вашого життя. І тоді, завдяки цьому сумлінню, здійсняться ваші сподівання. 12 Ми хочемо, щоб ви не були ледачими, а навпаки, щоб у всьому наслідували тих, хто вірою і терпінням успадковує Божу Обітницю.
13 Обітницю Бог дав Аврааму. І оскільки не було нікого більшого, ніж Він, щоб поклястися Його іменем, Бог поклявся Авраамові Сам Собою. 14 Він сказав: «Я велелюбно благословляю тебе, та дам тобі багато нащадків»(A). 15 Тож після терплячого чекання Авраам одержав те, що Бог обіцяв йому.
16 Звісно, коли люди клянуться, вони клянуться кимось величнішим, ніж вони самі. Клятва стає підтвердженням істинності сказаного й кладе край суперечці. 17 Оскільки Господь хотів показати спадкоємцям Обітниці непохитність Свого наміру, Він і приніс цю клятву.
18 Існують дві непохитні речі: «Всевишній не може брехати, коли Він щось обіцяє», та «Бог не може порушити даної клятви». І в цьому є велика підтримка й сила для нас, тих, хто прийшов до Нього заради безпеки і надії, запропонованої нам. 19 Ця надія, мов якір для душі, міцний і безпечний. Вона проникає до самої Святеє Святих, за завісу[c]. 20 Туди Ісус увійшов від нашого імені і відкрив шлях усім Своїм послідовникам. Він назавжди став нашим первосвящеником за чином Мелхіседековим.
Footnotes
- 6:1-2 хрещення З грецької мови це слово перекладається як «знаходитися під водою» або «ховати під водою». Люди приймають хрещення як ознаку каяття та віру в те, що Господь простить їм їхні гріхи через пожертву принесену Ісусом.
- 6:1-2 рукопокладання Таким чином віруючі просили Господа благословити їх: зцілити від недугів, отримати дар Святого Духа, надати сили у Божій праці тощо.
- 6:19 за завісу Завіса, що відділяла внутрішнє святилище (Святеє Святих) від передньої кімнати у святому наметі (Див.: «святий намет»), а також і в Єрусалимському храмі. Також Див.: Євр. 10:19-20.
Copyright © 2007 by Bible League International