Єремія 4-6
Ukrainian Bible
4 Якщо ти, Ізраїлю, вернешся, каже Господь, до Мене ти вернешся, і якщо ти відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись!
2 І якщо ти присягнеш Як живий Господь правдою й правом та справедливістю, то будуть Ним благословлятись народи, і хвалитись Ним будуть.
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині, і не сійте в тернину!
4 Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки!
5 Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть: Засурміте в сурму у краю! Кричіть гучним голосом та говоріть: Зберіться та підемо до міст до твердинних!
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з півночі зло приведу, і велике нещастя...
7 Лев виходить із своєї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушає із місця свого, щоб твій край обернути на руїну, і спустошені будуть міста твої, так що забракне і мешканця!...
8 Отож, опережіться веретами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться!
9 І станеться в день той, говорить Господь, згине розум царя і розум князів, і остовпіють священики, а пророки здивуються
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обманений сильно народ цей та Єрусалим, коли казано: Буде вам мир, а меч доторкнувся ось аж до душі!...
11 Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він!
12 Та вітер сильніший від цього прибуде Мені, і над ними Я суд прокажу...
13 Ось він прийде, як хмари, й як буря його колесниці, від орлів швидші коні його: Горе нам, бо спустошені будемо ми!...
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?
15 Бо голос доносить із Дану й звіщає погибіль з Єфремових гір...
16 Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста!
17 Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він Мені був неслухняний, говорить Господь!
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке, бо торкнуло воно аж до серця твого...
19 Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!
20 Біда на біду прикликається, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої...
21 Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?
22 Тому, що народ мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра!
23 Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла!
24 Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір'я хитаються!
25 Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне.
26 Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву Його...
27 Бо Господь так прорік: Спустошенням стане ввесь край, та кінця йому ще не вчиню!
28 І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, і не пожалую, і не відступлюся від того...
29 Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто, повтікають в гущавини й злізуть на скелі... Всі міста покинуті, і немає нікого, хто мешкав би в них...
30 А ти, поруйнована, дочко Сіону, що будеш робити? Хоч ти зодягаєш себе в кармазин, хоч прикрашуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуєш фарбою, та надаремно прикрашуєшся: обридили тобою коханці твої, на життя твоє важать вони!
31 Бо чую Я крик, немов породіллі, чую стогін, мов первістки, голос Сіонської дочки, вона стогне, заломлює руки свої та голосить: Ой, горе мені, бо попало життя моє вбивникам!...
5 Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгляньтеся та розпізнайте, і на майданах його пошукайте: чи не знайдете там людини, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукає, то Я їм пробачу!
2 Коли ж вони кажуть: Як живий Господь, то справді клянуться неправдою.
3 Хіба ж очі Твої не для правди, о Господи? Уразив Ти їх, але їм не болить, понищив Ти їх, та відмовились узяти поуку вони, обличчя свої поробили від скелі твердішими, відмовилися навернутись!
4 А Я думав: Це прості лиш люди, безглузді, вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого.
5 Піду но собі до вельможних і з ними помовлю, бо знають дорогу Господню вони, право Бога свого, та й вони усі разом зламали ярмо, а шлеї пірвали!
6 Тому лев лісовий їх поб'є, погубить їх вовк степовий, пантера чигає на їхні міста: кожен, хто вийде із них, пошматований буде, бо помножились їхні гріхи, їхні відступства численними стали!
7 Хіба через це Я пробачу тобі: твої діти Мене полишили, і присягаються тим, хто не Бог. Я їх нагодував, а вони чужоложать і натовпом ходять до дому блудниці,
8 волочаться, мов жеребці відгодовані: кожен ірже до жони свого ближнього...
9 Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?
10 Зберіться на мури його та й понищте, але не вчиняйте кінця їм! Усуньте підпори його, бо вони не для Господа,
11 бо зраджуючи, Мене зрадив Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Господь.
12 Вони відцуралися Господа та говорили: Немає Його, й зло не прийде на нас, ні меча, ані голоду ми не побачимо!
13 А пророки поробляться вітром, і немає в них слова Господнього, отак їм пороблено буде!
14 Тому вирікає отак Господь Бог Саваот: За те, що говорите слово таке, ось Я в уста твої вкладу слово Своє за огонь, а народ цей то дрова, і він пожере їх!
15 Ось Я приведу іздалека народа на вас, о доме Ізраїлів, каже Господь, це сильний народ, стародавній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говоритиме.
16 Його сагайдак, як відчинений гріб, усі хоробрі вони.
17 І він пожере твоє жниво та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну та худобу велику твою пожере, з'їсть твого виноградника й фіґу твою, понищить мечем твердинні міста твої, на які ти надієшся...
18 Та й за тих днів, говорить Господь, не зроблю Я із вами кінця!
19 І буде, як скажуть: За що Господь, Бог наш зробив нам усе це? то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому краї богам чужоземним, так чужинцям служити ви будете в краї не вашому!...
20 Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь.
21 Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який має очі й не бачить, має вуха й не чує!
22 Чи Мене ви боятись не будете, каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок поклав за границю для моря, за вічну межу, якої воно не перейде: хоч повстануть, та не переможуть, і шумітимуть хвилі його, але не переступлять її!
23 А серце в народа цього неслухняне та непокірне, відпали вони та й пішли.
24 І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній часу його, стереже нам уставлені тижні для жнив.
25 Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи від вас стримали цеє добро.
26 Бо в народі Моєму безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають людей...
27 Як клітка, наповнена птахами, так доми їхні повні омани, тому повиростали та збагатились вони!
28 Потовстіли вони та погладшали, переступають також міру злого, справедливо вони не судили сирітського суду, і мають поводження! і не помагають убогим у їхній справі.
29 Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?
30 Чудне та страшне стало в краї:
31 пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому прийде?
6 Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!
2 І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.
3 Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.
4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!
5 Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!
6 Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:
7 як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана...
8 Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!
9 Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!
10 До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його!
11 І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,
12 і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.
13 Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...
14 І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!
15 Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.
16 Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо!
17 І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!
18 Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.
19 Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!
20 Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!
21 Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!
22 Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.
23 Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!
24 Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...
25 Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!
26 Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!
27 Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.
28 Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...
29 Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...
30 Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.
Иеремия 4-6
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
4 «Ізраїлю, якщо ти хочеш повернутись,—
Господь каже,—повернись до Мене,
бовванів забери з очей Моїх
і не ходи за іншими богами.
2 Й коли ти присягатимешся Господом,
й робитимеш це чисто, щиросердно й чесно,
тоді народи Він благословить,
й вони хвалитимуться тим, що сотворив Господь».
3 Бо так Господь каже до мужів Юдеї та Єрусалима:
«Оріть ниву неорану
й не розкидайте зерен серед будяків.
4 Мужі Юдеї та Єрусалима,
змініться, ради Господа,
геть необрізанність ваших сердець[a].
Однак, якщо не зробите цього,
то гнів Мій спалахне, мов той вогонь.
Й тоді його уже нічим не загасити
через гріховність вашого життя».
Вороги з півночі
5 Скажи це усьому народу Юдеї:
В Єрусалимі хай Мої слова почують:
«Сурміть у сурми! Голосно гукайте!
Збираймося разом в міста-фортеці.
6 Піднімем прапори, Сіон[b] щоб попередить.
Втікайте, схованку шукайте, не баріться,
бо з півночі веду біду й руїну[c].
7 Підвівся лев із лігва, вирушає,
уже в путі погуба для народів.
Він з дому вирушив, щоб зруйнувати твій край.
Міста твої спустошені лежатимуть в руїнах.
8 Тож одягни волосяницю
і лементуй, голоси від туги,
адже Господній гнів на нас іще живий.
9 Тоді царя покине мужність,
відвагу втратять всі воєначальники його,
священики злякаються, здивуються пророки».
Так каже Господь.
10 Сказав я: «О Всемогутній Боже! Юдею і Єрусалим Ти справді на слизьке завів. Ти їм казав: „Вам буде мир”,—коли вже меч завис над горлом їхнім».
11 Тоді Юдеї та Єрусалиму скажуть:
«Пекучий вітер[d] з кам’яних пустель повіяв на Мій народ.
Та це не добрий вітер,
мета його—не розвіяти і не очистити.
12 Занадто дужий вітер прилетів до Мене.
Тепер проголошу Я вирок їхній.
13 Мов хмари, ворог здіймається,
мов вихор колісниці його,
а коні його прудкіші від орлів.
Горе нам, бо нас розбито!
14 Єрусалиме, відмий від лиха свої серце,
щоб можна врятувати тебе було.
Як довго ще ти будеш дозволяти
лихим думкам селитися в тобі?
15 Це справді так, бо голос віщує від Дана,
і проголошує лихо від Ефраїмових гір[e].
16 Зробіть, щоб всі народи знали,
оповістіть Єрусалим.
Йдуть вороги здалеку,
бо в облогу взяти міста Юдеї,
лунають їхні крики бойові.
17 Мов варта, що охороняє поле,
вони уже стоять довкола.
Це через те,
що збунтувався проти Мене Єрусалим.
18 Твоє життя й твої діла це покарання спричинили.
Це твоя кара, вона гірка
й вражає в саме серце».
Так каже Господь.
Плач Єремії
19 О мій живіт, о корчусь я від болю,
шалено б’ється моє серце,
і ніяк не можу заспокоїть я його.
Бо звук сурми душа моя почула,
звук сурми бойової й битви грім.
20 Одне нещастя вслід іде за іншим,
авжеж, спустошена моя земля.
Зненацька пошматовано мої намети,
роздерті покривала мої вмить.
21 Як довго бачити мені,
як майорить військовий прапор?
Як довго мушу чути звук сурми?
22 І справді, мій народ дурний,
мене не знає, Бога не шанує[f].
Мов дітлахи дурні, не розуміють геть нічого,
вони розумні тільки до лихого,
але не знають, як творить добро.
Біда
23 На землю глянув я,
але вона була пуста і гола[g],
на небеса—там світла не було.
24 На гори глянув я, вони здригались,
і пагорби тремтіли всі.
25 Поглянув я, а людей ніде немає
й порозліталися усі птахи небесні.
26 Поглянув я, а землю родюча на пустелю обернулась,
усі міста зруйновані лежать від гніву Господа.
27 Кажу це я, бо так Господь каже:
«Оця земля спустошеною буде,
та не дощенту вигублю її.
28 І через це зажуриться земля
і небеса над нею почорніють,
бо Я від рішення Свого не відступлюсь».
29 Від тупоту копит,
від свисту стріл втікає місто кожне.
Ховається народ по печерах[h] та хащах,
здираються на скелі вгору.
Міста покинуто, ніхто там не живе.
30 Юдею, тебе спустошено.
Чого ж у кармазини вбралась?
Пощо наділа ти прикраси золоті?
Навіщо очі густо так нафарбувала?
Даремно ти прикрасила себе.
Твої коханці[i] нехтують тобою,
вони прийшли, аби забрати твоє життя.
31 Бо крик почув я, ніби жінка при пологах,
що корчиться від болю, звук страждань,
немов народжує дитину свою першу.
Я чую крик дочки Сіону,
вона істошно молиться, руки простягла.
І каже: «Горе мені!
Я мужність перед вбивцями втрачаю».
Причини ворожої навали
5 Каже Господь: «Пройдіть по вулицях Єрусалима, подивіться й поміркуйте про все, що там, розгляньтесь на майданах. Якщо знайдете кого, хто справедливості дотримується, хто шукає правди, тоді прощу Я Єрусалим». 2 Хоч вони й кажуть «Господом клянусь!»—все ж клянуться то вони безтямно.
3 Господи, Ти ж хочеш,
щоб люди були віддані Тобі.
Ти вдарив їх, але ж іще їх не знесилив,
довів їх Ти аж до кінця,
але вони не прийняли науки,
упрямі, відмовились від каяття.
4 І я сказав: «Вони, мабуть, просто бідні,
дурні вони, не знають що Господь звелів,
не відають, чого від них Господь чекає.
5 Піду ж я до великих і поговорю з ними,
бо їм відомо, що Господь звелів,
чого Господь від них чекає.
Але усі вони від Бога відірвались,
Всевишнього покинули вони.
6 Тож лев із лісу кинувся на них,
вовк степовий їх нищить,
леопард за містами пантрує.
Лиш хто виходить, на шматки деруть,
бо скоїли вони гріхів багато,
і відступництва їхні численні».
7 Каже Господь: «Як можу Я тебе простити?
Сини Твої покинули Мене
і присягаються богам, яких немає.
Я дав їм все, чого їм треба,
але вони перелюби чинили,
в розпусниці юрмилися під домом.
8 Вони немов годовані і хтиві жеребці,
і кожен з них зазіхає до сусідської дружини».
9 Господь питає: «Чи Я не маю їх за що карати?
Чи не слід Мені шукати,
як по заслугам відплатить народові такому?
10 Ідіть рядами виноградників юдейських,
руйнуйте, та не нищіть вкрай.
Зламайте паростки нові,
бо не належать вони Господу.
11 Бо народ Ізраїля й дім Юди геть Мені невірні».
Так каже так Господь.
12 Вони ж бо оббрехали Господа свого:
«Нічого Він не зробить нам.
Страждання не впаде на нас
і не побачим ми війни і голодомору.
13 Пророки лживі, ніби вітер[j],
бо слова Господа у них нема[k].
Так Я зроблю із ними».
14 Тож ось що Всеблагий Господь каже:
«Оскільки люди ці не вірили, що покарання прийде,
вкладу тобі (Єреміє) слово в уста, мов вогонь.
Народ цей, неначе дрова, пожере він.
15 О доме Ізраїля,
Я здалеку веду на вас народ.
Народ цей могутній й віковічний,
народ, чиєї мови ти не знаєш,
не тямиш ти того, що каже він.
16 Сагайдак його—відкрита могила,
в народі тому кожен—воїн.
17 Пожеруть вони урожай і всі харчі твої,
понищать всіх дочок твоїх й синів.
Пожеруть вони вівці твої і худобу твою,
пожеруть смокви твої й виноград.
Й мечем зруйнують фортеці твої,
на які покладаєшся ти легковажно».
18 «Та навіть у ті дні,—Господь каже,—Я вас не вигублю ущент. 19 І якщо юдеї колись запитають: „Чому Господь наш Бог зробив нам усе таке?” Тоді ти, Єреміє, їм відповіси: „Через те, що зреклися ви Всевишнього і служили на землі своїй іншим богам. Тож чужинцям служити ви будете в тій країні, що не буде вашою”».
20 «Оповістіть про це серед нащадків Якова,
і хай про це почують у Юдеї.
21 Почуйте це, люди дурні, що не розуміють.
В них очі є, але вони не бачать.
В них вуха є, але вони не чують.
22 Хіба не боїтеся ви Мене?—Господь каже.—
Хіба не труситесь в присутності Моїй?
Я Той, Який поклав пісок межею моря,
законом передвічним, що його не перейти,
ревуть морські вали, але розбить його не в змозі.
23 Народ цей має серце вперте й бунтівне.
Вони відвернулися й подалися манівцями.
24 Вони не скажуть у своєму серці:
„Біймося Господа нашого Бога,
що зливи нам дає, коли приходить час
осінній або весняний,
Хто впевненість дає,
що матимемо урожай в очікуваний час”.
25 Люди Юдеї, ваші гріхи відвернули вас від Господа
й Його благословення,
гріхи не дали вам радіти з усього того.
26 Це сталося тому, що людців нечестивих
знайшов чимало Я в Своїм народі.
І стежать вони крадькома, наче птахолови,[l]
і пастки наставлюють, щоб вловить людей невинних.
27 Як в клітці птахів,
так же повно в домах ваших зради.
Величні й багаті такі вони всі через те.
28 Вони гладкі й вгодовані,
і не зважають на вчинки нечестивих,
справ у суді вони не розглядають.
Не намагаються урятувати сироту
і право бідного в суді не захищають».
29 «Хіба ж не мушу покарати їх за це?—
Господь питає.—Чи не слід Мені
такому от народу відплатити?
30 Жахливе і потворне сталося в тій землі:
31 пророки пророкували брехню,
священики правили, як заманеться[m].
Народу ж Моєму це до вподоби.
Та що ж ти зробиш, як кінець настане?»
Облога Єрусалима
6 Сини Веніаминові,
втікайте в безпечне місце і подалі від Єрусалима.
Сурміть у сурму в Текоа[n],
і прапор підніміть над Бет-Гаккеремом.
Лихо і погибель з півночі ідуть.
2 Я винищу дочку Сіону,
вродливу й витончену[o].
3 З отарами своїми пастухи чужі йдуть проти неї.
Поставили довкола вже намети,
кожен дбає про займище своє.
4 Готуйтеся до битви проти неї.
Вставайте, виступаємо опівдні!
О горе нам, бо день уже пройшов
і довшають уже вечірні тіні.
5 Вставайте, наступаємо вночі,
зруйнуймо мури єрусалимські!
6 Бо саме так каже Господь Всемогутній:
«Зрубайте всі дерева навкруги Єрусалима,
насипте навпроти стін її вали,
бо на кару заслуговує вона,
тому що до краю сповнена насильством!
7 Так, як криниця зберігає води свіжість,
так і Єрусалим береже гріхи свої.
Насильство й руйнування в ній,
хвороби й виразки завжди переді Мною.
8 Бережися, о Єрусалиме,
щоб від тебе Я не відвернувся,
щоб не перетворив тебе на пустку».
9 Ось що каже Господь Всемогутній:
«Вони дощенту обберуть всіх тих,
хто ще в Ізраїлі залишиться,
так само, як ґрона оббирають з винограду.
Перевіряють кожну гілку знову,
як роблять це винограду збирачі.
10 До кого мушу говорити Я,
кого застерігати мушу?
Хто буде слухати Мене?
Закриті вуха в них,
вони нездатні приділить увагу.
Господнє слово—ніби жарт для них,
вони його почуть не хочуть.
11 Вже переповнений Господнім гнівом я,
його утримувати в собі я вже стомився.
О Господи, вилий його на дитину на вулиці,
на хлопчиків юрбу, що між собою розмовляють,
навіть на чоловіка з жінкою або на старую з старим.
12 Будинки їхні іншим віддадуть разом з полями і жінками,
бо руку Я заніс над цим народом».
Так каже Господь.
13 «Бо справді кожен з них: від злидня і до пана—
всі тільки й дбають про наживу незаконну.
І від пророка до священика—всі брехуни.
14 Вони лікують хворий дух Мого народу,
як легковажно кажуть: „Все гаразд!”
Коли насправді, геть, нема гаразду.
15 Ганьба їм, бо вони мерзенну річ вчинили.
Та ж не соромляться вони того,
бо взагалі їм сором невідомий.
Тож упадуть вони разом з всіма, хто мусить впасти,
коли прийду карати їх»,—Господь каже.
16 Ось що Господь каже: «Ідіть дорогами,
розпитуйте й шукайте шляхи часів далеких.
Питайте де є стара путь.
Тим шляхом ідіть і знайдіть для себе спокій,
але вони сказали: „Не підем ми туди”.
17 Поставив я над вами вартових, сказавши:
„Дослухайтеся звуку сурм!”
Вони відповіли: „Не будемо слухати!”
18 Тож слухайте, народи,
й знайте свідчення того, що буде з ними[p].
19 Земле, почуй! Наведу на народ цей біду,
на яку заслужили вони своїми лихими думками,
бо слів Моїх не слухають,
а Мій Закон зневажили вони.
20 Навіщо Мені запашне куріння,
що надходить з Шеби[q],
навіщо зілля із земель далеких?
Я не приймаю ваших подарунків,
не до вподоби Мені жертви ваші».
21 Тож ось що Господь Бог каже:
«Поставлю Я народу цьому перешкоди,
і будуть спотикатися вони завжди.
Батьки й сини разом,
сусід з приятелем—усі загинуть».
22 Ось що каже Господь:
«Народ великий піднімається на півночі,
і йде з віддалених кінців землі.
23 Всі воїни в руках уже тримають лук і спис,
вони жорстокі і не мають милосердя.
Вони звучать, немов могутнє море,
коли на конях їдуть верхи.
Постали, як один,
до бою проти дочки Сіону.
24 Ми звістку цю почули, і зомліли руки.
Нас туга охопила, біль,
мов муки жінки при пологах.
25 Не виходьте в поле, не ходіть дорогою,
бо ворог має меч—повсюди небезпека.
26 О, дорогий народе, одягнися в рам’я,
і попелом себе посип в знак суму.
Тужи, мов твій єдиний син помер,
і гірко голоси, бо руйнівник прийде.
27 О Єреміє, Я тебе поставив тим,
хто випробовує метал,
щоби випробував ти Мій народ,
та стежив за життям їх повсякденним.
28 Усі вони бунтівники запеклі,
розносять наклепи по всіх усюдах.
Мов мідь позеленіла,
мов заіржавіле залізо,
вони покриті іржею та брудом.
29 Міхи роздмухують вогонь,
виходить оливо з горнила,
та це очищення, то марна річ,
бо гріх невилучений залишився.
30 Людей цих зватимуть „нещирим сріблом”,
адже Господь відмовився від них».
Footnotes
- 4:4 необрізанність… сердець Єремія говорить, що справжнє обрізання повинно бути у нутрі, в серці.
- 4:6 Сіон Тобто «Єрусалим».
- 4:6 бо з півночі… руїну Ймовірно, йдеться про «Вавилон», але також може означати людей зі Східної Туреччини, які вели війни в 7 ст. до Р. Х.
- 4:11 Пекучий вітер Тобто «ворог».
- 4:15 від Дана… гір Данові землі на півночі Ізраїльського царства й гори Ефраїмові символізують його північний край.
- 4:22 мене… не шанує Тобто, вони не поважають Господа, не виконують волю Його. Див.: Єр. 22:16.
- 4:23 Єремія порівнює свою країну з тим, як вона виглядала до того, як на неї оселилась людина. Див.: Бут. 1:1-2.
- 4:29 по печерах Цей варіант міститься у деяких древньогрецьких текстах.
- 4:30 коханці Тобто «лжебоги».
- 5:13 вітер Гра слів, на гебрейській мові «вітер» та «Дух»—співзвучні.
- 5:13 бо слова… нема Буквально «Того, що сказав Господь, у них нема».
- 5:26 І стежать… птахолови Древньогебрейський текст тут неясний.
- 5:31 священики… заманеться Древньогебрейський текст тут неясний.
- 6:1 Сурміть… в Текоа Тут гра слів, слово «сурміть» звучить майже так само, як слово «Текоа».
- 6:2 вродливу й витончену У древньогебрейських рукописах значення цих слів незрозуміле.
- 6:18 й знайте… з ними У древньогебрейських рукописах значення цього речення незрозуміле.
- 6:20 Шеба Країна на півдні від Ізраїлю, купці з якої торгували спеціями за часів Єремії.
Copyright © 2007 by Bible League International