Єремія 30-31
Ukrainian Bible
30 Слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:
2 Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, кажучи: Напиши собі всі ті слова, що тобі говорив Я, до книги.
3 Бо приходять ось дні, говорить Господь, і Я верну народ Мій Ізраїлів та Юдин, каже Господь, і верну їх до Краю, що їхнім батькам Я був дав, і вони посядуть його.
4 А оце ті слова, що Господь говорив про Ізраїля й Юду:
5 Бо так промовляє Господь: Почули ми голос страху, переляку, й немає спокою...
6 Запитайте й побачте, чи родить мужчина? Чому ж це Я бачу, що в кожного мужа он руки його на стегнах його, немов у породіллі, і всяке обличчя поблідло?
7 Ой горе, бо це день великий, немає такого, як він! А це час недолі для Якова, та з нього він буде врятований!
8 І буде в той день, говорить Господь Саваот, поламаю ярмо Я із шиї твоєї, а пута твої розірву, і не будуть чужі поневолювати більше його!
9 І будуть служити вони тільки Господеві, Богові своєму, і цареві своєму Давидові, якого поставлю Я їм.
10 А ти не лякайся, рабе Мій Якові, каже Господь, і не страшися, Ізраїлю, бо Я ось врятую тебе із далекого краю, і нащадків твоїх з краю їхнього полону! І вернеться Яків, і буде спокійний, і буде безпечний, і не буде того, хто б його настрашив,
11 бо Я із тобою, говорить Господь, щоб спасати тебе! Бо зроблю Я кінець всім народам, між якими тебе розпорошив, та з тобою кінця не зроблю, і тебе покараю за правом, бо не полишу тебе непокараним!
12 Бо так промовляє Господь: Невилічальна пораза твоя, рана твоя невигойна!
13 Немає того, хто б справу твою розсудив для твоєї болячки, нема в тебе ліків таких, щоб над раною м'ясо зросло!
14 Забули про тебе всі друзі твої, до тебе вони не звертаються, бо ворожим ударом Я вразив тебе, жорстокою карою за численні провини твої, за те, що зміцніли гріхи твої...
15 Чого ти кричиш про поразу свою, про свій біль невигойний? За численні твої беззаконства, за те, що зміцніли гріхи твої, Я зробив тобі це...
16 Тому всі, що тебе поїдають, поїджені будуть, а всі вороги твої всі вони підуть в полон, і стануть здобиччю ті, хто тебе обдирає, а всіх, хто грабує тебе, на грабунок віддам!
17 Бо вирощу шкурку на рані тобі, і з пораз тебе вилікую, говорить Господь, бо відкинута звано тебе, ти, Сіонська дочка, якої ніхто не шукає.
18 Так говорить Господь: Ось Я поверну з полону шатра Яковові, і змилуюся над місцями його пробування, і на пагірку своїм побудується місто, а палац осядеться на відповідному місці своїм.
19 І вийде подяка із них та голос радіючих, і Я їх помножу, і не буде їх мало, і прославлю Я їх і не будуть принижені!
20 І сини його стануть, як перше, а збір його буде міцний перед лицем Моїм, і Я покараю всіх тих, хто його переслідує!
21 І буде із нього Потужний його, і постане Володар його з-поміж нього, й Я наближу Його, й Він підійде до Мене! Бо хто є такий, що наразить життя своє на небезпеку, щоб до Мене наблизитись? каже Господь.
22 І станете ви народом Мені, а Я буду вам Богом!
23 Ось буря Господня, лютість виходить, а вихор крутливий на голову безбожних упаде.
24 Не спиниться полум'я гніву Господнього, поки Свого не зробить, і поки не виконає замірів серця Свого, ви наприкінці днів зрозумієте це!
31 Того часу, говорить Господь, для всіх родів Ізраїля стану Я Богом, вони ж Мені стануть народом!
2 Так говорить Господь: Знайшов милість в пустині народ, від меча врятований, Ізраїль іде на свій спочин.
3 Здалека Господь з'явився мені та й промовив: Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!
4 Ще буду тебе будувати й збудована будеш, о діво Ізраїлева! Ти знов приоздобишся в бубни свої, та й підеш у танок тих, хто бавиться,
5 на горах самарійських ще будеш садити виноградники, виноградарі будуть садити й споживати законно собі!
6 Настане бо день, коли кликати буде сторожа на Єфремових горах: Уставайте, та підемо ми на Сіон, до Господа, нашого Бога!
7 Бо так промовляє Господь: Співайте для Якова з радістю, та головою народів утішайтесь! Розголосіть, вихваляйте й скажіть: Спаси, Господи, народ Свій, останок Ізраїлів!
8 Ось Я їх приведу із північного краю, і зберу їх із кінців землі, з ними разом сліпий та кульгавий, важка й породілля, сюди повертаються збори великі!
9 Вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах. Я їх до потоків води попроваджу прямою дорогою, не спіткнуться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем, а Єфрем, перворідний він Мій!
10 Народи, послухайте слова Господнього, і далеко звістіть аж на островах та скажіть: Хто розсіяв Ізраїля, Той позбирає його, і стерегтиме його, як пастир отару свою!
11 Бо Господь викупив Якова, і визволив його від руки сильнішого від нього.
12 І вони поприходять, і будуть співати на вершині Сіону, і до добра до Господнього будуть горнутись, до збіжжя, і до виноградного соку, і до оливи, і до молодої дрібної худоби та до товару великого! І стане душа їхня, немов той напоєний сад, і не відчують уже більше стомлення!
13 Тоді дівчина тішитись буде в танку, і разом юнацтво та старші, бо Я оберну їхню жалобу на радість, і Я їх потішу, і їх звеселю в їхнім смутку!
14 І душу священиків ситістю Я напою, а народ Мій добром Моїм буде насичений, каже Господь!
15 Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахиль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, бо нема їх...
16 Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, говорить Господь, і вони вернуться з краю ворожого!
17 І для твого майбутнього є сподівання, говорить Господь, і до границь твоїх вернуться діти твої!
18 Добре Я чую Єфрема, як він головою похитує, плачучи: Покарав Ти мене і покараний я, мов теля те ненавчене! Наверни Ти мене і вернуся, бо Ти Господь Бог мій!
19 Бо як я навернувся, то каявся, коли ж я пізнав, то вдарив по стегнах своїх... Засоромився я та збентежений був, бо я ганьбу ношу молодощів своїх.
20 Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю проти нього, завжди сильно його пам'ятаю! Тому то за нього хвилюється нутро Моє, змилосерджуся справді над ним, говорить Господь!
21 Постав собі дороговкази, стовпи собі порозставляй, зверни своє серце на биту дорогу, якою ти йшла, і вернися, о діво Ізраїлева, вернися до цих своїх міст!
22 Аж доки тинятися будеш, о дочко невірна? Господь бо новину створив на землі: жінка спасатиме мужа!
23 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Оце слово прокажуть іще в краї Юдиному й по містах його, коли Я верну їх: Хай Господь благословить тебе, оселе ти правди, о горо свята!
24 І осядуть на ній Юда та міста його разом усі, селяни та ті, хто ходить з отарою.
25 Бо напоюю Я душу змучену, і кожну душу скорботну насичую.
26 На це я збудився й побачив, і був мені сон мій приємний.
27 Ось дні настають, говорить Господь, і засію Ізраїлів дім та дім Юдин насінням людини й насінням скотини.
28 І буде, як Я пильнував був над ними, щоб їх виривати та бурити, і щоб руйнувати, і губити, і чинити лихе, так Я попильную над ними, щоб їх будувати й садити, говорить Господь!
29 Тими днями не скажуть уже: Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах!
30 бо кожен за власну провину помре, і кожній людині, що їсть недоспіле, оскома впаде їй на зуби!
31 Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт.
32 Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!
33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!
34 І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!
35 Так говорить Господь, що сонце дає вдень на світло, і порядок місяцеві й зорям на світло вночі, що порушує море й шумлять його хвилі, Господь Саваот Йому Ймення!
36 Як відійдуть устави ці з-перед обличчя Мого, говорить Господь, то й насіння Ізраїлеве перестане народом бути перед обличчям Моїм по всі дні.
37 Так говорить Господь: Так як небо вгорі незміриме, і не будуть досліджені долі основи землі, то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те, що зробили, говорить Господь!
38 Ось дні настають, говорить Господь, і збудується місто оце Господеві від башти Хананеїла аж до брами Наріжної.
39 І піде мірничий шнурок той ще далі, прямо аж до Ґареву, й обернеться він до Ґої.
40 І долина вся трупів та попелу, і всі поля аж до долини Кедрону, аж до рогу Кінської брами на схід, усе це буде святість для Господа, не знищиться та не зруйнується ввіки вона!
Иеремия 30-31
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Надія
30 Ось слово, що дійшло до Єремії від Господа: 2 «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Запиши в сувої всі слова, що Я сказав тобі. 3 Час надходить, коли Я поверну народи Мої ізраїльський та юдейський, що були забрані в полон. Я поверну їх до землі, яку батькам їхнім віддав, щоб могли вони володіти нею”». Так мовить Господь. 4 Ось слова, що Господь промовив про Ізраїль та Юдею. 5 Ось що Всевишній каже:
«Ми чуєм голос тих, хто голосить від жаху,
народ наляканий, немає миру на землі.
6 Спитайте, будь ласка, й подумайте:
Чи може чоловік дитину народити? Звичайно ні!
Чому ж усі чоловіки могутні схопилися за животи,
неначе жінка при пологах?
Чому обличчя їхні бліді ніж полотно?
Тому що всі налякані вони.
7 Біда! Страшний той день! Ще не було такого.
Для Якова—це лиха година,
але врятований від цього буде він».
8 «Того дня,—каже Господь Всемогутній,—Я скину ярмо, що на вашій шиї, та розіб’ю кайдани. Ви більше не служитиме чужинцям. 9 Ізраїльтяни і Юдеї служитимуть Господу їхньому Богу й царю Давиду[a], якого Я поставлю над ними».
10 «А ти, слуга мій Якове, народ Ізраїлю, не бійся,—
Господь каже,—Ізраїлю, не тремти,
бо Я тебе спасу від сторони чужої,
й твоїх нащадків виведу з неволі[b].
Повернеться Яків, безпеку і спокій матиме він,
ніхто його більше тремтіти не змусить».
11 «Адже, Ізраїль та Юдея, Я з вами,—каже Господь,—
щоб врятувати вас, вигублю Я всі народи,
поміж якими вас розкидано було.
Але ж Я вас не вигублю, а покараю справедливо,
а винним Я не дам уникнути покарання».
12 Ось що Господь каже:
«Рана твоя незагойна не лікується.
13 Немає жодної людини, щоб вгамувати біль,
немає ліків, щоб загоїти ту рану.
14 Ізраїль та Юдея,
ви друзями були для багатьох народів,
але вони забули вас.
Як те зробив би ворог,
Я покарав суворо вас за тяжку провину вашу,
за скоєнні незліченні гріхи.
15 Чого ж кричите над раною своєю?
Ваш біль—незцілимий.
За тяжку свою провину, за гріхи незліченні,
вчинив Я з вами ось таке.
16 Тож усі, хто смерть несли вам, від меча падуть,
усі вороги ваші—всі підуть в заслання!
Всі, хто в війні грабіжкою собі скарби здобув,
самі пограбовані будуть і втратять все».
17 «Ви можете в тім не сумніватись,
бо Я ваше здоров’я відновлю,
та вилікую від ран болючих,—Господь каже,—
справді бо вас „вигнанцем” називають люди,
Сіоном тим, який нікому не потрібен».
18 Ось що Господь каже:
«Поверну тих з родини Якова,
кого в полон забрали,
зглянусь Я на місто Якова[c].
Місто зросте на руїнах,
стоятиме палац на своєму місці.
19 Молебни вдячні будуть линути від них,
до того голосу Я згуки радощів додам,
Я рід примножу, щоб не вщухали.
Я їх важливими зроблю,
ніхто їх не зневажить.
20 І сини його будуть як колись,
і його громада переді Мною буде.
Тож покараю всіх, хто його нищить.
21 Його володар вийде з власного народу,
його правитель вийде з-поміж нього.
Його наближу Я, та він наблизиться до Мене,
бо тільки по волі Моїй люди наближаються до Бога.
22 Ви будете Моїм народом,
Я ж буду вашим Богом.
23 Погляньте! Буря Господня покарання несе!
Лють Його вибухнула, вихором знялася.
Вона кружляє над головами нечестивих.
24 Палючий гнів Господній не зупиниться,
скінчить покарання за наміром своїм.
Настане час, і ви збагнете це».
Новий Ізраїль
31 «Тоді,—Господь каже,—Я стану Богом для всіх родів Ізраїлю, а вони стануть Моїм народом».
2 Господь каже: «Всі ті, хто врятувався від меча,
знайшли в пустелі милість.
Діти Ізраїлю шукатимуть спочинок там».
3 Господь появиться здалеку і скаже:
«Народе Ізраїлю, люблю тебе Я вічною любов’ю,
тому й наповнив тебе добротою безмежною.
4 Я побудую тебе знову,
наречена Ізраїль цнотлива.
Ти станеш великою країною,
та знову прикрашатимеш себе дзвіночками своїми
і поведеш веселий танок.
5 Ти знову виноградники насадиш по горах Самарії.
Садівники насадять їх й збиратимуть плоди.
6 Настане день, коли кричатимуть по горах Ефраїму вартові[d]:
„Вставайте, і ходімо до Сіону,
до Господа, Бога нашого!”»
7 Бо ось що Господь каже:
«Співайте Якову щасливо
і вихваляйте першого серед народів.
Вигукуйте, хваліть й промовляйте:
„Врятуй народ Свій, Господи,[e] Ізраїлю останок”.
8 Я з півночі їх приведу,
та позбираю їх з усіх кінців землі.
Між ними і сліпий, і кульгавий,
вагітна й та, що при пологах.
Вони повернуться громадою численною.
9 Ізраїльтяни із плачем прийдуть,
тож Я їм мир та спокій подарую,
Я поведу їх при потоках вод, дорогою прямою,
щоб не спіткнутись їм, бо Я—батько Ізраїля,
а Ефраїм—Мій первісток».
10 Слухайте, народи, слово Господа,
оповістить його далеким узбережжям:
«Господь людей Ізраїлю розвіяв,
але Він збере їх й доглядатиме,
немов пастух отару.
11 Адже Господь приведе назад Якова народ,
і врятує його із рук сильнішого за нього плем’я.
12 Прийдуть вони і весело співатимуть на пагорбах Сіону,
й втішатимуться щедрості Господній:
пшениці й вина молодому,
чудовій олії, ягнятам й худобі.
Ізраїль стане немов квітучий сад, напоєний водою,
ніколи більш не сумуватиме йому.
13 Тоді дівчата підуть у танок
разом із хлопцями й сивими дідами.
І їхню тугу Я на радість оберну,
Я втішу їх, зміню печаль на свято.
14 Достатком я священиків задовольню,
народ Мій буде втішений достатком, що Я їм дам».
Так каже Господь.
15 Ось що Господь каже:
«У Рамі чути голос, голосіння й гіркі ридання.
Рахиль[f] ридає над дітьми своїми.
Їй не потрібна втіха, бо сини всі мертві».
16 Ось що Господь каже:
«Годі плакати, годі сльози лити,
винагорода за все, що ти пережила».
Так каже Господь.
«Повернуться вони з країни ворогів.
17 Тож є надія для майбутнього твого,—
Господь каже.—
Повернуться на власну землю твої діти».
18 Я справді чув тужіння Ефраїма:
«Ти покарав мене немов теля невчене,
та твій урок я зрозумів.
Дай повернутися мені до Тебе,
бо Ти, воістину Господь, мій Бог.
19 Всевишній мій Господь, я відвернувся від Тебе,
та зрозумівши всі гріхи свої, розкаявся,
змінивши серце і життя своє.
О Господи, спіткав я сором і приниження,
бо я носив наругу юності своєї».
20 Всевишній каже:
«Хіба ж бо Ефраїм не дорогий Мій син?
Хіба ж не люба він Моя дитина?
Хоч часто Я про нього говорив,
а все ж його Я пам’ятаю.
Тому ж Я щиро його люблю
і справді йому дуже співчуваю.
21 Діти Ізраїлю,
поставте собі дороговкази та стовпи,
які до дому приведуть.
Стежте за дорогою, якою йдете.
Вернись, Ізраїль цнотлива, до міст твоїх.
22 Як довго ти блукатимеш, зрадлива дочко?
Коли до дому ти прийдеш?
Коли Господь нове в цих землях створить:
як жінка піклуватися про чоловіка буде[g]».
23 Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Я знов робитиму добро Юдеї, та поверну народ Мій із полону. Та знов він промовлятиме слова ці в землі Юдеї та по містах її: „Нехай Господь тебе благословить, оселе праведна, Горо свята!” 24 Юдея і всі міста її там житимуть разом—хлібороби й ті, хто за отарою ходять, 25 бо освіжу Я їхню стомлену душу, кожну знесилену душу зміцню».
26 Тут я прокинувся і подивився навколо. То був солодкий сон.
27 «Надходять дні,—каже Господь,—коли народ Ізраїля й Юди дім зросте немов насіння з під опікою Моєю». 28 «Так само пильно, як Я наглядав за ними, щоб вирвати й кинути, розвалити й зруйнувати їх, спричинити лихо, так пильно наглядатиму за ними, щоб відбудувати й насадити,—каже Господь.— 29 У ті часи не говоритимуть більше люди:
„Батьки зелений їли виноград,
а у дітей оскома на зубах”[h].
30 Натомість кожен умиратиме за свою провину. Кожен, хто їстиме зелений виноград, сам оскомину матиме».
Нова угода
31 «Надходять дні,—каже Господь,—коли Я укладу Нову Угоду з домом Ізраїля та домом Юди—новий Заповіт. 32 Він не буде схожий на той Заповіт, що Я уклав з батьками їхніми. Ту Угоду я уклав з ними того дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести з землі Єгипетської. Вони порушили той Заповіт, хоч Я був Володарем їхнім». Так каже Господь.
33 «В майбутньому, Я укладу той Заповіт з домом Ізраїлю. Я напишу його на їхнім серці. Я буду їхнім Богом, а вони—Моїм народом. 34 Не буде більше сусід навчати сусіда, а брат—брата: „Взнайте Господа”. Всі вони Мене знатимуть із найменшого до найбільшого,—каже Господь,—бо Я прощу провину їхню й більш не згадуватиму їхнього гріха».
Господь ніколи не залишить Ізраїль
35 Ось що Господь каже:
«Хто сонце дав, щоб вдень світило?
Хто сяяти зіркам і місяцю звелів вночі?
Хто море так розбурхує, що його хвилі аж ревуть?
Господь Всемогутній—ось Його ім’я.
36 Хіба як що Я владу втрачу
над сонцем і місяцем, зірками і морем,
тоді нащадки Ізраїля перестануть буть Моїм народом».
37 Ось що Господь каже:
«Хіба що коли люди вимірять все небо угорі,
чи зможуть дослідити глибину земних основ,
тоді лиш Я відкину весь ізраїльський народ,
за все те, що вони вчинили». Так каже Господь.
Новий Єрусалим
38 Господь каже: «Дні настають, коли Єрусалим буде перебудовано від вежі Гананел до Кутової брами для Господа. 39 І знову межа проляже перед пагорбом Ґарев, а тоді поверне до Ґоа. 40 Вся долина, де мертві тіла та попіл, і всі поля, що тягнуться аж до Кідронської долини й рогу Кінської брами на сході, святою для Господа буде. Ніколи більше в віках не повалять і не зруйнують його».
Footnotes
- 30:9 Ізраїльтяни… Давиду Тут мається на увазі інший цар Ізраїлю, величний як Давид.
- 30:10 з неволі Тобто «з вавилонського рабства».
- 30:18 на місто Якова Можливо, мова йде про Єрусалим, або усі міста Ізраїлю та Юдеї.
- 31:6 вартові Можливо, мова йде про пророків.
- 31:7 Врятуй… Господи Або «Господь врятував Свій народ!» Це був переможний крик ізраїльтян.
- 31:15 Рахиль Мати Йосипа й Веніамина, жінка Якова. У цьому випадку це означає, що всі жінки лементують за своїми чоловіками та синами, які полягли під час війни з Вавилоном.
- 31:22 як… буде Цей вірш важко зрозуміти.
- 31:29 Батьки… зубах Це означає, що діти страждали за гріхи батьків.
До Филимона
Ukrainian Bible
1 Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улюбленому Филимонові й співробітникові нашому,
2 і сестрі любій Апфії, і співвойовникові нашому Архипові, і Церкві домашній твоїй:
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
4 Я завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах своїх.
5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,
6 щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа.
7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате.
8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне,
9 але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса.
10 Благаю тебе про сина свого, про Онисима, що його породив я в кайданах своїх.
11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний.
12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє.
13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію,
14 та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний.
15 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його,
16 і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, і за тілом, і в Господі.
17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене.
18 Коли ж він чим скривдив тебе або винен тобі, полічи це мені.
19 Я, Павло, написав це рукою своєю: Я віддам, щоб тобі не казати, що ти навіть самого себе мені винен.
20 Так, брате, нехай я одержу те, що від тебе прохаю в Господі. Заспокой моє серце в Христі!
21 Пересвідчений я про слухняність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю.
22 А разом мені приготуй і помешкання, бо надіюся я, що за ваші молитви я буду дарований вам.
23 Вітає тебе Епафрас, мій співв'язень у Христі Ісусі,
24 Марко, Аристарх, Димас, Лука, мої співробітники.
25 Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.
К Филимону
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Привітання
1 Вітання від Павла, в’язня заради Ісуса Христа, і Тимофія, брата нашого, Филимонові, дорогому другові нашому і соратнику. 2 Також Апфії, сестрі нашій, та Архипові, сподвижнику нашому, і церкві, яка зустрічається в домі твоєму.
3 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.
Любов і віра Филимонова
4 Я завжди дякую Богові, згадуючи тебе в своїх молитвах, 5 бо я чую про твою віру в Господа Ісуса і любов до всіх святих людей Божих. 6 Я молюся, щоб віра, яку ти поділяєш з нами, привела тебе до розуміння всього того доброго[a], що ми маємо в Христі. 7 Брате мій, твоя любов і допомога людям Божим були їм великим надхненням, а для мене—радістю і втіхою.
Прийми Онисима, як брата свого
8 Отже, як брат твій у Христі[b] я можу наважитися вказати тобі, що мусиш робити. 9 Але ж я не наказую, а закликаю тебе в ім’я любові. Благаю тебе я, Павло, старий чоловік, а зараз ще й в’язень в ім’я Ісуса Христа. 10 Я прошу тебе заради сина свого, Онисима, батьком якого я став у в’язниці. 11 Колись він був непотрібний тобі, та зараз він став корисний[c] не лише тобі, а й мені.
12 Я посилаю його назад до тебе, але ж мені так важко це робити, ніби я віддаю тобі власне серце. 13 Мені б хотілося затримати його тут зі мною, щоб він послужив мені замість тебе, поки я у в’язниці за Добру Звістку. 14 Та я не хотів нічого робити без твоєї згоди, щоб будь-який добрий вчинок твій був не з примусу, а з твоєї доброї волі.
15 Можливо, він для того і був розлучений з тобою ненадовго, щоб ти назавжди прийняв його до себе, 16 вже не як раба, але вище за раба—як свого улюбленого брата. Я дуже люблю його, але ти полюбиш його ще дужче, і не просто як людину, а й як брата в Господі.
17 Якщо ти вважаєш мене другом своїм, то прийми Онисима, як ти прийняв би мене. 18 А якщо він чимось скривдив тебе або заборгував щось, то зарахуй це мені. 19 Я, Павло, пишу це власноручно: я поверну тобі цей борг, не кажучи вже про те, що ти зобов’язаний мені своїм життям. 20 Тож, будь ласка, як справжній учень Господній і брат мій у Христі, задовольни прохання моє[d]. Зробивши це, ти підбадьориш і підтримаєш серце моє. 21 Я пишу тобі, маючи впевненість, що ти послухаєшся, і знаю, що ти зробиш навіть більше, ніж я кажу.
22 Також приготуй, будь ласка, помешкання для мене, бо маю надію, що молитвами вашими повернуся до вас безпечно.
Заключні вітання
23 Епафрас, мій товариш по ув’язненню в ім’я Христа Ісуса, вітає тебе. 24 Вітають також Марко, Аристарх, Лука і Димас, соратники мої.
25 Нехай благодать Господа Ісуса Христа буде з духом вашим.
Footnotes
- 1:6 того доброго Або «кожного благословення».
- 1:8 як брат твій у Христі Або «владою, яку маю у Христі».
- 1:11 непотрібний… корисний У цьому вірші Павло використовує гру слів, основану не імені «Онисим», яке з грецької перекладається як «корисний».
- 1:20 задовольни прохання моє У цьому вірші Павло використовує гру слів, основану не імені «Онисим» та дієслові, яке має схожий корінь.
Copyright © 2007 by Bible League International