Єремія 1-2
Ukrainian Bible
1 Слова Єремії, сина Хілкійїного, з священиків, що в Анатоті, у Веніяминовому краї,
2 що було до нього Господнє слово за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царювання.
3 І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одинадцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до виходу Єрусалиму на вигнання в п'ятому місяці.
4 І прийшло мені слово Господнє, говорячи:
5 Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!
6 А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!...
7 Господь же мені відказав: Не кажи: Я юнак, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу.
8 Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати, говорить Господь!
9 І простяг Господь руку Свою, і доторкнувсь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої уста слова Мої!
10 Дивись, Я сьогодні призначив тебе над народами й царствами, щоб виривати та бурити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!
11 І було мені слово Господнє, говорячи: Що ти бачиш, Єреміє? А я відказав: Я бачу мигдалеву галузку.
12 І сказав мені Господь: Ти добре бачиш, бо Я пильную Свого слова, щоб справдилось воно.
13 І було мені слово Господнє подруге таке: Що ти бачиш? А я відказав: Я бачу кипляче горня, а перед його звернений з півночі на південь.
14 І сказав мені Господь: З півночі відкриється зло на всіх мешканців землі.
15 Бо ось Я покличу всі родини царств на півночі, говорить Господь, і вони поприходять, і поставлять кожен свого трона при вході до єрусалимських брам, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдиних містах.
16 І буду судитися з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, і вклонялись чинам своїх рук.
17 А ти підпережеш стегна свої та й устанеш, і будеш говорити їм усе, що Я накажу тобі; не бійся перед ними, щоб Я не злякав тебе перед ними!
18 Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідяними мурами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його князів, проти його священиків та проти народу цієї землі.
19 І будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо Я із тобою, говорить Господь, щоб тебе рятувати!
2 І було мені слово Господнє, говорячи:
2 Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за Мною ходила в пустині, в землі незасіяній.
3 Ізраїль то святість для Господа, початок врожаю Його. Всі, що їли його, завинили, зло прийде на них, говорить Господь.
4 Послухайте слова Господнього, доме Яковів та всі роди дому Ізраїля!
5 Так говорить Господь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддалились від Мене й пішли за марнотою, і стали марними?
6 І не спитали вони: де Господь, що нас вивів із краю єгипетського, що провадив Він нас по пустині, по землі степовій, повній ям, по краю сухому та темному, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осілась людина?
7 І впровадив Я вас до родючого Краю, щоб їсти плоди його й добра його. І ви прибули й занечистили землю Мою, і зробили гидотою спадщину Мою...
8 Священики не повіли: де Господь? А ті, хто тримає Закона, Мене не пізнали, і пастирі повідпадали від Мене, а пророки Ваалом пророкували, та за тими пішли, хто вам не допоможе...
9 Тому то судитися буду ще з вами, говорить Господь, і з синами синів ваших буду судитись!
10 Бо перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та пригляньтеся добре й побачте, чи було там таке, як оце?
11 Чи змінив люд богів, хоч не Бог вони? А народ Мій змінив свою славу на те, що не помагає!...
12 Здивуйтеся цим, небеса, і затремтіть, і злякайтесь над міру, говорить Господь!
13 Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають.
14 Чи Ізраїль Мій раб? Чи він теж кріпак, народжений вдома? Чому ж здобиччю він?
15 На нього ревуть левчуки, видають голос свій, і його Край обернули в пустиню, спалили міста його, так що немає мешканця...
16 Також сини Мемфіса й Тахпенеса на черепі паслися в тебе.
17 Чи ж зробило тобі це не те, що покинув ти Господа, Бога свого, що провадив тебе по дорозі?
18 І тепер що тобі до дороги в Єгипет? Щоб пити воду з Шіхору? І що тобі до дороги в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки?
19 Хай карає тебе твоє зло, і відступства твої хай картають тебе, і пізнай та побач, що лихе та гірке це, що кинув ти Господа, Бога свого, і страху Мого над тобою нема, говорить Господь, Бог Саваот.
20 Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо своє, пірвала свої поворозки й сказала: Не буду служити! Бо на кожному взгір'ї високому, і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею...
21 А Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого?
22 Тому то хоч би ти й помилася лугом, і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям Моїм, говорить Господь Бог!
23 Як ти зможеш сказати: Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила? Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої!
24 Ти як дика ослиця, яка до пустині привикла, що вітер втягає в жаданні своєї душі, хто заверне її в час її похотливости? Усі, хто шукає її, не помучаться, знайдуть її в її місяці!
25 Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від прагнення горло своє. А ти кажеш: Пропало, вже ні, бо я покохала чужих і за ними піду...
26 Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромив Ізраїлів дім, вони та царі їхні, їхні зверхники, й їхні священики, й їхні пророки,
27 що говорять до дерева: Ти батько мій, а до каменя: Ти мене породив. Бо до Мене вони повернулись плечима, а не обличчям, а за час свого лиха говорять: Устань та спаси нас!
28 А де ж твої боги, яких наробив ти собі? Хай устануть вони, якщо можуть спасти тебе в час твого лиха, бож в тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!
29 Чого вам зо Мною змагатися? Усі ви відпали від Мене, говорить Господь.
30 Надармо Я бив синів ваших, науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поз'їдав, немов лев той винищувач!
31 О ви, покоління, почуйте це слово Господнє: Чи пустинею був для Ізраїля Я? Чи може землею великої темряви? Чому ж каже народ Мій: Ми вільно буяємо, вже не прийдемо до Тебе?
32 Чи панна забуде оздобу свою, наречена про стрічки свої? А народ Мій про Мене забув незчисленні вже дні!
33 Як ти вправно дорогу свою повела, щоб шукати кохання! Тому то дороги свої призвичаїла ти до злочинства,
34 і навіть на полах одежі твоєї знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила на вчинку гарячому, але понад усім тим
35 ти кажеш: Невинна я, Його гнів відвернувся від мене направду... Ось Я буду змагатись з тобою за те, що ти кажеш: Я не прогрішила!
36 Нащо тиняєшся ти, і міняєш дорогу свою? Таж ти посоромлена будеш Єгиптом, як ти посоромлена від Асирії!
37 І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо повідкидав Господь тих, на кого ти надіялася, і не будеш ти мати в них успіху...
Иеремия 1-2
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 Це слова Єремії, сина Гилкії, одного з священиків, що мешкали в Анатоті, в землі Веніаминовій[a]. 2 Слова ці були йому від Господа за часів правління Йосії, сина Амона, царя юдейського, тринадцятого року[b] його царювання. 3 Також ці слова було відкрито йому за царювання Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського, аж до одинадцятого року Седекії, сина Йосії, царя юдейського, й до вигнання з Єрусалима в п’ятому місяці.
Покликання Єремії
4 Дійшло до мене слово Господа:
5 «Перш, ніж Я утворив тебе в утробі,
Я вже знав тебе.
Перш, ніж вийшов ти з черева матері своєї,
Я обрав тебе,
призначивши тебе пророком для народів».
6 Я відповів: «Але ж, Господи, Боже мій, не вмію я говорити як пророк, бо я молодий». 7 Господь сказав мені:
«Не кажи, що ти лише юнак,
бо підеш ти до всіх, до кого Я пошлю тебе,
і говоритимеш усе, що накажу тобі.
8 Людей не бійся,
бо Я з тобою буду, щоб захистити тебе».
Це—слово Господа.
9 Тоді Господь простягнув руку й торкнувся уст моїх, сказавши:
«Я вклав Мої слова до уст твоїх.
10 Сьогодні Я призначаю тебе
стати над народами й царствами.
Ти будеш викорінювати,
губити, руйнувати і валити,
будувати і насаджувати знов».
Дві з’яви
11 Слово Господа було до мене: «Що бачиш ти, Єреміє?» Я відповів: «Я бачу гілку мигдалю». 12 І сказав мені Господь: «Ти добре бачиш, бо Я пильную[c] за Своїми словами, аби впевнитись, що вони здійсняться».
13 І вдруге було слово Господа до мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Я бачу, як кипить вода в казані, який повернутий від півночі».
14 І Господь сказав мені:
«Із півночі біда прийде на всіх людей землі цієї.
15 Бо Я прикличу всі племена царств півночі.
Прийдуть вони, і кожен з них поставить престол свій
при відчинених брамах Єрусалима».
Так сказав Господь:
«Війною пройдуть довкола нього
і по усіх містах юдейських.
16 Я винесу дітям Ізраїлю вирок за злочини,
через які вони від Мене відвернулись.
Вони приносили пожертви іншим богам
і низько поклонялись бовванам тим,
що виробили власними руками.
17 Ти ж, Єреміє, буть напоготові,
ти мусиш встати і сказати все,
що Я звелю тобі наказати народові своєму.
Тобі боятися людей не слід,
інакше Я тебе злякаю ними.
18 Сьогодні Я зроблю тебе неприступним містом,
немовби стовп залізний, бронзову стіну,
що всій землі протистояти може:
царям Юдеї і її князям,
священикам і людям цього краю.
19 Вони боротимуться проти тебе,
але не вдасться їм тебе здолати.
Кажу це Я,
бо Я з тобою буду, і захищу тебе».
Так наказав Господь.
Відступництво Юдеї
2 Слово Господа дійшло на мене: 2 «Іди скажи людям Єрусалима про те, що каже Господь:
„Твоєї юності кохання щире пам’ятаю,
як нареченою Моєю ти була.
Я пам’ятаю, як за Мною ти ішла
через пустелю, в незасіяну ту землю[d].
3 Для Господа Ізраїль був святий,
він був найпершим із Його плодів.
Й на тих, хто б його з’їсти намагався,
страждання тяжкі випали за гріх”».
Так стверджує Господь.
4 Почуйте слово Господа,
нащадки Якова і всі коліна дому Ізраїля.
5 Ось що Господь каже:
«Чим завинив Я перед вашими батьками,
що відцуралися вони Мене,
поклоняючись нікчемним ідолам
вони самі зробили все своє життя нікчемним.
6 Вони не говорили: „Де Той Господь,
Який вивів нас з єгипетських земель,
Той, Хто примусив нас йти в пустелю,
землю невідому і страшну,
засушливу і небезпечну пустку,
в якій ніколи люди не жили?”
7 Тож Я привів вас на родючі[e] землі,
де вдосталь є для вас плодів і благ.
Та ви прийшли, і осквернили Мою землю,
і спадщину Мою звели на пси.
8 Священики не кажуть:
„Де Господь?”
Ті, хто знаються у законах,
не думають про Мене,
а пастирі від Мене відступились,
й пророки пророкували ім’ям Ваала
і поклонялися речам нікчемним».
9 «За те Я знову звинувачу вас,—
Господь так каже,—і нащадків ваших.
10 Підіть лишень до островів Киттим[f] і подивіться,
або пошліть когось в Кедар[g], нехай побачить,
як там живуть, чи є там щось таке, як тут.
11 Чи замінив якийсь народ своїх богів?
Та ж ні. Хоча вони й не є богами.
А Мій народ та й проміняв же Мою славу
на щось таке, безглузде взагалі».
12 «Здригніться, небеса, від цього,
здивуйтеся, жахніться,—так сказав Господь.—
13 Бо ж Мій народ вчинив подвійне лихо проти Мене:
він відвернувся від Бога, джерела води живої,
й натомість копанок собі нарив[h].
А це ж бо копанки ну геть діряві,
хіба ж у них утриматись воді?
14 Хіба Ізраїль раб? Чи від раба він народився?
Чому для інших здобиччю він став?
15 Неначе леви, гарчали вороги на нього,
та переможно ревли.
Вони цю землю перетворили на руїну,
спустошили міста, тому ніхто тут не живе.
16 І навіть мешканці Мемфіса й Тапанеса[i]
завдали шкоди голові твоїй.
17 Чи не тому це сталося з тобою,
що Бога ти покинув, Господа свого,
коли Він вів тебе дорогою Своєю[j].
18 Поміркуйте люди Юдеї, що будете робити зараз:
чи в Єгипті з Нілу пити або в Ассирії—з Євфрату?
19 Те зло, що скоїв ти, тебе й покарає,
відступництво твоє навчить тебе.
Поглянь і зрозумій, яке для тебе лихо
відмовитись від Бога, Господа твого.
Та страху у тобі нема переді Мною».
Господь мій Всемогутній каже так:
20 «Кажу так, бо давно ярмо[k] зламала,
давно порвала ланцюги свої[l].
Сказала ти: „Господу служить не буду!”
Бо ти давно вже на узвишшях,
під кожним деревом з рясним гіллям
ти радо розлягалася для розпусти[m].
21 Я посадив тебе, як виноград,
добірне висіваючи насіння.
То як же це перетворилась ти
на дикі зарості лози?
22 Якби ти навіть вимилася лугом,
якби багато мила змила ти,
для Мене все одно була б брудною,
через гріх твій».
Так Каже Господь Бог:
23 Як можеш ти казати: «Я—чиста,
не поклоняюся Ваалу я?»
Поглянь на свої вчинки у долині,
про те подумай, що ти наробила.
Була ти, ніби спритна верблюдиця,
що бігає весь час туди сюди.
24 Немов ослиця, що до волі звикла,
яка живе за покликом душі,
в гарячому бажанні втягує повітря.
Хто зможе загнуздати хіть її?
І будь-який осел, який її запрагне,
завжди знайде її в належний час.
25 Юдея, полиш ганятися за іншими богами,
та спрагла, не бажай негідних ідолів.
«Дарма,—Мені відповіла ти.—
Адже я люблю чужих богів,
тому піду за ними».
26 Як знічується злодій у руках закону.
Так само й дім Ізраїля знітився,
його царі, його володарі,
пророки і священики його.
27 Вони кажуть дереву: «Батько ти мій».
Вони кажуть каменю: «Ти породив мене».
До Мене повернулися спиною, не обличчям,
але в лиху годину кажуть:
«Устань і порятуй нас, Боже.
28 А де ж твої боги поділись,
яких, народ Ізраїлю, ти сам зробив для себе?
Хай встануть, хай тебе врятують.
Адже богів у тебе стільки ж,
як міст в твоїй землі, Юдеє.
29 Чого ж ви зараз винуватите Мене?
Самі ж ви зло чинили проти Мене!»
Каже так Господь:
30 «Даремно Я карав синів твоїх,
вони нічого не навчились з покарання.
Ваш меч пожер усіх пророків,
яких послав Я вас застерегти,
він був, неначе лев скажений.
31 Ви, люди цього покоління,
до вас звертається Господь.
Чи був Я для Ізраїлю пустелею?
Чи був землею темряви для них?
Чому ж тоді народ мій каже:
„Ходім. До Господа не вернемося більш?”
32 Чи забуває наречена про свої прикраси?
Чи може про фату вона забути?
Але ж народ Мій забув Мене
нелічено вже скільки-то разів.
33 Яка ти вправна в пошуках любові у лжебогів,
бо добре вивчилась чинити зло.
34 Кров на руках твоїх—життя невинні,
це кров невинних бідаків,
яких ти не впіймала на крадіжках.
Але про все це ти казала так:
35 „Немає на мені вини.
І, звісно, на мене не впаде Господній гнів”.
Та Я судитиму тебе, бо ти брехала:
„Я не грішила”.
36 Але як же легко для тебе поміняти шлях.
Ти будеш розчарована в Єгипті,
як розчарована в Ассирії була.
37 З Єгипту вийдеш ти, в ганьбі закрив лице.
Господь відкинув тих, на кого покладалась,
і їхня підтримка тобі не допоможе».
Footnotes
- 1:1 Єремії… Веніаминовій Можливо, ці священики належали до родини Авіатара. Авіатар був первосвящеником в Єрусалимі за часів царя Давида. Він був висланий до Анатототу царем Соломоном. Див.: 1 Цар. 2:26.
- 1:2 тринадцятого року Тобто у 627 р. до Р. Х.
- 1:12 Я пильную Гебрейське слово «пильнувати» звучить майже так само, як слово «мигдаль».
- 2:2 Я пам’ятаю… землю У цьому зверненні Господь каже про народ ізраїльський, як про свою дружину.
- 2:7 родючі Слово «сад»—«кармея». На території Ізраїлю є гори, що мають назву Кармея. Земля обабіч цих гір дуже родюча, тож імовірно, що Єремія вдається до гри слів.
- 2:10 островів Киттим Загальна назва островів в Середземному морі.
- 2:10 Кедар Земля, яка належала одній з аравійських сімей на сході від Палестини.
- 2:13 копанок собі нарив Тобто «звернувся до лжебогів».
- 2:16 Мемфіса й Тапанеса Великі міста в Єгипті.
- 2:17 коли… Своєю Цього речення у древньогрецьких перекладах немає.
- 2:20 ярмо Або ж обов’язки та відповідальність, що покладаються на Бога.
- 2:20 давно… свої Тут знову автор звертається до раніше вживаної метафори, порівнюючи ізраїльський народ з нареченою, зі Своєю дружиною. Зламати ярмо—це був символ розлучення, звільнення жінки з-під влади чоловіка. Існувала навіть давньогрецька приказка: «Я твоє ярмо ламаю, ланцюги твої розриваю». Очевидно, саме ця приказка обігрується тут.
- 2:20 розлягалася для розпусти Тобто «поклоніння лжебогам».
1 Тимофію 3
Ukrainian Bible
3 Вірне це слово: коли хто єпископства хоче, доброго діла він прагне.
2 А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати,
3 не п'яниця, не заводіяка, але тихий, несварливий, не сріблолюбець,
4 щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю,
5 бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву?
6 не новонавернений, щоб він не запишався, і не впав у ворожий осуд.
7 Треба, щоб мав він і добре засвідчення від чужинців, щоб не впасти в догану та в сітку диявольську.
8 Так само диякони мають бути поважні, не двомовці, не багато віддані вину, не соромнозахланні,
9 такі, що мають таємницю віри при чистім сумлінні.
10 Отже, і вони нехай перш випробовуються, а потому хай служать, якщо будуть бездоганні.
11 Так само жінки нехай будуть поважні, не обмовливі, тверезі та вірні в усьому.
12 Диякони мусять бути мужі однієї дружини, що добре рядять дітьми й своїми домами.
13 Бо хто добре виконує службу, той добрий ступінь набуває собі та велику відвагу в вірі через Христа Ісуса.
14 Це пишу я тобі, і сподіваюсь до тебе прийти незабаром.
15 А коли я спізнюся, то щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди.
16 Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!
1-е к Тимофею 3
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Старійшини
3 Істину кажу вам: якщо хтось бажає стати старійшиной в церкві[a], то він прагне виконувати добру справу. 2 Старійшина[b] мусить жити таким життям, щоб люди не могли йому дорікнути. Він повинен мати лише одну жінку; мусить бути стриманим, розсудливим, мати самовладання, бути порядним і гостинним. Йому слід бути доладним учителем. 3 Опікуну також не можна зловживати вином або бути надто гарячковим; він повинен бути лагідним, миролюбним і не пожадливим до грошей. 4 Він має добре керувати своєю родиною, мусить дбати, щоб його діти були слухняними й поважали його. 5 Якщо хтось не знає, як керувати своєю родиною, то як же він зможе піклуватися про Божу церкву?
6 Він не може бути новонаверненим, щоб не запишатися. Інакше він зазнає такого ж осуду, як і диявол за свою пиху.
7 Він також повинен користуватися повагою чужинців, щоб не зганьбитися, не впасти в немилість і не потрапити до пастки дияволової.
Особливі слуги
8 Так само й особливі слуги повинні бути шанованими людьми, слову яких можна було б вірити. Вони не повинні бути охочі до вина або такі, хто прагне наживи нечесним шляхом. 9 Вони повинні дотримуватися глибоких істин нашої віри, які Бог виявив нам. Сумління їхнє має бути чисте. 10 Ці люди, передусім мають бути випробувані. І якщо нічого не буде проти них, лише тоді вони зможуть стати особливими слугами.
11 Так само і жінки[c] мають бути гідними поваги. Вони не повинні говорити зле про інших, але мають бути стримані й вірні у всьому.
12 Чоловікам, які є особливими слугами, слід мати лише одну жінку[d]. Вони мусять керувати добре своїми дітьми і своїм господарством. 13 Бо той, хто добре служить, здобуде почесне місце для себе й досягне великої впевненості у вірі в Ісуса Христа.
Таємниця нашої віри
14 Пишу я вам про це, хоча маю надію незабаром прийти до вас, 15 щоб, якщо затримаюсь, ви знали, як слід поводитися в Божому домі[e], який є церквою Бога живого, стовпом і основою правди. 16 Безперечно, великою є таємна істина нашої віри:
Він[f] з’явився нам в тілі людському,
Духом довів[g] Він Свою правоту;
Його бачили Ангели.
Благовість про Нього рознеслась
поміж народами.
В Нього повірили люди всього світу,
і був Він взятий у славі на Небеса.
Footnotes
- 3:1 старійшиной в церкві Або «той, хто бажає опікати».
- 3:2 Старійшина Буквально «опікун». Див.: «старійшина (Новий Заповіт)».
- 3:11 жінки Це можна перекласти як «жінки, які були особливими слугами» (Див.: Рим. 16:1) або «дружини особливих слуг».
- 3:12 одну жінку Або «вірному у шлюбі».
- 3:15 Божому домі Або «Божій родині». Це може означати, що народ Божий є храмом Божим.
- 3:16 Він Або «Христос», буквально «Хто». Деякі грецькі рукописи містять «Бог».
- 3:16 Духом довів Або «у Своєму духовному вигляді».
Copyright © 2007 by Bible League International