Исаия 26-27
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Хвала Господу
26 В краю юдейському того дня співатимуть таких пісень:
Наше місто могутнє,
захищає міцними мурами і підмурівками нас[a].
2 Відчиняйте ворота, хай праведний входить народ,
той, що Богу лишається вірним.
3 Ти—справжній мир усім,
хто покладається на Тебе,
адже це люди, що довірились Тобі.
4 Завжди у Господа плекайте віру,
адже Господь Бог[b]—фортеця незнищенна.
5 Він опустив усіх, хто на узвишшях оселився.
Він гордовите місто змусив впасти
до самої землі, із порохом зрівнятись.
6 Його ж ось топчуть ноги бідних,
ступні злиденних.
7 Для добрих й чесних—рівний шлях,
Ти, Справедливий, гладеньку путь їм стелиш.
8 Так, ми на Тебе, Господи, чекаєм на тім шляху,
де жде нас присуд Твій.
Ми прагнемо в душі Твоє ім’я плекати.
9 Душа до Тебе тягнеться, коли настане ніч
і на світанку спраглий дух до Тебе лине.
Коли Твій суд прийде на землю,
пізнають праведність всі мешканці землі.
10 Якщо недобрі добре ставлення спізнають,
вони не навчаться, як справедливо жити.
В країні доброчесній вчинять зле,
і величі Господньої не зрозуміють.
11 О, Господи, над нами руку Ти заніс для кари,
але їм не дано побачить те.
Нехай відчують, як Ти палко свій народ любиш[c].
Хай засоромляться й у полум’ї згорять,
що Ти для Ворогів Своїх готуєш.
12 Лиш мир даруй нам, Господи,
бо Ти досяг усього, чого ми намагалися здобуть.
Нове життя для народу Божого
13 О Господи, наш Боже,
раніше нами інші правили боги,
та зараз ми лише Твоє ім’я шануємо.
14 Не жити мертвим, тіні їхні не встають.
Тож покарай їх, вигуби, щоб навіть пам’ять щезла.
15 Натомість, Господи, ти Свій народ примнож,
нехай зростає він! Нехай він Тебе прославить!
Нехай розширяться його кордони![d]
16 Ми, Господи, у час біди Тебе шукали
і гірко зойкнули, коли Ти нас скарав.
17 Мов та вагітна жінка, що народжувати має,
звивається і криком сходить в муках.
Так, Господи, і ми перед Тобою стали.
18 Носили ми в собі нове життя,
від болю корчились, та народивсь лиш вітер.
Землі ми не принесли порятунку,
нових людей у світ не привели.
19 Господь каже: «Померлі ваші оживуть із мертвих;
тіла воскреснуть у нове життя.
Прокиньтеся, щасливі будьте всі,
хто в поросі живе.
Роса, що вкрила вас—
то ж вранішня роса, ознака нового часу,
коли земля відпустить своїх мертвих».
20 Народе мій, додому повертайся,
і двері щільно за собою причини.
Пересидьте, сховайтеся,
поки не вщухне гнів Господній.
21 Бо он Господь виходить зі Свого Житла[e]
карати за гріхи й провини всі народи.
Земля покаже кров усіх убитих
і більше вже померлих не сховає.
Відродження Єрусалима
27 Тоді Господь скарає тяжко Левіафана,
звивистого змія, що втікати буде,
міцним нагостреним мечем.
Господь морське чудовисько уб’є.
2 У ті часи прекрасний виноградник
заплодоносить, тож оспівуйте його!
3 Це Я, Господь, той виноградник доглядаю,
постійно поливаю і охороняю день і ніч,
щоб шкоди не завдав йому ніхто.
4 В Мені немає гніву,
та якщо Мій шлях зупинять терни і шипшина[f],
то піду на них війною і спалю дотла.
5 Якщо до Мене звернуться по захист,
то матимуть вони зі Мною мир.
Так, матимуть вони зі Мною мир!
6 В часи прийдешні
Якова народ укоріниться славно.
Народ Ізраїлю розквітне, розплодиться,
розійдеться по всьому світу його плід.
Бог вишле Ізраїль
7 Як же Господь скарає Свій народ?
В минулому, тільки вороги нападали на дітей Ізраїлю.
Невже Всевишній зробить таке ж саме?
В минулому багато із народу було вбито.
Невже Господь відніме життя
у багатьох Ізраїлю синів?
8 Господь проти Ізраїлю—вигнанням і засланням.
Він здув його нещадним вітром,
неначе східний суховій налетів.
9 Тільки так простяться Якову гріхи.
Він тільки тоді загладить свою провину
і зніме повністю з себе гріх,
коли поб’є вівтарні камені, мов той вапняк,
коли поваляться стовпи Ашери та вівтарі
для спалювання пахощів.
10 Укріплене мурами місто спорожніло,
оселі спустошені, покинуті напризволяще,
як у пустелі.
Там пастимуться телята, відпочиватимуть,
об’їдатимуть галуззя.
11 А коли воно всохне, зламається,
прийдуть жінки, зберуть хмиз і розпалять вогнище.
Це нерозумний народ,
тому й не співчуватиме їм Творець.
Не помилує їх Той, Хто їх виплекав.
12 Тоді Господь почне збирати Свій народ від річки Євфрат, до ріки Єгипетської[g] позбирає всіх вас, ізраїльтяни, одне до одного. 13 Того дня, коли прокинеться велика сурма, повернуться люди, загублені в ассирійській землі; зберуться ті, кого вигнали в Єгипетський край. Усі вони вшанують Господа на Святій горі в Єрусалимі.
Footnotes
- 26:1 захищає… підмурівками нас Або «Але Бог захищає нас».
- 26:4 Господь Бог Або «Ягве». Див.: «Ягве».
- 26:11 палко… любиш Гебрейське слово, яке означає «любов», «гнів», «ненависть», «ревнощі» тощо.
- 26:15 Натомість… кордони Або «Ти зібрав любимий народ Свій, народ, який Ти вигнав у далекі землі».
- 26:21 Свого Житла Можливо, тут йдеться про «храм у Єрусалимі».
- 27:4 терни і шипшина Селяни насаджували терни і шипшину, щоб захистити поля від диких звірів.
- 27:12 від річки… Єгипетської Це були кордони землі, яку Бог обіцяв віддати народу Ізраїля.
К Филиппийцам 2
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Єднайтесь і дбайте одне про одного
2 Отже, поміркуйте, що ми маємо у Хресті: втіху, яку Він дарував нам, радість, що йде від Його любові, спільність Духу, співчуття і милосердя, які Він відкрив нам. 2 Тож доповніть радість мою, думаючи однаково, маючи одну й ту саму любов, з’єднавшись у досягненні однієї мети, живучи у злагоді. 3 Не робіть нічого через заздрість або нікчемну пиху. Краще, в покірливості своїй, вважайте іншого кращим за себе. 4 Кожен має переслідувати не лише свої інтереси, а й зважати на інтереси інших.
Приклад Христа
5 У житті своєму ви повинні думати й чинити так, як Ісус Христос.
6 Хоч і був Він Богом у всіх відношеннях,
та не вважав Свою рівність Богові скарбом,
за який треба триматися.
7-8 Замість того, Він полишив Своє місце із Господом,
ставши рабом, звичайною людиною.
І ставши таким, принизив Себе,
й був покірливим до останньої години,
аж до смерті на хресті.
9 Через те Бог возніс Його
і звеличив до таких висот і дав Йому ім’я,
яке є найважливішим від будь-якого іншого імені,
10 щоб усі, хто знаходиться на небі,
на землі і під землею,
схилили коліна на славу імені Ісусового.
11 І щоб усі уста проголошували, що Ісус Христос—
Господь на славу Бога Отця.
Будьте бездоганними та щирими
12 Тож любі друзі мої, як ви корилися мені не лише коли я був серед вас, але ще навіть більше коли я далеко, так само продовжуйте працювати заради вашого спасіння з повним благоговінням перед Богом. 13 Бо це Господь працює в вас, викликаючи прагнення і вчинки, бажані Йому.
14 Робіть усе без нарікань та суперечок, 15 щоб могли ви бути невинними й чистими дітьми Божими, бездоганними поміж розбещених і зіпсованих людей, серед яких ви сяєте, як зірки у темному світі. 16 Несіть Послання, що дарує життя. Робіть так, щоб я пишався вами у День повернення Христа, побачивши, що змагався я і трудився не даремно.
17 І навіть якщо кров моя проллється як пожертва, що йде з приношеннями, та служінням віри вашої, все одно я щасливий і радію разом з усіма вами. 18 У свою чергу вам також слід звеселитися і ділити свою радість зі мною.
Тимофій та Епафродит
19 Я маю надію в Господа Ісуса послати скоро до вас Тимофія, щоб утішитися, коли почую про вас. 20 І хочу я послати саме його, бо не маю тут більше нікого, хто розділяє мої хвилювання і так щиро піклується про ваше благополуччя. 21 Адже всі інші переслідують лише свої інтереси, нехтуючи інтересами Ісуса Христа. 22 Вам відомо, що він за чоловік, і що, як син батькові своєму, служив він зі мною, поширюючи Добру Звістку.
23 Тож маю надію негайно відіслати його до вас, як тільки побачу, як ідуть мої справи. 24 Я впевнений, що Господь допоможе мені незабаром прийти до вас.
25 Я вважаю за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата в Христі, товариша в праці та соратника, і якого ви відправили допомогти мені у скруті моїй. 26 Я вирішив це зробити, бо він сумує за вами всіма, й дуже занепокоївся, коли ви дізналися, що він хворів. 27 Він і справді дуже хворів, мало не вмер. Та Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб я не мав ще більшого горя. 28 І тому я ще більш прагну послати його, щоб ви, побачивши його, зраділи знову, і щоб мені позбутися свого смутку.
29 Тож вітайте його в Господі з великою радістю, шануйте таких людей. 30 Його слід шанувати, бо він мало не вмер, працюючи в ім’я Христове. Він був готовий віддати своє життя, щоб служити мені так, як ви не могли.
Copyright © 2007 by Bible League International