Add parallel Print Page Options

Пророцтво про Сирію

17 Ось послання[a] про Дамаск:

«Послухайте, Дамаск не буде містом скоро,
    в руїни перетворяться його будівлі.
Міста Ароера[b] спорожніють назавжди,
    на пасовиська для отар вони придатні будуть.
Дріматимуть стада там мирно,
    злякати їх ніхто не зможе.
Укріплень більш не буде в Ефраїмі,
    ніхто не буде правити Дамаском.
Народ, який вцілів в Арамі[c],
    в немилість попаде, як і ізраїльський народ.—
    Господь сказав так Всемогутній.—
У ті часи величність Якова пощезне,
    розтринькають усе його багатство».

«Це буде схоже на те, як женці збирають збіжжя, коли їхні руки підхоплюють колоски, або ж нагадуватиме, як у Рефаїмовій долині[d] збирають хліб у жнива. Або ж коли трусять оливу так, що кілька оливок на ній залишиться: зо дві чи зо три на найвищих гілках, а може, чотири-п’ять на родючих гілках. Таке ж саме трапиться й з цими містами»,—ось що говорить Господь Бог Ізраїлю.

І тоді люди підведуть очі до Бога, свого Творця, їхні очі побачать Святого Ізраїлю. Вони не підуть до вівтарів, які зробили власними руками, і не повернуться вони до того, що виліпили їхні пальці: до своїх садів поклоніння[e] та вівтарів, де кадитиме ладан. У ті часи їхні укріплені міста стануть спустошені, а гори—такими, якими вони були до того, як туди прийшли ізраїльтяни. Усе лежатиме в руїні.

10 Бо ти забув про Бога, Який тебе спасає.
Ти не закарбував собі, що Бог тебе захищає,
    що Він є твоєю Скелею.
Ти посадиш прекрасні рослини,
    ти похвалятимешся заморськими лозами,
11 бо садиш їх, дбаєш, щоб зростали;
    коли ти вранці сієш їх, даєш їм цвісти.
Але коли прийде пора врожаю, ти його не знімеш,
    бо накинеться на лози згубна хвороба,
    невиліковна болячка їх знищить.

12 О, як шумлять народи!
    Вони гримлять, немов морський прибій!
О, як ревуть народи!
    Вони, немов могутні хвилі, гуркотять!
13 Рокочуть народи, мов штормові хвилі,
    але нагримає Бог на них, й вони втечуть далеко.
Вони немов полова, що її за вітром носить,
    чи перекотиполе, що чимдуж біжить за вітровієм.
14 В нічну годину жахом огортають,
    під ранок їх уже нема.
Ось що чекає тих, хто хоче нас пограбувати,
    хто наміряється багатство наше захопить.

Пророцтво про Ефіопію

18 Подивіться на країну, наповнену дзижчанням крилатих комах, землю за далекими ефіопськими річками, що посилає гінців через море в очеретяних човнах.

Гінці, швидкіше поспішайте
    до високих людей з виголеними щоками.
Поспішіть до цього народу,
    якого всі навкруги бояться,
до цього могутньої роду,
    який перемагає всіх інших
    і чиї землі порізані річками.
Усі мешканці світу! Вся людність на землі!
    Чекайте, коли затріпоче прапор над пагорбами!
    Наслухайте, коли заспіває сурма!

Бо Господь сказав мені:
    «Спокійно спостерігатиму звідси, з Моєї Оселі[f],
як під час тремтливої спеки сонячного дня,
    як під час задушливої спеки жнивного дня.
І от іще до жнивної пори, коли опадає цвіт,
    іще до того, як з квіток виростуть налиті соком грона,
розлоге галуззя обрізане буде ножами,
    а паростки посічені.
Виноградники дістануться
    хижим птахам та дикому звіру.
Влітку хазяйнуватимуть там хижі птахи,
    а взимку шукатимуть поживу там дикі звірі».

Тоді Господу Всемогутньому піднесуть дарунки високорослі й ніжношкірі люди—могутній народ, що перемагає інші народи і земля якого посічена ріками, у те місце імені Господа Всемогутнього, що зветься горою Сіон.

Пророцтво про Єгипет

19 Ось послання[g] про Єгипет.

Погляньте, Господь наближається до Єгипту
    на швидкоплинній хмарині.
Затремтять від страху боввани єгипетські,
    а люди єгипетські втратять мужність.

Господь говорить: «Я зроблю так,
    що єгиптяни підуть одне на одного.
Піде брат на брата, сусід воюватиме з сусідом,
    міста битимуться з містами,
    царства винищуватимуть царства.
Єгиптяни занепадуть духом,
    Я зруйную їхні наміри.
І почнуть вони звертатися за порадою
    до бовванів та чарівників, віщунів та гадалок,
    та їхні поради будуть нікчемні».
Володар, Господь Всемогутній, говорить:
    «Я віддам Єгипет у руки жорстокого володаря,
    могутній цар буде ними правити».

Пересохнуть води в морі,
    випарується й висохне Ніл.
Канали смердітимуть,
    потоки Єгипту поступово пересохнуть,
    зігниють усі водорості.
Все, що росло вздовж берегів Ніла,
    все, насаджене по берегах ріки Ніл, висохне,
    розвіється за вітром і щезне.
Рибалки сумуватимуть, ридатимуть усі,
    хто гачки закинув у Ніл, заслабнуть усі,
    хто сіті по річці розставляв.
У розпачі будуть усі,
    хто тче полотно й чеше льон.
10 Впадуть основи водосховищ,
    засумують ті, хто заробляв собі на життя,
    доглядаючи за ними.

11 Які нерозумні управителі Зоана[h]!
    Мудрі дорадники фараона дають недоречні поради.
Як можете ви говорити фараону:
    «Я—мудрець, нащадок древніх царів?»
12 Де твої мудреці, Єгипте?
    Нехай вони довідаються й розкажуть тобі,
    що Господь Всемогутній задумав з Єгиптом зробити.
13 Правителі Зоана стали дурнями,
    володарів Мемфіса[i] ввели в оману.
    Завели Єгипет на манівці князі єгипетських племен.
14 Господь замакітрив голови їхнім правителям.
І вони повели Єгипет манівцями,
    немов ті п’яниці, що ледь на ногах тримаються,
    ковзаючись у своєму блювотинні.
15 Ніхто нічого вже не зможе зробити для Єгипту,
    хоч би ким він був: головою чи хвостом,
    пальмою чи очеретом[j].

16 Єгипет буде тоді, мов ті жінки, яких легко злякати. 17 Господь Всемогутній занесе руку для покарання, і затремтить Єгипет, бо земля Юди принесе в Єгипет жах. При одній згадці про Юду всі тремтітимуть від страху через те, що Господь Всемогутній задумав з Єгиптом вчинити. 18 П’ять міст говоритимуть тоді ханаанською мовою[k], і пообіцяють вони йти за Господом Всемогутнім. Одне з тих міст зватиметься «Містом руїни»[l].

19 У ті часи у центрі єгипетської землі стоятиме вівтар Господу, а на кордоні Єгипту—пам’ятник на честь Господа. 20 Це буде знаменням, свідченням для Господа Всемогутнього в Єгипті. Коли єгиптяни звернуться до Господа по допомогу, захист від гнобителів, Він їм пошле спасителя, захистить і порятує. 21 Господь стане знаним у Єгипті, Єгипет у ту пору пізнає Господа й почне поклонятися Йому, приносячи пожертви й дари, складаючи обітниці[m] й дотримуючись їх.

22 Господь покарає Єгипет, а потім простить, і єгиптяни повернуться до Господа. Він відгукнеться на їхні молитви і зцілить їх. 23 На той час люди прокладуть дорогу від Єгипту до Ассирії. Ассирійці ходитимуть у Єгипет, а ті—в Ассирію. І будуть обидва народи працювати разом[n].

24 Тоді Ізраїль приєднається до Єгипту й Ассирії. Це буде благословенням для землі. 25 Господь Всемогутній благословить їх і скаже: «Благословенний ти, народе Єгипту й Ассирії, творіння рук Моїх, Ізраїлю, мій спадок».

Footnotes

  1. 17:1 послання Або «тягар».
  2. 17:2 Ароер Місцевість у Арамі.
  3. 17:3 в Арамі Інша назва Сирії.
  4. 17:5 Рефаїмова долина Долина на південному заході від Єрусалима.
  5. 17:8 сади поклоніння Тобто «сади, у яких люди вшановували лжебогів».
  6. 18:4 Оселі Можливо, мова йде про храм в Єрусалимі.
  7. 19:1 послання Або «тягар».
  8. 19:11 Зоан Місто в Єгипті. Також див.: Іс. 19:13.
  9. 19:13 Мемфіс Місто в Єгипті.
  10. 19:15 головою… очеретом Див.: Іс. 9:14-15.
  11. 19:18 ханаанською мовою Або «гебрейською мовою».
  12. 19:18 Містом руїни Або «Містом Сонця». Тут гебрейською мовою гра слів.
  13. 19:21 обітниці Див.: Лев. 22:18-24.
  14. 19:23 І будуть… разом Або «Єгипет буде служити Ассирії».

17 Не будьте нерозсудливими, намагайтеся пізнати волю Господа.

18 Не впивайтеся вином, бо це приводить до розпусти[a]. Краще сповнюйтеся Духом. 19 Спілкуйтеся між собою псалмами, гімнами й духовними піснями. Співайте й складайте в серцях своїх мелодію, прославляючи Господа. 20 Дякуйте завжди й за все Богу, Отцю нашому, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.

Жінки й чоловіки

21 Підкоряйтеся одне одному, шануючи Христа. 22 Жінки, підкоряйтеся чоловікам своїм, як Господу. 23 Бо чоловік—голова над жінкою своєю, як Христос—голова над церквою. Ісус Христос—Спаситель церкви, тіла Свого. 24 Але як церква кориться Христу, так і жінка мусить коритися чоловікові у всьому.

25 Чоловіки, любіть жінок своїх, як Христос полюбив Свою церкву, та віддав Себе за неї в жертву. 26 Він зробив це, щоб освятити її для служіння Богу, очистивши її словом Доброї Звістки і обмивши в воді, 27 щоб поставити Собі церкву як наречену: сяйливу, бездоганну, без будь-яких недоліків, святу й невинну.

28 Чоловіки так повинні любити жінок своїх, як вони люблять тіла свої. Хто любить жінку свою, той любить себе самого. 29 Бо немає таких, хто ненавидить тіло своє. Кожен годує його й піклується про нього, як Христос—про церкву, 30 бо ми всі—частини Тіла Його. 31 Так сказано у Святому Писанні: «Тож чоловік залишить своїх батька й матір і з’єднається зі своєю жінкою, і вони стануть одним тілом»(A). 32 Ця велика таємниця дуже важлива, і я кажу це про Христа й церкву. 33 Проте кожен має любити свою дружину, як він любить себе самого, а жінка повинна поважати свого чоловіка.

Read full chapter

Footnotes

  1. 5:18 приводить до розпусти Або «руйнує життя».