Ісая 23-27
Ukrainian Bible
23 Пророцтво про Тир. Голосіть, кораблі Таршішу, бо Тир поруйнований: без домів і без входу з кіттейського краю... Так було їм відкрито.
2 Замовчіте, мешканці надмор'я! Сидонські купці, які морем пливуть, тебе переповнили.
3 І насіння Шіхору у водах великих, жниво Ріки то набуток його, і народам він став за торговицю.
4 Соромся, Сидоне, сказало бо море, морська твердиня, говорячи: я не терпіла з породу та не породила, і не виховала юнаків, і дівчат я не викохала.
5 Коли до Єгипту ця звістка прибуде, вони затремтять, як на звістку про Тир.
6 Перейдіть до Таршішу, ридайте, мешканці надмор'я!
7 Чи це ваше місто веселе, що початок його з давен-давна? Його ноги несуть його в далечину оселитися.
8 Хто це постановив був про Тир, що корони давав, що князями бували купці його, а його торговці на землі були в шані?
9 Господь Саваот це призначив, щоб збезчестити пиху всякій славі, щоб усіх славних землі злегковажити.
10 Перейди ти свій край, мов Ріка, дочко Таршішу, вже нема перепони
11 Свою руку простяг Він на море, і царства затряс! Господь про Ханаан наказав, щоб твердиню його зруйнувати,
12 і сказав: Не будеш ти більше радіти, збезчещена дівчино, дочко Сидону! Уставай, перейди до Кіттіму, але й там ти спочинку не матимеш.
13 Це земля ханаанська: на ніщо обернувсь цей народ, Ашшур для пустинних звірів влаштував був її. Вони збудували тут башти вартові, і палаци її повалили, у руїну її обернули.
14 Голосіть, кораблі Таршішу, бо спустошена ваша твердиня!
15 І станеться в день той, Тир буде забутий на сімдесят літ, як дні панування одного царя. По семидесяти літах станеться Тирові, як у тій пісні блудниці:
16 Візьми гусла, і пройдися по місті, забута блуднице! Приємно заграй, багато пісень заспівай, щоб тебе пригадали!
17 І буде, як сімдесят літ покінчиться, згадає про Тира Господь, і знову він братиме плату за блудодійство, і чинитиме блуд з усіма царствами світу на поверхні землі.
18 І стане набуток його та прибуток його із торгівлі Господеві присвяченим. Не буде збиратися він і не буде ховатись, бо набуток його буде тим, хто сидітиме перед обличчям Господнім, щоб їсти досита та мати розкішну одежу.
24 Ось Господь нищить землю й пустошить її, й обертає поверхню її, а мешканців її розпорошує.
2 І стане священик як і народ, а пан немов раб, пані, як невільниця її, продавець немов той покупець, боргувальник немов винуватець, віритель як довжник.
3 Земля буде дощенту зруйнована та пограбована вся, бо це слово Господь проказав,
4 засумує, зів'яне земля, ослабіє й зів'яне вселенна, ослабіють вельможі народу землі...
5 Й осквернилась земля під своїми мешканцями, бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного...
6 Тому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її, тому то згоріли мешканці землі, і небагато людей позосталося...
7 Сумує вино молоде, виноградина в'яне, усі радісносерді зідхають,
8 спинилися радощі бубнів, галас веселунів перестав, затихла потіха від гусел!
9 При пісні вина вже не п'ють, став гірким п'янкий напій для тих, хто його попиває...
10 Зруйноване місто спустошене, всі доми позамикані, щоб не ввійти...
11 На вулицях крик за вином, усяка радість померкла, веселість землі на вигнання пішла,
12 позосталося в місті спустошення, і розбита на звалище брама...
13 Бо так буде посеред землі, посеред народів, як при оббиванні оливки, немов при визбируванні, коли збір винограду скінчився.
14 Свій голос підіймуть і будуть радіти, через величність Господню викрикувати голосно будуть від моря.
15 Тому Господа славте на сході, на морських островах Ім'я Господа, Бога Ізраїлевого!
16 Ми чуємо співи від краю землі: Слава Праведному! Але я сказав: Гину, гину, ой горе мені: Грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно!
17 Страх і яма та пастка на тебе, мешканче землі!
18 І станеться, той, хто втікатиме від крику жаху, до ями впаде, хто ж із ями виходить, буде схоплений в пастку, бо відкриті розтвори згори, а підстави землі затремтіли...
19 Земля поруйнована зовсім, земля поторощена, вся земля захиталась...
20 Захиталась земля, немов п'яний, і рухається, мов нічліжний курінь, і вчинився над нею тяжким її гріх, і впала вона, й більш не встане!
21 І станеться в день той, Господь навістить військо висоти на висоті, і земних царів на землі,
22 і будуть зібрані разом, мов в'язні до ями, й у в'язницю вони будуть замкнені, а по днях багатьох будуть навіщені!
23 Місяць тоді засоромиться та застидається сонце, бо Господь Саваот зацарював на Сіонській горі та в Єрусалимі, а перед старішими слава Його!
25 Господи, Ти мій Бог! Я буду Тебе величати, хвалитиму Ймення Твоє, бо Ти чудо вчинив, виконав давні приречення, певную правду!
2 Бо Ти купою каменя місто вчинив, укріплене місто руїною, чужинецький палац перестав бути містом, навіки не буде воно відбудоване!
3 Тому буде хвалити Тебе народ сильний, місто людів насильників буде боятись Тебе,
4 бо твердинею став Ти нужденному, твердинею став для убогого в час його утиску, охороною від хуртовини, тінню від спеки, і дух тих насильників був немов хуртовина на стіну!
5 Як спекоту в пустині, Ти крики чужинців приборкав; як тінню від хмари спекоту, спів насильників так Він приглушить.
6 І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих.
7 І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами.
8 Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав.
9 І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!
10 Бо Господня рука на горі цій спочине, Моав же на місці своєму потоптаний буде, як солома витоптується у гноївці,
11 і простягне він руки свої серед неї, немов той пливак простягає, щоб пливати, і принизить пиху його Він разом з підступами його рук.
12 А високу твердиню цих мурів твоїх Він розвалить, понизить, на землю їх кине, у порох!
26 Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки.
2 Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить!
3 Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.
4 Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!
5 Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його!
6 Його топче нога, ноги вбогого, стопи нужденних...
7 Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш.
8 І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожадання моєї душі,
9 за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!
10 Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!
11 Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів твоїх!
12 Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав!
13 Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє.
14 Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.
15 Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув.
16 Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.
17 Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм:
18 ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились...
19 Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!
20 Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!
21 Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!
27 У той день навідає Господь Своїм твердим, і дужим та сильним мечем левіятана, змія прудкого, і левіятана, змія звивкого, і дракона, що в морі, заб'є.
2 У той день заспівайте про нього, про виноградник принадний:
3 Я Господь, його Сторож, щохвилі його Я напоюю; щоб хто не навідав його, стережу його вдень та вночі,
4 Я гніву не маю. Хто Мені дасть тернину й будяччя, на бій Я піду проти них, і спалю їх усіх!...
5 Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити!
6 Яків у майбутньому пустить коріння, розцвітеться Ізраїль і пуп'янки пустить, і поверхню вселенної плодом наповнять.
7 Чи Він уразив його, як уразив того, хто бив був його? Чи він був забитий, як забиті були його вбивники?
8 Ти вигнав його, відіслав його й судишся з ним, вигнав його Своїм подувом сильним у день східнього вітру.
9 Тому вина Якова буде окуплена цим, а це плід увесь: усунення з нього гріха, коли він учинить каміння все жертівника побитим, немов грудки крейди, і не стоятимуть більше Астарти, і стовпи на честь сонця.
10 Бо місто укріплене буде самотнє, мешкання покинене та позоставлене, мов би пустиня, там пастися буде теля, і там буде лежати воно, та понищить галузки його.
11 Коли висохнуть віття його, то поламане буде, жінки прийдуть і спалять його... А що це нерозумний народ, тому милосердя до нього Творець його мати не буде, і не буде ласкавий до нього Створитель його...
12 І станеться в день той, плоди помолотить Господь від бігу ріки до потоку єгипетського, а ви по одному позбирані будете, синове Ізраїля!
13 І станеться в день той, і буде засурмлено в велику сурму, і прийдуть, хто гинув у краї асирійському, і вигнанці до краю єгипетського, і будуть вони на святій горі в Єрусалимі вклонятися Господеві.
Исаия 23-27
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Пророцтво про Ливан
23 Ось послання[a] про Тир:
«Журіться, кораблі Таршиша,
зруйновано ж бо вашу гавань»,—
так говорили тим, хто плив з Киттиму.
2 Мовчіть, усі, хто мешкає на острові,
кого купці Сидона збагатили,
що морем плавали.
3 Зерно з Шихора доставляли суднами на острів.
Врожаї Нільських заплав давали прибутки Тиру,
він став торговим центром для народів.
4 Ганьба Сидону, морській твердині,
говорить глибина морська[b]:
«Пологових я мук не зазнавала,
народжувати дітей мені не довелось,
ні юнаків не виростила, ні дівчат».
5 Коли Єгипту досягне ця новина про Тир,
зажуряться усі, затужать тяжко.
6 Вертайте у Таршиш.
Ридайте усі, хто на березі тім поселився.
7 Невже це те саме веселе і радісне місто,
що виросло з давніх-давен в цьому місці?
Люди його розбрелися по цілому світу[c].
8 Хто це замислив проти Тира, що роздає корони?
Його торговці—то князі,
його купців шанують всюди.
9 Господь Всемогутній замислив таке учинити:
змести цю славетну гординю з землі,
принизити всіх пошанованих в світі мужів.
10 Перейди свою землю, мов Ніл.
Дочко Таршиша, вже нема перешкоди!
У гавань не зайдуть вже ваші кораблі.
11 Господь простяг над містом Свою руку
і змусив цілі царства затремтіти.
Віддав наказ Господь про Ханаан,
звелів його фортеці зруйнувати.
12 Господь промовив:
«Ти зруйнована ущент,
сидонська дочко[d] цнотлива,
скінчилися веселощі твої.
Ну ж бо, вставай, до Кіпру йди,
немає спокою тобі і там також».
13 Поглянь на вавилонян!
Вони, не ассирійці, знищили Сидон.
Вони надумали для диких звірів Тир залишить.
Набудували башти, аби місто захопити,
змели палаци, обернули їх в руїни.
14 Ридайте, кораблі Таршиша,
фортеця (Тир) ваша знищена уже.
15 Про Тир забудуть аж на сімдесят років—на життя цареве. Як підійде до кінця сімдесятий рік, з Тиром станеться те ж, що і в тій пісні про повію:
16 «Візьми у руки гуслі, пройдися містом,
розпуснице забута.
Грай добре і повторюй пісню знов і знов.
Нагадуй всім про себе, щоб не забували».
17 Як наближатиметься до кінця сімдесятий рік, Господь згадає про Тир. Тир знову торгуватиме і стане таким, як та розпусниця для всіх царств світу. 18 Його багатства й прибутки будуть присвячені Господу, їх не будуть приховувати, накопичувати, ці прибутки віддаватимуть усім, хто шанує Господа і служить Йому. І ті матимуть добру їжу і гарне вбрання.
Бог покарає Ізраїль
24 Погляньте! Господь має намір знищити,
спустошити цю землю, змінити її поверхню
й вигнати всіх, хто на ній живе.
2 Перед цим лихом усі будуть рівні:
люди і священики, раби і хазяїни,
рабиня і володарка, покупець і продавець,
боржник і гендляр.
3 Землю буде вщент спустошено й сплюндровано,
бо так звелів Господь.
4 Потріскалася земля, весь світ вичавлений,
небо й те страждає разом з людьми земними.
5 Люди споганили й отруїли землю,
бо відступили від Божої науки,
не пішли шляхом Божого Закону
й порушили вічний Заповіт.
6 Тому прокляття поглинає землю,
а всі, хто на ній живе, страждають за провини.
Ось чому мешканці її згинуть; уціліє лиш дехто.
7 Молоде вино вичавлене на лозу.
Усі, хто раніше веселився, журяться.
8 Вщухла радість тимпанів,
замовк щасливий гамір, замовкли звуки лір.
9 Ніхто не співає пісень, запиваючи вином.
Прогіркло пиво для тих, хто його п’є.
10 Місто хаосу розбите,
не зайдеш у жодну оселю.
11 На вулицях галасують, шукаючи вино,
а веселощі стали неспокоєм,
радість стерта з лиця землі.
12 Місто лишилося спустошене,
брама, й та розбита вщент.
13 Під час збирання врожаю трусять
з дерева оливного маслини,
але декілька плодів все ж залишаються на гілках.
Так само й трапиться і з цією країною.
14 Ті, хто лишиться в живих, піднесуть свій голос,
і радісно співатимуть.
Повсюди люди гукатимуть про чудотворність Бога.
15 Отож вшановуйте Його на сході,
звеличуйте ім’я Господнє, Бога Ізраїлю,
далекі береги.
16 Ми чули звідусіль, з усіх кінців землі,
лунали співи: «Славімо праведність Його!»
Але я мовив: «Досить, достатньо з мені!
Бо зрадники нападають на людей й калічать їх!»
17 На всіх, хто мешкає у цій країні,
сум’яття жде, смертна яма й лови.
18 Хто в розпачі, нажаханий украй,
втікатиме з країни, втрапить в яму.
Хто з неї вилізе, потрапить в пастку.
Адже відчиняться небесні вікна,
й земні основи затремтять.
19 Земля геть розбита,
земля геть потрощена,
земля в пропасниці тремтить.
20 Земля, мов пияк злиденний, тіпається,
хитається, немов старенька хата,
гріхи її гнітять так тяжко,
звалилася вона, і вже їй не звестися ніколи.
21 Небесним силам теж тоді Господня кара буде,
правителі земні її спізнають.
22 Зберуть їх разом, наче в’язнів в казематі,
зачинять у в’язниці,[e] й через багато днів скарають.
23 Зніяковіє місяць, сонце засоромиться,
тому що правитиме Господь Своєю славою, як цар,
на очах старійшин у Єрусалимі, на горі Сіон.
Хвала Господу
25 Господь—мій Бог!
Тебе шаную я і прославляю Твоє ймення.
Ти сотворив немислимі дива,
все, що задумав Ти колись, збулося.
2 Так, з міста Ти зліпив каміння купу.
З укріпленого міста Ти зробив руїну,
палац чужинців—вже не місто,
воно не відбудується ніколи.
3 Тому Тебе народи найсильніші шанувати будуть,
боятимуться кривдники тебе.
4 Адже для бідних служиш Ти притулком,
притулком для нужденних, що в біді.
Завжди зігріється у Господі злиденний,
Ти—затишок від вітрів штормових.
Ти—затінок від спеки,
бо подих кривдника, мов шторм для стін,
5 немов пустельна спека.
Ти змовкнуть змусив хижаків-чужинців.
Як спеку неблаганну хмари тінь гамує,
так переможну пісню ворога Ти зупинив.
Господній бенкет
6 На цій горі Господь Усемогутній
збере усі народи на банкет,
там буде ніжне м’ясо й вишукані вина.
7 Зараз покров, що «смертю» зветься,
накриває всі народи.
8 Він знищить смерть навіки[f].
Господь, Володар мій,
на кожному обличчі витре сльози.
Він звільнить землю від ганьби Свого народу.
Отак пообіцяв Господь.
Величальна пісня
9 І скажуть люди: «Гляньте, ось Господь наш!
Його чекали ми, і Він прийшов нас рятувати.
Це—наш Господь, на Нього ми чекали!
Давайте ж веселиться і радіти, коли Він нас рятує».
10 Господь цю гору захистить,
але Моав[g] Він розтовче, немов солому,
що втоптана у гній.
11 Немов пловець, що розкидає руки у воді,
щоб вигребти, так і Моав захоче врятуватись,
та пиху і брехню його на дно Він пустить.
12 Високі стіни захисні зруйнує Він,
зрівняє із землею, перетворить в порох.
Хвала Господу
26 В краю юдейському того дня співатимуть таких пісень:
Наше місто могутнє,
захищає міцними мурами і підмурівками нас[h].
2 Відчиняйте ворота, хай праведний входить народ,
той, що Богу лишається вірним.
3 Ти—справжній мир усім,
хто покладається на Тебе,
адже це люди, що довірились Тобі.
4 Завжди у Господа плекайте віру,
адже Господь Бог[i]—фортеця незнищенна.
5 Він опустив усіх, хто на узвишшях оселився.
Він гордовите місто змусив впасти
до самої землі, із порохом зрівнятись.
6 Його ж ось топчуть ноги бідних,
ступні злиденних.
7 Для добрих й чесних—рівний шлях,
Ти, Справедливий, гладеньку путь їм стелиш.
8 Так, ми на Тебе, Господи, чекаєм на тім шляху,
де жде нас присуд Твій.
Ми прагнемо в душі Твоє ім’я плекати.
9 Душа до Тебе тягнеться, коли настане ніч
і на світанку спраглий дух до Тебе лине.
Коли Твій суд прийде на землю,
пізнають праведність всі мешканці землі.
10 Якщо недобрі добре ставлення спізнають,
вони не навчаться, як справедливо жити.
В країні доброчесній вчинять зле,
і величі Господньої не зрозуміють.
11 О, Господи, над нами руку Ти заніс для кари,
але їм не дано побачить те.
Нехай відчують, як Ти палко свій народ любиш[j].
Хай засоромляться й у полум’ї згорять,
що Ти для Ворогів Своїх готуєш.
12 Лиш мир даруй нам, Господи,
бо Ти досяг усього, чого ми намагалися здобуть.
Нове життя для народу Божого
13 О Господи, наш Боже,
раніше нами інші правили боги,
та зараз ми лише Твоє ім’я шануємо.
14 Не жити мертвим, тіні їхні не встають.
Тож покарай їх, вигуби, щоб навіть пам’ять щезла.
15 Натомість, Господи, ти Свій народ примнож,
нехай зростає він! Нехай він Тебе прославить!
Нехай розширяться його кордони![k]
16 Ми, Господи, у час біди Тебе шукали
і гірко зойкнули, коли Ти нас скарав.
17 Мов та вагітна жінка, що народжувати має,
звивається і криком сходить в муках.
Так, Господи, і ми перед Тобою стали.
18 Носили ми в собі нове життя,
від болю корчились, та народивсь лиш вітер.
Землі ми не принесли порятунку,
нових людей у світ не привели.
19 Господь каже: «Померлі ваші оживуть із мертвих;
тіла воскреснуть у нове життя.
Прокиньтеся, щасливі будьте всі,
хто в поросі живе.
Роса, що вкрила вас—
то ж вранішня роса, ознака нового часу,
коли земля відпустить своїх мертвих».
20 Народе мій, додому повертайся,
і двері щільно за собою причини.
Пересидьте, сховайтеся,
поки не вщухне гнів Господній.
21 Бо он Господь виходить зі Свого Житла[l]
карати за гріхи й провини всі народи.
Земля покаже кров усіх убитих
і більше вже померлих не сховає.
Відродження Єрусалима
27 Тоді Господь скарає тяжко Левіафана,
звивистого змія, що втікати буде,
міцним нагостреним мечем.
Господь морське чудовисько уб’є.
2 У ті часи прекрасний виноградник
заплодоносить, тож оспівуйте його!
3 Це Я, Господь, той виноградник доглядаю,
постійно поливаю і охороняю день і ніч,
щоб шкоди не завдав йому ніхто.
4 В Мені немає гніву,
та якщо Мій шлях зупинять терни і шипшина[m],
то піду на них війною і спалю дотла.
5 Якщо до Мене звернуться по захист,
то матимуть вони зі Мною мир.
Так, матимуть вони зі Мною мир!
6 В часи прийдешні
Якова народ укоріниться славно.
Народ Ізраїлю розквітне, розплодиться,
розійдеться по всьому світу його плід.
Бог вишле Ізраїль
7 Як же Господь скарає Свій народ?
В минулому, тільки вороги нападали на дітей Ізраїлю.
Невже Всевишній зробить таке ж саме?
В минулому багато із народу було вбито.
Невже Господь відніме життя
у багатьох Ізраїлю синів?
8 Господь проти Ізраїлю—вигнанням і засланням.
Він здув його нещадним вітром,
неначе східний суховій налетів.
9 Тільки так простяться Якову гріхи.
Він тільки тоді загладить свою провину
і зніме повністю з себе гріх,
коли поб’є вівтарні камені, мов той вапняк,
коли поваляться стовпи Ашери та вівтарі
для спалювання пахощів.
10 Укріплене мурами місто спорожніло,
оселі спустошені, покинуті напризволяще,
як у пустелі.
Там пастимуться телята, відпочиватимуть,
об’їдатимуть галуззя.
11 А коли воно всохне, зламається,
прийдуть жінки, зберуть хмиз і розпалять вогнище.
Це нерозумний народ,
тому й не співчуватиме їм Творець.
Не помилує їх Той, Хто їх виплекав.
12 Тоді Господь почне збирати Свій народ від річки Євфрат, до ріки Єгипетської[n] позбирає всіх вас, ізраїльтяни, одне до одного. 13 Того дня, коли прокинеться велика сурма, повернуться люди, загублені в ассирійській землі; зберуться ті, кого вигнали в Єгипетський край. Усі вони вшанують Господа на Святій горі в Єрусалимі.
Footnotes
- 23:1 послання Або «тягар».
- 23:4 морській твердині… морська Тобто «Тир».
- 23:7 Люди… світу Або «люди з усього світу прийшли, щоб оселитися у цьому місті».
- 23:12 сидонська дочко Тобто «місто Сидон».
- 24:22 казематі… в’язниці Можливо, тут йдеться про «Шеол». Див.: «Шеол».
- 25:8 Він знищить смерть навіки У деяких грецьких рукописах: «Але перемога проковтне смерть».
- 25:10 Моав Ця назва співзвучна до гебрейського слова «ворог».
- 26:1 захищає… підмурівками нас Або «Але Бог захищає нас».
- 26:4 Господь Бог Або «Ягве». Див.: «Ягве».
- 26:11 палко… любиш Гебрейське слово, яке означає «любов», «гнів», «ненависть», «ревнощі» тощо.
- 26:15 Натомість… кордони Або «Ти зібрав любимий народ Свій, народ, який Ти вигнав у далекі землі».
- 26:21 Свого Житла Можливо, тут йдеться про «храм у Єрусалимі».
- 27:4 терни і шипшина Селяни насаджували терни і шипшину, щоб захистити поля від диких звірів.
- 27:12 від річки… Єгипетської Це були кордони землі, яку Бог обіцяв віддати народу Ізраїля.
Copyright © 2007 by Bible League International