Зустріч Якова з Ісавом

33 Яків подивився й побачив Ісава, що йшов назустріч, а з ним було ще чотириста чоловік. То Яків розподілив своїх дітей між Леєю, Рахиллю та двома служницями. ² Він поставив служниць і їхніх дітей першими, за ними—Лею з її дітьми, а останніми були Рахиль із Йосипом. ³ Сам же він пішов попереду них і вклонявся до землі сім разів, аж доки не підійшов до свого брата.

⁴ Але Ісав побіг назустріч. Він обняв Якова за шию й поцілував, і обоє вони заплакали. ⁵ Тоді Ісав підвів погляд і, побачивши жінок і дітей, спитав: «Хто всі ці люди, що з тобою?» Яків відповів: «Це діти, що їх Бог подарував мені, слузі твоєму».

⁶ Тоді служниці з дітьми підійшли до Ісава і вклонилися йому. ⁷ Лея з дітьми також підійшла і вклонилася, а тоді Йосип і Рахиль підійшли і вклонилися.

⁸ Ісав спитав: «Що то за табір, який я зустрів?» Яків відповів: «То дари тобі, щоб ти мене прийняв, господарю». ⁹ Тоді Ісав каже: «У мене вдосталь усього, нехай твоє лишається при тобі». ¹⁰ Яків заперечив: «Ні! Прошу, якщо ти приймеш мене, то прийми й дари з рук моїх. Я дуже радий бачити знову обличчя твоє, наче я бачу Лице Боже. Я радий, що ти мене прийняв. ¹¹ Прошу тебе, прийми благословення. Господь був милостивий до мене, і я маю всього вдосталь». Яків наполягав, аж доки Ісав не погодився прийняти дарунки.

¹² Тоді Ісав і каже: «А зараз рушаймо в дорогу разом. Я піду поперед тебе». ¹³ А Яків йому: «Мій володар розуміє, діти тендітні, стада й отари, що годують приплід, затримують мене. Якщо гнатиму їх цілий день, то все стадо повиздихає. ¹⁴ Ти, господарю мій, іди поперед свого слуги, а я піду поволі разом із худобою, що йтиме поперед мене. Ми йтимемо не швидко, щоб мої діти не втомилися, аж поки не прийдемо до мого господаря в Сеїр».

¹⁵ Тоді Ісав сказав: «Дозволь залишити декого з моїх людей з тобою». А Яків йому: «Навіщо? Нащо мені таке благовоління, господарю мій?»

¹⁶ Того ж дня Ісав повернувся своєю дорогою до Сеїра. ¹⁷ Яків же повернувся до Суккота. Там він збудував собі будинок і загони для худоби. Тому й назвав він те місце Суккот^[a]. ¹⁸ Так Яків щасливо дістався до міста Сихема, що в землі Ханаанській, з Паддан-Арама. Він став табором на схід від міста. ¹⁹ Він придбав у Гамора, Сихемового батька, за сто срібних монет частину поля, де розташував свій намет. ²⁰ Там Яків спорудив вівтар і назвав те місце «Ел^[b], Бог Ізраїлю».

Зґвалтування Діни

34 Якось Діна, дочка Леї та Якова, вийшла подивитися на місцевих жінок. ² І побачив її Сихем, син Гамора хивійця, правителя тієї землі. І взяв він її, ліг з нею та й зганьбив її. ³ Але душею він прив’язався до Діни, Якової дочки, покохав її і хотів полонити її серце. ⁴ І сказав тоді Сихем своєму батькові Гамору: «Засватай мені цю дівчину».

⁵ У той час, коли Яків довідався, що Сихем позбиткувався з його дочки Діни, сини його були в степу з худобою. Тож Яків дочекався, поки вони повернулися. ⁶ Гамор, Сихемів батько, пішов до Якова, щоб поговорити з ним. ⁷ На той час якраз прийшли з поля Якові сини. Почувши, що сталося, хлопці дуже обурилися й запалали великим гнівом, оскільки Сихем зганьбив Ізраїль тим, що ліг з Яковою дочкою. А такі речі чинити не годиться.

⁸ І сказав їм тоді Гамор: «Мій син Сихем прагнув вашої дочки. Прошу вас, віддайте її йому за жінку. ⁹ Укладімо шлюбну угоду: віддайте нам ваших дочок, а наших беріть собі. ¹⁰ Живіть разом з нами. Земля відкрита перед вами, влаштовуйтеся, працюйте на ній, набувайте на ній добро».

¹¹ Тоді Сихем і каже до Діниного батька та її братів: «Прийміть мене, і я дам вам усе, чого ви забажаєте. ¹² Призначте викуп, і якими б дари не були дорогими, я принесу все, що вам завгодно, але віддайте мені цю дівчину за дружину».

¹³ Тоді Якові сини відповіли Сихемові та його батькові Гамору, намагаючись обдурити їх, бо ж Сихем знечестив їхню сестру Діну. ¹⁴ Вони сказали: «Ми не можемо віддати свою сестру за необрізаного, бо це буде ганьбою для нас. ¹⁵ Ми погодимося лише за умови, якщо всі чоловіки серед вас будуть обрізані, як і ми. ¹⁶ Тоді ми віддамо за вас своїх дочок і візьмемо собі ваших, житимемо з вами і станемо одним родом. ¹⁷ Якщо ж ви не послухаєте нас і не зробите обрізання, то ми заберемо нашу дочку^[c] й підемо геть».

¹⁸ Їхні слова сподобалися Гамору та його сину Сихему. ¹⁹ Юнак не вагався зробити те, про що було сказано, бо прагнув Якової дочки. А був він найповажнішим у батьковім домі.

²⁰ Гамор із сином Сихемом пішли до міської брами й звернулися до чоловіків свого міста: ²¹ «Ці люди ставляться прихильно до нас. Нехай живуть на цій землі і промишляють на ній. Погляньте, землі багато, вистачить і для них. Ми братимемо їхніх дочок собі за жінок, і віддаватимемо за них наших дочок. ²² Та лише за такої умови ці люди згодяться жити з нами і стати одним народом: слід обрізати кожного чоловіка серед нас, як і вони є обрізані. ²³ Вся їхня худоба, все їхнє майно і кожна тварина стане нашою. Так погодимося з ними і вони житимуть разом з нами».

²⁴ І всі мешканці міста погодилися з Гамором і сином його Сихемом. І були обрізані всі чоловіки, що мешкали в тому місті.

Помста

²⁵ На третій день усі вони ще страждали від болю. А двоє Якових синів, Симеон та Левій, брати Діни, кожен узявши свій меч, сміливо напали на беззахисне місто і повбивали всіх чоловіків. ²⁶ Вони вбили й Гамора і його сина Сихема мечем, забрали Діну з Сихемового дому й пішли звідти. ²⁷ Тоді сини Якова прийшли до вбитих і пограбували все місто за те, що Сихем зганьбив їхню сестру. ²⁸ Вони забрали їхні отари овець, їхню худобу, їхніх ослів і все, що було в місті чи в степу. ²⁹ Вони захопили все їхнє майно, і всіх жінок і дітей вони забрали в полон, все розграбували в кожній оселі.

³⁰ Тоді Яків мовив до Симеона та Левія: «Ви накликали біду на мене, адже мене тепер зненавиділи ханаанці та перизійці, що живуть у цих землях. Як на мене, нас мало. Зібравшись усі разом проти мене, вони нападуть, і я буду знищений, і мій дім також». ³¹ Але ті відповіли: «Як насмілився він поводитися з нашою сестрою як з повією?»

Яків у Бетелі

35 І мовив тоді Бог до Якова: «Вставай, іди до Бетела^[d], оселись там і споруди вівтар Богові, що явився тобі, коли ти тікав від брата свого Ісава».

² І звернувся Яків до своєї родини і до всіх, хто був із ним: «Киньте всіх чужих божків, яких маєте, очистіться й перевдягніться. ³ Залишмо це місце й ходімо до Бетела. Там я поставлю вівтар Богу, Який відповів мені в день біди моєї і був зі мною на всьому шляху, яким я йшов».

⁴ І повіддавали вони Якову всіх чужих божків, що мали з собою, і всі сережки, що були в їхніх вухах. І закопав Яків усе те під дубом поблизу міста Сихема. ⁵ Тоді вони рушили звідти. І послав Бог великий жах перед Яковим родом на навколишні міста, і ніхто не став переслідувати синів Якова.

⁶ Отже, прийшов Яків зі всіма людьми, що були з ним, до Луза (він іще звався Бетелом), що в землі Ханаанській. ⁷ І спорудив він там вівтар, і назвав те місце Ель-Бетелом^[e], оскільки Бог явився йому на тому місці, коли Яків утікав від свого брата. ⁸ Дебора, Ревеччина годувальниця, померла і була похована під дубом поблизу Бетела, і Яків назвав той дуб Аллон-Бакут^[f].

Нове ім’я Якова

⁹ Бог знову явився Якову, коли той повернувся з Паддан-Арама, і благословив його. ¹⁰ Бог сказав йому: «Твоє ім’я Яків. Віднині ти більше не зватимешся Яковом, а ім’ям твоїм буде Ізраїль». Тож назвав Він його Ізраїлем.

¹¹ І сказав йому Бог: «Я—Бог Усемогутній. Плодися і розмножуйся. Народ, навіть багато народів почнуться від тебе. Царі також почнуться від тебе. ¹² Землю, що Я дав Аврааму та Ісааку, Я віддам тобі й твоїм нащадкам».

¹³ І Бог залишив те місце, де говорив з ними. ¹⁴ Отже, Яків поставив стовп, кам’яний стовп на місці, де Він розмовляв із ним, і полив вином та оливою в пожертву. ¹⁵ І назвав Яків те місце, де Бог розмовляв із ним, Бетелом.

Смерть Рахилі

¹⁶ Тоді вони залишили Бетел. Коли вони ще не дісталися до Ефрата (Віфлієма), у Рахилі почалися пологи. Вони були дуже тяжкі. ¹⁷ Поки вона не могла розродитися, повитуха сказала: «Не бійся, в тебе буде ще один син».

¹⁸ Рахиль помирала і, помираючи, назвала сина Беноні^[g], але його батько дав йому ім’я Веніамин^[h]. ¹⁹ Рахиль померла, і поховали її на шляху до Ефрата (тобто Віфлеєма).

²⁰ І поставив Яків поблизу її могили пам’ятник, що й донині є на могилі Рахилі. ²¹ Потім Ізраїль рушив далі й розкинув шатра на південь від башти Едера^[i].

²² Поки Ізраїль залишався на тій землі, Рувим пішов і переспав з Вілхою, батьковою наложницею. Ізраїль довідався про це і дуже розлютився^[j].

Ізраїлева родина

Яків мав дванадцятеро синів.

Це були сини Якова, що народились у нього в Паддан-Арамі.

²⁷ Яків прийшов до свого батька Ісаака в Мамре, в Киріат-Арву (тобто Хеврон), де оселилися Авраам та Ісаак.

Смерть Ісаака

²⁸ Ісаак прожив сто вісімдесят років. ²⁹ І з останнім подихом Ісаак помер. Він прилучився до своїх пращурів, проживши довге й повне життя. Його сини Ісав та Яків поховали його.

Ісус виряджає Своїх апостолів

(Мк. 3:13-19; 6:7-13; Лк. 6:12-16; 9:1-6)

10 Ісус покликав дванадцять апостолів, Своїх учнів, і наділив їх владою виганяти нечистих духів та зціляти від різних недугів та хвороб. ² Ось імена дванадцятьох апостолів:

^5-6 Ісус вирядив цих дванадцятьох і наказав їм: «Не ходіть до поганських земель, ані до самарійського міста, а йдіть до народу ізраїльського—заблудлих овець. ⁷ Йдіть і проповідуйте, кажучи: „Царство Боже наближається”. ⁸ Лікуйте хворих, воскрешайте мертвих, зціляйте прокажених, виганяйте нечистих духів. Ви одержуєте цю владу даром, то й допомагайте іншим даром. ^9-10 Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ні міді, ні запасної одежини чи сандалів, ані палиці. Кажу вам так, бо робітнику буде дано все, що він потребує.

¹¹ І як зайдете до міста чи села, то знайдіть там достойного чоловіка й лишайтеся в нього, доки не залишите те місто. ¹² Входячи в дім, привітайте його словами: „Мир дому цьому!” ¹³ Якщо мешканці того дому гостинно привітають вас, тоді він достойний вашого миру. Якщо ж ні, то нехай ваш мир повернеться до вас. ¹⁴ А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших^[a]. ¹⁵ Істинно кажу вам, що навіть людям Содома і Ґоморри легше поведеться Судного Дня, ніж тому негостинному місту».

Ісус попереджає апостолів про переслідування

(Мк. 13:9-13; Лк. 21:12-17)

¹⁶ «Знайте ж, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї. Тож будьте мудрими, мов змії, та невинними, мов голуби. ¹⁷ Стережіться людей, бо вони віддадуть вас до суду й битимуть батогами у синагогах. ¹⁸ Вас приведуть на суд правителів та царів за те, що ви Мої учні. Це дасть вам можливість свідчити про Мене перед ними та поганами. ¹⁹ Коли ж вас заарештують, не турбуйтеся про те, що і як казати, бо на той час ви матимете що сказати. ²⁰ Пам’ятайте, що то не ви говоритимете, а Дух Отця вашого промовлятиме вашими устами.