Бытие 32-34

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Яків іде назустріч Ісаву

32 Яків, мандруючи своїм шляхом, зустрів Божих Ангелів. ² Побачивши їх, він мовив: «Це Божий табір!» І назвав те місце Маганаїм^[a].

³ Тоді вирядив Яків посланців поперед себе до свого брата Ісава до землі Сеїрської, до краю Едомського^[b]. ⁴ Він їм наказав: «Перекажіть господареві моєму Ісаву те, що каже його слуга Яків: „Я жив у Лавана, мов чужинець, увесь цей час, аж дотепер. ⁵ Я маю худобу, ослів, овець, слуг і служниць. Я послав поперед себе, щоб сповістити про це тобі, господарю мій, і щоб знайти милість у твоїх очах”».

⁶ Посланці повернулися до Якова і кажуть: «Ми ходили до твого брата Ісава, і він також іде тобі назустріч. А з ним чотириста чоловік». ⁷ Яків дуже злякався й занепокоївся. Він поділив людей, що були з ним, дрібну і велику худобу, а також верблюдів на дві групи. ⁸ Він подумав: «Якщо Ісав прийде до першої і знищить її, то інша, що залишиться, зможе втекти». ⁹ Тоді він сказав: «Боже батька мого Авраама! Боже батька мого Ісаака! Господи, Хто звелів мені: „Повертайся до своєї землі й до родини. І Я сприятиму твоєму процвітанню”. ¹⁰ Я не вартий усіх тих щирої любові й вірності, що Ти виявив до мене, слуги Твого. Бо коли я перейшов цю ріку Йордан, то мав лише свою патерицю, а зараз годен мати два стани. ¹¹ Прошу, порятуй мене від руки брата мого, від руки Ісава. Бо я боюся, що він прийде і вб’є мене і повбиває матерів з дітьми. ¹² Але Ти сказав: „Я чинитиму добро тобі й примножу нащадків твоїх, і буде їх, як того піску морського, що й полічити неможливо”».

¹³ Яків залишався там цілу ніч. Тоді відібрав дещо з того, що мав, аби віддати Ісаву в дар. ^14-15 То було двісті кіз і двадцять козлів, двісті овець і двадцять баранів, тридцять верблюдів з їхніми жереб’ятами, сорок корів і десять биків, двадцять ослиць і десять ослів. ¹⁶ Яків доручив доглядати кожне стадо одному зі своїх слуг. І сказав їм: «Ідіть переді мною і тримайте відстань між стадами!»

¹⁷ Першому слузі він наказав: «Коли зустрінеш мого брата Ісава, він спитає: „Чий ти слуга? Куди йдеш? Чия худоба йде перед тобою?” ¹⁸ То відповідай так: „Вона належить слузі твоєму Якову. Це дарунок тобі, господареві моєму Ісаву. Он глянь, Яків також іде слідом за мною”».

¹⁹ Те саме Яків наказав другому й третьому слугам, а також усім слугам, що йшли за стадами: «Кажіть те саме Ісаву, коли зустрінете його. ²⁰ Кажіть також: „Поглянь, твій слуга Яків слідом іде за нами”». «Може, я задобрю його дарами, що йдуть попереду,—подумав Яків,—а тоді й сам з’явлюсь перед ним. Можливо, тоді він простить мене й прийме».

²¹ Отже, Яків вислав дари вперед, а сам заночував тієї ночі в таборі. ²² Серед ночі Яків устав, взяв обох своїх жінок, двох їхніх служниць і своїх одинадцятьох дітей і перейшов убрід річку Яввок. ²³ Він усіх їх переправив через річку, а також і все своє майно.

Яків бореться з Богом

²⁴ Коли Яків залишився на самоті, якийсь Чоловік прийшов і боровся з ним аж до сходу сонця. ²⁵ Побачивши, що не може здолати Якова, Той Чоловік ударив його по стегну і вивихнув йому суглоб.

²⁶ Тоді Чоловік і каже: «Відпусти мене, бо сонце вже сходить». Але Яків відповів: «Не відпущу, доки не благословиш мене». ²⁷ Чоловік тоді спитав Якова: «Як твоє ім’я?» Той каже: «Яків». ²⁸ А Чоловік йому: «Віднині не Яковом зватимешся ти, а Ізраїлем^[c], оскільки боровся ти з Богом і з людьми і переміг».

²⁹ Яків тоді спитав: «Скажи мені, будь ласка, Своє ім’я». А Чоловік каже: «Навіщо питаєш, як Мене зовуть?» І тоді Він благословив Якова. ³⁰ Яків назвав те місце Пеніел^[d]. Він сказав: «Хоч і бачив я Бога віч-на-віч, але життя моє збережене».

³¹ Сонце зійшло над ним, коли він проходив Пенуел. Яків ішов, кульгаючи через своє вражене стегно. ³² Через те, що Якова вдарили по стегну і пошкодили саме м’язи стегна, народ ізраїльський досі не вживає в їжу стегна.

Зустріч Якова з Ісавом

33 Яків подивився й побачив Ісава, що йшов назустріч, а з ним було ще чотириста чоловік. То Яків розподілив своїх дітей між Леєю, Рахиллю та двома служницями. ² Він поставив служниць і їхніх дітей першими, за ними—Лею з її дітьми, а останніми були Рахиль із Йосипом. ³ Сам же він пішов попереду них і вклонявся до землі сім разів, аж доки не підійшов до свого брата.

⁴ Але Ісав побіг назустріч. Він обняв Якова за шию й поцілував, і обоє вони заплакали. ⁵ Тоді Ісав підвів погляд і, побачивши жінок і дітей, спитав: «Хто всі ці люди, що з тобою?» Яків відповів: «Це діти, що їх Бог подарував мені, слузі твоєму».

⁶ Тоді служниці з дітьми підійшли до Ісава і вклонилися йому. ⁷ Лея з дітьми також підійшла і вклонилася, а тоді Йосип і Рахиль підійшли і вклонилися.

⁸ Ісав спитав: «Що то за табір, який я зустрів?» Яків відповів: «То дари тобі, щоб ти мене прийняв, господарю». ⁹ Тоді Ісав каже: «У мене вдосталь усього, нехай твоє лишається при тобі». ¹⁰ Яків заперечив: «Ні! Прошу, якщо ти приймеш мене, то прийми й дари з рук моїх. Я дуже радий бачити знову обличчя твоє, наче я бачу Лице Боже. Я радий, що ти мене прийняв. ¹¹ Прошу тебе, прийми благословення. Господь був милостивий до мене, і я маю всього вдосталь». Яків наполягав, аж доки Ісав не погодився прийняти дарунки.

¹² Тоді Ісав і каже: «А зараз рушаймо в дорогу разом. Я піду поперед тебе». ¹³ А Яків йому: «Мій володар розуміє, діти тендітні, стада й отари, що годують приплід, затримують мене. Якщо гнатиму їх цілий день, то все стадо повиздихає. ¹⁴ Ти, господарю мій, іди поперед свого слуги, а я піду поволі разом із худобою, що йтиме поперед мене. Ми йтимемо не швидко, щоб мої діти не втомилися, аж поки не прийдемо до мого господаря в Сеїр».

¹⁵ Тоді Ісав сказав: «Дозволь залишити декого з моїх людей з тобою». А Яків йому: «Навіщо? Нащо мені таке благовоління, господарю мій?»

¹⁶ Того ж дня Ісав повернувся своєю дорогою до Сеїра. ¹⁷ Яків же повернувся до Суккота. Там він збудував собі будинок і загони для худоби. Тому й назвав він те місце Суккот^[e]. ¹⁸ Так Яків щасливо дістався до міста Сихема, що в землі Ханаанській, з Паддан-Арама. Він став табором на схід від міста. ¹⁹ Він придбав у Гамора, Сихемового батька, за сто срібних монет частину поля, де розташував свій намет. ²⁰ Там Яків спорудив вівтар і назвав те місце «Ел^[f], Бог Ізраїлю».

Зґвалтування Діни

34 Якось Діна, дочка Леї та Якова, вийшла подивитися на місцевих жінок. ² І побачив її Сихем, син Гамора хивійця, правителя тієї землі. І взяв він її, ліг з нею та й зганьбив її. ³ Але душею він прив’язався до Діни, Якової дочки, покохав її і хотів полонити її серце. ⁴ І сказав тоді Сихем своєму батькові Гамору: «Засватай мені цю дівчину».

⁵ У той час, коли Яків довідався, що Сихем позбиткувався з його дочки Діни, сини його були в степу з худобою. Тож Яків дочекався, поки вони повернулися. ⁶ Гамор, Сихемів батько, пішов до Якова, щоб поговорити з ним. ⁷ На той час якраз прийшли з поля Якові сини. Почувши, що сталося, хлопці дуже обурилися й запалали великим гнівом, оскільки Сихем зганьбив Ізраїль тим, що ліг з Яковою дочкою. А такі речі чинити не годиться.

⁸ І сказав їм тоді Гамор: «Мій син Сихем прагнув вашої дочки. Прошу вас, віддайте її йому за жінку. ⁹ Укладімо шлюбну угоду: віддайте нам ваших дочок, а наших беріть собі. ¹⁰ Живіть разом з нами. Земля відкрита перед вами, влаштовуйтеся, працюйте на ній, набувайте на ній добро».

¹¹ Тоді Сихем і каже до Діниного батька та її братів: «Прийміть мене, і я дам вам усе, чого ви забажаєте. ¹² Призначте викуп, і якими б дари не були дорогими, я принесу все, що вам завгодно, але віддайте мені цю дівчину за дружину».

¹³ Тоді Якові сини відповіли Сихемові та його батькові Гамору, намагаючись обдурити їх, бо ж Сихем знечестив їхню сестру Діну. ¹⁴ Вони сказали: «Ми не можемо віддати свою сестру за необрізаного, бо це буде ганьбою для нас. ¹⁵ Ми погодимося лише за умови, якщо всі чоловіки серед вас будуть обрізані, як і ми. ¹⁶ Тоді ми віддамо за вас своїх дочок і візьмемо собі ваших, житимемо з вами і станемо одним родом. ¹⁷ Якщо ж ви не послухаєте нас і не зробите обрізання, то ми заберемо нашу дочку^[g] й підемо геть».

¹⁸ Їхні слова сподобалися Гамору та його сину Сихему. ¹⁹ Юнак не вагався зробити те, про що було сказано, бо прагнув Якової дочки. А був він найповажнішим у батьковім домі.

²⁰ Гамор із сином Сихемом пішли до міської брами й звернулися до чоловіків свого міста: ²¹ «Ці люди ставляться прихильно до нас. Нехай живуть на цій землі і промишляють на ній. Погляньте, землі багато, вистачить і для них. Ми братимемо їхніх дочок собі за жінок, і віддаватимемо за них наших дочок. ²² Та лише за такої умови ці люди згодяться жити з нами і стати одним народом: слід обрізати кожного чоловіка серед нас, як і вони є обрізані. ²³ Вся їхня худоба, все їхнє майно і кожна тварина стане нашою. Так погодимося з ними і вони житимуть разом з нами».

²⁴ І всі мешканці міста погодилися з Гамором і сином його Сихемом. І були обрізані всі чоловіки, що мешкали в тому місті.

Помста

²⁵ На третій день усі вони ще страждали від болю. А двоє Якових синів, Симеон та Левій, брати Діни, кожен узявши свій меч, сміливо напали на беззахисне місто і повбивали всіх чоловіків. ²⁶ Вони вбили й Гамора і його сина Сихема мечем, забрали Діну з Сихемового дому й пішли звідти. ²⁷ Тоді сини Якова прийшли до вбитих і пограбували все місто за те, що Сихем зганьбив їхню сестру. ²⁸ Вони забрали їхні отари овець, їхню худобу, їхніх ослів і все, що було в місті чи в степу. ²⁹ Вони захопили все їхнє майно, і всіх жінок і дітей вони забрали в полон, все розграбували в кожній оселі.

³⁰ Тоді Яків мовив до Симеона та Левія: «Ви накликали біду на мене, адже мене тепер зненавиділи ханаанці та перизійці, що живуть у цих землях. Як на мене, нас мало. Зібравшись усі разом проти мене, вони нападуть, і я буду знищений, і мій дім також». ³¹ Але ті відповіли: «Як насмілився він поводитися з нашою сестрою як з повією?»