Авраам у Ґерарі

20 Авраам подався звідти до землі Неґевської^[a]. Він оселився між Кадешем і Шуром у Ґерарі. ² Усім він казав, що Сарра його сестра. Почувши це, Авімелех, ґерарський цар, послав своїх слуг, щоб привели Сарру до нього.

³ Якось Авімелеху приснився Бог уночі. От Він йому й каже: «Ти помреш через жінку, яку взяв собі, бо вона одружена». ⁴ Та Авімелех іще не пізнав її, тому промовив: «Господи, невже Ти справді погубиш невинну людину? ⁵ Хіба ж Авраам сам не казав, що Сарра його сестра? Хіба ж вона сама не казала, що Авраам її брат? Я не винен, бо зробив це зі щирим серцем і чистими руками».

⁶ Тоді Бог йому й каже уві сні: «Звісно, Я знаю, що ти зробив це з невинним серцем. Я тебе стримав, щоб ти не згрішив проти Мене і не дозволив тобі торкнути. ⁷ Тож віддай жінку Авраамові, бо він—пророк. Він молитиметься за тебе, тож ти житимеш. Якщо ж не віддаси Сарру Авраамові, то знай, що і ти, і всі твої домашні—всі ви напевно помрете».

⁸ Наступного ранку Авімелех, прокинувшись, покликав своїх слуг і розповів їм усе про свій сон. І слуги його дуже злякалися. ⁹ Тоді Авімелех покликав Авраама й каже: «Що ж ти зробив з нами? У чому провина моя перед тобою, що навів ти такий великий гріх на мене й царство моє? Ти повівся зі мною так, як не годиться поводитися». ¹⁰ І ще сказав Авімелех: «Що ти собі думав, коли вчинив отаке?»

¹¹ Авраам відповів: «Я подумав, що немає страху перед Богом у цій землі і що мене можуть убити за мою дружину. ¹² Крім того, вона й справді моя сестра. Дочка мого батька, але не моєї матері. І вона стала моєю дружиною. ¹³ Коли Бог послав мене в мандри з батькового дому, я Саррі й кажу: „Зроби мені таку ласку, де б ми не були, кажи всім, що я твій брат”».

¹⁴ Тоді Авімелех дав Авраамові Сарру, овець, худоби всілякої, слуг і служниць. ¹⁵ Авімелех сказав: «Поглянь, уся земля моя перед тобою. Живи де хочеш». ¹⁶ І промовив Авімелех до Сарри: «Я дав твоєму братові тисячу срібних монет. Я зробив це, щоб ніхто не подумав нічого лихого проти тебе. Ти виправдана цілком!»

^17-18 Господь замкнув усі лона в домі Авімелеха через Сарру, Авраамову дружину. Тож Авраам помолився Всевишньому, й Бог зцілив Авімелеха, його дружину і служниць, і вони знову мали дітей.

Народження Ісаака

21 Господь виявив свою прихильність до Сарри й усе виконав. ² Як Він і сказав, Сарра завагітніла й народила Авраамові в його старості сина саме в той час, який вказав їй був Господь. ³ І назвав Авраам сина, що народила йому Сарра, Ісааком.

⁴ Коли Ісаакові сповнилося вісім днів, Авраам зробив йому обрізання, як і звелів Бог. ⁵ Авраамові було сто років, коли в нього народився син Ісаак.

⁶ Сарра тоді й каже: «Бог дарував радість мені. Нехай же кожен, хто почує це, радіє разом зі мною». ⁷ І Сарра додала: «Хто міг сказати Авраамові, що я, Сарра, доглядатиму дітей? Але це збулось, і я народила йому, старому, сина».

Вигнання Аґар з Ізмаїлом

⁸ Хлопчик ріс, і коли настав час відлучати його від грудей, того ж дня Авраам влаштував велике свято. ⁹ Сарра побачила, як грається син Аґар, єгиптянкою народжений Авраамів первісток, з її сином Ісааком^[b]. ¹⁰ І вона сказала Авраамові: «Прожени геть цю рабиню з хлопцем, бо її син не повинен стати спадкоємцем разом із моїм Ісааком». ¹¹ Прикро стало Авраамові, засмутився він через свого сина Ізмаїла.

¹² І сказав тоді Бог Авраамові: «Не турбуйся про хлопчика і свою рабиню. Виконай все, як Сарра того хоче, бо твоїх нащадків визнаватимуть через Ісаака. ¹³ Сина рабині Я також зроблю батьком великого народу, бо він твій син».

¹⁴ Авраам устав раненько, взяв хліба й бурдюк води і дав Аґар. Поклавши все це їй на плечі, він відіслав її разом з хлопчиком. І пішла вона мандрувати через пустелю до Беершеби^[c] й заблукала. ¹⁵ Коли вода в бурдюку скінчилася, Аґар посадила дитину під кущ. ¹⁶ Вона відійшла й сіла на відстані, щоб не бачити, як помирає хлопчик. Аґар промовила: «Не можу я дивитися, як помирає дитина без води».

¹⁷ Та Бог почув плач хлопчика і Ангел Божий промовив до Аґар із небес: «Що трапилося, Аґар? Не бійся. Бог почув плач дитини. ¹⁸ Вставай! Підніми хлопчину й міцно тримай його за руку. Я зроблю його батьком великого народу».

¹⁹ І відкрив їй Бог очі, і побачила вона криницю з водою. Підійшла Аґар, набрала повний бурдюк води й дала напитися хлопчику.

²⁰ Хлопець ріс, і Бог був з ним. Ізмаїл жив у пустелі й став лучником. ²¹ Мати знайшла йому жінку єгиптянку, й жили вони в пустелі Паран^[d].

Угода між Авраамом і Авімелехом

²² Якось Авімелех та Фікол, воєначальник, сказали Авраамові: «Бог з тобою у всьому, що ти робиш. ²³ Тож поклянись мені перед Богом, що ти не зрадиш ні мене, ні дітей моїх, ані нащадків. Будеш милостивий до мене, як я до тебе. Поклянись, що будеш відданий тій землі, на якій живеш». ²⁴ І відповів Авраам: «Клянусь!»

²⁵ Тоді Авраам поскаржився Авімелехові про криницю з водою, що захопили його слуги. ²⁶ Авімелех відповів: «Я не знаю, хто це вчинив. Ти мені не казав, а я не чув про це дотепер».

²⁷ Авраам привів вівцю та худобину й дав їх Авімелехові. І уклали вони удвох угоду. ²⁸ Авраам поставив іще сім^[e] овечок осібно від отари. ²⁹ І спитав тоді Авімелех: «Що означає те, що ти поставив сімох овечок окремо?» ³⁰ Авраам відповів: «Якщо ти приймеш овечок від мене, то це буде доказом того, що я викопав цю криницю». ³¹ Отож те місце й стали називати Беершебою^[f], оскільки вони двоє поклялися там.

³² Так Авраам та Авімелех уклали угоду біля Беершеби. Після цього Авімелех і Фікол, воєначальник, повернулися до землі Филистимської. ³³ І посадив Авраам тамарискове дерево біля Беершеби. І під ним він поклонявся Господу, Богу Всевишньому. ³⁴ І жив Авраам у землі Филистимській іще довго.

Бог випробовує Авраама

22 Після цього Бог випробував Авраама. От Він і каже: «Аврааме!» Той озвався: «Я тут». ² Бог мовив: «Візьми свого єдиного сина, якого ти любиш, Ісаака, і йди з ним до землі Морії. Там принесеш його в жертву спаленням на горі, яку Я назву тобі».

³ Рано вранці Авраам устав, осідлав свого віслюка, взяв з собою двох своїх слуг і сина Ісаака. Авраам наколов дров для спалення і рушив до того місця, куди Бог звелів. ⁴ На третій день Авраам підвів очі й побачив звіддалік те місце, куди вони йшли. ⁵ Він сказав своїм слугам: «Лишайтеся тут із віслюком, а ми з хлопцем підемо он туди. Ми там поклонимося Господу й вернемося до вас». ⁶ Авраам узяв дрова для жертвопринесення й поклав їх на плечі синові. Іще він узяв із собою вогонь, ніж, і вони вдвох пішли.

⁷ І звернувся тоді Ісаак до батька: «Тату!» Авраам озвався: «Чого тобі, синку?» Ісаак запитав: «Вогонь і дрова ми маємо, а де ж ягня, що принесемо в жертву спаленням?» ⁸ Авраам відповів: «Бог сам подбає про ягня для жертви». І вони вдвох пішли далі.

Порятунок Ісаака

⁹ І прийшли вони на місце, яке вказав йому Бог. Авраам спорудив там вівтар і розклав дрова. Потім він зв’язав свого сина Ісаака й поклав його на вівтар поверх дров. ¹⁰ Тоді Авраам простягнув руку й вийняв ножа, щоб убити свого сина. ¹¹ Але тут Ангел Господній погукав його з небес: «Аврааме! Аврааме!» Авраам озвався: «Я тут». ¹² Ангел йому й каже: «Зупинися! Не здіймай руки на хлопчика. Не роби йому нічого, бо Я бачу тепер, що ти шануєш Бога, що заради Мене ладен пожертвувати єдиним сином своїм».

¹³ Авраам підвів очі й побачив барана, що заплутався рогами в кущах. Він пішов, узяв його, забив і приніс у жертву замість свого сина. ¹⁴ І назвав Авраам це місце Ягве-Їре^[g]. І досі люди кажуть: «На горі Господь явився».

¹⁵ Тоді покликав Ангел Господній Авраама вдруге. ^16-17 Він сказав: «Я обіцяю тобі, каже Господь, за те, що ти таке зробив і ладен був пожертвувати єдиним своїм сином, Я воістину благословлю тебе й дам тобі стільки нащадків, як тих зірок у небі, як того піску на березі моря. Вони позаймають міста ворогів своїх. ¹⁸ Всі народи землі благословлять тебе іменем нащадків твоїх за те, що ти прислухався до голосу Мого». ¹⁹ Авраам повернувся до своїх слуг, і вони всі разом пішли до Беершеби. ²⁰ Після всього цього якось хтось сказав Авраамові: «Милка також народила синів твоєму братові Нагору. ²¹ Це Уз, первісток їхній, його брат Буц і Кемуел, батько Арама. ²² Це також Кесед, Хазо, Пілдаш, Їдлаф і Бетуїл. ²³ Бетуїл став батьком Ревекки». Цих вісьмох народила Нагору, Авраамовому брату, Милка. ²⁴ Нагорова наложниця Ремуель народила йому ще чотирьох синів: Теваха, Ґахама, Тахаша та Мааку.

Складайте скарби на Небі

(Лк. 12:33-34; 11:34-36; 16:13)

¹⁹ «Не складайте собі скарбів на Землі, де міль та іржа знищать їх, де злодії можуть вдертися й викрасти їх. ²⁰ Краще збирайте скарби для себе на Небі, де ні міль, ні іржа не понівечать їх, де злодії не вдеруться й не викрадуть їх. ²¹ Бо де багатство ваше, там і серце ваше буде.

²² Око—єдине джерело світла для тіла. Отже, якщо ви бачите людину, та бажаєте допомогти їй, то й усе тіло ваше буде наповнене світлом. ²³ Але якщо ви дивитеся на людину егоїстично, то й усе тіло ваше буде в темряві. Якщо єдине світло, яке маєте ви—темрява, тож темрява та—є найгірша з усіх!»^[a]

²⁴ «Ніхто не може служити двом господарям, бо зненавидить одного й полюбить іншого або буде відданий одному і зневажатиме іншого. Не можна водночас поклонятися Богові й грошам»^[b].

Дбайте насамперед про Царство Небесне

(Лк. 12:22-34)

²⁵ «Отже, кажу Я вам: не піклуйтеся про те, що їстимете й питимете, аби підтримати життя своє. Не турбуйтеся про одяг для тіла вашого. Напевне, життя є важливіше їжі, а тіло—одягу! ²⁶ Погляньте на птахів: вони не сіють, не жнуть, не збирають зерна до комори, але ж Отець Ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не знаєте, люди, що ви значно важливіші за птахів? ²⁷ Ніхто з вас не зможе хвилюванням своїм подовжити життя своє хоча б на годину? ²⁸ Навіщо ви піклуєтеся про одяг? Погляньте, як ростуть дикі квіти: вони не працюють, не шиють одягу собі. ²⁹ Та ж кажу вам, що й Соломон у розквіті слави своєї не вдягався у такі вишукані шати, як вони. ³⁰ Якщо Бог одягає в таку розкіш траву польову, що сьогодні росте, а завтра потрапить у вогонь, то наскільки ж певніше одягне Він вас, о маловіри! ³¹ Тож не піклуйтеся й не питайте: „Що нам їсти?” або „Що нам пити?” або „У що нам вбратися?” ³² То лише погани увесь час дбають про таке, але ж Отець Ваш Небесний знає, чого ви потребуєте.

³³ Натомість, дбайте насамперед про Царство Боже та робіть усе, що Господь від вас вимагає, й тоді усе інше Він неодмінно вам надасть. ³⁴ Не піклуйтеся про день завтрашній, бо завтра будуть свої клопоти. Кожен день має досить своїх турбот».