Троє чоловіків

18 І Господь знову явився Авраамові. Це сталося біля діброви Мамре, коли той сидів біля входу до свого намету в найжаркішу пору дня. ² Авраам підвів очі й побачив трьох чоловіків, що стояли поруч із ним. Побачивши їх, він вибіг із намету їм назустріч і шанобливо вклонився. ³ Він сказав: «Володарі мої!^[a] Якщо я гідний вашої ласки, то не минайте мене, слуги вашого. ⁴ Я принесу води обмити ваші ноги, а тоді відпочинете в тіні під деревами. ⁵ Я принесу вам трохи хліба, щоб ви підкріпились, а тоді продовжите свою путь. Дозвольте це зробити мені, слузі вашому». І ті відповіли: «Роби, як сказав».

⁶ Авраам поспішив тоді до намету, до Сарри та й каже їй: «Мерщій візьми три мірки доброго борошна, заміси тісто і спечи хліба». ⁷ Тоді Авраам побіг до загону, вибрав молоде ніжне теля й віддав юнакові, який кинувся забити й готувати його. ⁸ Тоді взяв кислого, молока і м’яса, що слуга приготував, та й поставив усе це перед чоловіками, що прийшли до нього. Сам же стояв коло них під деревом, поки ті їли.

⁹ Тоді вони спитали Авраама: «А де твоя дружина Сарра?» Він відповів: «Вона там, у наметі». ¹⁰ Тоді один із чоловіків (Господь) сказав: «Я неодмінно повернуся сюди навесні, і Сарра, дружина твоя, матиме сина». Сарра в цей час стояла позаду біля входу до намету і слухала.

¹¹ І Авраам, і Сарра були вже дуже старими. У Сарри вже давно минув той час, коли вона могла б мати дітей. ¹² Тож вона засміялася про себе та й промовила: «Чи зможу я народити дитину? Я ж стара, і чоловік уже старий».

¹³ Тоді Господь і каже Авраамові: «Чому Сарра сміється й сумнівається: „Чи зможу я народити дитину у такому похилому віці?” ¹⁴ Чи є щось неможливе для Господа? Я повернуся навесні наступного року, і Сарра матиме сина».

¹⁵ Та Сарра заперечила: «Я не сміялася», бо вона була налякана. Але Він сказав: «Ні. Ти таки сміялася». ¹⁶ Тоді ті чоловіки повставали й поглянули в бік Содома. Вони збиралися йти туди та Авраам пішов провести їх.

Авраамове прохання

¹⁷ Тоді Господь про себе мовив: «Чи варто приховувати від Авраама те, що збираюсь робити? ¹⁸ Він дасть початок великому й могутньому народу, й усі народи на землі будуть благословенні через нього. ¹⁹ Не приховуватиму Я від нього. Адже Я його вподобав, щоб він заповідав синам своїм і дому своєму жити так, як Господу бажано, щоб бути праведним перед Ним і справедливим. Тож Я, Господь, дам Авраамові все, що обіцяв».

²⁰ І мовив Господь: «Так багато нарікань на жителів Содома й Ґоморри, і гріх їхній такий тяжкий. ²¹ Тож Я піду й подивлюся, чи й справді все так, як Я чув, бо я мушу знати^[b]».

²² Чоловіки відвернулися й рушили до Содома. Авраам же лишився стояти перед Господом. ²³ Тоді, наблизившись до Нього, Авраам спитав: «Господи, невже Ти задумав погубити й праведних людей разом з нечестивими? ²⁴ А якщо там знайдеться п’ятдесят праведників, чи зруйнуєш Ти місто? Невже не пощадиш його заради п’ятдесяти праведних людей, що живуть там? ²⁵ Не вбивай праведного разом із грішним. Якщо це трапиться, то де ж різниця між праведним і грішним? Не слід робити цього! Чи не мусить Суддя всього живого обстоювати справедливість?»

²⁶ І мовив Господь: «Якщо в Содомі знайдеться п’ятдесят праведників, то заради них Я пощаджу місто».

²⁷ Авраам тоді знову звернувся до Нього: «Оце я наважився говорити з Тобою, Господом моїм, а сам же я порох і зола. ²⁸ А якщо там недоставатиме п’ять праведників, невже зруйнуєш місто через нестачу всього п’яти чоловік?»

Господь відповів: «Якщо там буде сорок п’ять праведних, то не зруйную місто».

²⁹ Тоді Авраам знову звернувся до Господа: «А якщо сорок знайдеш?» Господь відповів: «Не зроблю того і заради сорока».

³⁰ Авраам тоді каже: «Володарю мій, не гнівайся на мене, якщо я знову наважуся спитати Тебе. А якщо знайдеш Ти там тридцять, то як тоді?» Господь відповів: «Не зроблю Я того й заради тридцяти».

³¹ Авраам каже: «Наважуся спитати Тебе, Володарю мій, а якщо двадцять праведних знайдеться в місті?» Господь відповів: «Не зруйную й заради двадцяти».

³² Авраам знову: «Володарю мій, не гнівайся на мене, якщо я наважуся потурбувати Тебе ще раз. Що зробиш, якщо знайдеш десять праведних?» І Господь відповів: «Не зруйную і заради десятьох».

³³ Закінчивши розмову з Авраамом, Господь пішов. Авраам же повернувся додому.

Ангели приходять до Лота

19 Два Ангели прийшли до Содома ввечері. Лот у той час сидів коло міських воріт. Побачивши їх, він підвівся привітати їх и низько вклонився. ² Тоді промовив: «Прошу вас, володарі мої, не цурайся завітати до оселі слуги вашого. Переночуєте, обмиєте ноги, а вранці встанете й рушите далі». Ангели відповіли йому: «Ні, ми ночуватимемо на майдані^[c]». ³ Але Лот так запрошував, що вони згодились і зайшли до його дому. Лот нагодував їх, а також дав їм опрісноків^[d].

⁴ Коли гості зібралися спати, чоловіки Содома, від малого до старого, прийшли з усіх кінців міста й обступили дім. ⁵ Вони погукали Лота: «Де ті двоє, що прийшли до тебе ввечері? Виведи їх до нас, щоб ми пізнали їх».

⁶ Лот вийшов до них, причинивши за собою двері. ⁷ Він сказав: «Прошу вас, браття, не робіть цього зла. ⁸ Послухайте. У мене є дві дочки, що не знали ще чоловіків. Давайте я виведу їх. Робіть із ними, що вам заманеться, але не чіпайте цих чоловіків. Вони під моїм дахом^[e]».

⁹ Содоміти гукали: «Йди до нас!» А тоді мовили: «Цей Лот сам прийшов сюди як чужинець, та ще й хоче нас повчати. Гляди, щоб тобі не дісталося гірше, ніж їм». І почали вони все ближче й ближче підступати до Лота і збиралися вже висадити двері. ¹⁰ Але чоловіки схопили Лота й потягли всередину хати, а потім зачинили двері. ¹¹ Людей, що були під дверима дому, від малого до старого, вони вдарили сліпотою, аж ті не могли знайти двері.

Втеча з Содома

¹² Тоді ті двоє і кажуть Лотові: «Чи є ще тут хто з твого сімейства? Забирай звідси своїх зятів, синів, дочок і ще кого маєш, і йдіть мерщій геть. ¹³ Ми збираємося зруйнувати це місто, поголос про те, скільки тут зла, розрісся перед Господом. Тож Він і послав нас знищити це місто».

¹⁴ Лот вийшов і розповів усе своїм зятям, що одружилися з його дочками. Він сказав: «Вставайте й залишайте це місто, бо Господь от-от зруйнує його». Але їм здалося, що Лот жартує.

¹⁵ На світанку Ангели почали квапити Лота: «Вставай, бери свою жінку, двох дочок з собою, інакше загинете разом з покараним містом». ¹⁶ Та Лот усе барився. Тоді ті двоє схопили його, жінку та обох дочок за руки, бо Господь змилувався над ними, вивели з міста й залишили там.

¹⁷ Вивівши їх, один із Ангелів і каже: «А тепер рятуйтеся! Не озирайтесь і не зупиняйтеся в жодній долині. Біжіть у гори, інакше загинете».

¹⁸ Тоді Лот каже: «Ні, володарі мої. ¹⁹ Ви були милостиві до мене, слуги вашого. Ваша ласка така велика, ви врятували мене. Але я не можу так далеко бігти в гори. Що станеться, якщо я не встигну? Мене спостигне біда, і я загину! ²⁰ Он гляньте, неподалік є невелике містечко, щоб туди утекти. Дозвольте мені побігти до нього, і ви врятуєте моє життя».

²¹ Один із Ангелів тоді й мовить: «Гаразд. Я зроблю тобі таку ласку і не зруйную те містечко, про яке ти говориш. ²² Але хутчіш! Поспішай туди, бо я не зможу зруйнувати місто, поки ти ще не там». (Те місто звалося Зоар^[f], оскільки було мале).

Зруйнування Содома і Ґоморри

²³ Коли сонце вже встало, Лот якраз дістався Зоара. ²⁴ В цей час Господь послав на Содом і Ґоморру з неба палаючу сірку. ²⁵ Господь зруйнував ті міста, спалив усю долину і знищив усіх людей, що жили там, і всі рослини.

²⁶ Лотова дружина була озирнулася, але вмить перетворилася на соляний стовп.

²⁷ Рано вранці Авраам устав і пішов на те місце, де стояв перед Господом. ²⁸ Поглянув Авраам на Содом і Ґоморру, на всі землі довкола і побачив, що дим підіймається з землі, як з великою згарища.

²⁹ Тож руйнуючи міста, Бог згадав про Авраама. Він вислав Лота з руйновиська, з міста, в якому той жив.

Лотові дочки

³⁰ Лот боявся жити в Зоарі й через те, забравши обох своїх дочок із собою, пішов у гори й оселився там у печері.

³¹ Якось старша дочка каже своїй сестрі: «Наш батько вже старий, на землі немає чоловіків, щоб могли ввійти до нас, як це робиться у всьому світі. ³² Давай же напоїмо нашого батька вином, тоді ляжемо з ним. І так ми продовжимо наш рід».

³³ Тож тієї ночі Лотові дочки напоїли батька свого вином. Тоді старша лягла пішла й лягла з батьком, а той і не знав, ні коли та лягла з ним, ані коли встала.

³⁴ Наступного дня старша сестра й каже до молодшої: «Вчора я переспала з батьком нашим. Давай напоїмо його й сьогодні. Тоді ти підеш і переспиш з ним. Матимемо дітей від батька нашого і в такий спосіб продовжимо свій рід».

³⁵ Отже, й тієї ночі вони напоїли свого батька вином. Тоді молодша дочка пішла, лягла з ним. Лот знову не помітив, ні коли вона лягла, ні коли встала.

³⁶ Обидві дочки Лотові завагітніли від батька. ³⁷ Старша дочка народила сина й назвала його Моавом^[g]. Він став пращуром моавійців, які живуть і донині. ³⁸ Молодша дочка також народила сина й назвала його Бен-Аммі^[h]. Він став пращуром аммонійців, що живуть і донині.

Повчання Ісуса про милостиню

6 «Остерігайтеся виконувати релігійні обов’язки на людях, щоб вони бачили вас, бо не матимете ви винагороди від вашого Отця Небесного. ² Отож коли подаєте жебракові, не сурміть перед усіма, як це роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб хвалили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже вповні мають винагороду. ^3-4 Та коли ви подаєте жебраку милостиню, нехай ліва рука ваша не знає, що робить права^[a], щоб таємне було ваше подаяння. Тоді Отець ваш Небесний, який бачить зроблене таємно, віддячить вам»^[b].

Повчання Ісуса про молитву

(Лк. 11:2-4)

⁵ «І коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, які люблять стояти й молитися в синагогах та на перехрестях, щоб люди їх бачили. Істинно кажу вам: вони вже вповні мають свою винагороду. ⁶ Та коли ви молитеся, йдіть до своєї кімнати, зачиніть двері й моліться Отцю своєму на самоті, а Отець ваш, Який бачить зроблене таємно, віддячить вам. ⁷ Коли молитеся, не кажіть зайвого, як ті погани^[c], котрі вважають, ніби чим багатослівніші вони будуть, тим вірніше почує їх Господь. ⁸ Отже, не будьте подібні до них, бо Отець ваш знає, чого вам треба. Він знає те раніше, ніж ви попросите в Нього. ⁹ Тому моліться так:

¹⁴ Якщо ви прощаєте людям гріхи їхні, то Отець ваш Небесний також простить вам. ¹⁵ Та коли ви не прощаєте, то й Отець не простить вам гріхи ваші”».

Повчання Ісуса про піст

¹⁶ «Коли ви поститеся, не прибирайте сумного вигляду, як лицеміри, які прикидаються, аби людям стало ясно, що вони постяться. Істинно кажу вам: вони вже сповна мають свою винагороду. ^17-18 Коли ви поститеся, зачешіть своє волосся та вмийте обличчя своє, щоб люди не побачили, що ви поститеся, щоб побачив лише Отець ваш, Якого ніхто не бачить. І Той, Хто бачить таємне, віддячить за це».