Служниця Аґар

16 Аврамова дружина Сара не народила йому дітей. Та була у Сари рабиня-єгиптянка, яку звали Аґар. ² І сказала Сара Авраму: «Ти знаєш, Господь не дав мені мати дітей. Увійди до моєї рабині. Можливо, матиму дитину через неї». Аврам послухався Сару.

³ І сталося це, коли Аврам прожив у землі Ханаанській вже десять років. Якраз тоді Сара і взяла собі рабиню-єгиптянку Аґар і віддала її Аврамові. ⁴ І ввійшов Аврам до Аґар, і завагітніла вона. Зрозумівши, що завагітніла, Аґар почала зневажати свою господиню. ⁵ І сказала Сара Аврамові: «Моє лихо—на тобі. Я сама віддала її тобі. Тепер, коли вона завагітніла, то ще менше поважає мене. Нехай же Господь розсудить, хто з нас з тобою правий».

⁶ На те Аврам відповів: «Послухай, Саро! Вона твоя служниця, а ти її господиня. Роби з нею, що хочеш». Сара стала жорстокою до Аґар і та втекла від неї.

Аґар у пустелі. Ізмаїл, Аврамів син

⁷ Ангел Господній знайшов Аґар у пустелі біля джерела, що на шляху до Шура. ⁸ Ангел спитав її: «Аґар, рабине Сарина, звідки ти прийшла? І куди йдеш?» Вона відповіла: «Я втікаю від своєї господині Сари».

⁹ Тоді Ангел Господній і каже: «Повертайся до своєї господині й підкорися їй». ¹⁰ І ще сказав Ангел Господній: «Я незмірно примножу нащадків твоїх. Тож їх буде стільки, що не злічити».

¹¹ І ще раз мовив до неї Ангел Господній:

¹³ І назвала Аґар Господа, Який говорив з нею, новим іменем. «Ти—Ель-Рой^[d]». Бо сказала вона: «Чи й справді я побачила Того, Хто бачить мене?»

¹⁴ І назвали те джерело Беер-Лахай-Рой^[e]. Воно й досі там між Кадешем і Вередом. ¹⁵ Аґар народила Аврамові сина, й Аврам назвав сина, народженого Аґар, Ізмаїлом. ¹⁶ Аврамові сповнилося вісімдесят шість років, коли Аґар народила йому Ізмаїла.

Обрізання на свідчення Угоди

17 Коли Аврамові сповнилося дев’яносто дев’ять років, Господь явився йому й мовив: «Я—Бог Усемогутній (Ель Шадай). Якщо ти слухатимешся Мене і будеш бездоганним, ² Я укладу Угоду між нами й примножу твій рід, зробивши його великим».

³ Тоді впав Аврам долілиць, і мовив Бог до нього: ⁴ «Ось моя угода з тобою. Ти станеш батьком багатьох народів. ⁵ Не зватимешся ти більше Аврамом^[f]. Твоїм іменем буде Авраам^[g], оскільки Я зроблю тебе батьком багатьох народів. ⁶ Я зроблю тебе життєдайним, бо від тебе візьмуть початок багато народів і багато царів. ⁷ Тож укладаю Угоду між Мною і тобою, і твоїми нащадками після тебе з покоління в покоління. Це буде вічна угода. Я буду Богом для тебе і для твоїх нащадків після тебе. ⁸ Я віддаю тобі й усім твоїм майбутнім поколінням землю, по якій ти мандруєш, всю землю Ханаанську. І то буде навічно, а Я буду їхнім Богом».

⁹ І ще сказав Бог Авраму: «Ти й усі твої нащадки в усі часи дотримуватиметеся нашої Угоди. ¹⁰ Це моя угода, якої ви мусите слухатися. Це угода між Мною і всіма вашими наступними поколіннями: кожен чоловік має бути обрізаний. ¹¹ Ви мусите обрізати крайню плоть, і це буде доказом того, що ви приймаєте цю Угоду між Мною і вами. ¹² В усіх ваших поколіннях кожному хлопчику, лиш йому виповниться вісім днів, слід буде зробити обрізання. Усім народженим у вашому домі, і всім придбаним за гроші у чужинця, слід робити обрізання. Навіть якщо він і не з вашого роду. ¹³ Як раби, народжені у вашому домі, так і ті, яких придбали за гроші, мають бути обрізані. І таким чином ваша плоть матиме печатку Моєї вічної Угоди. ¹⁴ Усякого необрізаного чоловіка слід вигнати з-поміж його народу^[h], бо він порушив Мою Угоду».

Ісаак—обіцяний Богом син

¹⁵ Бог сказав Аврааму: «Твоя жінка не зватиметься вже Сарою^[i]. Її ім’я тепер буде Сарра^[j]. ¹⁶ Я благословлю її, Я дам тобі сина від неї. Я благословлю її, і вона стане матір’ю народів. І царям цих народів дасть вона життя».

¹⁷ Авраам упав долілиць, щоб показати повагу до Бога, але про себе розсміявся, думаючи: «Чи народиться дитина від столітнього діда? Чи може дев’яностолітня Сарра народити?» ¹⁸ Авраам тоді сказав Богові: «Я сподіваюсь, Ізмаїл матиме прихильність Твою».

¹⁹ Бог відповів: «Ні. Твоя дружина Сарра народить тобі сина, і назвеш ті його Ісааком^[k]. Я укладу з ним і з його нащадками Мою Угоду. І вона буде навік. ²⁰ Я чув твоє слово про Ізмаїла Я благословлю його. Я дам йому багато дітей. Він стане батьком дванадцятьох князів. І рід його стане великим народом. ²¹ Але Угоду Я укладу з Ісааком, якого Сарра народить тобі в цей час наступного року».

²² І коли Бог скінчив промовляти, то зник з очей Авраамових, повернувшись на Небо. ²³ Тоді Авраам узяв свого сина Ізмаїла, всіх рабів, народжених у нього в домі, чи куплених за його гроші, зібрав усіх чоловіків і молодих хлопців і того ж дня усіх обрізав, як Бог звелів.

²⁴ Авраамові сповнилося дев’яносто дев’ять років, коли йому зробили обрізання. ²⁵ Авраамовому сину Ізмаїлу було тринадцять, коли йому зробили обрізання. ²⁶ Аврааму і його сину Ізмаїлу зробили обрізання в один день. ²⁷ Усі чоловіки Авраамового дому, всі раби, що народилися в його домі чи були куплені в чужинців, були обрізані разом з Авраамом.

Повчання Ісуса про перелюб

²⁷ «Ви чули, що було сказано: „Не чини перелюбу”^(A). ²⁸ Та кажу Я вам, що кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці. ²⁹ Якщо праве око примушує тебе на гріх, вирви його та кинь геть, бо ліпше позбутися однієї частини тіла, ніж усе тіло кинути до пекла. ³⁰ І якщо правиця веде тебе до гріха, одрубай її та кинь геть, бо ліпше позбутися однієї частини тіла, ніж усе тіло загубити у пеклі».

Повчання Ісуса про розлучення

(Мт. 19:9; Мк. 10:11-12; Лк. 16:18)

³¹ «І сказано: „Той, хто бере розлучення з жінкою своєю, має дати їй розвідного листа”^(B). ³² Та кажу Я вам, що існує тільки єдина підстава для чоловіка розлучитися зі своєю дружиною: через її розпусту. Той, хто одружується з тією розлученою, сам грішить перелюбом».

Повчання Ісуса про клятву

³³ «Ви чули також, що було наказано нашим предкам: „Не порушуй клятву, а дотримуйся клятви, даної Господу”^[a]. ³⁴ Та кажу Я вам: не кляніться взагалі: ні небом, бо це—престол Божий, ³⁵ ні Землею, бо це—підніжжя стіп Божих. Також, не кляніться ні Єрусалимом, бо це—місто великого Царя, ³⁶ ні головою своєю, бо не зможете ви зробити жодної волосини ні білою, ані чорною. ³⁷ Якщо ви хочете сказати: „Так”, то й кажіть: „Так”. Якщо ж: „Ні”, то й кажіть: „Ні”. Все, що поза цим—від лукавого».

Не чиніть опір злу

(Лк. 6:29-30)

³⁸ «Ви чули, що сказано: „Око за око, зуб за зуб”^(C). ³⁹ Та кажу Я вам: Не чиніть опір злому чоловікові. Якщо хтось вдарить вас по правій щоці, то підставте йому і ліву. ⁴⁰ Якщо хто схоче судитися з вами й забере вашу сорочку, то віддайте йому й плащ. ⁴¹ Якщо римський солдат примушуватиме^[b] вас пройти з ним один кілометр, йдіть з ним два. ⁴² Коли хтось у вас просить, то дайте йому, а хто хоче позичити, не відмовляйте».

Любіть ворогів ваших

(Лк. 6:27-28, 32-36)

⁴³ «Ви чули, що сказано: „Люби ближнього свого і ненавидь ворога”^(D). ^44-45 Та кажу Я вам: „Любіть ворогів своїх, моліться за тих, хто переслідує вас, щоб ви могли стати дітьми вашого Отця Небесного. Він примушує сонце сходити для злих і добрих й посилає дощ на праведних і неправедних.

⁴⁶ Бо якщо ви любите лише тих, хто любить вас, то яку винагороду ви матимете? Чи не так чинять збирачі податків? ⁴⁷ Якщо ви вітаєте лише братів своїх, то що особливого в цьому? Чи не так чинять погани?^{[c] 48} Тому будьте досконалими, такими, як Отець ваш Небесний”».