Буття 49-50
Ukrainian Bible
49 І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів.
2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька!
3 Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности!
4 Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!
5 Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства.
6 Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили...
7 Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!
8 О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.
9 Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його?
10 Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів.
11 Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові!
12 Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий.
13 Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону.
14 Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами.
15 І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок.
16 Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів.
17 Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п'яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде.
18 Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!
19 Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'яти.
20 Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські.
21 Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає.
22 Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається.
23 І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його.
24 Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих.
25 Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби.
26 Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх!
27 Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич.
28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх.
29 І він наказав їм, і промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,
30 у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу.
31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.
32 Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета.
33 І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.
50 І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.
2 І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля.
3 І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день.
4 А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:
5 Батько мій заприсяг був мене, говорячи: Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, там поховаєш мене. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся.
6 І сказав фараон: Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе.
7 І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю,
8 і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні Ґошен.
9 І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий.
10 І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він учинив батькові своєму семиденну жалобу.
11 І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в Ґорен-Атаді, та й сказали:
12 І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.
13 І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре.
14 А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.
15 І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?
16 І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:
17 Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього...
18 І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів!
19 А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?
20 Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!
21 А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.
22 І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.
23 І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.
24 І сказав Йосип до братів своїх: Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову.
25 І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої!
26 І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.
Бытие 49-50
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Яків благословляє своїх синів
49 Тоді Яків покликав своїх синів і каже: «Збирайтеся навколо, і я розкажу вам, що станеться з вами в майбутньому.
2 Збирайтесь і слухайте, сини Якова.
Слухайте Ізраїля, батька вашого».
Рувим
3 «Рувиме, ти мій первісток,
моя сила і перший доказ моєї зрілості.
Вершина гідності й вершина могутності.
4 Але ти нестримний, як потік води,
ти більш не матимеш переваги,
бо вдерся до батькового ложа і зганьбив його».
Симеон і Левій
5 «Симеон і Левій—брати.
Їхні мечі—то зло насильства.
6 Нехай душа моя не входить до їхньої змови,
а слава моя не пристає до їхнього гурту.
Бо в гніві своєму вони вбивали людей
і калічили волів заради втіхи своєї.
7 Прокляття гніву їхньому, бо він могутній,
і люті їхній, бо вона несамовита.
Я розпорошу їх серед народу Якова,
розсію по всьому Ізраїлю».
Юда
8 «Юдо, брати твої славитимуть тебе[a].
Ти переможеш своїх ворогів.
Сини батька твого вклоняться тобі.
9 Юда немов те левеня.
Сину мій, ти стоїш на здобичі своїй.
Як лев, припав він до землі, лежить.
Хто наважиться його потурбувати?
10 Скіпетр не зникне з руки його,
ані знак влади не зникне з-під ніг його,
аж доки не прийде Цар,
і народи коритимуться Йому.
11 Він прив’язує свого осла до виноградної лози,
до найкращої лози він припинає свого віслюка.
Він пере свій одяг у вині,
вбрання своє пере він у крові виноградних грон.
12 Очі його червоніші від вина,
а зуби біліші від молока».
Завулон
13 «Завулон житиме на морському березі,
він буде гаванню для кораблів,
а володіння його простягатимуться аж до Сидона».
Іссаха́р
14 «Іссаха́р—міцний осел,
що розлігся між кошарами.
15 Побачивши, що те місце відпочинку гарне,
і що земля добра,
він згинає спину, щоб нести свій тягар,
щоб стати рабом й виконувати підневільну працю».
Дан
16 «Дан[b] судитиме людей своїх,
одне з ізраїльських колін.
17 Дан буде мов та змія при дорозі,
гадюкою при стежині,
що кусає за ногу коня,
і вершник падає навзнак.
18 О, Господи! Чекаю спасіння від Тебе!»
Ґад
19 «Розбійники на Ґада нападуть[c],
але п’ятами накивають».
Ашер
20 «Багатим буде стіл Ашерів,
він постачатиме страви царям».
Нафталі
21 «Нафталі, мов дикий олень,
що має прекрасних оленяток[d]».
Йосип
22 «Йосип—родючості син,
виноградна лоза над струмком,
галуззя якої лізе на мур.
23 Йому багато завдавали гіркоти,
багато хто стріляв у нього.
І лучники ворогували з ним.
24 Але тугий і досі його лук,
і руки його вправні
руками Якового Могутнього,
це іменем Пастиря, Твердині Ізраїлю.
25 Завдяки Богові батька твого,
Який допоможе тобі,
завдяки Всемогутньому, Який благословить тебе
благословенням небес, що над нами,
благословенням безодні, що під ногами,
благословенням грудей і утроби.
26 Благословення твого батька більші
від благословень довічних гір
і щедрості споконвічних схилів.
Вони зійдуть на Йосипа чоло,
на брови віддаленого від братів своїх».
Веніамин
27 «Веніамин, мов той голодний вовк.
Уранці пожирає здобич,
а ввечері ділиться впольованим».
28 Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих і те, що їм мовив їхній батько, коли благословляв їх, коли дав кожному своє благословення.
Смерть Ізраїля
29 Він наказав їм таке: «Я скоро прилучуся до своїх рідних. Поховайте мене разом із моїми пращурами в печері, що на полі Ефрона-хиттита. 30 Поховайте мене в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре в землі Ханаанській. Авраам купив те поле в Ефрона-хиттита, щоб мати місце для поховання. 31 Авраам і його дружина Сарра там поховані, там поховані Ісаак і його дружина Ревекка, там поховав я і Лею. 32 Те поле й та печера придбані у хиттитів».
33 Закінчивши наказ своїм синам, він випростався в ліжку, помер і прилучився до своїх рідних.
Поховання Ізраїля
50 Йосип припав до обличчя свого батька, ридав над ним і цілував його. 2 І наказав тоді Йосип своїм слугам-лікарям забальзамувати батька, і лікарі його забальзамували. 3 На це в них пішло сорок днів, бо саме сорок днів необхідно для бальзамування. Єгиптяни сумували за ним сімдесят днів.
4 Коли час жалоби за ним пройшов, Йосип звернувся до фараонових домашніх зі словами: «Якщо я маю прихильність в очах ваших, то скажіть, будь ласка, фараонові: 5 „Мій батько змусив мене поклястися йому. Він сказав мені: „Послухай, я помираю. Поховай мене в тій печері, що я собі приготував у землі Ханаанській”. І зараз дозволь мені піти й поховати батька. А потім я повернусь”». 6 Фараон відповів: «Іди й ховай свого батька, оскільки він змусив тебе присягнутися йому».
7 І Йосип вирушив ховати свого батька. І всі фараонові слуги, старійшини його дому і всі старійшини землі Єгипетської пішли з ним. 8 А також цілий Йосипів дім, його брати і дім його батька. Лише діти, отари і стада залишилися в землі Ґошенській. 9 Колісниці та вершники також рушили з ними. То була дуже велика процесія.
10 І прийшовши до токовища Атад[e], що на тому боці Йордану, вони гірко й голосно ридали. Йосипова жалоба тривала сім днів. 11 Коли ж ханаанці, що жили поблизу, побачили ту скорботу на токовищі Атад, то мовили: «Як гірко Єгиптяни сумують!» І назвали вони те місце Авель-Мицраїм[f]. Це по той бік ріки Йордан.
12 Отже, сини Якова зробили для нього те, що він їм наказав. 13 Сини перенесли його в землю Ханаанську й поховали в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре. Авраам купив те поле як місце поховання у Ефрона-хиттита.
14 І поховавши батька, Йосип повернувся до Єгипту разом з братами своїми й усіма, хто ходив з ним ховати його батька.
Йосип прощає своїх братів
15 Йосипові брати злякалися, що помер їхній батько. Вони сказали: «Може, Йосип усе ще ненавидить нас і хоче помститися за те зло, що ми заподіяли йому». 16 І послали вони сказати йому:
«Перед смертю твій батько наказав: 17 „Перекажіть Йосипові ось що. Зараз прости братам своїм, будь ласка, провину їхню і гріх. Вони й справді вчинили зле з тобою”. Тож пробач, будь ласка, провину слуг Бога твого батька».
І засумував Йосип від цього послання. 18 Тоді брати його також прийшли й упали перед ним і сказали: «Поглянь, ось ми, раби твої». 19 Та Йосип сказав їм: «Не бійтеся. Хіба ж я Бог, щоб карати вас? Ні, я не Бог. 20 Ви задумали зло проти мене, та Бог перетворив його на добро, щоб сталося те, що є сьогодні, щоб зберегти життя багатьом. 21 Отже, не бійтеся зараз. Я підтримуватиму вас і ваших дітей». Так він заспокоїв їх добрим словом.
Останні дні Йосипа і його смерть
22 І Йосип залишився з батьковим домом в Єгипті. І прожив він сто десять років. 23 Йосип діждався Ефраїмових дітей і внуків. І сини Макіра, Манассіїного сина, також сиділи на Йосипових колінах.
24 І сказав тоді Йосип братам своїм: «Я помираю. Та знаю, що Бог дбатиме про вас. Він виведе вас із цієї землі до землі, яку обіцяв Він Авраамові, Ісаакові та Якову». 25 І Йосип узяв з Ізраїлевих синів таку клятву: «Коли Бог прийде до вас, то ви заберете звідси мої кістки».
26 І помер Йосип, коли йому було сто десять років. Його забальзамували й поклали в труну в Єгипті.
Footnotes
- 49:8 Юдо… тебе Гебрейське ім’я Юда співзвучне слову «славити» або «хвалити».
- 49:16 Дан Гра слів. Гебрейською мовою це ім’я перекладається як «суддя».
- 49:19 Розбійники… нападуть Гебрейські слова «розбійник» і «нападати» співзвучні імені Ґад.
- 49:21 мов дикий… оленяток Або гіллясте терпентинове дерево, що має прекрасну крону. Гебрейський текст тут непрояснений.
- 50:10 токовища Атад Або «Горен-Атад».
- 50:11 Авель-Мицраїм «Авель Міцраїм» означає «Жалоба єгиптян».
Від Матвія 13:31-58
Ukrainian Bible
31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32 Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.
33 Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.
34 Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,
35 щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!
36 Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.
37 А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,
38 а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;
39 а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.
40 І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
41 Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
42 і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
44 Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,
46 а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.
47 Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.
48 Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.
49 Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,
50 і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
51 Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.
52 І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.
53 І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.
54 І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
55 Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
56 І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?
57 І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!
58 І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.
Read full chapter
От Матфея 13:31-58
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Притчі про гірчичне зерно та дріжджі
(Мк. 4:30-34; Лк. 13:18-21)
31 Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі. 32 Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево—з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».
33 Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде».
34-35 Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка:
«Я говоритиму притчами і відкрию таємне,
що було приховане із дня створення світу».(A)
Пояснення притчі про бур’ян
36 Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі».
37 І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно,—то Син Людський. 38 Поле—то світ. Добре зерно—то сини Царства Божого. Бур’ян—то сини лукавого. 39 Ворог, що посіяв його—диявол. Жнива—то кінець світу. Женці—то Ангели. 40 Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу. 41-42 Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю. 43 Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».
Притчі про скарб, перлину та невід
44 «Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.
45 Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли. 46 Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.
47 Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби. 48 Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали. 49-50 Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі. І буде чути там плач людський і скрегіт зубів від болю».
51 Тоді Ісус запитав Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо». 52 І мовив Він: «Тому кожен законник, який дізнався про Царство Небесне, отримав нове знання. Він подібний до того господаря, який дістає з комори як старі, так і нові речі».
Ісус повертається до Свого рідного міста
(Мк. 6:1-6; Лк. 4:16-30)
53-54 Коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти. Прийшовши до Свого рідного міста, Він навчав людей в синагозі, і всі дивувалися: «Звідки цей Чоловік володіє такою мудрістю та силою, що дива такі підвладні рукам Його? 55 Хіба ж Він не син тесляра? Чи ж не матір Його Марією звати, а братів—Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою? 56 Чи не Його сестри ось тут серед нас? То звідки ж у Нього сила робити все це?» 57 Земляки не бажали сприймати Його, але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або ж у своєму домі». 58 І через їхню невіру Він не робив там багато чудес.
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International