Буття 46-48
Ukrainian Bible
46 І вирушив Ізраїль, і все, що його, і прибув до Беер-Шеви, і приніс жертви Богові батька свого Ісака.
2 І промовив Бог до Ізраїля в нічному видінні, і сказав: Якове, Якове! А той відказав: Ось я!
3 І сказав Він: Я Той Бог, Бог батька твого. Не бійся зійти до Єгипту, бо Я вчиню тебе там великим народом.
4 Я зійду з тобою до Єгипту, і Я також, виводячи, виведу тебе, а Йосип закриє рукою своєю очі твої.
5 І встав Яків з Беер-Шеви. І повезли Ізраїлеві сини свого батька Якова, і дітей своїх, і жінок своїх возами, що послав фараон, щоб привезти його.
6 І взяли вони стада свої, і маєток свій, що набули в землі ханаанській, і прибули до Єгипту Яків та ввесь рід його з ним.
7 Він привів із собою до Єгипту синів своїх, і синів своїх синів з собою, дочок своїх, і дочок синів своїх, і ввесь рід свій.
8 А оце ймення синів Ізраїлевих, що прибули до Єгипту: Яків та сини його: перворідний Яковів Рувим.
9 І сини Рувимові: Ханох, і Паллу, і Хецрон, і Кармі.
10 І сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Саул, син ханаанеянки.
11 І сини Левієві: Ґершон, Кегат і Мерарі.
12 І сини Юдині: Ер, і Онан, і Шела, і Перец, і Зерах. І вмер Ер і Онан у ханаанській землі. А сини Перецеві були: Хецрон і Хамул.
13 І сини Іссахарові: Тола, і Цувва, і Йов, і Шимрон.
14 І сини Завулонові: Серед, і Елон, і Яхлеїл.
15 Оце сини Ліїні, що вродила вона Якову в Падані арамейськім, та дочку його Діну. Усіх душ синів його й дочок його тридцять три.
16 І сини Ґадові: Ціфйон, і Хаґґі, Шуні, і Ецбон, Ері, і Ароді, і Ар'їлі.
17 І сини Асирові: Їмна, і Їшва, і Їшві, і Верія, і Сірах, сестра їх. І сини Верії: Хевер і Малкіїл.
18 Оце сини Зілпи, що Лаван був дав її своїй дочці Лії, а вона вродила їх Якову, шістнадцять душ.
19 Сини Рахілі, жінки Якова: Йосип і Веніямин.
20 І вродилися Йосипові в єгипетськім краї Манасія та Єфрем, що їх уродила йому Оснат, дочка Поті-Фера, жерця Ону.
21 І сини Веніяминові: Бела, і Бехер, і Ашбел, Ґера, і Нааман, Ехі, і Рош, Муппім, і Хуппім, і Ард.
22 Оце сини Рахілині, що вродилися Якову, усіх душ чотирнадцять.
23 І сини Данові: Хушім.
24 І сини Нефталимові: Яхсеїл, і Ґуні, і Єцер, і Шіллем.
25 Оце сини Білги, що її Лаван дав був своїй дочці Рахілі. І вона породила їх Якову, усіх душ сім.
26 Усіх душ, що прийшли з Яковом в Єгипет, що походять із стегон його, окрім жінок синів Якова, усіх душ шістдесят і шість.
27 А сини Йосипа, що народилися йому в Єгипті, дві душі. Усіх душ дому Якова, що прийшли були до Єгипту, сімдесят.
28 І послав він перед собою Юду до Йосипа, щоб показував перед ним дорогу до Ґошену. І прибули вони до краю Ґошен.
29 І запріг Йосип свою колесницю, і вирушив назустріч батькові своєму Ізраїлеві до Ґошену. І він показався йому, і впав йому на шию, та й плакав довго на шиї його...
30 І промовив Ізраїль до Йосипа: Нехай тепер помру я, побачивши обличчя твоє, що ти ще живий!
31 А Йосип промовив до своїх братів і до дому батька свого: Піду й розкажу фараонові, та й повім йому: Брати мої й дім батька мого, що були в Краї ханаанськім, прибули до мене.
32 А люди ці пастухи отари, бо були скотарі. І вони припровадили дрібну та велику худобу свою, і все, що їхнє було.
33 І станеться, коли покличе вас фараон і скаже: Яке ваше зайняття?
34 то ви відкажете: Скотарями були твої раби від молодости своєї аж дотепер, і ми, і батьки наші, щоб ви осіли в країні Ґошен, бо для Єгипту кожен пастух отари огида.
47 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з ханаанського Краю. І ось вони в країні Ґошен.
2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.
3 І сказав фараон до братів його: Яке ваше зайняття? А вони відказали фараонові: Пастухи отари раби твої, і ми, і наші батьки.
4 І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб мешкати в краї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен.
5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до тебе.
6 Єгипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди.
7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.
8 І промовив фараон до Якова: Скільки днів часу життя твого?
9 А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої.
10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.
11 І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон.
12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.
13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.
14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.
15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло?
16 А Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло.
17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.
18 І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, хібащо наше тіло та наша земля!
19 Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє...
20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.
21 А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.
22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі.
23 І сказав Йосип до народу: Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте землю.
24 А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей.
25 А вони відказали: Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і станемо рабами фараонові.
26 А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.
27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися.
28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.
29 І наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!
30 І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі. А той відказав: Я вчиню за словом твоїм.
31 А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.
48 І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: Ось батько твій хворіє. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасію та Єфрема.
2 І промовив він до Якова й сказав: Ось до тебе прийшов твій син Йосип! І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі.
3 І сказав Яків до Йосипа: Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене.
4 І сказав Він до мене: Ось Я розплоджу тебе й розмножу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам нащадкам твоїм по тобі володінням навіки.
5 А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, вони мої! Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої.
6 А нащадки твої, що породиш по них, вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм.
7 А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, це Віфлеєм.
8 А Ізраїль побачив синів Йосипових та й сказав: Хто вони?
9 І сказав Йосип до батька свого: Вони мої сини, що Бог дав мені тут. А той відказав: Візьми ж їх до мене, і я їх поблагословлю.
10 А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх.
11 І сказав Ізраїль до Йосипа: Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє.
12 І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі.
13 І Йосип узяв їх обох, Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів.
14 І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія перворідний.
15 І він поблагословив Йосипа, та й промовив: Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня,
16 Ангол, що рятує мене від усього лихого, нехай поблагословить цих юнаків, і нехай буде зване в них ім'я моє й ім'я батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі.
17 А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну.
18 І сказав Йосип до батька свого: Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, поклади правицю свою на його голову!
19 А батько його не хотів, і сказав: Знаю, мій сину, знаю! І він буде народом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею народів.
20 І він поблагословив їх того дня, кажучи: Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію! І поставив Єфрема перед Манасією.
21 І сказав Ізраїль до Йосипа: Ось я вмираю... А Бог буде з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків!
22 А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм.
Бытие 46-48
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Бог розмовляє з Яковом
46 І вирушив Ізраїль у путь з усім своїм майном, і прийшов він до Беершеби. Там він приніс жертви Богу свого батька Ісаака. 2 Вночі Бог мовив до Ізраїлю вві сні. І сказав Він: «Якове, Якове». Той озвався: «Я тут». 3 Тоді Бог сказав: «Я—Бог, Бог твого батька. Не бійся йти до Єгипту, бо Я зроблю там тебе великим народом. 4 Я піду з тобою до Єгипту і приведу тебе назад, і Йосипова рука закриє очі твої».
5 І Яків залишив тоді Беершебу. І повезли Ізраїлеві сини свого батька Якова, дітей своїх і жінок на возах, що їх фараон послав по них. 6 Яків, а з ним і вся його родина взяли свої отари і своє майно, що нажили в Ханаанській землі, і подалися до Єгипту. 7 Він привіз із собою в Єгипет своїх синів, онуків, дочок, онучок і весь свій рід.
Якова сім’я
8 Ось імена синів Ізраїлевих, що прийшли до Єгипту (Якова та його нащадків):
Рувим був первістком Якова. 9 Рувимові сини були: Ханох, Паллу, Хезрон та Кармій.
10 Симеонові сини були: Ємуел, Ямін, Огад, Якин, Зогар та Шаул, син ханаанки.
11 Левієві сини були: Ґершон, Когат та Мерарі.
12 Юдині сини були: Ер, Онан, Шелах, Перез та Зеру. Ер та Онан померли в землі Ханаанській. Перез мав синів Хезрона та Хамула.
13 Іссаха́рові сини були: Тола, Пуа, Йов та Шимрон.
14 Завулонові сини були: Серед, Елон та Яглеел.
15 Це Леїні сини, яких вона народила Якову в Паддан-Арамі разом з його дочкою Діною. І всіх синів і дочок було тридцять троє.
16 Ґадовими синами були: Цефона Хаґґі, Шуні, Езвон, Ері, Ароді та Арелі.
17 Ашеровими синами були: Імну, Ішву, Ішві, Верія та їхня сестра Сера. Синами Верії були Хевер та Малкіел.
18 Це сини Зілпи, служниці, яку Лаван віддав своїй дочці Леї. Зілпа народила цих шістнадцять душ Якову.
19 Синами Якової дружини Рахилі були Йосип та Веніамин.
20 Манассія та Ефраїм народилися у Йосипа в землі Єгипетській від Асенат, дочки Потіфера, жерця Она.
21 Веніаминовими синами були: Бела, Векер, Ашбер, Гера, Нааман, Егі, Рош, Муппім, Хуппим та Ард.
22 Це були сини Рахилі, що їх вона народила Якову. Всього було в цій родині чотирнадцять душ.
23 Данів син був Хушим.
24 Синами Нафталі були: Ягзеел, Ґуні, Єзер та Шиллем.
25 Це сини Вілхи, служниці, яку Лаван віддав своїй дочці Рахилі. Вілха народила цих сім душ Якову.
26 І всіх людей, що пішли з Яковом до Єгипту, всіх його нащадків було шістдесят шестеро (не рахуючи Якових невісток).
27 У Йосипа було двоє синів, що народилися в Єгипті. Отже, всіх членів Якової родини, що прийшла до Єгипту було сімдесят душ.
Прибуття Ізраїля до Єгипту
28 Яків (Ізраїль) послав Юду поперед себе до Йосипа показати дорогу до Ґошена. Коли вони прийшли в Ґошен, 29 Йосип запріг свою колісницю й виїхав до Ґошена зустріти свого батька Ізраїля. І побачивши його, Йосип міцно стиснув батька в обіймах і довго плакав, стоячи так.
30 І сказав тоді Ізраїль Йосипові: «Тепер я можу помирати, бо я побачив твоє обличчя й дізнався, що ти живий». 31 Тоді Йосип сказав своїм братам і всьому батьковому дому: «Я піду й сповіщу фараона. Я йому скажу: „Прийшли до мене мої брати і весь батьків дім, що жив у землі Ханаанській. 32 Ці люди—пастухи, бо вони завжди тримали худобу. Вони привели з собою своїх овець і велику худобу, і все, що мають”. 33-34 Коли фараон покличе вас і спитає, чим ви займаєтеся, скажіть: „Ми, твої слуги, завжди були вівчарями, з самого дитинства й аж дотепер, і ми, й батьки наші”. Скажіть так, щоб ви могли оселитися в землі Ґошенській, бо вівчарями гидують в Єгипті».
Ізраїль оселяється в Ґошені
47 Йосип пішов і сповістив фараона. Він сказав: «Мій батько й мої брати разом зі своїми вівцями, великою худобою і всім, що мають, прийшли з землі Ханаанської. Вони перебувають зараз у землі Ґошенській. 2 І п’ятьох своїх братів він представив фараонові».
3 Фараон спитав його братів: «Чим ви займаєтеся?» Вони відповіли фараонові: «Твої слуги—пастухи, і ми, і батьки наші». 4 Далі вони сказали фараонові: «Ми прийшли пожити в цій землі, бо немає пасовиськ для отар твоїх слуг, бо голод у землі Ханаанській. Тож якщо твоя ласка, дозволь нам, твоїм слугам, оселитися в землі Ґошенській».
5 Фараон тоді каже Йосипові: «Твій батько й брати твої прийшли до тебе. 6 Земля єгипетська відкрита перед ними. Осели своїх батька й братів на кращих землях. Нехай живуть в землі Ґошенській. І якщо знаєш, що серед них є здібні люди, то постав їх наглядати й за моєю худобою».
7 Тоді Йосип привів свого батька Якова і представив його фараонові. І Яків благословив фараона. 8 І спитав фараон Якова: «Скільки тобі років?» 9 Яків відповів фараонові: «Я прожив сто тридцять років. Прожив я коротке і тяжке життя, коротше за життя моїх батьків».
10 Благословив Яків фараона та й пішов собі. 11 Отже Йосип поселив свого батька й братів і дав їм у власність кращі землі Єгипту, на землі Рамзесовій, як і наказав фараон. 12 Йосип забезпечував харчами свого батька й братів, і весь батьків дім відповідно до кількості дітей.
Йосип скуповує землі для фараона
13 Хліба не стало по всій землі, бо голод був страшний. Тож і земля Єгипетська, і земля Ханаанська виснажилися з голоду. 14 І зібрав Йосип усе срібло, що тільки було в Єгипетській та Ханаанській землях, за хліб, що купували, і Йосип приніс срібло в дім до фараона.
15 Коли не стало срібла в єгипетській та Ханаанській землі, усі єгиптяни прийшли до Йосипа й сказали: «Дай нам хліба. Навіщо нам помирати перед тобою. У нас уже скінчилися гроші». 16 І відповів Йосип: «Віддайте ваші стада, а я дам вам хліба за вашу худобу, якщо гроші скінчилися». 17 І пригнали вони свої стада Йосипові. А він дав їм хліба за їхніх коней, отари овець, стада великої худоби, за їхніх ослів. Того року Йосип давав їм хліб за всю їхню худобу.
18 І скінчився той рік, і прийшли вони до нього наступного року і сказали: «Не будемо приховувати від нашого господаря, що всі гроші скінчилися, і вся наша худоба—у нашого господаря. Нічого не лишилося у нас, лиш наші тіла і наша земля. 19 Навіщо ж нам гинути перед очима твоїми, і нам, і нашій землі? Купи нас і наші землі за хліб. І ми станемо рабами фараона разом із нашою землею. Дай нам зерна для сівби, щоб ми жили, а не вмерли, і щоб земля не стала пустелею».
20 І скупив Йосип усю Єгипетську землю для фараона, оскільки кожен єгиптянин продав своє поле, бо страшний голод мордував їх. Так уся земля стала фараоновою. 21 А людей він зробив рабами по всьому Єгипту: від краю до краю. 22 І лише землі жреців не скупив він, бо жрецям була призначена частка від фараона, і вони жили з цієї частки, що фараон їм призначив. Тому вони не продали свої землі.
23 І звернувся Йосип до людей: «Послухайте, сьогодні я купив вас і придбав ваші землі для фараона. Ось насіння для вас, тож засівайте землю. 24 Але в жнива ви повинні віддавати п’яту частину фараонові, а чотири частини залишатимете собі на насіння для поля, на їжу для вас, ваших родин і ваших дітей». 25 Вони відповіли: «Ти врятував наші життя! Ми знайшли милість в очах нашого володаря, то будемо рабами нашому фараонові».
26 І запровадив Йосип закон про землю в Єгипті, що діє і дотепер. І сказано в ньому, що п’яту частину всього слід віддавати фараонові. І лише земля жреців не стала власністю фараона.
Останні дні Якова
27 І оселився Ізраїль в Єгипті, в землі Ґошенській. Його родина нажила там собі майно, вони мали багато дітей і дуже розмножилися. 28 Яків жив у Єгипті сімнадцять років. І прожив він сто сорок сім років. 29 Коли підійшов Ізраїлеві час помирати, він покликав свого сина Йосипа і мовив до нього: «Якщо я й справді маю твою прихильність, то поклади свою руку мені під стегно[a] й обіцяй, що виявиш до мене щиру любов і чесність. Прошу тебе, не ховай мене в Єгипті. 30 Коли я помру, то забери мене з Єгипту й поховай разом з моїми пращурами в їхній гробниці».
І Йосип відповів: «Я зроблю все, як ти кажеш». 31 Тоді Ізраїль промовив: «Поклянись». І Йосип поклявся йому. Й Ізраїль опустив голову на підголів’я[b].
Яків благословляє Йосипових синів
48 Згодом Йосип дізнався, що його батько дуже захворів. Тоді Йосип узяв двох своїх синів Манассію та Ефраїма з собою. 2 Якову сказали: «Поглянь, твій син Йосип прийшов до тебе». І зібравши всі сили, Ізраїль підвівся в ліжку. 3 І Яків сказав Йосипу: «Бог Усемогутній явився мені в Лузі, що в землі Ханаанській, і благословив мене. 4 Він сказав мені: „Послухай, я дам тобі багато дітей, Я зроблю твою сім’ю чисельною, Я поведу від тебе низку родів, Я віддам цю землю твоїм нащадкам у вічне володіння”. 5 А зараз обидва твої сини, що народились у тебе в землі Єгипетській до того, як я прийшов до тебе в Єгипет, стануть моїми. Ефраїм і Манассія стануть моїми так само, як Рувим і Симеон. 6 А діти, що народяться в тебе після них, будуть твоїми. І матимуть вони свою частку землі разом з Ефраїмом та Манассією. 7 Коли я йшов з Паддан-Арама, на моє нещастя, по дорозі померла Рахиль в землі Ханаанській. Тоді залишалося зовсім недалеко до Ефрата. Я поховав її на шляху до Ефрата (тобто Віфлеєма)».
8 Побачивши Йосипових синів, Ізраїль спитав: «А це хто?» 9 І Йосип відповів батькові: «Це мої сини, яких Бог дарував мені тут». Яків сказав: «Будь ласка, підведи їх до мене, я благословлю їх». 10 Ізраїлеві очі вже були слабкі, бо він був старий, і погано бачив. Коли Йосип підвів своїх синів до нього, той обняв і поцілував їх. 11 Тоді сказав Ізраїль Йосипові: «Я вже й не сподівався побачити обличчя твоє, та бачиш, Бог дав мені побачити ще й нащадків твоїх».
12 Тоді Йосип відвів їх від Ізраїлевих колін і вклонився йому до землі[c]. 13 Йосип поставив їх обох: Ефраїма по праву руку від себе, ліворуч від Ізраїлю, а Манассію по ліву руку від себе, праворуч від Ізраїлю—і підвів синів до нього. 14 Ізраїль простягнув свою правицю й поклав її Ефраїмові на голову (той був молодший). Тоді свою ліву руку—Манассії на голову, схрестивши руки, хоча Манассія був старший. 15-16 І благословив Ізраїль Йосипа, мовивши:
«Нехай Бог,
якому поклонялися мої пращури Авраам та Ісаак,
Бог, Який був пастирем мені усе життя і є дотепер,
Ангел, що врятував мене від усіх незгод,
благословить цих хлопців,
щоб вони були названі ім’ям моїм і моїх пращурів,
щоб зростали вони великим народом на землі».
17 Йосип був незадоволений, побачивши, що Ізраїль поклав свою правицю Ефраїмові на голову. То він узяв батькову руку, щоб перекласти її з голови Ефраїма на голову Манассії. 18 Він сказав батькові: «Не так, тату! Цей первісток. Поклади свою правицю йому на голову».
19 Але його батько відмовився це зробити, сказавши: «Я знаю, синку, знаю. Від нього також піде народ і він також буде великий. Та його молодший брат стане більший від нього, а нащадки його стануть чисельними народами».
20 Отже, того дня він благословив їх, кажучи:
«Вашим іменем
народ ізраїльський благословлятиме, кажучи:
„Нехай Бог зробить тебе таким,
як Ефраїм та Манассія”».
І поставив він Ефраїма перед Манассією.
21 Тоді Ізраїль сказав Йосипові: «Ось я вже вмираю. Та Бог буде з тобою, Він приведе тебе назад на землю твоїх предків. 22 Я дарую тобі плече гори на перевагу[d] перед братами твоїми. Я виборов цю землю в аморійців мечем та луком».
Footnotes
- 47:29 поклади… під стегно Це було ознакою непорушної клятви.
- 47:31 опустив голову на підголів’я Або «поклонився на узголів’ї свого посоха».
- 48:12 відвів… до землі Слід гадати, що Йосипові дії відповідають ритуалу всиновлення.
- 48:22 Я дарую… на перевагу В гебрейській мові тут гра слів. Іменник «плече» означає також «схил гори». Це ж слово означає назву району та міста Сихема. Пізніше то було дуже важливе місто в землі Йосипових нащадків. Тут Ізраїль наділяє Йосипа землею, як наділяють м’ясом гостей за столом. Адже там плече вважалося тим шматком, яким пригощають почесних гостей.
Від Матвія 13:1-30
Ukrainian Bible
13 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
2 І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.
3 І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.
4 І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.
5 Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;
6 а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.
7 А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.
8 Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.
9 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
10 І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?
11 А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.
12 Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...
15 Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!
16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.
17 Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.
18 Послухайте ж притчу про сіяча.
19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
20 А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
22 А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.
23 А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.
24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
27 І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?
28 А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
29 Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
30 Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.
Read full chapter
От Матфея 13:1-30
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Притча про сіяча
(Мк. 4:1-9; Лк. 8:4-8)
13 Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера. 2 Навколо Нього зібрався величезний натовп, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі. 3 Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти. 4 Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його. 5 Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко, 6 та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння. 7 Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки. 8 Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у сто, шістдесят, та тридцятеро разів більше від посіяного. 9 Той, хто має вуха, нехай почує!»
Чому Ісус навчав за допомогою притч
(Мк. 4:10-12; Лк. 8:9-10)
10 Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»
11 У відповідь Ісус мовив до них: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а їм—не дано. 12 Адже хто має розуміння, тому додасться ще більше, й він матиме надмірно, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить. 13 Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють. 14 В цих людях справджується пророцтво Ісаї:
„Ви, люди, будете слухати і почуєте,
але не зрозумієте,
будете дивитися й побачите,
але не зрозумієте, що бачили.
15 Бо серце людей цих зачерствіло,
майже зовсім не чують їх вуха,
позаплющували вони очі свої.
Інакше вони могли б побачити очима своїми,
почути вухами своїми, зрозуміти серцем,
і повернутися до Мене,
тоді б Я їх зцілив”.(A)
16 Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха—бо чують. 17 Істинно кажу вам: чимало пророків і праведників хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
Пояснення притчі про сіяча
(Мк. 4:13-20; Лк. 8:11-15)
18 «Послухайте пояснення притчі про сіяча. 19 Ось що означає зерно, що впало при дорозі. До кожного, хто чує Слово про Царство Боже та не розуміє його, приходить лукавий і віднімає посіяне у нього в серці. 20 Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його. 21 Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри. 22 Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи та спокуса багатства душать Слово, і воно не дає плодів[a]. 23 А зерно, що впало на добру землю—це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного».
Притча про бур’ян
24 І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Боже подібне до людини, яка посіяла добре зерно на своєму полі. 25 Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур’ян серед пшениці та й пішов собі. 26 Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур’ян також виріс. 27 Слуги господаря прийшли до нього й питають: „Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур’ян виріс серед поля?” 28 Тоді він їм відповів: „Це ворог зробив”. Слуги кажуть йому: „Може, ми підемо й виполемо бур’ян?” 29 „Ні,—відповідає хазяїн,—бо ви при тому вирвете і пшеницю. 30 Нехай ростуть разом аж до жнив”. Тоді я скажу женцям: „Збирайте спершу бур’ян та зв’язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні”».
Read full chapterFootnotes
- 13:22 не дає плодів Тут мається на увазі, що люди не слідуватимуть Волі Господній.
Copyright © 2007 by Bible League International