Йосипа купує Потифар

39 Отже, Йосипа було привезено до Єгипту. Потифар, військовий, начальник фараонової варти, єгиптянин купив його у купців^[a], що привезли його туди. ² Та Господь був з Йосипом, і йому щастило. І оселився він у домі свого єгипетського господаря. ³ І той побачив, що Господь був з Йосипом і що Господь усе зробив, щоб йому щастило.

⁴ Йосип здобув прихильність у очах свого господаря і став його слугою. Той зробив Йосипа управляючим своїм домом і поставив наглядати за всім своїм майном. ⁵ З того часу, як він зробив Йосипа управляючим своїм домом і всім своїм майном, Господь благословив дім єгиптянина через Йосипа. Благословення Господнє було на всьому, що мав Потифар і вдома, і в полі. ⁶ Отже, Потифар залишив усе під наглядом Йосипа і завдяки йому не турбувався ні про що, крім хліба щоденного. Йосип був доброї статури і гарний на обличчя.

Йосип і Потифарова жінка

⁷ Згодом дружина господаря почала накидати оком на Йосипа. Якось вона сказала: «Візьми мене!» ⁸ Та Йосип відмовився. Він сказав їй: «Послухай, зі мною мій господар не турбується ні про що в домі, і все, що має, залишив під моїм наглядом. ⁹ Немає вищого в цьому домі, крім мене. Він не відмовляє мені ні в чому, не віддає лише тебе, бо ти його дружина. То як же можу я чинити таке зло і грішити проти Бога?»

¹⁰ День-у-день вона повторювала йому те саме, але він відмовлявся лягти поруч неї або ж бути з нею. ¹¹ Одного дня, коли Йосип прийшов у дім виконувати свої обов’язки, нікого з слуг не було в хаті. ¹² Потифарова дружина схопила його за вбрання і каже: «Лягай зі мною в постіль!» Він же, залишивши свій одяг у неї в руках, вирвався й вибіг надвір.

¹³ Вона побачила, що він залишив свій одяг в її руках і втік надвір. ¹⁴ Тоді вона загукала домашнім: «Погляньте, мій чоловік привів сюди цього єврея, щоб він насміхався з нас. Він прийшов до мене, щоб переспати зі мною, та я голосно закричала. ¹⁵ Почувши, що я здійняла ґвалт, він утік надвір, залишивши свій одяг».

¹⁶ Вона залишила в себе той одяг, аж доки господар не прийшов додому. ¹⁷ Тоді вона розповіла йому те саме: «Слуга-єврей, якого ти привів до нас, прийшов позбиткуватися з мене. ¹⁸ Та коли я здійняла ґвалт, він залишив свій одяг коло мене і втік надвір».

Йосип у в’язниці

¹⁹ Вона сказала: «Отаке вчинив твій слуга зі мною». Почувши ці слова, господар дуже розлютився. ²⁰ Йосипів господар схопив його та й кинув до в’язниці, де утримувалися фараонові в’язні. І Йосип залишився у тій в’язниці.

²¹ Але Господь був із ним і виявив милість до нього. Він дарував йому прихильність начальника в’язниці. ²² Начальник в’язниці зробив його старшим над усіма в’язнями, але він виконував ту ж роботу що й інші. ²³ Начальник в’язниці не стежив за тим, що довірено було Йосипові, бо Господь був із ним і Господь робив усе, щоб йому щастило.

Виночерпій і пекар

40 Якось згодом виночерпій та пекар фараона Єгипту завинили перед своїм володарем. ² Фараон розгнівався на двох своїх підлеглих: на головного виночерпія та головного пекаря. ³ Він кинув їх до в’язниці, за якою наглядав начальник охорони. До тієї в’язниці, в якій був ув’язнений Йосип. ⁴ Начальник охорони віддав їх під нагляд Йосипа, і він доглядав за ними, поки вони перебували у в’язниці.

⁵ І приснилися їм обом, виночерпію та пекарю єгипетського царя, який посадив їх до в’язниці, однієї ночі сни, кожному свій, що мав для них особливе значення. ⁶ Прийшовши до них уранці, Йосип побачив, що вони були стурбовані чимось. ⁷ І спитав тоді Йосип фараонових підлеглих, що були разом із ним у в’язниці їхнього володаря: «Чом обличчя ваші сьогодні такі сумні?»

⁸ Вони й кажуть: «Приснилися нам сни, кожному свій, але немає нікого, хто розтлумачив би нам їх». І сказав їм Йосип: «Тільки Бог спроможний тлумачити сни. Розкажіть мені, що вам приснилося».

Сон виночерпія

⁹ І розповів виночерпій Йосипові свій сон. Він сказав йому: «Сниться мені виноградна лоза, ¹⁰ а на ній три пагони. Як тільки бруньки почали розпукуватися, то одразу ж розквітли, а тоді з’явилися достиглі ґрона. ¹¹ В руках у мене була фараонова чаша. Я взяв ті грона, видавив сік із них та й подав чашу фараонові в руку».

¹² Йосип тоді й каже виночерпієві: «Ось тлумачення цього сну: три пагони, то три дні. ¹³ Не мине й трьох днів, як фараон помилує тебе й поверне на твою посаду^[b]. І ти подаси фараонові чашу в руку так само, як ти це робив раніше, коли був його виночерпієм. ¹⁴ Але згадай про мене, коли звільнишся, і зроби таку ласку: нагадай фараонові про мене і звільни мене з цієї в’язниці. ¹⁵ Бо мене було викрадено з землі гебрейської, і тут я нічого не скоїв лихого, щоб вкинути мене до цієї ями (в’язниці)^[c]».

Сон пекаря

¹⁶ Побачивши, що тлумачення доброзичливе, головний пекар і собі мовив до Йосипа: «Мені також приснився сон: неначе на голові в мене три кошики білого хліба. ¹⁷ А у верхньому кошику різне печиво для фараона, та птахи клювали його прямо з кошика на моїй голові».

¹⁸ Йосип відповів: «Ось тлумачення цього сну. Три кошики, то три дні. ¹⁹ Не мине й трьох днів, як фараон відітне тобі голову^[d] й почепить твоє тіло на стовп, а птахи відриватимуть шматки твоєї плоті».

Виночерпій забуває про Йосипа

²⁰ На третій день був день народження фараона, і він влаштував свято для своїх слуг. Він звільнив головного виночерпія і головного пекаря в присутності своїх підлеглих^[e]. ²¹ Він повернув головного виночерпія на своє місце, і той вклав чашу в фараонову руку. ²² Головного пекаря він повісив, як Йосип і тлумачив їм. ²³ Але виночерпій не згадав про Йосипа. Він забув про нього.

Посланці від Іоана Хрестителя

(Лк. 7:18-35)

11 Після того, як коли Ісус закінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, то подався проповідувати Боже Вчення по інших містах Ґалилеї. ^2-3 Іоан Хреститель, який знаходився на той час у в’язниці, почувши про діяння Христа, послав своїх учнів запитати в Нього: «Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на когось іншого?»

^4-5 І мовив їм Ісус у відповідь: «Ідіть і перекажіть Іоанові все те, що ви почули й побачили: сліпі прозрівають, каліки починають ходити, прокажені зціляються, до глухих повертається слух, мертві воскресають, а вбогим проповідується Добра Звістка. ⁶ Блаженний той, хто може щиро прийняти Мене».

⁷ Коли Іоанові посланці пішли, Ісус почав говорити присутнім про Іоана: «На що ви ходили дивитися в пустелі? На очерет, що вітер гойдає?^{[a] 8} Насправді, кого ви очікували побачити? Чоловіка у вишуканому вбранні? Звичайно ж ні! Ті, хто носять пишні шати, знаходяться у царських палацах. ⁹ Ну, то ж кого ви хотіли побачити? Пророка? Істинно кажу вам: Іоан—значно більше, ніж пророк! ¹⁰ Це саме про Нього сказано у Святому Писанні:

¹¹ Істинно кажу вам: серед усіх людей, народжених на світі, не було ще ніколи більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому—все ж більший за нього. ¹² З того часу, як прийшов Іоан Хреститель, і дотепер Царство Небесне страждає від шалених нападів^[b], та лихі люди намагаються здобути його силоміць. ¹³ До приходу Іоана, всі пророки й Закон Мойсеїв провіщали про це. ¹⁴ Якщо ви віруєте у те, про що говорили Закон і пророки, то Іоан—і є Іллєю, про чиє пришестя пророкувалося^[c]. ¹⁵ Той, хто має вуха, нехай почує!

^16-17 З ким можна порівняти це покоління людей? Вони, немов діти, які сидять на базарі й гукають один до одного:

¹⁸ Чому Я все це говорю? Тому, що коли прийшов Іоан Хреститель, який не їв як інші й не пив вина, вони казали: „Він одержимий нечистим”. ¹⁹ Коли ж прийшов Син Людський, Який їсть як інші і п’є вино, вони кажуть: „Погляньте на Нього! Він ненажера та п’яниця! Він друг збирачів податків та грішників!” Та мудрість виявляється у справах».

Попередження невіруючим

(Лк. 10:13-15)

²⁰ І почав Ісус докоряти жителям тих міст, де було здійснено найбільше з Його чудес, бо вони не розкаялися у своїх гріхах й продовжували грішити. ²¹ Ісус сказав: «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Кажу так, бо якби ті численні дива, що сталися тут, трапилися у Тирі чи Сидоні, то їхні мешканці давно б вже розкаялися, одягли волосяниці й посипали голови попелом. ²² Але Я кажу вам: Судного Дня Тиру й Сидону буде легше, ніж вам!

²³ А ти, Капернауме, чи будеш ти піднесений до небес? Ні, ти зійдеш у пекло! Кажу так, бо якби в Содомі здійснилися такі дива, які сталися тут, те місто існувало б дотепер! ²⁴ Але Я кажу тобі, що Судного Дня легше буде землі Содомській, ніж тобі».

Ісус обіцяє спочинок утомленим

(Лк. 10:21-22)

²⁵ І далі Ісус промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи Неба й Землі, бо Ти приховав це від мудрих і розумних, а відкрив простим^[d]. ²⁶ Так, Отче, це сталося, бо дійсно, на це була воля Твоя.

²⁷ Все, що Я знаю, було передано Мені Отцем Моїм. Ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця—крім Сина. Тільки ті, хто були обрані Сином, взнають про Отця. ²⁸ Всі втомлені та обтяжені, приходьте до Мене, і Я дам вам відпочинок. ²⁹ Візьміть Моє вчення^[e] і навчайтеся в Мене, бо Я—лагідний й покірливий, і ви знайдете відпочинок душам своїм. ³⁰ Бо вчення, що Я даю вам—легке, і тягар, що кладу на ваші плечі—неважкий».