Буття 20-22
Ukrainian Bible
20 І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі.
2 І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех, цар Ґерару, і взяв Сарру.
3 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка.
4 А Авімелех не зближався до неї, і сказав: Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний?
5 Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх.
6 І промовив до нього Бог у сні: І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї.
7 А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє.
8 І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися.
9 І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: Що ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!
10 І сказав Авімелех Авраамові: Що ти мав на увазі, що вчинив таку річ?
11 І сказав Авраам: Бо подумав я: Нема ж страху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.
12 І притім вона справді сестра моя, вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, і стала за жінку мені.
13 І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, говори ти на мене: він мій брат.
14 І взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його.
15 І сказав Авімелех: Ось край мій перед обличчям твоїм, осядь там, де тобі до вподоби.
16 А Саррі сказав: Ось тисячу секлів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана.
17 І помолився Авраам Богові, і вздоровив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і почали вони знову роджати.
18 Бо справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.
21 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
2 І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
3 І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
5 А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
6 І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене.
7 І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його.
8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
9 І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
10 І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком.
11 Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
12 І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
13 І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.
14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.
15 І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
17 І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, Аґаро? Не бійс, бо почув Бог голос хлопц, де він там.
18 Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його.
19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
20 І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.
21 І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.
22 І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш!
23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш.
24 І сказав Авраам: Я присягаю!
25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
26 І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні.
27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову.
28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
29 І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?
30 А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю.
31 Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
32 І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
33 А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного.
34 І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.
22 І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я!
2 І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.
3 І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.
4 А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека.
5 І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас.
6 І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє.
7 І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?
8 І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє.
9 І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами.
10 І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого...
11 Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я!
12 І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого.
13 А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.
14 І назвав Авраам ім'я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з'явиться.
15 А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге,
16 і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого,
17 то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів.
18 І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу.
19 І вернувсь Авраам до слуг своїх.
20 І сталося по тих випадках, і сказано Авраамові так: Ось також Мілка вродила синів Нахорові, братові твоєму:
21 Уца, перворідного його, і Буза, брата його, і Кемуїла, батька Арамового,
22 І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша, і Їдлафа, і Бетуїла.
23 А Бетуїл породив Ревеку. Цих восьмерох породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому.
24 А наложниця його а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й Ґахама, і Тахаша й Мааху.
Бытие 20-22
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Авраам у Ґерарі
20 Авраам подався звідти до землі Неґевської[a]. Він оселився між Кадешем і Шуром у Ґерарі. 2 Усім він казав, що Сарра його сестра. Почувши це, Авімелех, ґерарський цар, послав своїх слуг, щоб привели Сарру до нього.
3 Якось Авімелеху приснився Бог уночі. От Він йому й каже: «Ти помреш через жінку, яку взяв собі, бо вона одружена». 4 Та Авімелех іще не пізнав її, тому промовив: «Господи, невже Ти справді погубиш невинну людину? 5 Хіба ж Авраам сам не казав, що Сарра його сестра? Хіба ж вона сама не казала, що Авраам її брат? Я не винен, бо зробив це зі щирим серцем і чистими руками».
6 Тоді Бог йому й каже уві сні: «Звісно, Я знаю, що ти зробив це з невинним серцем. Я тебе стримав, щоб ти не згрішив проти Мене і не дозволив тобі торкнути. 7 Тож віддай жінку Авраамові, бо він—пророк. Він молитиметься за тебе, тож ти житимеш. Якщо ж не віддаси Сарру Авраамові, то знай, що і ти, і всі твої домашні—всі ви напевно помрете».
8 Наступного ранку Авімелех, прокинувшись, покликав своїх слуг і розповів їм усе про свій сон. І слуги його дуже злякалися. 9 Тоді Авімелех покликав Авраама й каже: «Що ж ти зробив з нами? У чому провина моя перед тобою, що навів ти такий великий гріх на мене й царство моє? Ти повівся зі мною так, як не годиться поводитися». 10 І ще сказав Авімелех: «Що ти собі думав, коли вчинив отаке?»
11 Авраам відповів: «Я подумав, що немає страху перед Богом у цій землі і що мене можуть убити за мою дружину. 12 Крім того, вона й справді моя сестра. Дочка мого батька, але не моєї матері. І вона стала моєю дружиною. 13 Коли Бог послав мене в мандри з батькового дому, я Саррі й кажу: „Зроби мені таку ласку, де б ми не були, кажи всім, що я твій брат”».
14 Тоді Авімелех дав Авраамові Сарру, овець, худоби всілякої, слуг і служниць. 15 Авімелех сказав: «Поглянь, уся земля моя перед тобою. Живи де хочеш». 16 І промовив Авімелех до Сарри: «Я дав твоєму братові тисячу срібних монет. Я зробив це, щоб ніхто не подумав нічого лихого проти тебе. Ти виправдана цілком!»
17-18 Господь замкнув усі лона в домі Авімелеха через Сарру, Авраамову дружину. Тож Авраам помолився Всевишньому, й Бог зцілив Авімелеха, його дружину і служниць, і вони знову мали дітей.
Народження Ісаака
21 Господь виявив свою прихильність до Сарри й усе виконав. 2 Як Він і сказав, Сарра завагітніла й народила Авраамові в його старості сина саме в той час, який вказав їй був Господь. 3 І назвав Авраам сина, що народила йому Сарра, Ісааком.
4 Коли Ісаакові сповнилося вісім днів, Авраам зробив йому обрізання, як і звелів Бог. 5 Авраамові було сто років, коли в нього народився син Ісаак.
6 Сарра тоді й каже: «Бог дарував радість мені. Нехай же кожен, хто почує це, радіє разом зі мною». 7 І Сарра додала: «Хто міг сказати Авраамові, що я, Сарра, доглядатиму дітей? Але це збулось, і я народила йому, старому, сина».
Вигнання Аґар з Ізмаїлом
8 Хлопчик ріс, і коли настав час відлучати його від грудей, того ж дня Авраам влаштував велике свято. 9 Сарра побачила, як грається син Аґар, єгиптянкою народжений Авраамів первісток, з її сином Ісааком[b]. 10 І вона сказала Авраамові: «Прожени геть цю рабиню з хлопцем, бо її син не повинен стати спадкоємцем разом із моїм Ісааком». 11 Прикро стало Авраамові, засмутився він через свого сина Ізмаїла.
12 І сказав тоді Бог Авраамові: «Не турбуйся про хлопчика і свою рабиню. Виконай все, як Сарра того хоче, бо твоїх нащадків визнаватимуть через Ісаака. 13 Сина рабині Я також зроблю батьком великого народу, бо він твій син».
14 Авраам устав раненько, взяв хліба й бурдюк води і дав Аґар. Поклавши все це їй на плечі, він відіслав її разом з хлопчиком. І пішла вона мандрувати через пустелю до Беершеби[c] й заблукала. 15 Коли вода в бурдюку скінчилася, Аґар посадила дитину під кущ. 16 Вона відійшла й сіла на відстані, щоб не бачити, як помирає хлопчик. Аґар промовила: «Не можу я дивитися, як помирає дитина без води».
17 Та Бог почув плач хлопчика і Ангел Божий промовив до Аґар із небес: «Що трапилося, Аґар? Не бійся. Бог почув плач дитини. 18 Вставай! Підніми хлопчину й міцно тримай його за руку. Я зроблю його батьком великого народу».
19 І відкрив їй Бог очі, і побачила вона криницю з водою. Підійшла Аґар, набрала повний бурдюк води й дала напитися хлопчику.
20 Хлопець ріс, і Бог був з ним. Ізмаїл жив у пустелі й став лучником. 21 Мати знайшла йому жінку єгиптянку, й жили вони в пустелі Паран[d].
Угода між Авраамом і Авімелехом
22 Якось Авімелех та Фікол, воєначальник, сказали Авраамові: «Бог з тобою у всьому, що ти робиш. 23 Тож поклянись мені перед Богом, що ти не зрадиш ні мене, ні дітей моїх, ані нащадків. Будеш милостивий до мене, як я до тебе. Поклянись, що будеш відданий тій землі, на якій живеш». 24 І відповів Авраам: «Клянусь!»
25 Тоді Авраам поскаржився Авімелехові про криницю з водою, що захопили його слуги. 26 Авімелех відповів: «Я не знаю, хто це вчинив. Ти мені не казав, а я не чув про це дотепер».
27 Авраам привів вівцю та худобину й дав їх Авімелехові. І уклали вони удвох угоду. 28 Авраам поставив іще сім[e] овечок осібно від отари. 29 І спитав тоді Авімелех: «Що означає те, що ти поставив сімох овечок окремо?» 30 Авраам відповів: «Якщо ти приймеш овечок від мене, то це буде доказом того, що я викопав цю криницю». 31 Отож те місце й стали називати Беершебою[f], оскільки вони двоє поклялися там.
32 Так Авраам та Авімелех уклали угоду біля Беершеби. Після цього Авімелех і Фікол, воєначальник, повернулися до землі Филистимської. 33 І посадив Авраам тамарискове дерево біля Беершеби. І під ним він поклонявся Господу, Богу Всевишньому. 34 І жив Авраам у землі Филистимській іще довго.
Бог випробовує Авраама
22 Після цього Бог випробував Авраама. От Він і каже: «Аврааме!» Той озвався: «Я тут». 2 Бог мовив: «Візьми свого єдиного сина, якого ти любиш, Ісаака, і йди з ним до землі Морії. Там принесеш його в жертву спаленням на горі, яку Я назву тобі».
3 Рано вранці Авраам устав, осідлав свого віслюка, взяв з собою двох своїх слуг і сина Ісаака. Авраам наколов дров для спалення і рушив до того місця, куди Бог звелів. 4 На третій день Авраам підвів очі й побачив звіддалік те місце, куди вони йшли. 5 Він сказав своїм слугам: «Лишайтеся тут із віслюком, а ми з хлопцем підемо он туди. Ми там поклонимося Господу й вернемося до вас». 6 Авраам узяв дрова для жертвопринесення й поклав їх на плечі синові. Іще він узяв із собою вогонь, ніж, і вони вдвох пішли.
7 І звернувся тоді Ісаак до батька: «Тату!» Авраам озвався: «Чого тобі, синку?» Ісаак запитав: «Вогонь і дрова ми маємо, а де ж ягня, що принесемо в жертву спаленням?» 8 Авраам відповів: «Бог сам подбає про ягня для жертви». І вони вдвох пішли далі.
Порятунок Ісаака
9 І прийшли вони на місце, яке вказав йому Бог. Авраам спорудив там вівтар і розклав дрова. Потім він зв’язав свого сина Ісаака й поклав його на вівтар поверх дров. 10 Тоді Авраам простягнув руку й вийняв ножа, щоб убити свого сина. 11 Але тут Ангел Господній погукав його з небес: «Аврааме! Аврааме!» Авраам озвався: «Я тут». 12 Ангел йому й каже: «Зупинися! Не здіймай руки на хлопчика. Не роби йому нічого, бо Я бачу тепер, що ти шануєш Бога, що заради Мене ладен пожертвувати єдиним сином своїм».
13 Авраам підвів очі й побачив барана, що заплутався рогами в кущах. Він пішов, узяв його, забив і приніс у жертву замість свого сина. 14 І назвав Авраам це місце Ягве-Їре[g]. І досі люди кажуть: «На горі Господь явився».
15 Тоді покликав Ангел Господній Авраама вдруге. 16-17 Він сказав: «Я обіцяю тобі, каже Господь, за те, що ти таке зробив і ладен був пожертвувати єдиним своїм сином, Я воістину благословлю тебе й дам тобі стільки нащадків, як тих зірок у небі, як того піску на березі моря. Вони позаймають міста ворогів своїх. 18 Всі народи землі благословлять тебе іменем нащадків твоїх за те, що ти прислухався до голосу Мого». 19 Авраам повернувся до своїх слуг, і вони всі разом пішли до Беершеби. 20 Після всього цього якось хтось сказав Авраамові: «Милка також народила синів твоєму братові Нагору. 21 Це Уз, первісток їхній, його брат Буц і Кемуел, батько Арама. 22 Це також Кесед, Хазо, Пілдаш, Їдлаф і Бетуїл. 23 Бетуїл став батьком Ревекки». Цих вісьмох народила Нагору, Авраамовому брату, Милка. 24 Нагорова наложниця Ремуель народила йому ще чотирьох синів: Теваха, Ґахама, Тахаша та Мааку.
Footnotes
- 20:1 Неґев Пустеля в південній частині Юдеї.
- 21:9 з її сином Ісааком Ці слова наведені виключно у давньогрецькому тексті.
- 21:14 Беершеби Назва місця, де була криниця (джерело). Пізніше так було назване місто.
- 21:21 Паран Пустеля в центрі Синайського півострова.
- 21:28 сім Слово «сім» звучить гебрейською як «клятва», «обіцянка» або як останній склад слова «Беершеба». Сім овечок були ніби скріпленням обіцянки.
- 21:31 Беершебою Беершеба означає «Криниця клятви».
- 22:14 Ягве-Їре Ягве-Їре означає «Господь дає» або «Господь бачить».
Від Матвія 6:19-34
Ukrainian Bible
19 Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.
20 Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.
21 Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!
22 Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.
23 А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!
24 Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.
25 Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?
26 Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?
27 Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?
28 І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.
29 А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.
30 І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
31 Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?
32 Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.
33 Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.
34 Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!
Read full chapter
От Матфея 6:19-34
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Складайте скарби на Небі
(Лк. 12:33-34; 11:34-36; 16:13)
19 «Не складайте собі скарбів на Землі, де міль та іржа знищать їх, де злодії можуть вдертися й викрасти їх. 20 Краще збирайте скарби для себе на Небі, де ні міль, ні іржа не понівечать їх, де злодії не вдеруться й не викрадуть їх. 21 Бо де багатство ваше, там і серце ваше буде.
22 Око—єдине джерело світла для тіла. Отже, якщо ви бачите людину, та бажаєте допомогти їй, то й усе тіло ваше буде наповнене світлом. 23 Але якщо ви дивитеся на людину егоїстично, то й усе тіло ваше буде в темряві. Якщо єдине світло, яке маєте ви—темрява, тож темрява та—є найгірша з усіх!»[a]
24 «Ніхто не може служити двом господарям, бо зненавидить одного й полюбить іншого або буде відданий одному і зневажатиме іншого. Не можна водночас поклонятися Богові й грошам»[b].
Дбайте насамперед про Царство Небесне
(Лк. 12:22-34)
25 «Отже, кажу Я вам: не піклуйтеся про те, що їстимете й питимете, аби підтримати життя своє. Не турбуйтеся про одяг для тіла вашого. Напевне, життя є важливіше їжі, а тіло—одягу! 26 Погляньте на птахів: вони не сіють, не жнуть, не збирають зерна до комори, але ж Отець Ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не знаєте, люди, що ви значно важливіші за птахів? 27 Ніхто з вас не зможе хвилюванням своїм подовжити життя своє хоча б на годину? 28 Навіщо ви піклуєтеся про одяг? Погляньте, як ростуть дикі квіти: вони не працюють, не шиють одягу собі. 29 Та ж кажу вам, що й Соломон у розквіті слави своєї не вдягався у такі вишукані шати, як вони. 30 Якщо Бог одягає в таку розкіш траву польову, що сьогодні росте, а завтра потрапить у вогонь, то наскільки ж певніше одягне Він вас, о маловіри! 31 Тож не піклуйтеся й не питайте: „Що нам їсти?” або „Що нам пити?” або „У що нам вбратися?” 32 То лише погани увесь час дбають про таке, але ж Отець Ваш Небесний знає, чого ви потребуєте.
33 Натомість, дбайте насамперед про Царство Боже та робіть усе, що Господь від вас вимагає, й тоді усе інше Він неодмінно вам надасть. 34 Не піклуйтеся про день завтрашній, бо завтра будуть свої клопоти. Кожен день має досить своїх турбот».
Read full chapterFootnotes
- 6:23 Або 22 «Світильник тіла твого—то очі твої. Якщо очі твої бачать тільки добро, то й усе тіло твоє сповнене світла. 23 Але ж якщо вони погані, то й тіло твоє наповнене темрявою. Якщо єдине світло, яке маєш ти—темрява, то яка ж та темрява велика».
- 6:24 грошам Або «мамоні». З арамійської мови це перекладається як «багатство».
Copyright © 2007 by Bible League International