Add parallel Print Page Options

18 І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба!

Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав.

І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі.

І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив.

І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі.

10 І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!

13 І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась?

14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.

15 А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!

16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

17 А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

19 Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього.

20 І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

21 зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.

22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.

23 І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим?

24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?

26 І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них.

27 І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!

29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока!

30 І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!

31 І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти!

32 І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!

33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

19 І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,

та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці.

А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.

Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім.

І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати!

І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,

і сказав: Браття мої, не чиніть лихого!

Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого.

А вони закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм! І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.

11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

12 І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця,

13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його.

14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався як жартун.

15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста.

16 А що він вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.

17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути.

18 А Лот їм відказав: Ні ж бо, Господи!

19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.

20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно маленьке. Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке? і буде жити душа моя.

21 І відказав Він до нього: Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав.

22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди. Тому й назвав ім'я тому місту: Цоар.

23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба.

25 І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

26 А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!...

27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...

29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.

31 І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.

32 Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька.

33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька.

35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.

37 І вродила старша сина, і назвала ім'я йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.

38 А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж до цього дня.

Троє чоловіків

18 І Господь знову явився Авраамові. Це сталося біля діброви Мамре, коли той сидів біля входу до свого намету в найжаркішу пору дня. Авраам підвів очі й побачив трьох чоловіків, що стояли поруч із ним. Побачивши їх, він вибіг із намету їм назустріч і шанобливо вклонився. Він сказав: «Володарі мої![a] Якщо я гідний вашої ласки, то не минайте мене, слуги вашого. Я принесу води обмити ваші ноги, а тоді відпочинете в тіні під деревами. Я принесу вам трохи хліба, щоб ви підкріпились, а тоді продовжите свою путь. Дозвольте це зробити мені, слузі вашому». І ті відповіли: «Роби, як сказав».

Авраам поспішив тоді до намету, до Сарри та й каже їй: «Мерщій візьми три мірки доброго борошна, заміси тісто і спечи хліба». Тоді Авраам побіг до загону, вибрав молоде ніжне теля й віддав юнакові, який кинувся забити й готувати його. Тоді взяв кислого, молока і м’яса, що слуга приготував, та й поставив усе це перед чоловіками, що прийшли до нього. Сам же стояв коло них під деревом, поки ті їли.

Тоді вони спитали Авраама: «А де твоя дружина Сарра?» Він відповів: «Вона там, у наметі». 10 Тоді один із чоловіків (Господь) сказав: «Я неодмінно повернуся сюди навесні, і Сарра, дружина твоя, матиме сина». Сарра в цей час стояла позаду біля входу до намету і слухала.

11 І Авраам, і Сарра були вже дуже старими. У Сарри вже давно минув той час, коли вона могла б мати дітей. 12 Тож вона засміялася про себе та й промовила: «Чи зможу я народити дитину? Я ж стара, і чоловік уже старий».

13 Тоді Господь і каже Авраамові: «Чому Сарра сміється й сумнівається: „Чи зможу я народити дитину у такому похилому віці?” 14 Чи є щось неможливе для Господа? Я повернуся навесні наступного року, і Сарра матиме сина».

15 Та Сарра заперечила: «Я не сміялася», бо вона була налякана. Але Він сказав: «Ні. Ти таки сміялася». 16 Тоді ті чоловіки повставали й поглянули в бік Содома. Вони збиралися йти туди та Авраам пішов провести їх.

Авраамове прохання

17 Тоді Господь про себе мовив: «Чи варто приховувати від Авраама те, що збираюсь робити? 18 Він дасть початок великому й могутньому народу, й усі народи на землі будуть благословенні через нього. 19 Не приховуватиму Я від нього. Адже Я його вподобав, щоб він заповідав синам своїм і дому своєму жити так, як Господу бажано, щоб бути праведним перед Ним і справедливим. Тож Я, Господь, дам Авраамові все, що обіцяв».

20 І мовив Господь: «Так багато нарікань на жителів Содома й Ґоморри, і гріх їхній такий тяжкий. 21 Тож Я піду й подивлюся, чи й справді все так, як Я чув, бо я мушу знати[b]».

22 Чоловіки відвернулися й рушили до Содома. Авраам же лишився стояти перед Господом. 23 Тоді, наблизившись до Нього, Авраам спитав: «Господи, невже Ти задумав погубити й праведних людей разом з нечестивими? 24 А якщо там знайдеться п’ятдесят праведників, чи зруйнуєш Ти місто? Невже не пощадиш його заради п’ятдесяти праведних людей, що живуть там? 25 Не вбивай праведного разом із грішним. Якщо це трапиться, то де ж різниця між праведним і грішним? Не слід робити цього! Чи не мусить Суддя всього живого обстоювати справедливість?»

26 І мовив Господь: «Якщо в Содомі знайдеться п’ятдесят праведників, то заради них Я пощаджу місто».

27 Авраам тоді знову звернувся до Нього: «Оце я наважився говорити з Тобою, Господом моїм, а сам же я порох і зола. 28 А якщо там недоставатиме п’ять праведників, невже зруйнуєш місто через нестачу всього п’яти чоловік?»

Господь відповів: «Якщо там буде сорок п’ять праведних, то не зруйную місто».

29 Тоді Авраам знову звернувся до Господа: «А якщо сорок знайдеш?» Господь відповів: «Не зроблю того і заради сорока».

30 Авраам тоді каже: «Володарю мій, не гнівайся на мене, якщо я знову наважуся спитати Тебе. А якщо знайдеш Ти там тридцять, то як тоді?» Господь відповів: «Не зроблю Я того й заради тридцяти».

31 Авраам каже: «Наважуся спитати Тебе, Володарю мій, а якщо двадцять праведних знайдеться в місті?» Господь відповів: «Не зруйную й заради двадцяти».

32 Авраам знову: «Володарю мій, не гнівайся на мене, якщо я наважуся потурбувати Тебе ще раз. Що зробиш, якщо знайдеш десять праведних?» І Господь відповів: «Не зруйную і заради десятьох».

33 Закінчивши розмову з Авраамом, Господь пішов. Авраам же повернувся додому.

Ангели приходять до Лота

19 Два Ангели прийшли до Содома ввечері. Лот у той час сидів коло міських воріт. Побачивши їх, він підвівся привітати їх и низько вклонився. Тоді промовив: «Прошу вас, володарі мої, не цурайся завітати до оселі слуги вашого. Переночуєте, обмиєте ноги, а вранці встанете й рушите далі». Ангели відповіли йому: «Ні, ми ночуватимемо на майдані[c]». Але Лот так запрошував, що вони згодились і зайшли до його дому. Лот нагодував їх, а також дав їм опрісноків[d].

Коли гості зібралися спати, чоловіки Содома, від малого до старого, прийшли з усіх кінців міста й обступили дім. Вони погукали Лота: «Де ті двоє, що прийшли до тебе ввечері? Виведи їх до нас, щоб ми пізнали їх».

Лот вийшов до них, причинивши за собою двері. Він сказав: «Прошу вас, браття, не робіть цього зла. Послухайте. У мене є дві дочки, що не знали ще чоловіків. Давайте я виведу їх. Робіть із ними, що вам заманеться, але не чіпайте цих чоловіків. Вони під моїм дахом[e]».

Содоміти гукали: «Йди до нас!» А тоді мовили: «Цей Лот сам прийшов сюди як чужинець, та ще й хоче нас повчати. Гляди, щоб тобі не дісталося гірше, ніж їм». І почали вони все ближче й ближче підступати до Лота і збиралися вже висадити двері. 10 Але чоловіки схопили Лота й потягли всередину хати, а потім зачинили двері. 11 Людей, що були під дверима дому, від малого до старого, вони вдарили сліпотою, аж ті не могли знайти двері.

Втеча з Содома

12 Тоді ті двоє і кажуть Лотові: «Чи є ще тут хто з твого сімейства? Забирай звідси своїх зятів, синів, дочок і ще кого маєш, і йдіть мерщій геть. 13 Ми збираємося зруйнувати це місто, поголос про те, скільки тут зла, розрісся перед Господом. Тож Він і послав нас знищити це місто».

14 Лот вийшов і розповів усе своїм зятям, що одружилися з його дочками. Він сказав: «Вставайте й залишайте це місто, бо Господь от-от зруйнує його». Але їм здалося, що Лот жартує.

15 На світанку Ангели почали квапити Лота: «Вставай, бери свою жінку, двох дочок з собою, інакше загинете разом з покараним містом». 16 Та Лот усе барився. Тоді ті двоє схопили його, жінку та обох дочок за руки, бо Господь змилувався над ними, вивели з міста й залишили там.

17 Вивівши їх, один із Ангелів і каже: «А тепер рятуйтеся! Не озирайтесь і не зупиняйтеся в жодній долині. Біжіть у гори, інакше загинете».

18 Тоді Лот каже: «Ні, володарі мої. 19 Ви були милостиві до мене, слуги вашого. Ваша ласка така велика, ви врятували мене. Але я не можу так далеко бігти в гори. Що станеться, якщо я не встигну? Мене спостигне біда, і я загину! 20 Он гляньте, неподалік є невелике містечко, щоб туди утекти. Дозвольте мені побігти до нього, і ви врятуєте моє життя».

21 Один із Ангелів тоді й мовить: «Гаразд. Я зроблю тобі таку ласку і не зруйную те містечко, про яке ти говориш. 22 Але хутчіш! Поспішай туди, бо я не зможу зруйнувати місто, поки ти ще не там». (Те місто звалося Зоар[f], оскільки було мале).

Зруйнування Содома і Ґоморри

23 Коли сонце вже встало, Лот якраз дістався Зоара. 24 В цей час Господь послав на Содом і Ґоморру з неба палаючу сірку. 25 Господь зруйнував ті міста, спалив усю долину і знищив усіх людей, що жили там, і всі рослини.

26 Лотова дружина була озирнулася, але вмить перетворилася на соляний стовп.

27 Рано вранці Авраам устав і пішов на те місце, де стояв перед Господом. 28 Поглянув Авраам на Содом і Ґоморру, на всі землі довкола і побачив, що дим підіймається з землі, як з великою згарища.

29 Тож руйнуючи міста, Бог згадав про Авраама. Він вислав Лота з руйновиська, з міста, в якому той жив.

Лотові дочки

30 Лот боявся жити в Зоарі й через те, забравши обох своїх дочок із собою, пішов у гори й оселився там у печері.

31 Якось старша дочка каже своїй сестрі: «Наш батько вже старий, на землі немає чоловіків, щоб могли ввійти до нас, як це робиться у всьому світі. 32 Давай же напоїмо нашого батька вином, тоді ляжемо з ним. І так ми продовжимо наш рід».

33 Тож тієї ночі Лотові дочки напоїли батька свого вином. Тоді старша лягла пішла й лягла з батьком, а той і не знав, ні коли та лягла з ним, ані коли встала.

34 Наступного дня старша сестра й каже до молодшої: «Вчора я переспала з батьком нашим. Давай напоїмо його й сьогодні. Тоді ти підеш і переспиш з ним. Матимемо дітей від батька нашого і в такий спосіб продовжимо свій рід».

35 Отже, й тієї ночі вони напоїли свого батька вином. Тоді молодша дочка пішла, лягла з ним. Лот знову не помітив, ні коли вона лягла, ні коли встала.

36 Обидві дочки Лотові завагітніли від батька. 37 Старша дочка народила сина й назвала його Моавом[g]. Він став пращуром моавійців, які живуть і донині. 38 Молодша дочка також народила сина й назвала його Бен-Аммі[h]. Він став пращуром аммонійців, що живуть і донині.

Footnotes

  1. 18:3 Володарі мої Або «Господь мій».
  2. 18:21 подивлюся… мушу знати Або «Подивлюся, чи й справді вони такі руйнівні, як кажуть, і якщо ні, Я знатиму».
  3. 19:2 майдані Місце перед головною брамою, де мандрівники залишалися на ніч.
  4. 19:3 опрісноків Прісний хліб.
  5. 19:8 під… дахом Якщо мандрівник залишався на ніч в домі, то хазяїн повинен був захищати його. Лот намагався захистити ангелів, навіть ціною життя своїх дочок.
  6. 19:22 Зоар Назва Зоар означає «малий».
  7. 19:37 Моавом Моав означає «Від батька».
  8. 19:38 Бен-Аммі Бен-Аммі означає «Син моїх родичів».

Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.

Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,

щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.

Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!

Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,

10 нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

11 Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.

12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

13 І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

14 Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.

15 А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.

16 А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

17 А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,

18 щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

Read full chapter

Повчання Ісуса про милостиню

«Остерігайтеся виконувати релігійні обов’язки на людях, щоб вони бачили вас, бо не матимете ви винагороди від вашого Отця Небесного. Отож коли подаєте жебракові, не сурміть перед усіма, як це роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб хвалили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже вповні мають винагороду. 3-4 Та коли ви подаєте жебраку милостиню, нехай ліва рука ваша не знає, що робить права[a], щоб таємне було ваше подаяння. Тоді Отець ваш Небесний, який бачить зроблене таємно, віддячить вам»[b].

Повчання Ісуса про молитву

(Лк. 11:2-4)

«І коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, які люблять стояти й молитися в синагогах та на перехрестях, щоб люди їх бачили. Істинно кажу вам: вони вже вповні мають свою винагороду. Та коли ви молитеся, йдіть до своєї кімнати, зачиніть двері й моліться Отцю своєму на самоті, а Отець ваш, Який бачить зроблене таємно, віддячить вам. Коли молитеся, не кажіть зайвого, як ті погани[c], котрі вважають, ніби чим багатослівніші вони будуть, тим вірніше почує їх Господь. Отже, не будьте подібні до них, бо Отець ваш знає, чого вам треба. Він знає те раніше, ніж ви попросите в Нього. Тому моліться так:

„Отче наш Небесний,
    хай святиться ім’я Твоє.
10 Нехай прийде Царство Твоє.
    Нехай буде воля Твоя,
    як на Землі, так і на Небі.
11 Дай нам наш хліб[d] щоденний.
12 Прости гріхи наші,
    як ми прощаємо тим,
    хто завинив перед нами.
13 Не введи нас у спокусу,
    а спаси від лукавого,
[бо царство, влада та слава
    належать Тобі повік. Амінь!][e]

14 Якщо ви прощаєте людям гріхи їхні, то Отець ваш Небесний також простить вам. 15 Та коли ви не прощаєте, то й Отець не простить вам гріхи ваші”».

Повчання Ісуса про піст

16 «Коли ви поститеся, не прибирайте сумного вигляду, як лицеміри, які прикидаються, аби людям стало ясно, що вони постяться. Істинно кажу вам: вони вже сповна мають свою винагороду. 17-18 Коли ви поститеся, зачешіть своє волосся та вмийте обличчя своє, щоб люди не побачили, що ви поститеся, щоб побачив лише Отець ваш, Якого ніхто не бачить. І Той, Хто бачить таємне, віддячить за це».

Read full chapter

Footnotes

  1. 6:3-4 нехай… права Або «нехай ніхто не знає, що ви робитиме».
  2. 6:3-4 віддячить вам Деякі з грецьких рукописів мають «віддячить вам відкрито». Але ж треба розуміти, що не має різниці яким чином Господь віддячить людям: таємно чи відкрито. Головне є те, Бог все бачить і невідмінно віддячить тієї людині, яка робить добре.
  3. 6:7 погани Люди, котрі не були євреями. Ті, хто не поклонявся істинному Господу.
  4. 6:11 хліб Або «їжу».
  5. 6:13 бо царство… Амінь У деяких древньогрецьких рукописах цих слів немає.