Відбудова вівтаря

3 Коли настав сьомий місяць^[a] і люди Ізраїля оселилися по містах, усі вони як один зібралися в Єрусалимі. ² Ісус, син Йозадака, а з ним його брати-священики Зерувавел, син Шеалтієла, та його брати заходилися відбудовувати вівтар Господній в Ізраїлі, щоб можна було на ньому приносити жертви всеспалення, як і було записано в Законі Мойсея, людини Божої.

³ Вони встановили вівтар на тому ж місці, де він був і раніше, оскільки боялися народів, які мешкали довкола. І приносили вони на ньому жертви всеспалення Господу вранці і ввечері. ⁴ Потім відсвяткували вони свято Кущів, як записано в законі Мойсея, і принесли належну кількість жертв всеспалення святкового кожного дня. ⁵ Після того вони постійно приносили жертви всеспалення та інші офіри на Новолуння та в інші священні свята, встановлені Господом. Приносили вони також від тих, хто робив добровільні офіри Господу. ⁶ У перший день сьомого місяця почали вони приносити жертви всеспалення Господу, хоча ще й не заклали підвалини храму Господнього.

Зведення храму

⁷ Потім ті люди, що повернулися, найняли каменярів та теслів, а також провадили їжу, питво та оливу людям Сидону й Тира, щоб ті доставляли ливанський кедр по морю до Йоппи, з дозволу на те перського царя Кира.

⁸ На другий місяць другого року^[b] після повернення до храму Господнього в Єрусалимі, Зарувавел, син Шеалтієла, та Ісус, син Йозадака, розпочали роботу разом із священиками та левитами, а також усіма, хто повернувся до Єрусалима з полону. Вони призначили левитів, яким виповнилося 20 років і старше, щоб ті керували роботами по будівництву храму Господнього. ⁹ Ісус, його сини та брати, Кадміел та його сини (нащадки Юди), сини Генадада і їхні сини та їхні брати-левити керували будівництвом храму Господа. ¹⁰ Коли будівельники заклали підвалини храму Господнього, священики, вбрані у ризи, з сурмами, а також левити (сини Асафа) із цимбалами зайняли свої місця, щоб Господа славити, як і наказав цар ізраїльський Давид. ¹¹ По черзі вони співали пісні хвали та подяки:

І всі люди голосно вигукували, прославляючи Господа, бо було вже закладено підвалини храму Господнього.

¹² Але багато із старших священиків, левитів, вождів родин раніше бачили колишній храм, тож уголос ридали, побачивши підвалини нового. Але водночас багато інших людей кричали від радості. ¹³ Такий великий галас здійняв народ, що далеко його було чути, та не можна було розрізнити гук радості й плач печалі.

Вороги намагаються перешкодити відбудові храму

4 Коли ж вороги Юди та Веніамина почули, що вигнанці відбудовують храм Господа, Бога Ізраїлю, ² вони пішли до Зерувавела та вождів родин і сказали їм: «Дозвольте нам допомагати вам у відбудові, бо ми, як і ви, поклоняємося вашому Богу й офіри Йому приносимо з часів царя Есаргаддона ассирійського, який привів нас сюди».

³ Але Зерувавел, Ісус та вожді родин ізраїльських сказали їм: «Ви не можете допомагати нам у будівництві храму нашого Бога. Бо ми самі мусимо будувати храм Господа, Бога Ізраїлю, як і наказував нам цар Кир перський».

⁴ Тоді люди, що мешкали довкола почали залякувати людей Юдеї та перешкоджати їм у будівництві. ⁵ Ті люди підкуповували начальників, щоб вони діяли проти людей Юдеї. Ті робили все можливе, аби перешкоджати юдеям здійснювати їхні наміри щодо будівництва храму. Так тривало весь час, поки правив перський цар Кир, доки престол не посів Дарій.

⁶ За царювання Ксеркса^[c], на початку його правління вороги написали звинувачення проти євреїв, які мешкали в Юдеї та Єрусалимі. ⁷ А за часів Артаксеркса Вішлам, Мітредат, Тавеел та інші його підлеглі написали царю Артаксерксу перському. Було той документ написано арамійською мовою і перекладено.

^8 [d] Царський правитель Регум та писар Шимшай написали царю Артаксерксу лист проти Єрусалима такого змісту:

⁹ «Від правителя Регума та писаря Шимшая та їхніх прибічників, суддів, урядовців над персами, ерехами, вавилонянами, мешканцями Суза, тобто еламійцями, ¹⁰ та іншими народами, яких великий і славний Ассурбаніпал переселив із їхніх земель у міста Самарії та інші місця на захід від річки Євфрат».

¹¹ Ось копія того листа, що надіслали вони йому.

«Царю Артаксерксу від слуг його, що мешкають на захід від річки Євфрат.

¹² Хай буде відомо царю, що юдеї, які прийшли до нас від тебе, дісталися до Єрусалима. Тепер вони відбудовують це войовниче та лихе місто, скоро зведуть мури й уже відновили підвалини.

¹³ То хай стане цареві відомо, що якщо місто буде відновлено й мури зведено, вони не платитимуть ніяких податків, і кінець кінцем це завдасть шкоди цареві.

¹⁴ Оскільки ми присягалися бути відданими царю, то негоже нам дивитися на царське безчестя. Тому й посилаємо ми цареві це повідомлення.

¹⁵ Гадаємо, ти можеш знайти це в літописах царів, що правили до тебе. З літописів тих довідаєшся, що це місто бунтівне, що воно багато лиха принесло і царям, і землям. Бунтарство з давніх давен нуртує в місті тому. За те його й зруйновано було.

¹⁶ Ми сповіщаємо царя, що якщо місто буде відбудовано, то нічого не лишиться твого на захід від річки Євфрат».

¹⁷ Цар надіслав таку відповідь:

«Правителю Регуму, писареві Шимшаю та їхнім прибічникам, що мешкають у Самарії та інших землях на захід від ріки Євфрат.

Мир вам! ¹⁸ Лист, який ви нам надіслали, був прочитаний та перекладений мені. ¹⁹ Я видав наказ і літописи були вивчені, з’ясувалося, що місто це було справді бунтівне проти царів з давніх-давен, у ньому зчинялися заколоти й повстання. ²⁰ Могутні царі правили Єрусалимом і всіма землями на захід від ріки Євфрату, і всі народи платили їм мито.

²¹ Отож віддайте наказ тим людям припинити роботу, щоб місто не відбудовувалося, доки не видам Я відповідного наказу. ²² Дійте обережно, аби не прогледіти, цю справу, щоб не було надалі шкоди й зла царям».

²³ Тільки-но примірник того листа від царя Артаксеркса був прочитаний Регуму, Шимшаю та їхнім однодумцям, вони негайно вирушили до євреїв у Єрусалим. Силою та владою змусили вони їх зупинити роботи. ²⁴ Тоді роботи по відбудові храму Господнього в Єрусалимі було зупинено. Вони не відновлювались аж до другого року правління царя Дарія^[e] перського.

Храм відбудовують знову

5 Тоді пророки Оґій^[f] та Захарія, син Іддо^[g], пророкували євреям у Юдеї та Єрусалимі від імені Бога Ізраїлю, що над ними. ² Тоді Зерувавел, син Шеалтієла, та Ісус, син Йозадака, почали відбудовувати храм Господній в Єрусалимі. Пророки Божі були на їхньому боці й підтримували їх. ³ Саме тоді Таттенай, правитель земель, що на захід від річки Євфрат, та Шефар Возенай зі своїми людьми прийшли до них і сказали: «Хто дав вам дозвіл відбудовувати цей храм і завершувати столярні роботи?» ⁴ Далі вони спитали таке: «Як звуть людей, що будують усю споруду?»

⁵ Але Божа ласка лишалася зі старійшинами юдеїв, їхню роботу не було зупинено, доки Дарію не послали відповідь і не було одержано письмове розпорядження у відповідь. ⁶ Ось зміст листа, який Таттенай, правитель земель на захід від ріки Євфрат та Шефар Возенай та їхні однодумці й наглядачі цих земель надіслали царю Дарію. ⁷ Вони послали йому доповідь, де було сказано:

«Царю Дарію! Мир тобі!

⁸ Хай буде відомо царю, що пішли ми до краю юдейського, до храму великого Бога. Стіни його відбудовують з великих кам’яних брил та дерев’яного перекриття. Робота ця виконується ретельно і горить у них в руках.

⁹ Ми допитувалися старійшин. Ми питали їх: „Хто дав вам дозвіл відбудовувати храм і завершувати столярні роботи?” ¹⁰ Ми також запитали їхні імена, аби тобі повідомити, і ми могли б написати імена людей, які у них за старійшин. ¹¹ І вони нам відповіли:

„Ми слуги Бога, що владарює на небі й на землі. Ми відбудовуємо храм, який був збудований багато років тому. Він був побудований і довершений великим царем Ізраїлю. ¹² Але оскільки пращури наші розгнівали Бога Небесного, Він віддав їх у руки царя Навуходоносора вавилонського. Він зруйнував храм і виселив людей у полон до Вавилона. ¹³ Але в перший рік правління царя Кира вавилонського він видав наказ відбудувати храм Божий. ¹⁴ А також повернув золотий та срібний посуд храму Божого, який Навуходоносор забрав з храму в Ізраїлі й помістив у храмі у Вавилоні. Цар Кир забрав з храму вавилонського й віддав чоловікові на ім’я Шешбацар, якого й призначив правителем”.

¹⁵ І сказав Кир Шешбацару: „Візьми цей посуд і поклади в храмі в Єрусалимі, й нехай храм Божий буде відбудований на тому ж місці”.

¹⁶ І пішов Шешбацар, і заклав підвалини храму Божого в Єрусалимі. І відтоді й досі храм відбудовується, але роботи ще не завершено.

¹⁷ Отож, якщо ласка царська, нехай пошукають у царських літописах там у Вавилоні, щоб з’ясувати, чи є правдою те, що цар Кир видав наказ відбудувати храм Божий в Єрусалимі. І тоді нехай цар пришле нам своє рішення щодо справи цієї».

Звістка про Ісусове воскресіння

(Мт. 28:1-10; Мк. 16:1-8; Лк. 24:1-12)

20 Рано-вранці у перший день тижня, ще затемна Марія Маґдалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто. ² Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Тіло Господа було забрано з гробниці й нам невідомо, куди Його поклали».

³ Петро з тим учнем одразу ж пішли туди. ⁴ Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший. ⁵ Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов.

^6-7 У цей час наспів і Симон-Петро, який біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці, а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці. ⁸ Тоді й другий учень зайшов усередину, той, що прийшов перший, і, побачивши що сталося, повірив. ⁹ Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Писанні, що Він має воскреснути з мертвих.

Ісус являється Марії Маґдалені

(Мк. 16:9-11)

¹⁰ Після цього учні повернулися додому. ¹¹ Та Марія залишилася біля могили й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину, ¹² і побачила двох Ангелів, які сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати. ¹³ Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його». ¹⁴ Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, Який стояв поруч, та не впізнала Його.

¹⁵ Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Шановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його».

¹⁶ Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамійською мовою: «Раввуні!» Це означає: «Вчителю!» ¹⁷ Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх^[a] і скажи їм: „Я повертаюся до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого”». ¹⁸ Марія Маґдалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.

Ісус являється Своїм учням

(Мт. 28:16-20; Мк. 16:14-18; Лк. 24:36-49)

¹⁹ Увечері того ж першого дня тижня зібралися Ісусові учні. Вони надійно замкнули за собою двері через страх перед юдеями. Раптом увійшов Ісус й став між ними, сказавши: «Мир вам!» ²⁰ Промовляючи це, Він показував їм руки і Свій бік. Учні були раді бачити Господа. ²¹ Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як Отець Мене послав, так і Я посилаю вас». ²² Мовивши так, він дихнув на них і сказав: «Прийміть Дух Святий. ²³ Гріхи людські, які ви прощатимете, буде людям відпущено. Ті ж гріхи, що не прощатимете, не буде відпущено».

Ісус являється Хомі

²⁴ Хоми, одного з дванадцятьох учнів, якого ще звали Близнюком^[b], не було разом з усіма, коли приходив Ісус. ²⁵ Тож інші учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А Хома їм відповідає: «Доки не побачу слідів від цвяхів на Його руках, не вкладу своїх пальців туди й не вкладу руки своєї в рану, що в Його боці, не повірю!»

²⁶ Через тиждень Ісусові учні знову були в домі, і Хома був серед них. Хоча двері й були зачинені, як і першого разу, Ісус увійшов, і ставши перед ними, мовив: «Мир вам!» ²⁷ Тоді звернувся до Хоми: «Вклади свого пальця сюди. Подивись на Мої руки. Простягни руку і вклади її до рани у Моєму боці. Перестань сумніватися й повір». ²⁸ І відповів Йому Хома: «Мій Господи й Мій Боже!» ²⁹ Тоді Ісус сказав йому: «Ти повірив, бо побачив Мене. Та блаженні ті, хто не бачили, та повірили».

Чому Іоан написав цю книгу

³⁰ Ісус здійснив іще багато інших чудес у присутності Своїх учнів, про які не написано в цій книзі. ³¹ Та все це написано, щоб ви могли повірити, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб, повіривши, здобули життя в Його ім’я.