Ездра 1-2
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Кир допомагає полоненим повернутися
1 У перший рік[a] царювання перського царя Кира, щоб справилося слово Господнє, мовлено пророком Єремією[b], Господь надихнув перського царя Кира написати об’яву і розіслати її по всіх усюдах свого царства. Ось що там мовилося:
2 «Так каже Кир, цар перський:
„Господь, Бог Небесний, віддав мені всі царства землі й призначив мене побудувати для Нього храм у Єрусалимі, що в Юдеї. 3 Хто з вас належить до Його народу? Хай їхній Господь буде з ними і нехай підуть вони в Єрусалим, що в Юдеї, і збудують храм Господа, Бога Ізраїлю, тобто Бога, який в Єрусалимі. 4 А інші мешканці міст, де ще залишилися ізраїльтяни, мають допомагати їм золотом та сріблом, добром і худобою, а також добровільними пожертвами на храм Господній в Єрусалимі”».
5 І піднялися старійшини родин Юди та Веніамина, священики та левити—всі, кого Бог надихнув іти будувати храм Господній в Єрусалимі. 6 А сусіди їхні допомагали їм срібними й золотими речами, добром усіляким, худобою та дорогоцінними дарунками, а також різноманітними добровільними пожертвами. 7 А цар Кир виніс посуд храму Господа, який Навуходоносор забрав був з Єрусалима й помістив у храмі своїх лжебогів. 8 Кир, цар перський, передав усе те скарбнику Мітредату, а той зробив реєстр і віддав усе те Шешбацару, юдейському вождю.
9 Ось перелік того, що було там: золотих полумисків—тридцять, срібних полумисків—одна тисяча, ножів—двадцять дев’ять, 10 золотих кухлів—тридцять, срібних кухлів—чотириста десять, іншого посуду—одна тисяча.
11 Всього було там п’ятдесят чотири тисячі предметів посуду з золота та срібла. Шешбацар привіз усе те добро, коли полонені були повернуті Господом з Вавилона до Єрусалима.
Список тих, хто повернувся з полону
2 Ось перелік родин у провінціях, які повернулися з полону, куди їх забрав Навуходоносор, цар вавилонський. Вони повернулися до Єрусалима та Юдеї, кожен у своє рідне місто. 2 Вони прийшли з Зерувавелом, Ісусом, Неемією, Сераєю, Реєлаєю, Мордекаєм, Вілшаном, Миспаром, Віґваєм, Регумом та Бааною. Ось кількість людей Ізраїлю:
3 нащадків Пароша—дві тисячі сто сімдесят два;
4 нащадків Шефатії—триста сімдесят два;
5 нащадків Ари—сімсот сімдесят п’ять;
6 нащадків Пагата моавського, а саме, нащадків Ісуса та Йоава—дві тисячі вісімсот дванадцять;
7 нащадків Елама—одна тисяча двісті п’ятдесят чотири;
8 нащадків Затту—дев’ятсот сорок п’ять;
9 нащадків Заккаї—сімсот шістдесят;
10 нащадків Вані—шістсот сорок два;
11 нащадків Веваї—шістсот двадцять три;
12 нащадків Азґада—одна тисяча двісті двадцять два;
13 нащадків Адонікама—шістсот шістдесят шість;
14 нащадків Віґваї—дві тисячі п’ятдесят шість;
15 нащадків Адіна—чотириста п’ятдесят чотири;
16 нащадків Атера, тобто Езекії—дев’яносто вісім;
17 нащадків Везаї—триста двадцять три;
18 нащадків Йори—сто дванадцять;
19 нащадків Хашума—двісті двадцять три;
20 нащадків Ґіббара—дев’яносто п’ять;
21 мешканців Віфлеєма—сто двадцять три;
22 мешканців Нетофи—п’ятдесят шість;
23 мешканців Анатота—сто двадцять вісім;
24 мешканців Азмавета—сорок два;
25 мешканців Киріат-Єарима, Кефіри та Беерота—сімсот сорок три;
26 мешканців Рами та Ґеви—шістсот двадцять один;
27 мешканців Мікмаша—сто п’ятдесят шість;
28 мешканців Бетела та Аї—двісті двадцять три;
29 мешканців Нево—п’ятдесят два;
30 мешканців Маґвіша—сто п’ятдесят шість;
31 мешканців іншого міста під назвою Елам—одна тисяча двісті п’ятдесят чотири;
32 мешканців Гарима—триста двадцять;
33 мешканців Лода, Гадида і Оно—сімсот двадцять п’ять;
34 мешканців Єрихона—триста сорок п’ять;
35 мешканців Сенаї—три тисячі шістсот тридцять.
36 Священики:
нащадків Єдаї, тобто з родини Ісуса—дев’ятсот сімдесят три;
37 нащадків Іммера—одна тисяча п’ятдесят два;
38 нащадків Пашхура—одна тисяча двісті сорок сім;
39 нащадків Гарима—одна тисяча сімнадцять;
40 Левити:
нащадків Ісуса та Кадміела, з родини Годавії—сімдесят чотири;
41 Співаки:
нащадків Асафа—сто двадцять вісім;
42 Нащадки наглядачів храмової брами:
нащадків Шаллума, Атера, Талмона, Аккува, Гатіта й Шоваї—сто тридцять дев’ять;
43 Служителі храму:
нащадків Зіги, Газуфа, Тавваота;
44 Кероса, Сіаги, Падона;
45 Левани, Хаґаби, Аккува;
46 Хаґаба, Шалмая, Ганана;
47 Ґіддела, Ґагара, Реаї;
48 Рецина, Некоди, Ґаззама;
49 Уззи, Пасеї, Весаї;
50 Асни, Меуніма, Нефузима;
51 Ваквука, Гакуфа, Гаргура;
52 Вазлута, Мегіди, Гарші;
53 Варкоса, Сісери, Теми;
54 Незії та Гатіфи;
55 Нащадки слуг Соломонових:
нащадків Сотаї, Хассоферета, Перуди;
56 Яала, Даркона, Ґіддела;
57 Шефатії, Гаттила, Покерет Хацеваїма та Амі;
58 Всього служителів храму та нащадків Соломонових слуг—триста дев’яносто два.
59 Ці родини прийшли до Єрусалима з міст Тель-Мели, Тель-Гарші, Керува, Аддона та Іммера, але вони не могли довести, що їхні родини належать до Ізраїлю:
60 то були нащадки Делаї, Товії та Некоди—шістсот п’ятдесят два чоловіки.
61 Серед священиків були нащадки:
сини Ховаї, Гаккоза та Барциллая. (Чоловік, який одружився з дочкою Барциллая з Ґілеада, вважався членом цієї родини).
62 Ці люди шукали свої імена в сімейних літописах, але не знайшли їх. Отож вони були виключені зі священицтва. 63 Правитель сказав їм, що вони не можуть їсти святої їжі, доки не з’явиться священик, який випробує їх за допомогою уриму й туммиму.
64 Усього людей було сорок дві тисячі триста шістдесят. 65 А ще ж слуги та служниці, яких було сім тисяч триста тридцять сім. Крім того, двісті співаків: чоловіків та жінок. 66 Мали вони сімсот тридцять шість коней, двісті сорок п’ять мулів, 67 чотириста тридцять п’ять верблюдів та шість тисяч сімсот двадцять віслюків.
68 Як дісталися вони до храму Господнього в Єрусалимі, деякі голови родин зробили добровільні пожертви на будівництво храму Господнього замість зруйнованого. 69 Вони скільки змогли віддали коштовностей на ту роботу: шістдесят одну тисячу драхм[c] золота, п’ять тисяч мін[d] срібла та сто пар вбрання для священиків.
70 Священики, левити, деякі люди, співаки, наглядачі храмових брам, служителі храму оселилися у своїх містах, а інші ізраїльтяни—у своїх.
От Иоанна 19:23-42
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
23 Розіп’явши Ісуса, воїни взяли Його одяг і розділили на чотири частини, щоб кожному дісталося. Вони взяли також туніку, але вона була без швів—цільна, зіткана зверху до низу. 24 Тоді вони сказали один одному: «Не будемо її рвати, натомість кинемо жереб, кому вона дістанеться». І збулося сказане у Святому Писанні:
«Вони розділили одяг Мій між собою
і кинули жереб на Моє вбрання,
кому воно дістанеться».(A)
Отже, воїни так і зробили.
25 Біля хреста, на якому був розіп’ятий Ісус, стояли Його мати, материна сестра, Клеопова жінка Марія та Марія Маґдалина.
26 Побачивши, що Його матір і учень, якого Він дуже любив, стоять поруч, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син». 27 І учневі: «Це твоя мати». І учень узяв її до себе, і жила вона потім у нього.
Смерть Ісуса
(Мт. 27:45-56; Мк. 15:33-41; Лк. 23:44-49)
28 Після цього Ісус, знаючи, що все вже звершено, і щоб виконати сказане у Святому Писанні, сказав: «Мене мучить спрага»[a]. Так здійснилося сказане у Святому Писанні.
29 Там стояла посудина, повна оцту, і воїни, змочивши губку, настромили її на палицю і піднесли до Ісусових уст. 30 Спробувавши трохи оцту, Ісус мовив: «Звершилося!» Тоді, схиливши голову, Він помер.
31 То була п’ятниця. Щоб не залишати тіла на хрестах на суботу, бо та субота була особливо урочиста, вони попросили Пилата, щоб той наказав перебити розіп’ятим ноги[b] і зняти їх. 32 Тож прийшли воїни, поперебивали ноги спочатку одному, а потім другому з тих двох, котрі були розіп’яті разом з Ісусом.
33 Підійшовши до Ісуса, вони побачили, що Він уже помер і не стали робити цього. 34 Але один воїн, узявши спис, проколов Ісусові бік, і з рани бризнули кров і вода. 35 Те засвідчив той, хто бачив це, і свідчення його істинне. Він знає, що каже правду, щоб ви повірили. 36 І здійснилося те, щоб виконати сказане у Святому Писанні: «Жодна кістка Його не буде поламана»(B). 37 І ще сказано у Святому Писанні: «Вони дивитимуться на Того, Кого прокололи списом»(C).
Поховання Ісуса
(Мт. 27:57-61; Мк. 15:42-47; Лк. 23:50-56)
38 Згодом, Йосип із Ариматеї спитав у Пилата дозволу зняти Ісусове тіло з хреста. Він був учнем Ісуса, але тримав це в таємниці, бо боявся юдеїв. Отримавши дозвіл від Пилата, він пішов і зняв Ісусове тіло. 39 З ним був і Никодим, котрий раніше приходив до Ісуса вночі. Він приніс із собою пахощів: суміш мирра з алое, літрів зі сто[c]. 40 І взявши Ісусове тіло, вони загорнули Його в лляне полотно, змащене пахощами; так ховають за юдейським звичаєм. 41 Поруч із місцем, де розіп’яли Ісуса, був сад, а в саду тому була нова могила, в якій нікого не було поховано. 42 Оскільки була п’ятниця і юдеї готувалися до суботнього свята, та й гробниця була поруч, Ісуса там і поклали.
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International