Ездра 1-2
Ukrainian Bible
1 А першого року Кіра, царя перського, щоб сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи:
2 Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї.
3 Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого. Це той Бог, що в Єрусалимі.
4 А кожному позосталому по всіх тих містах, хто мешкає там, нехай допоможуть йому люди його місця сріблом, і золотом, і маєтком, і худобою, з добровільною жертвою для дому Божого, що в Єрусалимі.
5 І повставали голови батьківських родів Юди та Веніямина, і священики, і Левити, аж до всякого, що Бог збудив духа його, щоб піти будувати дім Господа, що в Єрусалимі.
6 А все їхнє довкілля зміцнило їм руки речами срібними та золотими, маєтком, і худобою, і коштовностями, окрім того, що хто пожертвував був добровільно.
7 А цар Кір повиносив речі Господнього дому, які забрав був Навуходоносор з Єрусалиму, і дав їх до дому бога свого,
8 і повиносив їх Кір, цар перський, рукою скарбника Мітредата, а той відрахував їх Шешбаццарові, Юдиному начальникові.
9 І оце їхнє число: мисок золотих тридцять, мисок срібних тисяча, ножів двадцять і дев'ять,
10 келіхів золотих тридцять, келіхів срібних подвійних чотири сотні й десять, посуду іншого тисяча.
11 Усього золотого й срібного посуду п'ять тисяч і чотири сотні. Усе це завіз Шешбаццар, коли вигнанці верталися з Вавилону до Єрусалиму.
2 А оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський, до Вавилону, і вони повернулися до Єрусалиму та Юдеї, кожен до міста свого,
2 ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сераєю, Реелаєю, Мордехаєм, Білшаном, Міспаром, Біґваєм, Рехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу:
3 синів Пар'ошових дві тисячі сто сімдесят і два,
4 синів Шефатіїних три сотні сімдесят і два,
5 синів Арахових сім сотень сімдесят і п'ять,
6 синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі вісім сотень і дванадцять,
7 синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири,
8 синів Заттуєвих дев'ять сотень і сорок і п'ять,
9 синів Заккеєвих сім сотень і шістдесят,
10 синів Банієвих шість сотень сорок і два,
11 синів Беваєвих шість сотень двадцять і три,
12 синів Азґадових тисяча двісті двадцять і два,
13 синів Адонікамових шість сотень шістдесят і шість,
14 синів Біґваєвих дві тисячі п'ятдесят і шість,
15 синів Адінових чотири сотні п'ятдесят і чотири,
16 синів Атерових, від Єзекії дев'ятдесят і вісім,
17 синів Бецаєвих три сотні двадцять і три,
18 синів Йориних сто й дванадцять,
19 синів Хашумових двісті двадцять і три,
20 синів Ґіббарових дев'ятдесят і п'ять,
21 виходьків з Віфлеєму сто двадцять і три,
22 людей з Нетофи п'ятдесят і шість,
23 людей з Анатоту сто двадцять і вісім,
24 виходьків з Азмавету сорок і два,
25 виходьків з Кір'ят-Аріму, Кефіри та Беероту сім сотень і сорок і три,
26 виходьків з Рами та Ґеви: шість сотень двадцять і один,
27 людей з Міхмасу сто двадцять і два,
28 людей з Бет-Елу та Аю двісті двадцять і три,
29 виходьків з Нево п'ятдесят і два,
30 виходьків з Маґбішу сто п'ятдесят і шість,
31 виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири,
32 виходьків з Харіму три сотні й двадцять,
33 виходьків з Лоду, Хадіду та Оно сім сотень двадцять і п'ять,
34 виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять,
35 виходьків з Сенаї три тисячі і шість сотень і тридцять.
36 Священиків: синів Єдаєвих з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три,
37 синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два,
38 синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім,
39 синів Харімових тисяча й сімнадцять.
40 Левитів: синів Ісусових і Кадміїлових, з синів Гадавії сімдесят і чотири.
41 Співаків: синів Асафових сто двадцять і вісім.
42 Синів придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих, усіх сто тридцять і дев'ять.
43 Храмових підданців: синів Ціхіних, синів Хасуфіних, синів Таббаотових,
44 синів Керосових, синів Сіагіних, синів Падонових,
45 синів Леваниних, синів Хаґавиних, синів Аккувових,
46 синів Хаґавових, синів Самлаєвих, синів Хананових,
47 синів Ґідделових, синів Ґахарових, синів Реаїних,
48 синів Рецінових, синів Некодиних, синів Ґаззамових,
49 синів Уззиних, синів Пасеахових, синів Бесаєвих,
50 синів Асниних, синів Меунімових, синів Нефусімових,
51 синів Бакбукових, синів Хакуфиних, синів Хархурових,
52 синів Бацлутових, синів Мехідиних, синів Харшиних,
53 синів Баркосових, синів Сісриних, синів Темахових,
54 синів Незіхових, синів Хатіфиних,
55 синів Соломонових рабів: синів Сотаєвих, синів Соферетових, синів Терудиних,
56 Синів Яалиних, синів Дарконових, синів Ґідделових,
57 синів Шефатіїних, синів Хаттілових, синів Похерет-Гаццеваїмових, синів Амієвих,
58 усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два.
59 А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддану та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля:
60 синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних шість сотень п'ятдесят і два.
61 І з синів священичих: сини Ховайїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і звався їхнім ім'ям.
62 Вони шукали свого запису родоводу, та не знайшли, і були вони вилучені зо священства,
63 а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму.
64 Усього збору разом сорок дві тисячі три сотні шістдесят,
65 окрім їхніх рабів та невільниць, цих було сім тисяч три сотні тридцять і сім; а їхніх співаків та співачок двісті.
66 Їхніх коней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів двісті сорок і п'ять,
67 їхніх верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять, ослів шість тисяч сім сотень і двадцять.
68 А з голів батьківських родів, коли вони прийшли до Господнього дому, що в Єрусалимі, то вони жертвували до Божого дому, щоб поставити його на його становищі.
69 За своєю спроможністю вони дали до скарбу на працю: золота шістдесят одну тисячу дарейків, а срібла п'ять тисяч мін, а священичих убрань сто.
70 І осілися священики й Левити, та з народу, і співаки, і придверні, і храмові підданці по своїх містах, і ввесь Ізраїль по своїх містах.
Ездра 1-2
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Кир допомагає полоненим повернутися
1 У перший рік[a] царювання перського царя Кира, щоб справилося слово Господнє, мовлено пророком Єремією[b], Господь надихнув перського царя Кира написати об’яву і розіслати її по всіх усюдах свого царства. Ось що там мовилося:
2 «Так каже Кир, цар перський:
„Господь, Бог Небесний, віддав мені всі царства землі й призначив мене побудувати для Нього храм у Єрусалимі, що в Юдеї. 3 Хто з вас належить до Його народу? Хай їхній Господь буде з ними і нехай підуть вони в Єрусалим, що в Юдеї, і збудують храм Господа, Бога Ізраїлю, тобто Бога, який в Єрусалимі. 4 А інші мешканці міст, де ще залишилися ізраїльтяни, мають допомагати їм золотом та сріблом, добром і худобою, а також добровільними пожертвами на храм Господній в Єрусалимі”».
5 І піднялися старійшини родин Юди та Веніамина, священики та левити—всі, кого Бог надихнув іти будувати храм Господній в Єрусалимі. 6 А сусіди їхні допомагали їм срібними й золотими речами, добром усіляким, худобою та дорогоцінними дарунками, а також різноманітними добровільними пожертвами. 7 А цар Кир виніс посуд храму Господа, який Навуходоносор забрав був з Єрусалима й помістив у храмі своїх лжебогів. 8 Кир, цар перський, передав усе те скарбнику Мітредату, а той зробив реєстр і віддав усе те Шешбацару, юдейському вождю.
9 Ось перелік того, що було там: золотих полумисків—тридцять, срібних полумисків—одна тисяча, ножів—двадцять дев’ять, 10 золотих кухлів—тридцять, срібних кухлів—чотириста десять, іншого посуду—одна тисяча.
11 Всього було там п’ятдесят чотири тисячі предметів посуду з золота та срібла. Шешбацар привіз усе те добро, коли полонені були повернуті Господом з Вавилона до Єрусалима.
Список тих, хто повернувся з полону
2 Ось перелік родин у провінціях, які повернулися з полону, куди їх забрав Навуходоносор, цар вавилонський. Вони повернулися до Єрусалима та Юдеї, кожен у своє рідне місто. 2 Вони прийшли з Зерувавелом, Ісусом, Неемією, Сераєю, Реєлаєю, Мордекаєм, Вілшаном, Миспаром, Віґваєм, Регумом та Бааною. Ось кількість людей Ізраїлю:
3 нащадків Пароша—дві тисячі сто сімдесят два;
4 нащадків Шефатії—триста сімдесят два;
5 нащадків Ари—сімсот сімдесят п’ять;
6 нащадків Пагата моавського, а саме, нащадків Ісуса та Йоава—дві тисячі вісімсот дванадцять;
7 нащадків Елама—одна тисяча двісті п’ятдесят чотири;
8 нащадків Затту—дев’ятсот сорок п’ять;
9 нащадків Заккаї—сімсот шістдесят;
10 нащадків Вані—шістсот сорок два;
11 нащадків Веваї—шістсот двадцять три;
12 нащадків Азґада—одна тисяча двісті двадцять два;
13 нащадків Адонікама—шістсот шістдесят шість;
14 нащадків Віґваї—дві тисячі п’ятдесят шість;
15 нащадків Адіна—чотириста п’ятдесят чотири;
16 нащадків Атера, тобто Езекії—дев’яносто вісім;
17 нащадків Везаї—триста двадцять три;
18 нащадків Йори—сто дванадцять;
19 нащадків Хашума—двісті двадцять три;
20 нащадків Ґіббара—дев’яносто п’ять;
21 мешканців Віфлеєма—сто двадцять три;
22 мешканців Нетофи—п’ятдесят шість;
23 мешканців Анатота—сто двадцять вісім;
24 мешканців Азмавета—сорок два;
25 мешканців Киріат-Єарима, Кефіри та Беерота—сімсот сорок три;
26 мешканців Рами та Ґеви—шістсот двадцять один;
27 мешканців Мікмаша—сто п’ятдесят шість;
28 мешканців Бетела та Аї—двісті двадцять три;
29 мешканців Нево—п’ятдесят два;
30 мешканців Маґвіша—сто п’ятдесят шість;
31 мешканців іншого міста під назвою Елам—одна тисяча двісті п’ятдесят чотири;
32 мешканців Гарима—триста двадцять;
33 мешканців Лода, Гадида і Оно—сімсот двадцять п’ять;
34 мешканців Єрихона—триста сорок п’ять;
35 мешканців Сенаї—три тисячі шістсот тридцять.
36 Священики:
нащадків Єдаї, тобто з родини Ісуса—дев’ятсот сімдесят три;
37 нащадків Іммера—одна тисяча п’ятдесят два;
38 нащадків Пашхура—одна тисяча двісті сорок сім;
39 нащадків Гарима—одна тисяча сімнадцять;
40 Левити:
нащадків Ісуса та Кадміела, з родини Годавії—сімдесят чотири;
41 Співаки:
нащадків Асафа—сто двадцять вісім;
42 Нащадки наглядачів храмової брами:
нащадків Шаллума, Атера, Талмона, Аккува, Гатіта й Шоваї—сто тридцять дев’ять;
43 Служителі храму:
нащадків Зіги, Газуфа, Тавваота;
44 Кероса, Сіаги, Падона;
45 Левани, Хаґаби, Аккува;
46 Хаґаба, Шалмая, Ганана;
47 Ґіддела, Ґагара, Реаї;
48 Рецина, Некоди, Ґаззама;
49 Уззи, Пасеї, Весаї;
50 Асни, Меуніма, Нефузима;
51 Ваквука, Гакуфа, Гаргура;
52 Вазлута, Мегіди, Гарші;
53 Варкоса, Сісери, Теми;
54 Незії та Гатіфи;
55 Нащадки слуг Соломонових:
нащадків Сотаї, Хассоферета, Перуди;
56 Яала, Даркона, Ґіддела;
57 Шефатії, Гаттила, Покерет Хацеваїма та Амі;
58 Всього служителів храму та нащадків Соломонових слуг—триста дев’яносто два.
59 Ці родини прийшли до Єрусалима з міст Тель-Мели, Тель-Гарші, Керува, Аддона та Іммера, але вони не могли довести, що їхні родини належать до Ізраїлю:
60 то були нащадки Делаї, Товії та Некоди—шістсот п’ятдесят два чоловіки.
61 Серед священиків були нащадки:
сини Ховаї, Гаккоза та Барциллая. (Чоловік, який одружився з дочкою Барциллая з Ґілеада, вважався членом цієї родини).
62 Ці люди шукали свої імена в сімейних літописах, але не знайшли їх. Отож вони були виключені зі священицтва. 63 Правитель сказав їм, що вони не можуть їсти святої їжі, доки не з’явиться священик, який випробує їх за допомогою уриму й туммиму.
64 Усього людей було сорок дві тисячі триста шістдесят. 65 А ще ж слуги та служниці, яких було сім тисяч триста тридцять сім. Крім того, двісті співаків: чоловіків та жінок. 66 Мали вони сімсот тридцять шість коней, двісті сорок п’ять мулів, 67 чотириста тридцять п’ять верблюдів та шість тисяч сімсот двадцять віслюків.
68 Як дісталися вони до храму Господнього в Єрусалимі, деякі голови родин зробили добровільні пожертви на будівництво храму Господнього замість зруйнованого. 69 Вони скільки змогли віддали коштовностей на ту роботу: шістдесят одну тисячу драхм[c] золота, п’ять тисяч мін[d] срібла та сто пар вбрання для священиків.
70 Священики, левити, деякі люди, співаки, наглядачі храмових брам, служителі храму оселилися у своїх містах, а інші ізраїльтяни—у своїх.
Від Івана 19:23-42
Ukrainian Bible
23 Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху.
24 Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили...
25 Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син!
27 Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе.
28 Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну!
29 Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його.
30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа...
31 Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп'ятим, і зняти.
32 Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп'ятий з Ним був.
33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали,
34 та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода.
35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.
36 о це сталось тому, щоб збулося Писання: Йому кості ламати не будуть!
37 І знов друге Писання говорить: Дивитися будуть на Того, Кого прокололи.
38 Потім Йосип із Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайний, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.
39 Прибув також і Никодим, що давніше приходив вночі до Ісуса, і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто.
40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв.
41 На тім місці, де Він був розп'ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав.
42 Тож отут, з-за юдейського дня Приготовлення вони поклали Ісуса, бо поблизу був гріб.
Read full chapter
От Иоанна 19:23-42
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
23 Розіп’явши Ісуса, воїни взяли Його одяг і розділили на чотири частини, щоб кожному дісталося. Вони взяли також туніку, але вона була без швів—цільна, зіткана зверху до низу. 24 Тоді вони сказали один одному: «Не будемо її рвати, натомість кинемо жереб, кому вона дістанеться». І збулося сказане у Святому Писанні:
«Вони розділили одяг Мій між собою
і кинули жереб на Моє вбрання,
кому воно дістанеться».(A)
Отже, воїни так і зробили.
25 Біля хреста, на якому був розіп’ятий Ісус, стояли Його мати, материна сестра, Клеопова жінка Марія та Марія Маґдалина.
26 Побачивши, що Його матір і учень, якого Він дуже любив, стоять поруч, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син». 27 І учневі: «Це твоя мати». І учень узяв її до себе, і жила вона потім у нього.
Смерть Ісуса
(Мт. 27:45-56; Мк. 15:33-41; Лк. 23:44-49)
28 Після цього Ісус, знаючи, що все вже звершено, і щоб виконати сказане у Святому Писанні, сказав: «Мене мучить спрага»[a]. Так здійснилося сказане у Святому Писанні.
29 Там стояла посудина, повна оцту, і воїни, змочивши губку, настромили її на палицю і піднесли до Ісусових уст. 30 Спробувавши трохи оцту, Ісус мовив: «Звершилося!» Тоді, схиливши голову, Він помер.
31 То була п’ятниця. Щоб не залишати тіла на хрестах на суботу, бо та субота була особливо урочиста, вони попросили Пилата, щоб той наказав перебити розіп’ятим ноги[b] і зняти їх. 32 Тож прийшли воїни, поперебивали ноги спочатку одному, а потім другому з тих двох, котрі були розіп’яті разом з Ісусом.
33 Підійшовши до Ісуса, вони побачили, що Він уже помер і не стали робити цього. 34 Але один воїн, узявши спис, проколов Ісусові бік, і з рани бризнули кров і вода. 35 Те засвідчив той, хто бачив це, і свідчення його істинне. Він знає, що каже правду, щоб ви повірили. 36 І здійснилося те, щоб виконати сказане у Святому Писанні: «Жодна кістка Його не буде поламана»(B). 37 І ще сказано у Святому Писанні: «Вони дивитимуться на Того, Кого прокололи списом»(C).
Поховання Ісуса
(Мт. 27:57-61; Мк. 15:42-47; Лк. 23:50-56)
38 Згодом, Йосип із Ариматеї спитав у Пилата дозволу зняти Ісусове тіло з хреста. Він був учнем Ісуса, але тримав це в таємниці, бо боявся юдеїв. Отримавши дозвіл від Пилата, він пішов і зняв Ісусове тіло. 39 З ним був і Никодим, котрий раніше приходив до Ісуса вночі. Він приніс із собою пахощів: суміш мирра з алое, літрів зі сто[c]. 40 І взявши Ісусове тіло, вони загорнули Його в лляне полотно, змащене пахощами; так ховають за юдейським звичаєм. 41 Поруч із місцем, де розіп’яли Ісуса, був сад, а в саду тому була нова могила, в якій нікого не було поховано. 42 Оскільки була п’ятниця і юдеї готувалися до суботнього свята, та й гробниця була поруч, Ісуса там і поклали.
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International