Поклоніння бовванам у храмі

8 На шостий рік, у шостому місяці, на п’ятий день,^[a] коли я сидів у своєму домі й старшини юдейські сиділи переді мною, рука Господа Бога опустилася на мене. ² Я подивився й побачив постать, схожу на людську. Від того, що здавалося її попереком, і вниз вона була ніби вогонь, а звідти вгору його вигляд був такий блискучий, мов сяючий метал^[b]. ³ Постать простягнула те, що було подібне до руки, і взяла мене за волосся. Дух^[c] підняв мене вгору і у видіннях Божих він приніс мене до Єрусалима, до входу в північну браму внутрішнього подвір’я, де стояв бовван, що збуджує ревнощі Господні. ⁴ І там переді мною була слава Бога Ізраїлю, як у тій з’яві, що я бачив у долині біля каналу Кевар.

⁵ І сказав Він мені: «Сину людський, поглянь на північ». Я підвів очі на північ і побачив на північ від брами вівтар боввана ревнощів. ⁶ І Він сказав мені: «Сину людський, чи бачиш ти, що вони роблять? Таку мерзоту чинить дім Ізраїля, щоб вижити Мене з Моєї ж святині! Але ти побачиш дещо значно мерзенніше».

⁷ І він привів мене до входу на подвір’я. Я подивився й побачив пролам у мурі. ⁸ Він сказав мені: «Сину людський, розрий мур». Тож я прорив ще трохи і побачив там двері. ⁹ І сказав він мені: «Ввійди й подивись на ту мерзоту, що вони тут чинять». ¹⁰ Тож я зайшов, подивися й побачив змальованих по всіх стінах усіляких гадів і мерзенних тварюк, і різноманітних бовванів дому Ізраїлю. ¹¹ Перед ними стояли сімдесят старійшин дому Ізраїлю, і Яазанія син Шафана стояв серед них. Кожен в руці мав кадильницю і легка хмарка запашного куріння линула вгору.

¹² Він сказав мені: «Сину людський, чи бачив ти, що старійшини дому Ізраїлю роблять у темряві, кожен у потайному місці з зображенням боввана?» Вони кажуть: «Господь нас не бачить. Господь покинув землю».

¹³ І ще Він сказав: «Ходімо зі мною і ти побачиш, як вони виробляють іще гірші мерзоти. ¹⁴ Тоді він привів мене до входу у північну браму дому Господа, і я пробачив жінок, що сиділи там, голосячи по Таммузу^[d]. ¹⁵ Він сказав мені: „Чи бачиш ти це, сину людський? Ти побачиш іще гірші мерзоти, ніж ця”».

¹⁶ Тоді він привів мене у внутрішній двір дому Господа, і там, при вході до храму між притвором та вівтарем, було близько двадцяти п’яти чоловік. Спинами до храму Господнього, обличчям на схід, вони низько вклонялися сонцю.

¹⁷ Він сказав мені: «Чи ти бачиш це, сину людський? Чи повсякденна це справа для дому Юдиного чинити цю мерзоту, якою вони зайняті тут? Чи мусять вони також наповнити землю насильством і постійно пробуджувати мій гнів? Дивись, вони навіть проколюють собі носи!^{[e] 18} Ось чому Я покажу їм Свій гнів. Я дивитимуся на них без співчуття і не помилую їх. Хоча вони й кричатимуть мені у вуха, Я не слухатиму їх».

Смерть ідолопоклонців

9 І почув я, як Він голосно вигукнув: «Приведи сюди відповідальних за покарання міста, кожного з його руйнівною зброєю в руках^[f]». ² І я пробачив шість чоловік, що наближалися від верхньої брами, зверненої на північ, кожен із смертоносною зброєю у руці. З ними був чоловік, одягнений у полотняний одяг^[g], із писарським приладдям при боці. Вони підійшли й зупинилися поряд з бронзовим вівтарем.

³ Тепер слава Бога Ізраїлю піднялася з-над Херувима, над яким вона перебувала, і перенеслася до порогу храму. Тоді Господь звернувся до чоловіка у полотняному вбранні, що мав писарське приладдя при боці. ⁴ Він сказав йому: «Пройди по всьому Єрусалиму і постав знак на чолах тих, хто сумує та тужить через усю мерзоту, що чиниться в місті».

⁵ А іншим він сказав, і я це чув: «Ідіть за ним по місту і вбивайте без милосердя і співчуття. ⁶ Забивайте на смерть старих чоловіків та молодих хлопців, дівчат, жінок та дітей, але не чіпайте жодного, хто має знак на чолі. Починайте з моєї святині». Тож вони почали зі старійшин, що були перед храмом. ⁷ Тоді він сказав їм: «Оскверніть храм і наповніть тілами вбитих подвір’я. Ідіть!» Тож вони пішли й почали вбивства по всьому місту. ⁸ Поки вони вбивали, я лежав долілиць вигукуючи: «О, Господи Боже! Невже ти збираєшся винищити всю решту Ізраїлю в цьому виливі своєї люті на Єрусалим?»

⁹ Він відповів мені: «Цей гріх дому Ізраїля та Юди неймовірно великий; земля залита кров’ю, і місто повне кривди. Вони кажуть: „Господь покинув землю. Господь не бачить”. ¹⁰ Тож Я дивитимуся на них без співчуття і милосердя, але поверну на їхні голови те, що вони накоїли». ¹¹ Тоді чоловік у полотняному вбранні з писарським приладдям при боці прозвітував такими словами: «Я зробив так, як Ти наказав».

Слава йде від храму

10 Я подивися й побачив щось подібне до престолу з сапфіру над простором, що був над головами Херувимів. ² Господь сказав чоловікові в полотняному вбранні^[h]: «Іди поміж коліс під Херувимами. Набери повні жмені розжареного вугілля з-під Херувимів і розкидай його по місту». Тож він пройшов повз мене. ³ Херувими саме стояли праворуч^[i] від храму, коли чоловік увійшов і хмара оповила внутрішнє подвір’я. ⁴ Тоді Слава Господа піднялася з-понад Херувимів і перенеслася до порогу храму. Хмара наповнила храм, і подвір’я було сповнене сяйвом слави Господа.

⁵ Звук Херувимових крил долітав аж до зовнішнього подвір’я, як голос Всемогутнього Бога, коли Він говорить. ⁶ Коли Господь звелів чоловікові в полотняному вбранні: «Візьми вогонь з-поміж коліс, з-поміж Херувимів»,—чоловік увійшов і зупинився поряд з колесами. ⁷ Тоді один з Херувимів простягнув руку до вогню, що був між ними. Він узяв трохи вогню й поклав у руки чоловіка в полотняному вбранні, а той узяв вогонь і вийшов.

⁸ Під крилами в Херувимів можна було побачити щось таке, що нагадувало руки людини. ⁹ Я подивився й побачив поряд з Херувимами чотири колеса, по одному біля кожного з Херувимів; колеса виблискували, мов хризоліт. ¹⁰ На вигляд усі чотири були подібні: кожне, мов колесо, що перетинає інше. ¹¹ Коли вони рухалися, то йшли в будь-якому з чотирьох напрямків, куди Херувими поверталися; колеса не оберталися, коли Херувими йшли. Вони йшли в будь-якому напрямку, куди була повернена голова і, йдучи, не оберталися. ¹² Всі тіла кожного з них: їхні спини, руки, крила—були вкриті очима, як і їхні четверо коліс. ¹³ Я чув на власні вуха, що колеса називалися «вихором»^[j]. ¹⁴ Кожен із Херувимів мав чотири обличчя: одне обличчя—бика^[k], друге—людини, третє—лева, і четверте—орла. ¹⁵ І Херувими піднялися вгору. Це були ті живі істоти, яких я бачив біля каналу Кевар^[l]. ¹⁶ Коли Херувими рухалися, колеса при них рухалися, і коли Херувими розгорнули крила, щоб злетіти з землі, колеса лишалися при них. ¹⁷ Коли Херувими стояли спокійно, вони теж стояли спокійно, і коли Херувими здіймалися вгору, вони здіймалися разом з ними, бо вітер^[m] був у колесах.

¹⁸ Тоді слава Господа відійшла від порогу храму і стала над Херувимами. ¹⁹ Херувими розгорнули крила і знялися з землі на моїх очах. І коли вони летіли, колеса лишалися при них. Вони зупинилися біля входу до східної брами дому Божого і слава Бога Ізраїлю була над ними. ²⁰ Це були живі істоти, яких я бачив під Богом Ізраїлю біля каналу Кевар, і я зрозумів, що то були Херувими. ²¹ Кожен мав чотири обличчя і чотири крила, а під їхніми крилами було щось схоже на руки людини. ²² Їхні обличчя мали той самий вигляд, що й ті, які я бачив біля каналу Кевар. Кожен ішов прямо вперед.

13 Тож любить одне одного як брати і сестри у Христі. ² Ніколи не забувайте про гостинність, адже дехто був гостинний до Ангелів, навіть не впізнавши їх.

³ Пам’ятайте про ув’язнених так, ніби ви ув’язнені разом з ними. Пам’ятайте про тих, хто страждає, розуміючи, що й ви самі можете зазнати таких страждань.

⁴ Шануйте шлюб; сімейне ложе мусить бути непорочним. Бо розпусників і перелюбців Бог засудить.

⁵ Не зв’язуйте своє життя з любов’ю до грошей, задовольняйтеся тим, що маєте. Адже Бог сказав: «Я вас ніколи не залишу. Від вас ніколи не відмовлюсь».^{(A) 6} Тож ми можемо впевнено сказати:

⁷ Пам’ятайте наставників своїх, які навчили вас Слову Божому. Зважайте на те, як жили і померли вони, та наслідуйте віру їхню. ⁸ Ісус Христос—незмінний вчора, сьогодні й завжди.

⁹ Не дозволяйте збити себе з путі різним непевним ученням. Шукаючи духовні сили, покладайтеся тільки на Божу милість, а не на правила про їжу. Ніхто ніколи не мав вигоди, підтримуючи ті закони.

¹⁰ Ми маємо жертовник^[a], з якого не мають права їсти ті, хто служить у святому наметі. ¹¹ Юдейські первосвященики беруть кров забитих тварин до Святеє Святих^[b]. Вони приносять її в жертву за гріхи, а туші спалюють за табором. ¹² Так і Ісус страждав за міською брамою, щоб дати Своїм людям святість через Свою кров. ¹³ Ось чому ходімо до Нього за межі табору, й розділимо Його зганьблену долю. ¹⁴ Бо у нас тут немає вічного міста, ми тільки шукаємо прийдешнє місто.

¹⁵ Тож через Ісуса повинні постійно приносити пожертву Господу, тобто хвалу з уст наших, що визнають Його Ім’я. ¹⁶ І не забуваймо творити добро й ділитися тим, що маємо, з іншими, бо такі жертви милі Богу.

¹⁷ Слухайте наставників своїх, тому що вони відповідальні за ваш духовний ріст. Коріться їм, щоб вони могли виконувати свою справу з радістю й без гірких зітхань, бо це корисне для вас.

¹⁸ Продовжуйте молитися за нас. Ми впевнені у своєї праці, бо з чистим сумлінням робимо усе, що є найкращім. ¹⁹ Особливо ж благаю вас молитися, щоб Бог швидше повернув мене до вас.

^20-21 Хай Бог миру, Який, через кров Нового Заповіту, воскресив з мертвих великого Пастиря стада Божого, нашого Господа Ісуса, знарядить вас усім добрим, щоб ви могли здійснити Його волю: зробити усе, що приємне для Нього, через Ісуса Христа, Якому нехай буде слава навічно. Амінь.

²² Благаю вас, брати і сестри, прийняти з терпінням моє послання підтримки. Зрештою, це короткий лист. ²³ Я хочу, щоб ви знали, що брат наш Тимофій^[c] звільнений з в’язниці. Якщо він встигне прибути, то ми з ним будемо разом, коли я побачу вас. ²⁴ Передавайте наші вітання всім вашим наставникам і всім Божим людям. Шлють вам вітання ваші браття з Італії. ²⁵ Хай милість Божа буде з вами всіма.