Ріка, що тече від храму

47 Чоловік привів мене назад до входу в храм і побачив я воду, що витікала з-під порогу храму на схід (бо храм звернений був на схід). Вода текла з-під південної сторони храму, південніше жертовника. ² Тоді він вивів мене крізь північні ворота й повів до зовнішніх воріт, звернених на схід, а вода втікала з південної сторони.

³ Чоловік пішов на схід із вимірювальною мотузкою в руці. Він відміряв тисячу ліктів^[a], а тоді перевів мене через воду, якої було по кісточки. ⁴ Відміряв він іще одну тисячу ліктів і перевів мене через воду, якої було по коліна. Відміряв він іще одну тисячу ліктів і перевів мене через воду, яка була до пояса. ⁵ Відміряв він іще одну тисячу, але тепер то вже була ріка, яку я не міг перейти, бо вода піднялась і була вже досить глибока, щоб плисти. То була ріка, яку ніхто не міг перейти. ⁶ І спитав він мене: «Сину людський, чи бачиш ти це?» Тоді привів він мене знову до берега ріки.

⁷ Прийшовши туди, побачив я дуже багато дерев на кожному березі ріки. ⁸ І сказав він мені: «Вода ця тече на схід, до Арави. Потім тече далі і впадає в Мертве Море, аж у Мертвому морі стає чистою. ⁹ Безліч живих істот оселиться скрізь, хоч би де протікав цей потік. Буде там і багато риби, бо ріка ця зробить солону воду прісною, тож де ріка тече, все житиме. ¹⁰ Рибалки стоятимуть вздовж берега. Від Ен-Ґеді до Ен-Еґлаїма вони ставитимуть сіті. Риби буде дуже багато, як у Середземному морі. ¹¹ Але болота й драглисті береги не стануть чистими, їх лишать на сіль. ¹² Різноманітні плодові дерева ростимуть по обох берегах ріки. Листя їхнє не в’янутиме, не падатимуть плоди їхні. Щомісяця вони родитимуть, оскільки вода з храму тече до них. Плоди їхні підуть на поживу їжу, а листя—на ліки».

Розподіл землі між родами

¹³ Ось що Господь Бог говорить: «Це—межі, по яких ви мусите поділити земельну спадщину між дванадцятьма колінами Ізраїлю, враховуючи дві частини для Йосипа. ¹⁴ Ви мусите поділити їх рівно між ними, бо Я поклявся з піднятою рукою дати її вашим батькам. Земля ця стала вашою спадщиною. ¹⁵ Ось кордони вашої землі: на півночі вона проляже від Середземного моря Гетлонським шляхом, де дорога повертає на Гамат і далі на Цедад. ¹⁶ Потім на Берот і Сибраїм (що лежить на кордоні між Дамаском та Гаматом), аж до Гацер-Гаттікона, що на кордоні Гаврану. ¹⁷ Кордон проляже від моря до Гацар-Енана, вздовж північної границі Дамаска, по кордону Гамата на півночі. Це буде північний кордон.

¹⁸ На сході кордон ітиме між Гавраном та Дамаском, уздовж Йордану між Ґілеадом та землею Ізраїльською, до Східного моря й аж до Тамара. Це буде східний кордон.

¹⁹ На півдні він ітиме від Тамара аж до оазису Меріва-Кадеш, тоді вздовж потоку Єгипетського до Середземного моря. Це буде південний кордон.

²⁰ На Заході Середземне море буде кордоном аж до місцевості навпроти Лебо-Гамата. Це буде західний кордон.

²¹ Ви мусите поділити цю землю між собою за колінами Ізраїлю. ²² Ви мусите розподілити спадщину для себе й для чужинців, що оселилися серед вас і мають дітей. Ви мусите вважати їх за уродженців Ізраїлю, і разом із вами їх треба наділити спадщиною серед колін Ізраїлю. ²³ Хоч би в якому коліні перебував чужинець, там і дайте йому спадщину його». Так проголошує Господь Бог.

Розподіл землі

48 «Оці землі належали колінам ізраїльським: на північному кордоні Дан матиме одну частину; вона йтиме по Гетлонській дорозі до Гаматського входу. Гацар-Енана та північний кордон Дамаска поруч із Гаматом буде частиною кордону від східного краю до західного. ² Ашер матиме одну частину; вона межуватиму з землею Дана зі сходу на захід. ³ Нафталі матиме одну частину; вони межуватиме з землею Ашеровою із сходу на захід. ⁴ Манассія матиме одну частину; вона межуватиме з землею Нафталі зі сходу на захід. ⁵ Ефраїм матиме одну частину; вона межуватиме з землею Манассієвою зі сходу на захід. ⁶ Рувим матиме одну частину; вона межуватиме з землею Ефраїма зі сходу на захід. ⁷ Юда матиме одне частину; вона межуватиме з землею Рувимовою зі сходу на захід. ⁸ Поруч з землею Юдиною зі сходу на захід буде земля, що ви мусите подарувати, як особливий дар. Матиме вона ширину в двадцять п’ять тисяч ліктів^[b], а довжина її зі сходу на захід буде такою ж, як і в усіх колін. В середині її буде храм.

⁹ Цю землю ви посвятите Господу. Буде вона двадцять п’ять тисяч ліктів завдовжки і двадцять тисяч ліктів^[c] завширшки. ¹⁰ Цю землю буде поділено між священиками (левитами). Буде вона двадцять п’ять тисяч ліктів завдовжки по північній стороні, десять тисяч ліктів завширшки по західній стороні, десять тисяч ліктів завширшки по східній стороні й двадцять п’ять тисяч ліктів завдовжки по південній стороні. В центрі її буде храм Господній. ¹¹ Ця земля для священиків, освячених синів Задока, що були вірні в служінні Мені й не відступили, як левити, коли ізраїльтяни відвернулися від Мене. ¹² Це буде особливий дар їм—найсвятіша частина, що межує з землею левитів.

¹³ Разом із землею священиків, левити матимуть наділ у двадцять п’ять тисяч ліктів завширшки. Довжина загалом буде двадцять п’ять тисяч ліктів, а ширина—десять тисяч ліктів. ¹⁴ Вони не мають права ні продавати, ані обмінювати її. Це найкраща з земель, і не повинна вона переходити до інших рук, бо свята вона для Господа.

Частка міської власності

¹⁵ Земля, що залишилася після того, як левити й священики отримали свою частку: п’ять тисяч ліктів^[d] завширшки і двадцять п’ять тисяч ліктів^[e] завдовжки—яка відводилася для загального користування міста: для будинків і пасовиська. Місто буде в центрі її. ¹⁶ Воно матиме такі розміри: північна сторона чотири з половиною тисячі ліктів^[f], південна сторона також чотири з половиною тисячі ліктів, східна сторона чотири з половиною тисячі ліктів, і західна сторона чотири з половиною тисячі ліктів. ¹⁷ Пасовисько для міста буде на двісті п’ятдесят ліктів^[g] на північ, двісті п’ятдесят ліктів на південь, двісті п’ятдесят ліктів на схід і двісті п’ятдесят ліктів на захід. ¹⁸ Решта цієї землі, що межує зі священною частиною по всій довжині її, становитиме десять тисяч ліктів на східній стороні й десять тисяч ліктів на західній. Те, що родитиме вона, харчуватиме робітників у місті. ¹⁹ Робітники з міста, що оброблятимуть її, приходитимуть із усіх колін Ізраїлю.

²⁰ Вся ця особлива частина буде квадратом зі стороною в двадцять п’ять тисяч ліктів. Його слід залишити для священиків, для левитів і для міста—рівними частинами.

²¹ Що лишилося між священною землею та власністю міста, належатиме володарю. Ця земля простягатиметься від східної межі священної землі на схід двадцять п’ять тисяч ліктів до східного кордону і з західної сторони також на двадцять п’ять тисяч ліктів до західного кордону. Обидва ці клапті землі, що тягнуться вздовж землі, яка належить колінам ізраїльським, належатимуть царю, а священна частина з храмом буде посередині їх.

²² Тож власність левитів і власність міста лежатиме в центрі землі, що належить царю. Царева земля лежатиме між кордоном Юдеї та Веніаминової спадщини.

²³ Щодо решти колін: Веніамин матиме одну частину; вона простягатиметься від східного кордону до західного.

²⁴ Симеон матиме одну частину; вона межуватиме з землею Веніаминової від сходу до заходу.

²⁵ Іссаха́р матиме одну частину; вона межуватиме з землею Симеоновою від сходу до заходу.

²⁶ Завулон матиме одну частину; вона межуватиме з землею Іссаха́ровою від сходу до заходу.

²⁷ Ґад матиме одну частину; вона межуватиме з землею Завулоновою від сходу до заходу. ²⁸ Південний кордон Ґада пролягатиме від Тамара до вод Меріва Кадеш, тоді вздовж Єгипетського потоку і вздовж Середземного моря.

²⁹ Це земля, яку ви мусите поділити як спадщину між колінами ізраїльськими, і такі будуть наділи їхні»,—проголошує Господь Бог.

Ворота міста

³⁰ А ось входи міста, починаючи з північної сторони, що були чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки. ³¹ Брами міста називатимуться за колінами Ізраїлю. Троє брам на північній стороні будуть Рувимова, Юдина та Левієва.

³² На східній стороні, що була чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки,—три брами: Йосипова, Веніаминова й Данова.

³³ На південній стороні, що були чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки,—три брами: Симеонова, Іссаха́рова й Завулонова.

³⁴ На західній стороні, що була чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки,—три брами: Ґадова, Ашерова й брама Нафталі.

³⁵ Всього навколо міста буде вісімнадцять тисяч ліктів^[h]. І назва міста віднині й надалі буде: «Господь Тут»^[i].

Ми—Божі діти

3 Подумайте, яку велику любов виявив до нас Отець, щоб могли ми називатися дітьми Божими! І ми справді діти Божі! Тому світ і не знає нас, бо не признав і Його. ² Любі друзі, тепер ми діти Божі, та ще невідомо, ким ми станемо у майбутньому. Але ж ми знаємо, що коли Христос з’явиться знову, ми будемо подібні до Нього, бо ми побачимо Його таким, який Він є! ³ Кожен, хто надіється на Христа, очищає себе так само, як і Він чистий.

⁴ Кожен, хто грішить, порушує Закон Божий, бо гріх—це порушення Закону. ⁵ Ви знаєте, що Христос прийшов, аби забрати людські гріхи, сам же Він—безгрішний. ⁶ Кожен, хто живе у Христі, не може продовжувати грішити, а як хто й продовжує грішити, то значить, що він ніколи не бачив і не знав Його.

⁷ Любі діти! Не давайте себе обманювати. Той, хто живе праведно,—праведний, як Христос. ⁸ Той же, хто продовжує грішити, належить дияволу, бо диявол грішив від самого початку. На те й з’явився Син Божий, щоб зруйнувати зроблене дияволом.

⁹ Той, хто став дитям Божим, більше не живе у гріху, бо нове життя, дане Богом^[a], залишається в цій людині. І вже не може він продовжувати грішити, бо став дитям Божим. ¹⁰ Ось як розпізнати, хто є дітьми Божими, а хто дияволовими: кожен, хто не живе праведно і не любить братів і сестер своїх, до Бога не належить.

Любіть ближнього

¹¹ Таким є зміст послання, яке ви чули від самого початку,—любіть одне одного. ¹² Не вподібнюйтесь Каїну, який належав лукавому і вбив свого брата. За що ж він убив його? Бо вчинки його були лихі, а братові—праведні.

¹³ Браття і сестри, не дивуйтеся, якщо світ ненавидить вас. ¹⁴ Ми знаємо, що перейшли від смерті до життя, бо любимо братів і сестер своїх. Той, хто не любить, залишається мертвим. ¹⁵ Хто ненавидить віруючого брата свого—вбивця^[b], а ви знаєте, що жоден убивця не матиме вічного життя в собі.

¹⁶ Отак пізнали ми, що справжня любов—завдяки Христу, Який віддав Своє життя за нас. Нам також належить віддати життя своє за братів і сестер наших. ¹⁷ Якщо хтось має статки і бачить, що віруючий брат його у нужді, але не має до нього співчуття, то як можна сказати, що любов Божа живе в ньому? ¹⁸ Любі діти! Любов наша повинна бути не тільки словами й розмовами, а й вчинками, що виявляють справжню любов.

¹⁹ І так ми впевнюємося, що належимо до правди. Саме так ми заспокоюємо наші серця перед Богом, ²⁰ коли серця наші засуджують нас^[c]. Це тому, що Бог величніший за наші серця і знає все.

²¹ Любі друзі, якщо серця наші нас не засуджують, то ми без страху наблизимося до Бога. ²² І ми одержуємо від Всевишнього все, про що просимо, бо виконуємо заповіді Його і діємо догідно Богу. ²³ Ось, що Він нам заповідав: щоб вірували ми в ім’я Сина Його Ісуса Христа і любили одне одного, як Він наказував нам. ²⁴ Той хто живе згідно з заповідями Божими, живе в Ньому, і Бог живе у такій людині. Ми знаємо, що Бог живе в нас завдяки Духу, який Він дарував нам.