Ведіння сухих кісток

37 Сила Господа зійшла на мене, Дух^[a] Господній вивів мене й поставив серед долини^[b]; вона була повна кісток. ² Він водив мене туди й сюди між ними, і побачив я силу силенну кісток по долині, і всі вони були вже пересохлі. ³ Він спитав мене: «Сину людський, чи можуть ці кістки жити?» Я відповів: «О Господи Боже, тільки Ти знаєш». ⁴ Тоді Він сказав мені: «Пророкуй цим кісткам і скажи їм: „Кістки сухі, почуйте слово Господа!” ⁵ Ось що Господь Бог говорить цим кісткам: „Я зроблю так, щоб дух увійшов у вас і ви ожили. ⁶ Я прикріплю сухожилля до вас і примушу плоть лягти на вас і вкрию вас шкірою; Я вдихну життя в вас, і ви оживете. Тоді ви знатимете, що Я Господь”».

⁷ Тож я пророкував, як мені було наказано. І поки я пророкував, був шум, якесь деренчання, і кістки складалися кістка до кістки. ⁸ Я глянув, а на них з’явилися сухожилля та плоть, і шкіра вкрила їх, але духу в них не було.

⁹ Тоді Господь Всемогутній сказав мені: «Пророкуй вітру^[c], сину людський, і скажи йому, що Господь Бог говорить: „Прийди з чотирьох вітрів, о вітре, й дихни на цих побитих, щоб ожили вони”. ¹⁰ Тож я пророкував, як Він наказав мені, й дух ввійшов у них, тож вони ожили й підвелися на ноги. Їх було величезне військо».

¹¹ Тоді Він сказав мені: «Сину людський, ці кістки—весь дім Ізраїлю. Вони кажуть: „Життєва сила полишила нас,^[d] надія залишила нас, нас вигублено”. ¹² Тож пророкуй і скажи їм, що Господь Бог говорить: „О народе Мій, ось Я відкрию могили твої і виведу тебе з них. Я поверну тебе в землю Ізраїлю. ¹³ Тоді ти, народе Мій, знатимеш, що Я—Господь, коли Я відкрию могили твої й виведу тебе з них. ¹⁴ Я вдихну Дух^[e] Мій у тебе, й ти житимеш. Я поселю тебе на твоїй власній землі. Тоді ти знатимеш, що Я, Господь, так сказав, і зробив це”». Так проголошує Господь Бог.

Об’єднання Ізраїлю та Юдеї

¹⁵ Слово Господа дійшло до мене: ¹⁶ «Сину людський, візьми дерев’яну палицю й напиши на ній: „Належить Юді та його друзям^[f], народу Ізраїлю”. Тоді візьми ще одну дерев’яну палицю й напиши на ній: „Палиця Ефраїма, що належить Йосипові та його друзям, усьому народу ізраїльському”. ¹⁷ З’єднай їх в одну палицю, щоб вони стали єдиним в руці твоїй.

¹⁸ Земляки спитають тебе, що це означає? ¹⁹ Скажи їм, що Господь Бог говорить: „Візьму я палицю Йосипа, яка у руці Ефраїма, та всіх його друзів: всі коліна ізраїльські—і з’єднаю її з палицею Юди, роблячи з них єдину дерев’яну палицю, і вони стануть єдиним в руці моїй”.

²⁰ Тримай перед ними палиці, на яких ти писав. ²¹ Скажи їм, що Господь Бог говорить: „Я заберу ізраїльтян від народів, між якими вони зараз і поверну їх до власної землі. ²² Я зроблю їх одним народом у цій землі, на горах ізраїльських. Над ними всіма буде один цар, і ніколи більше не будуть вони двома народами, не будуть розділені на два царства. ²³ Більше вони не поганитимуть себе бовванами своїми і гидотними подобами, ані будь-якими з їхніх злочинів, бо Я врятую їх від усіх їхніх гріхів; Я очищу їх. Вони будуть народом Моїм, а Я буду Богом їхнім.

²⁴ Слуга мій Давид буде царем над ними, і всі вони матимуть одного пастиря. Вони дотримуватимуться законів Моїх і ревно йтимуть за настановами Моїми. ²⁵ Вони житимуть на землі, яку дав Я слузі Моєму Якову, на тій землі, де батьки їхні жили. Вони й діти їхні, і діти дітей їхніх житимуть там повік, і Давид, слуга Мій, буде царем їхнім повіки. ²⁶ Я укладу з ними Угоду миру, й це буде віковічний союз. Я домовлюсь і примножу число їх, і поставлю святиню Мою серед них назавжди. ²⁷ Святий намет Мій буде з ними, Я буду Бог їхній, а вони—народ Мій. ²⁸ Тоді народи знатимуть, що Я, Господь, зробив Ізраїль святим, коли храм Мій збудований буде на землі їхній”».

Пророцтва проти Ґоґа

38 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, повернись обличчям проти Ґоґа, в землі Маґоґа, верховного правителя Мешеха й Тувалу^[g], пророкуй проти них. ³ І скажи їм, що Господь Бог говорить: „Я проти тебе, Ґоґе, верховний князь Мешеха й Тувалу. ⁴ Я схоплю тебе й виведу разом із усім твоїм військом. Я зажену гаки в губи твої й виведу тебе разом із твоїми кіньми і вершниками у повному озброєні, з великим юрмищем, озброєним мечами, великими й малими щитами. ⁵ Воїни Персії, Ефіопії та Путу будуть із ними також, усі зі щитами й у шоломах. ⁶ І буде з ними Ґомер з усім своїм військом і Тоґарма^[h] з далекої півночі з усім своїм військом—багато народів буде з тобою.

⁷ Будь напоготові разом з усіма ватагами, що пристали до тебе, будь їм охоронцем. ⁸ Через багато днів тебе покличуть до зброї. В останні роки захопиш країну, що оговталася від війни, народ якої було зібрано з багатьох народів до гір ізраїльських, що довго були спустошені. Їх привели з-поміж народів і зараз усі вони живуть безпечно. ⁹ Ти і всі війська твої, і багато народів разом з тобою встанете, насунетесь, мов буря, мов та хмара, що вкриває землю”».

¹⁰ Ось що Господь Бог говорить: «Того дня спаде тобі на думку лихий план. ¹¹ Ти скажеш: „Я вторгнуся в країну неукріплених мурами поселень. Я нападу на мирних людей, які нічого не підозрюють, адже гадають вони, що живуть в безпеці: без мурів, без брам, без засувів. ¹² Я розіб’ю тих людей і заберу здобич, я підведу руку на заселені знову руїни і людей, зібраних з-поміж народів, багатих худобою і крамом, що живуть у центрі^[i] землі”».

¹³ Шеба, Дедан, купці Таршиша й усі міста, з якими вони торгують, запитають тебе: «Чи прийшов ти, щоб грабувати? Чи зібрав ти війська свої, щоб забрати й вивезти срібло, золото, худобу, крам й захопити здобич велику?»

¹⁴ Отож, сину людський, пророкуй і скажи Ґоґу, що Господь Бог говорить: «Того дня, як народ Мій ізраїльський житиме безпечно, знатимеш ти про те? ¹⁵ Ти прийдеш зі свого краю на далекій півночі, ти й багато народів з тобою, усі вони верхи на конях—юрмисько величезне, військо могутнє. ¹⁶ Ти насунеш на народу Мій ізраїльський, мов хмара, що закриває землю. Настане час, Ґоґе, Я приведу тебе проти землі Моєї, щоб народи познали мене, як через тебе явлюсь Я святий перед очі їхні».

¹⁷ Ось що Господь Бог говорить: «У ті часи люди пригадають, що Я говорив про тебе через слуг своїх пророків: „Я приведу тебе для битви проти них”».

¹⁸ «Ось що станеться того дня: коли Ґоґ нападе на землю Ізраїльську, проллється Мій палкий гнів,—проголошує Господь Бог.— ¹⁹ У запалі Своєму, в палаючий люті обіцяю, що буде тоді землетрус великий у землі Ізраїльській. ²⁰ Риби морські, птахи небесні, звірі польові, кожна істота, що рухається по землі, і всі люди на землі затремтять від жаху у присутності Моїй. Перевернуться гори, розваляться кручі і стіни всі на землю впадуть».

²¹ «В горах ізраїльських Я наведу жах^[j] на Ґоґа,—проголошує Господь Бог.—Меч кожного його воїна обернеться на брата його. ²² Я покараю його чумою та кров’ю, Я проллю зливу, кам’яний град, палаючу сірку на нього й на військо його, і на багато народів із ним. ²³ І так покажу Я велич Свою і святість Свою і зроблю Себе знаним в очах багатьох народів. Тоді вони знатимуть, що Я—Господь».

Смерть Ґоґа та його війська

39 Сину людський, пророкуй проти Ґоґа і скажи йому, що Господь Бог говорить: «Я проти тебе, Ґоґе, верховний князю Мешеха та Тувала. ² Я схоплю й поверну тебе з далекої півночі й пошлю воювати проти гір Ізраїлю. ³ Тоді я виб’ю лук із лівої руки твоєї і примушу стріли випасти з правої руки. ⁴ Впадеш ти на горах ізраїльських, ти й усі війська твої, і народи, що з тобою. Я віддам тебе на поживу птахам-стерв’ятникам та диким звірям. ⁵ Тобі не ввійти у місто, впадеш ти в чистому полі. Так Я сказав!» Так проголошує Господь Бог.

⁶ Господь говорить: «Я нашлю вогонь на Маґоґа й тих, хто безпечно мешкає на узбережжі, і вони знатимуть, що Я Господь. ⁷ Я зроблю знаним ім’я Моє святе серед Мого народу ізраїльського. Не дам я більше неславити ім’я Моє святе, і народи знатимуть, що Я—Господь, святий в Ізраїлі. ⁸ Цей час не за горами! Це неодмінно станеться. Це той день, про який Я кажу». Так проголошує Господь Бог.

⁹ «Тоді ті, хто живе в містах Ізраїлю, вийдуть і пустять зброю на дрова і спалять її: малі й великі щити, луки і стріли, булави і списи. Сім років спалюватимуть вони її. ¹⁰ Не треба буде їм збирати дрова в полях, чи рубати їх у лісах, через те що вони використовуватимуть зброю як паливо. І грабуватимуть вони тих, хто грабував їх, і обдиратимуть тих, хто їх обдирав»,—проголошує Господь Бог.

¹¹ «У той день надам я Ґоґу місце поховання в Ізраїлі у долині Мандрівників^[k] на схід до моря^[l]. Воно перекриє дорогу подорожнім, оскільки Ґоґ і всі його юрмища буде там поховано, тож називатимуть її долиною Юрмищ Ґоґових. ¹² Сім місяців дім Ізраїля ховатиме їх, щоб землю очистити. ¹³ Усі люди краю ховатимуть їх, і в цей день прославляться вони, у день, коли Я здобуду Свою шану»,—проголошує Господь Бог.

¹⁴ Господь говорить: «Робітникам завжди буде робота: очищати землю й ховати померлих, які ще лишатимуться на поверхні. Сім місяців вони ходитимуть по землі. ¹⁵ Коли вони йтимуть краєм, і хтось із них побачить людську кістку, то поставить при ній знак, щоб могильники поховали її в долині Юрмищ Ґоґових. ¹⁶ Те місто назване буде Гамона^[m]. І так очиститься земля».

¹⁷ Сину людський, ось що Господь Бог говорить: «Погукай все птаство, усіх диких звірів: „Збирайтеся, приходьте звідусіль на свято пожертви, яке Я вам готую, велике свято пожертви на горах ізраїльських: там ви їстимете плоть і питимете кров. ¹⁸ Ви їстимете плоть могутніх воїнів і питимете кров князів землі, так ніби вони барани та ягнята, козли та бики, вгодована худоба з Башану. ¹⁹ Зі свята пожертви, що Я готую для вас, ви їстимете жирні шматки, доки не наїстеся, і питимете кров, доки не сп’янієте. ²⁰ За столом моїм ви досхочу наїстеся кіньми й вершниками, чоловіками могутніми й воїнами різними”». Так проголошує Господь Бог.

²¹ Сказав Всевишній: «Я славу Мою явлю перед народами, і усі народи відчують повагу до Мене, коли побачать Мою силу. ²² Відтоді й надалі дім Ізраїлю знатиме, що Я—Господь, їхній Бог. ²³ І народи знатимуть, що люди Ізраїлю пішли в полон за гріх свій, за те, що були невірні Мені. Тож сховав Я від них обличчя Своє і видав їх ворогам їхнім, і всі вони полягли від меча. ²⁴ Вони забруднили себе гріхом, тож Я відвернувся від них, повівшись з ними згідно з нечистотою і провиною їхньою».

²⁵ Тож ось що Господь Бог говорить: «Я тепер поверну рід Якова з полону, виявивши милість до народу Ізраїльського. Я ревно постою за ім’я Своє святе. ²⁶ Забудуть вони ганьбу свою і зрадливість, що виявили до Мене, живучи в безпеці на землі своїй, коли ніхто не загрожував їм. ²⁷ Після того, як поверну Я їх із-поміж народів, та заберу із країн ворогів їхніх, тоді побачать інші землі святість Мою. ²⁸ Тоді вони знатимуть, що Я Господь їхній Бог, бо хоч і віддав їх у полон поміж народами, Я зберу їх до власної землі, й не залишу нікого. ²⁹ Проллю я Дух Мій на дім Ізраїлю, та більше не відвертатимусь ніколи Я від них». Так проголошує Господь Бог.

Лженаставники і лжепророки

2 У минулому з’являлися лжепророки серед людей Божих, так само, як і серед вас будуть лженаставники. Вони будуть нести згубні вчення і заперечувати Господу, Який заплатив за їхню свободу. Тим самим вони самі ведуть себе до загибелі. ² Багато хто йтиме за ними у своїй розпусті. І через них дорога правди буде зневажена. ³ Жадібні, вони зароблятимуть на вас, обдурених їхніми облесливими словами. Та вирок їм давно винесено, і Всевишній принесе їм неминучу загибель.

⁴ Адже Бог не помилував ангелів, які грішили, а відправив їх до темного підземелля у пекло, щоб перебували вони там аж до самого суду.

⁵ Всевишній не помилував й давнього світу, але захистив Ноя, людину, яка проповідувала праведне життя, і ще сімох, коли Він наслав потоп на світ безбожників. ⁶ Він прирік міста Содом і Ґоморру і спопелив їх. То був приклад суду над нечестивцями, щоб знали, що з ними трапиться. ⁷ Але Він врятував праведну людину Лота, який був пригнічений розпусною поведінкою нечестивих. ⁸ Цей добрий чоловік мучився в душі своїй праведній через беззаконні вчинки, котрі він бачив і про які він чув, живучи день у день серед них.

⁹ Отож Господь знає, як благочесних врятувати від випробувань. І так само Він знає, як неправедних дотримати до Дня Суду, коли їх буде покарано. ¹⁰ Це покарання головним чином для тих, хто потурає брудній хтивості своїй, своїй людській природі й зневажає Його владу.

Ці лжевчителі зухвалі й самовпевнені, і без страху зневажають славних^[a]. ¹¹ Хоч Ангели й дужчі й могутніші, вони ж ніколи не обмовляють їх перед Господом!

¹² Люди ці ганять те, чого не розуміють. Вони, мов та звірина нерозумна, яка чинить згідно з природою своєю, оскільки народжена для того, щоб її спіймали і вбили. І як та худоба дика, вони будуть забиті. ¹³ За їхнє зло їм заплатиться злом.

Ті люди насолоджуються злими вчинками, які роблять привселюдно серед білого дня. Вони—погань і мерзенність, та лише соромлять вас, бенкетуючи з вами. ¹⁴ У них хтиві очі, які дивляться на жінку тільки як на предмет перелюбу. Вони не можуть спинитися в гріховності своїй, та зваблюють нестійких, вводячи їх у пастку гріха. Серця їхні повні жадоби. Вони прокляті^[b]. ¹⁵ Вони заблукали, збилися з праведної дороги, пішовши шляхом Валаама, сина Восора, який любив одержувати плату за неправедне. ¹⁶ Але ж йому було показано ослицею, що він неправий, коли ослиця заговорила людським голосом і зупинила божевільного провидця.

¹⁷ Ці лжевчителі—неначе сухі, безводні джерела, чи гнані бурею хмари. На них чекає морок темряви вічної. ¹⁸ Вони вихваляються безглуздими словами, та вводять людей у пастку гріха. Використовуючи як спокусу тілесні бажання, вони знаходять тих, хто тільки-но втекли від неправедного життя й повертають їх до гріха. ¹⁹ Вони обіцяють тим людям волю, хоча самі є раби гріховного розтління. Адже людина є рабом того, що підкорило її.

²⁰ Бо коли люди, прийнявши й пізнавши Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, відійшли від опоганення світу, а потім знову загрузли в ньому, переможені, цього разу їхня доля буде ще гіршою, ніж коли вони вперше стали на шлях розпусти. ²¹ Краще для них було б і не пізнавати праведної дороги, ніж пізнати святу заповідь, передану їм, і знову зректися її. ²² Що трапляється з такими, справедливо говорить прислів’я: «Пес повертається до свого ж блювотиння»^(A) або «Як свиню не мий, вона все одно грязюку знайде».