1 На тридцятий рік, четвертий місяць, п’ятий день^[a], коли я, Езекиїл, був серед вигнанців біля каналу Кевар, небеса розкрились і я побачив Божу з’яву.

² На п’ятий день місяця, то був п’ятий рік вигнання царя Єгояхина, ³ слово Господа дійшло до священика Езекиїла, сина Буцці, у землі Халдейській. Там сила Господня була над ним.

З’ява

⁴ Я подивився й побачив вихор, що налетів із півночі: величезна хмара зі спалахами вогню, оточена сяючим світлом. Центр вогню нагадував на розжарений метал^[b].

⁵ У вогні було щось схоже на чотирьох живих істот. На вигляд вони нагадували людей, ⁶ але кожна з них мала чотири обличчя й чотири крила. ⁷ Їхні ноги були прямі, їхні стопи були мов копита теляти, вони блищали, мов відшліфована бронза. ⁸ Під їхніми крилами з чотирьох боків були людські руки. Усі четверо мали однакову кількість облич і крил. ⁹ Крилами вони торкалися одне одного. Вони не звертали з путі: кожна з істот ішла просто вперед, куди й дивилася.

¹⁰ Їхні обличчя виглядали так: кожна з чотирьох мала обличчя людини, праворуч від нього—морду лева, ліворуч—морду бика, дзьоб орла ззаду. ¹¹ Їхні крила були розпростерті догори. Кожна мала по двоє крил, що торкалися крил іншої істоти з обох боків, і ще по два крила вкривали їхні тіла. ¹² Кожна рухалася просто вперед, не звертаючи з путі, куди й дивилася. Та хоч куди б ні ринув вітер^[c], він вів істот з собою. ¹³ Істоти були, мов палаюче вугілля в багатті. Вогонь серед істот рухався туди й сюди; він сяяв, і блискавка виривалася з нього. ¹⁴ Коли істоти рухалися, вони робили це так швидко, що то нагадувало спалах блискавки.

¹⁵ Дивлячись на них, я побачив на землі колесо біля кожної з чотирьох істот (по колесу з кожного боку). ¹⁶ Ось якими були вигляд і будова коліс: колесо і з’єднані з ним частини були подібні до хризоліту, і всі чотири були однакові. Кожне було виготовлене з колесом усередині, ¹⁷ але з усіх чотирьох боків вони не змінювали напрямку руху.

¹⁸ Ободи їхні були високі й страхітливі, і всі чотири повні очей по всьому колу. ¹⁹ Коли живі істоти рухалися, колеса поряд з ними теж рухалися, і коли живі істоти здіймалися з землі, колеса теж злітали. ²⁰ Хоч куди б ринув вітер, вони йшли, і колеса здіймалися разом із ними, бо сила, яка вела істоту, знаходилася у колесах. ²¹ Коли істота рухалася, вони також рухалися; коли істота зупинялася, вони також зупинялися, і коли істота здіймалася з землі, колеса підіймалися разом із нею, бо вітер був у колесах.

²² Над головами живих істот було щось розпростерте, що виглядало як поміст або кришталь—сяйливий, мов крига (ця жахлива річ була підвішена над ними, над їхніми головами). ²³ Під цим помостом були простягнуті одне до одного їхні крила. По два крила розпростерті й по два крила, що вкривали тіло. ²⁴ Коли істоти рухалися, звук їхніх крил лунав, ніби рев океанських вод, мов голос Всемогутнього, мов гомін війська. Зупиняючись, істоти опускали крила.

²⁵ І лунав голос з-понад тверді над їхніми головами. Коли вони зупинялися, крила вони опускали. ²⁶ Понад твердю над їхніми головами було щось таке, що виглядало, немов престол із сапфіру, а високо на престолі була постать, схожа на людську. ²⁷ Я бачив, що від тієї частини тіла, що нагадувала його поперек, і вище він виглядав мов сяючий метал, немов би сповнений вогнем, а від того місця вниз він був, як вогонь; і сліпуче світло оточувало його. ²⁸ Немов поява веселки у хмарах у дощову днину, таким було сяйво навколо нього. Ця з’ява була подобизна слави Божої. Побачивши її, я впав долілиць і почув голос, який промовляв до мене.

Покликання Езекиїла

2 Він сказав мені: «Сину людський, стань на ноги, Я говоритиму з тобою». ² Коли Він говорив, Дух увійшов у мене^[d] і поставив мене на ноги, і я почув, що він мовить до мене. ³ Він сказав: «Сину людський, Я посилаю тебе до синів Ізраїлю, до бунтівного народу, що повстав проти Мене. Вони та їхні батьки бунтують проти Мене аж до цього дня. ⁴ Люди, до яких я посилаю тебе, вперті й затяті. Скажи їм: „Ось що Господь Бог говорить”.

⁵ Вони не слухатимуть тебе, бо вони—бунтівний народ, але ж вони знатимуть, що серед них є пророк. ⁶ А ти, сину людський, не бійся їх, ані їхніх слів. Не бійся, хоча реп’яхи та колючки оточуватимуть тебе і ти житимеш серед скорпіонів. Не бійся того, що вони говорять, не лякайся їхніх поглядів, бо то бунтівний рід. ⁷ Ти повинен донести до них Мої слова, навіть якщо вони й не слухатимуть тебе, бо народ той—бунтівний! ⁸ Але ти, сину людський, слухай, що Я говоритиму тобі. Не бунтуй, як цей непокірливий народ; відкрий рот, з’їж те, що Я тобі даю^[e]».

⁹ Дивлюсь я і бачу руку, простягнуту до мене, а в ній сувій. ¹⁰ Він розгорнув його переді мною. Сувій був списаний з обох боків: ззовні і зсередини. То були слова плачу, туги та скорботи.

Віра

11 Що ж це означає—віра? Це значить бути певним у тому, на що сподіваєшся. Вона є доказом того, що щось є дійсне, навіть якщо ми не можемо того побачити. ² Саме через таку віру в минулі часи наші предки здобули прихильність Божу.

³ Завдяки вірі ми розуміємо, що всесвіт був створений за Божим наказом. Тобто видиме було створене з невидимого.

⁴ Завдяки вірі Авель приніс Богу кращу пожертву, ніж Каїн. Завдяки вірі Авель був визнаний праведним, оскільки Бог схвалив його дарунок. Завдяки вірі він і зараз все ще промовляє до нас, незважаючи на те, що помер.

⁵ Завдяки вірі Енох був перенесений Богом до іншого життя, не спізнавши смерті. І ніхто не міг знайти його, бо ж Бог забрав його, адже до перенесення він догодив Господу. ⁶ А без віри стати милим Всевишньому неможливо. Бо той, хто йде до Бога, мусить вірити в Його існування, а також у те, що Він нагородить тих, хто шукає Його.

⁷ Завдяки вірі Ной, попереджений про речі невидимі, послухався Господа і збудував ковчег, тим самим врятувавши свою родину. Своєю вірою він довів, що світ був неправий, і став одним з тих, хто здобув праведність через віру свою.

⁸ Завдяки вірі Авраам, покликаний Богом, підкорився й вирушив у ту землю, яку йому належало одержати як спадщину. Він пішов, хоча й не знав, куди йде. ⁹ Покладаючись на віру, він мешкав у землі, обіцяної Господом, як чужинець у далекій країні. Він жив у наметах, разом з Ісааком та Яковом, такими ж, як і він, спадкоємцями Божої обітниці. ¹⁰ Він зробив це, бо дивився вперед і бачив місто^[a], зведене на справжній основі: місто, задумане й збудоване Богом.

¹¹ Завдяки вірі і всупереч тому, що Сара вже була немічна зачати дитину, та й Авраам був вже дуже старий, Бог їм дав благословення мати дітей, бо повірив він в Господню обіцянку. ¹² І от від одного чоловіка, вже майже омертвілого, пішли нащадки, такі ж численні, як зірки небесні, такі ж незліченні, як пісок морський.

¹³ Усі ті великі люди до смерті не втрачали віри. Вони не мали обіцяного за життя, але бачили його звіддалік і вітали прихід його. Вони відкрито прийняли усвідомлення того, що вони лише тимчасові гості, чужинці на цій землі. ¹⁴ Ті, хто говорять так, ясно показують, що вони очікують на свою власну землю. ¹⁵ Якби вони думали про землю, яку залишили, то мали б змогу повернутися туди. ¹⁶ Та навпаки, вони мріють про країну кращу—Небесну. Через те й Бог не соромиться називатися їхнім Богом, адже Він приготував їм місто.

¹⁷ Завдяки вірі Авраам, коли Бог випробовував його, запропонував у жертву Ісаака. Так, той, хто одержав обітницю, був готовий пожертвувати своїм єдиним сином. ¹⁸ І Бог сказав йому: «Це від Ісаака підуть твої нащадки»^[b].

¹⁹ Авраам вірив, що Бог може навіть воскресити людей з мертвих. Адже справді, зупинивши Авраама, Він повернув Ісаака з мертвих.