Єзекіїль 33-34
Ukrainian Bible
33 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, говори синам свого народу, та й скажеш до них: Коли б Я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартовим,
3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й остеріг народ,
4 і почув би хто голос сурми, та не був би обережний, і прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голові його буде!
5 Голос сурми він чув, та не був обережний, кров його буде на ньому, а він, коли б був обережний, урятував би свою душу.
6 А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, і прийшов би меч, і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартового.
7 А ти, сину людський, Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене.
8 Коли б Я сказав до безбожного: Безбожнику, ти конче помреш!, а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.
9 А ти, коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував.
10 А ти, сину людський, скажи до Ізраїлевого дому: Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми гинемо, то як будемо жити?
11 Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?
12 А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого не врятує його в дні гріха його, а несправедливість несправедливого не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха.
13 Коли Я скажу справедливому: Буде конче він жити, а він надіявся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде згадана, і за кривду свою, що зробив, він помре!
14 А коли Я скажу до несправедливого: Конче помреш ти, а він навернеться від свого гріха, і робитиме право та справедливість:
15 заставу поверне несправедливий, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!
16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому згадані, право та справедливість робив він, конче буде він жити!
17 І кажуть сини твого народу: Несправедлива Господня дорога! тоді як несправедлива їхня власна дорога.
18 Коли справедливий відвернеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!
19 А коли несправедливий відвернеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!
20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його дорогами!
21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигнання, прийшов був до мене втікач з Єрусалиму, говорячи: Побите це місто!...
22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед приходом цього втікача, і Він відкрив мої уста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!
23 І було мені слово Господнє таке:
24 Сину людський, мешканці цих руїн на Ізраїлевій землі говорять так: Авраам був один, та проте посів цей Край, а нас багато, нам даний цей Край на спадщину!
25 Тому скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зводите до бовванів своїх, і кров проливаєте, і цей Край посядете ви?
26 Ви спираєтесь на свого меча, робите гидоту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, і цей Край посядете ви?
27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, ті, хто в руїнах, попадають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині, щоб пожерла його, а ті, хто в твердинях та в печерах, помруть від моровиці!
28 І оберну Я цей Край на спустошення та на сплюндрування, і скінчиться пиха сили його, і опустошіють Ізраїлеві гори, так що не буде й перехожого...
29 І пізнають вони, що Я Господь, коли Я оберну цей Край на спустошення та на сплюндрування за всі їхні гидоти, що зробили вони.
30 А ти, сину людський, сини твого народу умовляються про тебе при стінах і в дверях домів, і говорять один з одним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа?
31 І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою.
32 І ось ти для них, як пісня кохання, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова твої, але їх не виконують!
33 А коли оце прийде, ось воно вже приходить! то пізнають вони, що серед них був пророк.
34 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі?
3 Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете!
4 Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев'язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!
5 І порозпорошувалися вони з браку пастиря, і стали за їжу для всякої польової звірини, і порозбігалися...
6 Блукає отара Моя по всіх горах та по всіх високих згір'ях, і по всій широкій землі розпорошена отара Моя, і немає нікого, хто турбувався б про них, і немає нікого, хто б їх шукав!...
7 Тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
8 Як живий Я, говорить Господь Бог, за те, що отара Моя полишена на здобич, і стала отара Моя за їжу для всякої польової звірини через брак пастиря, і пастирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасуть пастирі Мої, а отари Моєї не пасуть,
9 тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
10 Так говорить Господь Бог: Ось Я на тих пастирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву їх від пасіння отари, і ті пастирі не будуть уже пасти самих себе, й Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за їжу.
11 Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх.
12 Як пастух переглядає своє стадо того дня, коли він серед своєї розпорошеної отари, так Я перегляну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня.
13 І випроваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах та по всіх оселях Краю.
14 На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах!
15 Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок, говорить Господь Бог.
16 Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев'яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, буду пасти її правосуддям!
17 А ви, отаро Моя, так говорить Господь Бог: Ось Я буду судити між вівцею й вівцею, між бараном і козлами.
18 Чи мало вам того, що ви спасуєте хороше пасовище, а решту ваших пасовищ ви топчете своїми ногами? І воду чисту ви п'єте, а позосталу ногами своїми каламутите?
19 І отара Моя мусить випасати потоптане вашими ногами, і пити скаламучене вашими ногами!
20 Тому так Господь Бог промовляє до них: Ось Я Сам і розсуджу між вівцею ситою й між вівцею худою.
21 За те, що ви боком і раменом попихаєте, і рогами вашими колете всіх слабих, аж поки не порозпорошуєте їх геть,
22 то Я спасу отару Свою, і вона не буде вже за здобич, і Я розсуджу між вівцею та вівцею!
23 І поставлю над ними одного пастиря, і він буде їх пасти, раба Мого Давида, він їх буде пасти, і він їм буде за пастиря!
24 А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид князем серед них. Я, Господь, це сказав!
25 І складу Я з ними заповіта миру, і прикінчу на землі злу звірину, і вони пробуватимуть в пустині безпечно, і будуть спати по лісах.
26 І вчиню їх та довкілля Мого взгір'я благословенням, і спущу дощ в його часі, будуть це дощі благословенні.
27 І польове дерево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я Господь, коли зламаю занози їхнього ярма, і врятую їх від руки тих, хто їх поневолив.
28 І не будуть уже вони за здобич для народів, і звірина земна не жертиме їх, і будуть вони сидіти безпечно, і не буде нікого, хто б їх настрашив.
29 І викохаю їм саджанця на славу, і не будуть вони вже забрані голодом із землі, і не понесуть уже ганьби народів.
30 І пізнають вони, що Я Господь, Бог їхній, з ними, а вони народ Мій, дім Ізраїлів, говорить Господь Бог.
31 А ви отара Моя, отара Мого випасу, ви люди, а Я Бог ваш, говорить Господь Бог.
Иезекииль 33-34
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Езекиїл—вартовий
33 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, звернись до земляків твоїх і скажи їм: „Коли я заношу меч над якоюсь землею, люди землі цієї обирають одного з мужів своїх й роблять його вартовим своїм. 3 Він бачить меч, що занесений проти землі його, й сурмить у сурму, щоб застерегти людей. 4 Тоді, якщо хтось чує сурму, але не зважає на застереження, меч падає, забирає життя його, кров його буде на ньому. 5 Адже чув він голос сурми, але не зважив на застереження. Кров його буде на ньому самому. Якщо ж зважить на застереження, врятує він себе. 6 Але якщо вартовий бачить меч ворожій і не сурмить у сурму, щоб застерегти людей, тоді вороги заберуть увесь народ в полон. Це станеться через їх гріхи, але кров народу буде й на вартовому.
7 Сину людський, я поставив тебе вартовим дому Ізраїльського, тож почуй слово, яке Я звертаю до тебе, й застережи їх. 8 Коли кажу Я нечестивому: „О нечестивий чоловіче, ти неодмінно помреш”,—а ти не скажеш нічого, щоб відвернути його з хибного шляху, той нечестивий чоловік помре у своєму гріху, і Я вважатиму тебе відповідальним за кров його. 9 Та якщо ти справді застережеш нечестивого, щоб відвернувся він від хибного шляху, а він цього не зробить, помре він у своєму гріху, а ти врятуєшся”».
Бог не хоче смерті людей
10 Сину людський, скажи дому Ізраїлю: «Ось що вони спитають: „Провини наші та гріхи тяжіють над нами, і через них ми гинемо. Як нам бути?” 11 Скажи їм: „Так само правда, як те, що Я існую, не тішить мене смерть нечестивого, Я радше втішаюсь, коли відвертається він від хибного шляху й живе. Відверніться! Відверніться від лихої поведінки вашої! Навіщо тобі вмирати, о доме Ізраїлю?”
12 Отож, сину людський, скажи своїм землякам: „Праведність праведного не врятує його, якщо він стане на путь гріховну, а нечестивість нечестивого не принесе погибель, якщо він відвернеться від гріха. Праведному, якщо він грішить, не жити тільки завдяки колишній праведності своїй. 13 Якщо скажу Я праведному, що він неодмінно житиме, а він тоді покладеться на праведність свою і почне чинити зло, жоден з його попередніх праведних вчинків не буде згадано йому. Помре він за зло, що вчинив. 14 Або Я скажу нечестивому: „Ти неодмінно помреш”. А він тоді відвернеться від гріха й почне жити справедливо й праведно. 15 Він віддасть те, що взяв як заставу, поверне вкрадене, дотримуватиметься законів, що дають життя, і не чинить зла ніякого, він не помре. 16 Жоден із скоєних ним гріхів йому не згадається. Бо він пішов шляхом справедливості та праведності, він, безумовно, житиме. 17 Однак земляки твої кажуть: „Путі Господа несправедливі!” Але ж це їхні путі несправедливі! 18 Якщо праведний відвертається від праведності своєї і чинить зло, він помре за це. 19 А якщо нечестивий відвертається від нечестивості своєї і чинить те, що є справедливим і правильним, він житиме за те, що робить так. 20 А ти, о доме Ізраїлю, кажеш: „Вчинки Господа несправедливі”. Та Я судитиму кожного за його власними вчинками”».
Падіння Єрусалима
21 На дванадцятий рік нашого вигнання, у десятий місяць на п’ятий день[a] чоловік, що втік з Єрусалима, прийшов до мене і сказав: «Місто пало!» 22 Та ввечері напередодні сила Господа була на мені, й Він розтулив мої уста перед чоловіком, що прийшов до мене вранці. Тож уста мої розтулилися, і більше не був я німий.
23 Тоді слово Господа дійшло до мене: 24 «Сину людський, люди, що живуть у тих руїнах на землі Ізраїльській, говорять: „Аврам був сам один, однак він володів цією землею. Але ж нас багато, тож ця земля належить нам як спадщина”. 25 Тоді скажи, що Господь Бог говорить їм: „Оскільки їсте ви м’ясо з кров’ю і дивтесь на бовванів своїх, і кров проливаєте, чи ж володіти вам землею? 26 Ви на свій меч покладаєтеся, чините мерзоту, і кожен з вас ганьбить дружину сусіди свого. Чи ж вам цією землею володіти?”»
27 Скажи таке їм, що Господь Бог так говорить: «Так само правда, як те, що Я існую, ті, хто в зруйнованих містах лишився, поляжуть від меча. Того, хто в чистім полі, віддам Я звірям диким на поживу, а ті, хто у фортецях і печерах, помруть від чуми. 28 Зроблю Я землю цю безлюдною пустелею, і гордій силі її настане кінець. Спустошаться гори ізраїльські, що й не пройти ними буде. 29 Тоді вони знатимуть, що Я—Господь, коли зроблю Я землю безлюдною пустелею за всю мерзоту, що вони накоїли.
30 Що ж до тебе, сину людський, земляки твої балакають про тебе попідтинню та під дверима будинків, кажучи один одному: „Ходімо послухаємо послання від Господа!” 31 Люди Мої приходять до тебе, як зазвичай, сідають перед тобою і слухають слова твої, але в житті не тримаються їх. На словах проголошують відданість, але в серцях своїх прагнуть неправедної наживи. 32 Справді, ти для них не більше, як людина, що співає пісні любові чарівним голосом і добре грає на інструменті, бо чують вони слова твої, але не дотримуються їх. 33 Коли все це сповниться, а це збудеться неодмінно, тоді вони знатимуть, що мешкав серед них пророк».
Пастухи та вівці
34 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, пророкуй проти пастирів[b] Ізраїлю, кажучи їм, що Господь Бог говорить: „Горе пастирям Ізраїля, що дбають тільки про самих себе! Чи не ліпше пастухам піклуватися про отару? 3 Ви жирно їсте, вдягаєтеся у вовну й забиваєте добірну худобу, але ж ви не дбаєте про отару. 4 Слабких ви не зміцнюєте, хворих не лікуєте, поранених не перев’язуєте, заблудлих не повертаєте, загублених не шукаєте. Ви правите ними суворо та жорстоко.
5 Тож і розкидало їх, бо не мали пастуха, а коли було їх розкидано, стали вони поживою для всіх диких звірів. 6 Вівці мої блукають по всіх горах, по всіх узвишшях. Розкидано стадо по всій землі, і нікому його зібрати”».
7 Тож почуйте, пастирі, слово Господа: 8-9 «Так само правда, як те, що Я є, оскільки вівцям моїм бракує пастуха й тому пограбовано їх і стали вони поживою для диких звірів. Так проголошує Господь Бог. Пастухи мої не розшукували заблудлих овець, а дбали радше про себе, ніж про отару мою, через те, пастухи, почуйте слово Господа, 10 що Господь Бог говорить: „Я проти тих пастухів, тож заберу від них овець Моїх. Я усуну їх від догляду за отарою, тож вони не зможуть більше харчуватись з неї. Я врятую отару Мою від їхніх пащ, і вона більше не буде поживою для них”».
Бог сам пастиме Свою отару
11 Бо ось що Господь Бог говорить: «Я сам шукатиму вівці Мої й доглядатиму їх. 12 Як пастух доглядає розкидану отару, коли він з нею, так само і Я доглядатиму вівці свої. Я зберу їх з усіх тих місць, де було їх розкидано днини хмарної і темної. 13 Я виведу їх із-поміж народів і позбираю їх по країнах, і приведу їх у їхню власну землю. Я випасатиму їх на горах ізраїльських, по ущелинах та по всіх поселеннях у цій землі. 14 Я випасатиму їх на доброму пасовиську, гори ізраїльські будуть їхнім випасом. Вони спочиватимуть на добрих травах, і вони годуватимуться на багатому пасовиську в горах ізраїльських. 15 Я сам випасатиму вівці Мої, Я дам їм спочити. 16 Я шукатиму заблудлих і повертатиму втеклих. Я перев’язуватиму поранених і зміцнюватиму слабких, а відгодованих і дужих винищу. Я пастиму отару справедливо. Так проголошує Господь Бог».
17 Що ж до тебе, отаро Моя, то ось що Господь Бог говорить: «Я судитиму між однією вівцею й другою, між бараном і козлом. 18 Чи не досить того, що пасетеся на доброму пасовиську? Чи треба ще й витоптати траву? Чи не досить того, що п’єте чисту воду? Чи треба ще й замулити її ногами своїми? 19 Адже Моїй отарі випадає пастися на тому, що вами витоптано, і пити те, що ви замулили ногами своїми».
20 Тож ось що Господь Бог говорить їм: «Я Сам судитиму між угодованими вівцями й худими. 21 Ви штовхаєтесь то боком, то плечем, буцаєте рогами всіх слабких овець, доки не повиганяєте їх зі стада. 22 Тож Я врятую отару Мою, і вони ніколи більше не будуть здобиччю для диких звірів. 23 Я наставлю над ними одного пастуха, слугу мого Давида і він випасатиме їх і буде пастирем їхнім. 24 Я, Господь, буду Богом їхнім, а слуга мій Давид буде їхнім князем. Я, Господь, сказав так.
25 Я укладу з ними Угоду миру й звільню землю від диких звірів, щоб могли вони безпечно жити в пустелі і спати в лісах. 26 Благословлю Я їх і місцину довкола гори Моєї, та посилатиму дощі по порі, і це будуть дощі благословення. 27 Дерева в полі приноситимуть плоди свої, а земля родитиме врожай, люди житимуть у безпеці в землі своїй. І вони знатимуть, що Я Господь, коли поламаю Я запори ярма їхнього і врятую їх із рук тих, хто поневолив їх. 28 Не грабуватимуть їх більше народи, та вони ніколи не будуть здобиччю для диких звірів. Вони житимуть у безпеці, й ніхто не лякатиме їх.
29 Я дам їм землю, славну своїми врожаями, і ніколи вони більше не будуть жертвами голодомору в цій землі, і ніколи не знатимуть зневаги народів. 30 Тоді вони збагнуть, що Я—Господь Бог їхній, що Я з ними і що вони—дім Ізраїлю, народ Мій. Так проголошує Господь Бог. 31 Ви, вівці мої, отара пасовиська мого,—Мій народ, і Я—Бог ваш!» Так проголошує Господь Бог.
1 Петра 5
Ukrainian Bible
5 Тож благаю між вами пресвітерів, співпресвітер та свідок Христових страждань, співучасник слави, що повинна з'явитись:
2 пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно,
3 не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір.
4 А коли Архипастир з'явиться, то одержите ви нев'янучого вінка слави.
5 Також молоді, коріться старшим! А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!
6 Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив.
7 Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!
8 Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого.
9 Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі.
10 А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує.
11 Йому слава та влада на вічні віки, амінь.
12 Я коротко вам написав через Силуяна, як гадаю вірного брата. Закликаю та свідчу, що це Божа благодать правдива, що ви в ній стоїте.
13 Вітає вас разом вибрана Церква в Вавилоні, і Марко, мій син.
14 Вітайте один одного поцілунком любови. Мир вам усім у Христі! Амінь.
1-е Петра 5
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Паства Божа
5 Тепер я хочу звернутися до старійшин ваших, бо й я старійшина. Я свідок страждань Христових, і мені належить частка у прийдешній славі, що відкриється нам. Благаю вас, 2 пасіть[a] отару Божу[b], яка ввірена вам. Доглядайте її не з примусу, а за своїм власним бажанням, не заради неправедної наживи, а заради служіння Богу. 3 Не поводьтеся як господарі з тими, хто доручений вам. Краще будьте взірцем і прикладом для пастви. 4 І коли з’явиться, Христос, Верховний Пастир, то одержите ви нев’янучий вінець слави.
5 Також і ви, молодь, будьте слухняні старійшинам. Всі ви повинні покірливо ставитися одне до одного, бо
«Бог противиться пихатим,
але ж Він дарує благодать покірним».(A)
6 А тому підкоріться всемогутній руці Бога, щоб Він підніс вас до шани у призначений час. 7 Всі ваші клопоти покладіть на Нього, бо Він піклується про вас.
Протистаньте дияволу
8 Будьте обержні й пильнуйте, бо диявол, ворог ваш, нишпорить навколо, мов лев, який рикає і шукає, кого б пожерти. 9 Опирайтеся йому, будьте дужими у вірі своїй. Знайте, що через такі ж страждання проходять брати і сестри ваші по всьому світі.
10 Бог, джерело всілякої благодаті, покликав вас розділити Свою вічну славу в Ісусі Христі. Після вашого короткочасного страждання Він Сам вас відновить, зміцнить, підтримає, і не дасть вам упасти. 11 Його влада—вічна! Амінь.
Прощання
12 З допомогою Силуана, котрого я вважаю вірним братом у Христі, я перешлю цього коротенького листа до вас. Цей лист, щоб підтримати вас і засвідчити, що то правдива благодать Божа. Стійте ж твердо на цьому.
13 Церква у Вавилоні[c], яка теж була вибрана Богом, а також і Марко, син мій у Христі, вітають вас. 14 Вітайте одне одного особливим вітанням[d] любові.
Мир усім вам, хто у Христі.
Copyright © 2007 by Bible League International