Єзекіїль 16-17
Ukrainian Bible
16 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, повідом Єрусалим про його гидоти,
3 та й скажи: Так говорить Господь Бог до дочки Єрусалиму: Походження твоє й народження твоє з краю ханаанського, твій батько амореєць, а мати твоя хіттеянка.
4 При твоєму народженні, того дня, як ти народилася, не був обрізаний пупок твій, і водою не була ти обмита на очищення, ані не була ти посолена, ані не була ти сповита.
5 Не змилувалося над тобою жодне око, щоб зробити тобі одну з цих речей з милосердя над тобою, але була ти викинена на відкрите поле, так мало ціновано душу твою в день твойого народження!
6 І проходив Я повз тебе, і бачив тебе, як ти валялася в своїй крові, і сказав Я до тебе: Живи в своїй крові! Так, Я сказав тобі: Живи в своїй крові!
7 Рости ж, зробив Я тебе, як польову ростину, і ти зросла та стала велика, і дійшла ти до найвродливішої вроди: перса випростались, волос твій виріс, а ти була зовсім нага!
8 І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій наспів, час кохання. І простягнув Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, говорить Господь Бог, і стала ти Моєю.
9 І обмив Я тебе водою, і сполоскав Я кров твою з тебе, і натер тебе оливою.
10 І зодягнув тебе різнокольоровим, взув тебе в тахаш, і сповив тебе в віссон, і покрив тебе шовком.
11 І приоздобив тебе оздобою, і дав нараменники на руки твої, а ланцюга на шию твою.
12 І дав Я носову сережку до носа твого, і сережки на вуха твої, а пишну корону на твою голову.
13 І приоздобилась ти золотом та сріблом, а одіж твоя віссон та шовк, і різнокольорове; булку й мед та оливу ти їла, і стала ти гарна-прегарна, і вдалося тобі досягти царської гідности!
14 І розійшлося ім'я твоє поміж народами за твою красу, бо досконала вона, через пишноту Мою, яку Я на тебе поклав, говорить Господь Бог!
15 І покладалася ти на красу свою, і стала розпусною через славу свою, і виливала ти розпусту свою на кожного перехожого, його ти була.
16 І брала ти з шат своїх, і робила собі різнокольорові пагірки, і чинила розпусту на них, як не бувало й не буде.
17 І брала ти речі з пишноти своєї, з Мого золота та зо срібла Мого, що дав тобі Я, і наробила собі подоб чоловічої статі, і чинила розпусту із ними.
18 І брала ти свою різнокольорову одіж, і покривала їх, а оливу Мою та Моє кадило клала перед ними.
19 А Мій хліб, що давав Я тобі, булку й оливу та мед, що ними годував Я тебе, то віддавала ти те перед їхнє обличчя на любі пахощі. І сталося це, говорить Господь Бог.
20 І брала ти синів своїх та дочок своїх, що породила Мені, і приносила їх на їжу їм. Чи мало було розпусти твоєї,
21 що ти різала дітей Моїх і давала їм, перепроваджуючи через огонь для них?
22 І при всіх гидотах твоїх та розпустах твоїх ти не пам'ятала про дні своєї молодости, коли була нагою-пренагою, коли валялася в крові своїй...
23 І сталося по всьому тому твоєму злі, горе, горе тобі! говорить Господь Бог,
24 і побудувала ти собі місця розпусти, і поробила собі підвищення на кожному майдані.
25 На кожному роздоріжжі побудувала ти свої підвищення, і знеславила красу свою, і розхиляла ноги свої для кожного перехожого, і побільшувала свою розпусту...
26 І чинила ти розпусту з синами Єгипту, з своїми сусідами великотелесими, і побільшувала свою розпусту, щоб гнівити Мене.
27 І ось простягнув Я Свою руку на тебе, і відняв належну частину твою, і дав тебе на волю твоїх ненависниць, филистимських дочок, засоромлених твоєю нечистою дорогою.
28 Бо чинила ти розпусту з синами Ашшуровими, і не могла насититись, і блудила з ними, і теж не наситилась.
29 І побільшила ти свою розпусту до купецького краю халдеїв, та теж цим не наситилася.
30 Як змучилося серце твоє, говорить Господь Бог, коли ти робила всі оці вчинки свавільної розпусної жінки!
31 Коли ти будувала місця своєї розпусти на кожному роздоріжжі, а підвищення своє робила на кожному майдані, то не була ти, як блудниця, щоб збирати заплату за розпусту,
32 але як перелюбна жінка, що замість свого чоловіка бере собі чужих.
33 Усім блудницям дають дарунка, а ти сама давала дарунки свої всім коханцям своїм, і підкуповувала їх, щоб приходили до тебе звідусіль на розпусту з тобою.
34 І було тобі при твоїй розпусті навпаки від інших жінок, бо не волочились за тобою, а через те, що ти давала заплату за розпусту, і заплата за розпусту не давалась тобі, то сталось тобі навпаки.
35 Тому то, розпуснице, послухай Господнього слова:
36 Так говорить Господь Бог: За те, що виливалась твоя розпуста, і відкривалась твоя нагота в блудодійстві твоїм з твоїми коханцями та зо всіма божками гидоти твоєї, і за кров синів твоїх, яких ти давала їм,
37 тому ось Я позбираю всіх коханців твоїх, яким була ти приємна, і всіх, кого ти кохала, разом з тими, кого ти зненавиділа, і зберу їх коло тебе знавкола, і відкрию їм наготу твою, і вони побачать увесь твій сором!
38 І засуджу тебе присудом на перелюбниць та тих, що кров проливають, і дам тебе на кров лютости та заздрости...
39 І віддам тебе в їхню руку, і вони зруйнують твоє місце розпусти, і порозвалюють підвищення твої, і постягають з тебе шати твої, і позабирають пишні вбрання твої, і покладуть тебе зовсім нагою...
40 І зберуть проти тебе збори, і закидають тебе камінням, і порубають тебе своїми мечами...
41 І попалять доми твої огнем, і зроблять на тебе присуди на очах багатьох жінок. І зроблю Я кінець, щоб не була ти розпусницею, і ти вже не будеш давати дарунка за розпусту!
42 І заспокоїться Моя лютість на тебе, і відійде від тебе Моя заздрість, і я заспокоюся, і не буду вже гніватися.
43 За те, що ти не пам'ятала про дні своєї молодости, і гнівила Мене всім тим, то й Я ось поверну дорогу твою на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила ти розпусти після всіх гидот своїх!...
44 Ось кожен приповістник говоритиме про тебе приповістку, кажучи: Яка мати така її донька!
45 Ти дочка своєї матері, що покинула свого чоловіка та своїх синів, і ти сестра своїх сестер, що покидали своїх чоловіків та своїх синів. Мати ваша хіттейка, а ваш батько амореєць!
46 А старша сестра твоя Самарія та дочки її, що сидять по лівиці твоїй, а сестра твоя, менша від тебе, що сидить по правиці твоїй це Содома та дочки її.
47 А ти хіба не ходила їхніми дорогами й не робила за їхніми гидотами? Мало бракувало, і зіпсулася б ти більше від них на всіх своїх дорогах!
48 Як живий Я, говорить Господь Бог, не зробила Содома, сестра твоя, вона та дочки її, як зробила ти та твої дочки!
49 Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла.
50 І запишались вони, і робили гидоти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце.
51 А Самарія не нагрішила й половини гріхів твоїх, та ти побільшила гидоти свої більш від них, і оправдала сестер своїх усіма своїми гидотами, які ти зробила.
52 Тож носи свою ганьбу ти, що чинила її для своїх сестер, через твої гріхи, якими гидоти чинила ти більше за них, вони будуть справедливіші за тебе! І також посоромся, і носи свій сором за твоє всправедливлення своїх сестер!
53 І поверну Я їхню долю, долю Содоми та дочок її, і Самарію та дочок її, і поверну долю твою серед них,
54 щоб носила ти свій сором, і соромилася всього того, що ти наробила, потішаючи їх.
55 А твої сестри, Содома та дочки її, вернуться до свого попереднього стану, і Самарія та дочки її вернуться до свого попереднього стану, і ти та дочки твої вернетесь до свого попереднього стану.
56 І не була сестра твоя Содома згадувана в устах твоїх за днів твоїх гордощів,
57 поки не відкрилося зло твоє, коли ганьбили тебе дочки Сирії та всіх околиць його, і дочки филистимські погорджували тебе звідусіль.
58 Свою розпусту та гидоти свої, ти їх понесеш, говорить Господь.
59 Бо так говорить Господь Бог: І зроблю Я з тобою, як робила ти, що погордила присягою, щоб зламати заповіта.
60 І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї молодости, і поставлю тобі заповіта вічного.
61 І ти згадаєш про свої дороги й засоромишся, коли ти візьмеш сестер своїх, старших від тебе, разом з меншими від тебе і дам їх тобі за дочок, але не з твого заповіту.
62 І відновлю Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я Господь,
63 щоб згадала ти й засоромилася, і не могла більше відкривати уста перед ганьбою своєю, коли прощу тобі все, що ти наробила, говорить Господь Бог.
17 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, загадай загадку, і склади притчу Ізраїлевому домові,
3 та й скажи: Так говорить Господь Бог: великий орел великокрилий, з широко розгорненими крилами, повний різнокольорового пір'я, прилетів до Ливану, і взяв верховіття кедру.
4 Чубка галузок його обірвав, і приніс його до купецького краю, у місті гандлярів поклав його.
5 І взяв він з насіння тієї землі, і посіяв його до насінневого поля, узяв і засадив його над великими водами, немов ту вербу.
6 І воно виросло, і стало гіллястим виноградом, низькорослим, що обертав свої галузки до нього, а його коріння були під ним. І стало воно виноградом, і вигнало віття, і пустило галузки.
7 Та був ще один великий орел, великокрилий та густоперий. І ось той виноград витянув пожадливо своє коріння на нього, і свої галузки пустив до нього, щоб він напоїв його з грядок свого засадження.
8 Він був посаджений на доброму полі при великих водах, щоб пустив галузки та приніс плід, щоб став пишним виноградом.
9 Скажи: Так говорить Господь Бог: Чи поведеться йому? Чи не вирвуть коріння його, і не позривають плоду його, так що він засохне? Усе зелене галуззя його посохне, і не треба великого рамена та численного народу, щоб вирвати його з його коріння.
10 І ось хоч він засаджений, чи поведеться йому? Чи всихаючи, не всохне він, як тільки доторкнеться його східній вітер? Він усохне на грядках, де посаджений...
11 І було мені слово Господнє таке:
12 Скажи ж домові ворохобному: чи ви не пізнали, що це? Скажи: Ось прийшов вавилонський цар до Єрусалиму, і взяв його царя та його князів, і відвів їх до себе до Вавилону.
13 І взяв із царського насіння, і склав з ним умову, і ввів його в присягу, і забрав потужних землі,
14 щоб це було царство низьке, щоб воно не підіймалося, щоб дотримувало його умову, і було їй вірним.
15 Але той збунтувався проти нього, послав своїх послів до Єгипту, щоб дали йому коней та багато народу. Чи йому поведеться? Чи втече той, хто робить таке? А коли зламає умову, то чи врятується він?
16 Як живий Я, говорить Господь Бог, у місці царя, який поставив його царем, той, що погордив його присягою та зламав свою умову з ним, помре в нього в Вавилоні!
17 І фараон не поможе йому на війні великим військом та численним народом, коли насиплють вала та збудують башту, щоб вигубити багато душ.
18 І погордив він присягою, щоб зламати умову, хоч дав був свою руку, і все те зробив, тому він не врятується.
19 Тому так говорить Господь Бог: Як живий Я, присягу Мою, якою він погордив, та умову Мою, яку він зламав, дам це на його голову!
20 І розтягну над ним Свою сітку, і буде він схоплений в пастку Мою, і спроваджу його до Вавилону, і розсуджуся з ним там за його спроневірення, яке він спроневірив проти Мене.
21 І всі втікачі його з усіх його полків попадають від меча, а позосталі будуть розпорошені на всі вітри. І пізнаєте ви, що Я, Господь, говорив!
22 Так говорить Господь Бог: І візьму Я з верховіття високого кедру, і дам до землі. З чубка галузок його вирву тендітну, і Сам посаджу на високій та стрімкій горі.
23 На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і вона випустить галузку й принесе плід, і стане сильною кедриною. І буде пробувати під ними усяке птаство, усяке крилате буде перебувати в тіні його галузок.
24 І пізнають усі польові дерева, що Я, Господь, понизив високе дерево, повищив дерево низьке, висушив дерево зелене, і дав розцвістися дереву сухому. Я, Господь, говорив і вчинив!
Иезекииль 16-17
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Невірний Єрусалим
16 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, хай Єрусалим усвідомить усі свої мерзотні вчинки[a]. 3 Скажи Єрусалиму, що Господь Бог говорить йому: „Походження твоє, о Єрусалиме, в землі Ханаанській: твій батько був аморійцем, а мати—хиттянкою. 4 В день, коли ти народилася, твою пуповину не відрізали, ані обмили тебе водою, щоб зробити чистою, ані сіллю тебе не потерли, ані в полотно не загорнули.
5 Ніхто не подивився на тебе з жалем, ніхто не мав досить співчуття, щоб зробити хоч що-небудь добре для тебе. Ні, тебе викинуто в чисте поле, бо в день, коли ти народилася, тебе зневажили.
6 І коли Я проходив повз і побачив, як ти вовтузишся в крові, Я сказав тобі: „Живи!” 7 Я примусив тебе рости, мов ту рослину у полі. Ти виросла, розвилася і стала найпрекраснішою з жінок: груди твої округлилися, волосся виросло у тебе, а перш була гола і невкрита. 8 Коли згодом Я подивився знов на тебе, то побачив, що ти вже достатньо доросла для кохання. Я простер полу плаща Свого над тобою[b] і прикрив твою голизну. Я дав тобі обіцянку і уклав Заповіт з тобою і ти стала Моєю нареченою.
9 Я скупав тебе у воді, змив з тебе кров і змастив тебе оливою. 10 Я вдягнув тебе у гаптоване вбрання і взув у шкіряні сандалії. Я вбрав тебе у тонке полотно і вкрив пишним шовком. Так проголошує Господь Бог. 11 Я прикрасив тебе дорогоцінностями: надів браслети на руки і намисто на шию. 12 Я вдів кільце тобі в ніс, сережки в вуха і чудовий вінець на голову. 13 Тож тебе було прикрашено золотом і сріблом, одяг твій був тонкого полотна, шовку та гаптованої тканини. Твоєю їжею була просіяне борошно, мед та олива[c]. Ти стала царицею прегарною і величною. 14 І слава розійшлася між народами про твою красу, адже Я зробив тебе красунею”». Так проголошує Всевишній.
15 «Але ти покладалася на свою красу і використала своє добре ім’я, щоб стати повією, ти розпорошила прихильність на кожного,[d] хоч би хто приходив, і твоя краса належала йому. 16 Ти використовувала гарне вбрання своє, щоб опоряджувати місця поклоніння, де ти чинила свою розпусту, віддаючи себе кожному чоловікові, який би не проходив повз.
17 Ти також узяла чудові прикраси, які Я подарував тобі, прикраси, виготовлені з Мого золота і срібла, а ти зробила для себе бовванів чоловічої статі і займалася розпустою з ними. 18 Ти наділа на них свій гаптований одяг і поклала перед ними Мою оливу й Моє запашне куріння. 19 А їжу, що Я дав тобі: просіяне борошно, оливу і мед, що Я дав тобі на поживу—ти поклала як запашний ладан перед ними. Ось що сталося»,—проголошує Господь Бог.
20 «Потім ти взяла своїх синів та дочок, яких народила Мені, й принесла їх у жертву на поживу бовванам. Чи мало тобі було тієї розпусти, що 21 ти забила[e] Моїх дітей і принесла їх у жертву бовванам? 22 В усіх твоїх мерзенних звичках і в розпусті, ти забула дні своєї молодості, коли Я знайшов тебе голу й невкриту, вовтузячись в своїй крові. 23 Після всіх твоїх гидот—горе тобі, горе»,—проголошує Господь Бог.
24 «Ти спорудила собі узвишшя і влаштувала храм на кожному перехресті, примножуючи свою розпусту. 25 При початку кожної вулиці ти спорудила узвишшя й принижувала свою красу, розкриваючи свою голизну для кожного, хто проходив повз. 26 Ти займалася розпустою з Єгиптом, твоїм сусідом, який завжди був напоготові лігти з тобою, та запалювала Мій гнів своєю зростаючою невибагливістю. 27 Тож Я покарав тебе і зменшив твої землі, Я віддав тебе твоїм пожадливим ворогам, дочкам (містам) филистимським, які й самі були збентежені твоєю розпустою.
28 Ти також злягалася з ассирійцями, займаючись розпустою з ними, але й цього тобі було не досить, бо ти ж ненаситна. 29 Тоді твоя невибагливість зросла й поширилася на Халдею, землю торговців, то й цим ти не задовольнилася. 30 Яка ж ти слабовольна,—проголошує Господь Бог,—якщо робиш усе це, поводячись, мов безсоромна розпусниця.
31 Коли ти спорудила свої пагорби при початку кожної вулиці й зробила пишні храми на кожному перехресті, ти поводилась не як повія, бо нехтувала платнею. 32 Ти, розпусниця, віддаєш перевагу випадковим чоловікам перед власним мужем! 33 Всі повії дістають платню, а ти роздавала подарунки всім своїм коханцям, підкуповувала їх, щоб вони приходили до тебе звідусіль по твою розпусту. 34 Тож у своїй розпусті ти була протилежністю іншим повіям, бо платиш ти сама, і нічого тобі не платять».
35 Через те, розпуснице, почуй слово Господа Бога! 36 Ось що Господь Бог говорить: «За те, що ти роздала своє багатство,[f] що виставляла свою голизну, була невибаглива щодо коханців, за всіх твоїх мерзенних бовванів, за те, що ти віддала їм кров дітей своїх— 37 за все це я зберу всіх коханців, з якими ти любилася, всіх, кого ти любила, так само, як і тих, кого ненавиділа. Я зберу їх звідусіль і оголю тебе перед ними, й вони побачать усю твою голизну[g].
38 Я засуджу тебе до покарання як тих жінок, що коїли перелюб і що проливали кров. Я поверну на тебе криваву помсту Моєї люті і гнів ревнощів Моїх. 39 Тоді Я видам тебе твоїм коханцям, і вони знесуть твої пагорби й зруйнують твої пишні храми. Вони зірвуть із тебе одяг, заберуть свої чудові прикраси і залишать тебе голу й невкриту. 40 Вони нашлють на тебе юрбу, що поб’є тебе камінням і порубає на шматки своїми мечами. 41 Вони спалять вщент твої будинки і покарають тебе на очах у багатьох жінок. Я покладу край твоїй розпусті, ти більш не платитимеш своїм коханцям. 42 Тоді моя лють проти тебе вгамується. Я заспокоюсь і не гніватимусь більше».
43 «Через те, що ти не пам’ятаєш днів своєї молодості, ти розлютила Мене. Тож покарав тебе Я за те, але ти не припинила блуд, та навпаки, ти вигадала ще огидніші мерзоти»,—проголошує Господь Бог.
44 «Кожен, хто говорить прислів’ями, згадає це прислів’я про тебе: „Яка мати—така й дочка”. 45 Ти справжня дочка своєї матері, яка зневажала свого чоловіка та своїх дітей; і ти справжня сестра своїх сестер, які зневажають своїх чоловіків та своїх дітей. Твоя мати—хиттянка, а батько—аморієць. 46 Твоя старша сестра була Самарія, яка жила на північ від тебе зі своїми дочками, а твоя молодша сестра, що жила на південь від тебе із своїми дочками, була Содом[h]. 47 Ти не тільки ходила їхніми дорогами й наслідувала їхні мерзенні звички, але у свій спосіб ти скоро стала ще більш розбещена, ніж вони».
48 «Так само правда, як те, що я живу,—проголошує Господь Бог,—твоя сестра Содом та її дочки ніколи не чинили такого, як ти й твої дочки. 49 Ось який був гріх Содому, твоєї сестри. Вона та її дочки були зухвалі, перегодовані й безжурні: вони не допомагали бідним та нужденним. 50 Вони були пихаті й чинили мерзоту переді Мною, через те Я й покінчив з ними, як ти бачила».
51 «Самарія не нагрішила й половини того, що ти, бо ти скоїла більше мерзоти, ніж вони, і зробила так, що твої сестри здаються праведними порівняно з твоїми вчинками. 52 Неси ж свою ганьбу! Через те, що твої гріхи були бридкіші, ніж твоїх сестер, вони здаються праведнішими за тебе. Тож ганьба тобі, неси свій сором, за огидні вчинки твої!
53 Однак, я відновлю Содом і Самарію та їх дочок, і тебе серед них також. 54 Ти втіху матимеш від Мене. Ти нестимеш свою ганьбу, соромлячись всього, що наробила. 55 Ти і сестри твої знову відбудовані будуть: Содом та Самарія із їх дочками обернуться тим, ким вони були раніше, а ти й твої дочки розквітнуть як і раніше. 56 Ти навіть не згадувала сестру твою Содом за днів гордині твоєї. 57 Ти не згадувала її до того, як нечестивість твою було викрито. А зараз тебе зневажають дочки Едома[i] і всі їхні сусіди, і дочки филистимські—всі, хто навколо тебе, ставляться до тебе з презирством. 58 Тобі нести наслідки твоєї розпусти й твоєї мерзоти»,—проголошує Господь Бог.
59 Ось що Господь Бог говорить: «Я чинитиму з тобою так, як ти заслуговуєш, бо ти зневажала мою запоруку, порушивши Угоду. 60 Однак Я пам’ятатиму Заповіт, який Я уклав з тобою за днів твоєї молодості, і встановлю з тобою Заповіт віковічний. 61 Тоді ти пригадаєш свою поведінку і засоромишся, коли отримаєш сестер своїх, як старших за тебе, так і молодших. Я віддам їх тобі за дочок, але не на підставі Моєї Угоди з тобою.
62 Тож Я встановлю Мій Заповіт тобі, й ти знатимеш, що Я—Господь. 63 Тоді, коли Я прощу все те, що ти наробила, ти пригадаєш і засоромишся і більш ніколи не розімкнеш уста через своє приниження». Так проголошує Господь Бог.
Два орли та лоза
17 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, загадай загадку й розкажи притчу дому Ізраїлю. 3 Скажи їм, що Господь Бог говорить:
„Великий орел з могутніми крилами та довгим пір’ям,
у повному різнобарвному оперенні прилетів до Ливану.
4 Він ухопив верхівку кедра,
відламав найвищу з гілок
і відніс її до Ханаану, землі торгівців,
та посадив у їхньому місті.
5 Потім він узяв насіння з тієї землі
і посадив у родючий ґрунт,
мов вербу при великій воді.
6 І воно пустило паростки
і виросло тугою, розлогою виноградною лозою,
але низькорослою.
Гілки її повернулися до нього,
але коріння її лишилося під нею.
Тож стало воно виноградною лозою,
вигнало гілля й розкинуло вкриті листям галузки.
7 Але там був іще один великий орел
з могутніми крилами у повному оперенні.
Виноградна лоза погнала до нього своє коріння
з тієї ділянки, де її посадили,
і простягнула свої гілки за водою до нього,
бажаючи, щоб той доглядав за нею.
8 Її посадили в добрий ґрунт над великою водою,
щоб вона вигнала гілля,
щоб родила й стала пишною лозою”.
9 Скажи їм, що Господь Бог говорить:
„Чи буде вона цвісти?
Чи орел не повириває з корінням її,
не позриває плоди, аж вона висохне?
Усі її нові паростки посохнуть
і не треба буде ні міцної руки,
ані великої кількості людей,
щоб витягти її з корінням.
10 Навіть, якщо її пересадять,
чи буде вона розцвітати?
Чи не всохне вона остаточно,
коли східний вітер налетить на неї—
висохне геть на ділянці, де росла?”»
11 І слово Господа дійшло до мене: 12 «Скажи цьому бунтівному дому: „Хіба ви не знаєте, що все це означає?” Скажи їм: „Цар вавилонський пішов до Єрусалима й забрав його царя та його вельмож і відвів їх з собою до Вавилона. 13 Тоді він взяв одного з царської родини й уклав з ним Угоду і ввів його під присягу. Він також забрав провідних людей краю. 14 Тож царство було принижене, нездатне підвестися знову й існувало далі тільки завдяки Угоді. 15 Але цар виступив проти нього, надіславши своїх посланців до Єгипту, щоб дістати коней і велике військо. Чи пощастить йому? Чи врятується той, хто робить таке? Чи розірве він Угоду, чи врятується? 16 Так само правда, як те, що Я живу, він помре у Вавилоні, землі царя, який посадив його на престол, чиєю запорукою він знехтував і чию Угоду розірвав. Так проголошує Господь Бог. 17 Фараон зі своїм могутнім військом і величезною навалою не допоможе йому в війні, коли насиплють вали і поставлять башти для облоги, щоб вигубити чимало людей. 18 Він зневажив клятву, порушивши завіт, оскільки дав свою руку в заставу іншому. І через усе це він не врятується”».
19 Тому Господь Бог ось що говорить: «Так само правда, як те, що Я живу, Я оберну на його голову Мою обіцянку, яку він зневажив, і Мій завіт, який він розірвав. 20 Я розкину Свої тенета на нього і зловлю його в пастку. Я привезу його до Вавилона і там виконаю присуд йому, бо він був невірний Мені. 21 Усі його полки, що тікають, поляжуть від меча, а тих, що лишаться в живих, я розвію на всіх вітрах. Тоді ви збагнете, що це Я, Господь, сказав».
22 Ось що Господь Бог говорить:
«Візьму Я гілку із верхівки кедра,
відламаю ніжний паросток із верховіття
і на горі високій та величній посаджу.
23 В горах ізраїльських я посаджу його,
він пустить пагони і принесе плоди
він стане пишним і розкішним кедром.
Птахи гніздитись будуть в його гіллі,
знайдуть притулок в тіні його віт.
24 Усі польові дерева будуть знати,
що Я, Господь, принижую дерево високе
й примушую низеньке виростати.
Висушую Я дерево зелене
й примушую сухе цвісти,
так Я, Господь, промовив,
і так Я і зроблю».
Footnotes
- 16:2 Єрусалим… вчинки Гебрейською мовою «Єрусалим», як і назви інших міст—жіночого роду. Звідси й ця розгорнута метафора.
- 16:8 простер… тобою Це означає, що Господь обіцяв їй захист та опіку.
- 16:10-13 У цих віршах згадані речі, які були використані в будівлі святого намету. Див.: Вихід 22-40.
- 16:15 ти… на кожного Або «віддавалася кожному». Це означає, що вона стала невірною Господу.
- 16:21 забила «Забити», вживається у значенні «забити як худобу».
- 16:36 ти… багатство Буквально «ти вилила свою мідь». Це може означати, що народ Єрусалиму заплямував себе гріхом.
- 16:37 побачать… голизну Це також може перекладатися як «тебе заберуть, неначе полонену до чужих земель».
- 16:46 старша… Содом Езекиїл говорить, що народ Юдеї такий же злий, як і народ Самарії та Содома.
- 16:57 Едома Або «Арама».
Якова 3
Ukrainian Bible
3 Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.
3 От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.
5 Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!
6 І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.
7 Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,
8 та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.
10 Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!
11 Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?
12 Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.
13 Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!
14 Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,
15 це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.
16 Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.
18 А плід правди сіється творцями миру.
Иакова 3
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Стежте за тим, що говорите
3 Брати і сестри мої, небагатьом із вас доведеться стати вчителями, бо ви ж знаєте, що вчителів чекає більш суворий суд.
2 Я попереджаю про це, оскільки всі ми часто впадаємо в гріх. І якщо людина не грішить у словах своїх, то вона досконала, та вміє тіло своє контролювати. 3 Ми вкладаємо вуздечки до рота коням, щоб вони слухалися нас і ми могли керувати всім їхнім тілом. 4 Це справедливо й щодо кораблів: хоч які вони великі, і хоч якими б їх сильними вітрилами носило, але ж воля керманича скеровує їх дуже невеличким кермом.
5 Отак і язик наш, хоч і невеличка частка тіла, а багатьма ділами великими вихваляється. Від маленького полум’я може згоріти цілий ліс. 6 Язик—це полум’я. Він є осередком зла поміж частин нашого тіла. Він оскверняє все тіло і спалює все наше буття. Сам же язик запалюється від пекельного вогню.
7 Різноманітних звірів, птахів, плазунів, різні морські створіння людина може приборкати і приборкала. 8 Але жодна людина не може приборкати язик. Він є злом нестримним, повним смертельної отрути. 9 Ним ми прославляємо Господа і Отця і ним же проклинаємо людей, які створені за подобою Божою[a]. 10 Ті ж самі уста і благословляють, і проклинають. Брати і сестри мої, так не повинно бути. 11 Хіба можуть з одного джерела текти чиста й брудна вода? 12 Брати і сестри мої, чи може фіґове дерево родити оливки, а виноград—смокви? Отак і солона та прісна вода не течуть з одного джерела.
Справжня мудрість
13 Хто серед нас насправді мудрий та розумний? Нехай той доведе це доброю поведінкою, своїми смиренними вчинками, породженими мудрістю. 14 Та якщо серце ваше сповнене гіркої заздрості й себелюбства, то у вас немає підстав вихвалятися, бо це просто приховування брехні за істиною. 15 Це не та мудрість, що сходить з небес, а земна, недуховна й диявольська. 16 Бо там, де є заздрість й себелюбство, там безладдя і усіляке лихо. 17 А мудрість, що сходить з небес, насамперед чиста, по-друге, мирна, добра, покірлива, багата на милосердя і добрі справи. Вона неупереджена і щира. 18 Плоди праведності отримають ті, хто мирно працює, щоб досягти миру.
Footnotes
- 3:9 Ним ми… Божою Див.: Бут. 1:27.
Copyright © 2007 by Bible League International